Ухвала

від 18.12.2024 по справі 490/12504/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/12504/23

н\п 2/490/1383/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

18 грудня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Твердохліб К.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , у якому просить стягнути з відповідачів на її користь у солідарному порядку: матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 240174 грн 30 коп.; моральну шкоду у розмірі 8000 грн 00 коп.; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 січня 2024 року відкрито провадження у справі.

Від відповідач ОСОБА_2 надійшов відзив на позову, у якому вона просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.

У судове засідання з`явилися представник позивача ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 позов не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про об`єднання справи, що розглядається із справою № 490/8153/24 в одне провадження. В обґрунтування свого клопотання представник позивача зазначає, що спільний розгляд цих справ є доцільним, оскільки вони мають один предмет та підставу позову.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечили проти об`єднання означених справ.

Вирішуючи заявлене клопотання суд зазначає таке.

Відповідно дочастини першоїстатті 188ЦПК Українив однійпозовній заявіможе бутиоб`єднано декількавимог,пов`язаних міжсобою підставоювиникнення абоподаними доказами,основні тапохідні позовнівимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зурахуванням положеньчастини першоїцієї статтіможе заклопотанням учасникасправи абоз власноїініціативи об`єднатив однепровадження декількасправ запозовами: 1)одного йтого самогопозивача доодного йтого самоговідповідача; 2)одного йтого самогопозивача дорізних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача (частина друга статті 188 ЦПК України).

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина третя статті 188 ЦПК України).

З матеріалів справи № 490/12504/23 (позов подано 28 грудня 2023 року) слідує, що позивач ОСОБА_4 як співвласник квартири АДРЕСА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття 16 лютого 2022 року вказаної квартири сусідами поверхом вище (квартира АДРЕСА_2 , власниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ).

З матеріалів справи № 490/8153/24 (позов подано 11 вересня 2024 року) слідує, що ОСОБА_5 як співвласник квартири АДРЕСА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття, яке мало місце 16 лютого 2022 року з квартири АДРЕСА_2 поверхом вище, співвласниками якої є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Із наведеного слідує, що позови у справах № 490/12504/23 та № 490/8153/24 мають один і той самий предмет, пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами та пред`явлені до одних і тих же відповідачів. Відтак, спільний розгляд цих справ є доцільним, тому їх слід об`єднати в одне провадження для спільного розгляду. Об`єднаній справі присвоїти єдиний унікальний номер № 490/12504/23.

Керуючись статтями 188, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_6 задовольнити.

Об`єднати в одне провадження справу № 490/12504/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа ОСОБА_5 ,про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди та справу № 490/8153/24 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Місто для людей Миколаїв» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Об`єднаній справі присвоїти єдиний унікальний номер № 490/12504/23.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Шолох

Малиновського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_7 у якому позивач просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором від 03 липня 2007 року №1670-н в розмірі 16021 грн 39 дол. США звернути стягнення на транспортний засіб Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року задоволено заяву ПАТ «Державний ощаднийбанк України» та накладено арешт на фургон вантажний малотоннажний марки Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2017 року витребувано у Регіонального сервісного центру МВС і Одеській області інформацію щодо транспортного засобу Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 . Діючого номерного знаку транспортного засобу типу фургон вантажний малотоннажний марки Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 .

Від позивача у жовтні 2017 року надійшла уточнена позовна заява, де відповідачем зазначено ОСОБА_8 у якій позивач просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором від 03 липня 2007 року №1670-н в розмірі 16021 грн 39 дол. США звернути стягнення на транспортний засіб Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1600 грн 00 коп.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року справу направлено за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2018 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 .

Від відповідача ОСОБА_8 17 грудня 2019 року надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2022 року позов залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року задоволено апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України», ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2022 року скасувати, справу передано для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

У період з липня 2017 року до травня 2023 року справа перебувала у провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04 травня 2023 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання з`явився предстанвик позивача ОСОБА_9 в режимі відеоконференції та відповідач ОСОБА_8 .

Предстанвик позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що йому не було відомо про те, що належний йому транспортний засіб перебував під заставою. На його думку відповідальність має нести ОСОБА_7 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Між ВАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) та ОСОБА_7 (Позичальник) укладено кредитний договір № 1670-8 від 03 липня 2007 року, відповідно до умов якого 83830,00 гривень по курсу Національного банку України, а позичальник зобов`язується повернути 16600 дол. США та сплатити проценти за користування Кредитом.

На виконання цього договору між цими ж сторонами 03 липня 2007 року укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Крицькою Н.В., відповідно до умов якого ОСОБА_7 передає у заставу транспортний засіб транспортний засіб Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності. Відповідно до пункту 12 цього договору Заставодавець зобов`язується до спливу строку дії цього договору не знімати транспортний засіб, що є предметом застави, з обліку в органах ДАІ (Держнагляду), без згоди заставодержателя не відчужувати його, а також не припускати наступних застав не здавати в оренду та передавати у безоплатне користування іншим особам, а також вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави, включаючи проведення капітального та поточного ремонту. Зобов`язання по забезпеченню цієї вимоги покладаються на заставодавця до повного виконання умов кредитного договору. Відчуження заставного майна допускається за згодою Заставодержателя при умові переходу до нового Заставодавця боргу, забезпеченого заставою.

Інформація про обтяження транспортного засобу Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 22 квітня 2011 року.

У зв`язку із невиконання ОСОБА_7 зобов`язань за кредитним договором від 03 липня 2007 року, рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2017року у справі № 1519/23725/2012 апеляційну скаргупредставника ОСОБА_7 ОСОБА_10 задоволено частково. Заочне рішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2013 року скасувано та ухвалено нове рішення. ПозовПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» заборгованість заКредитним договором № 1670-н від 03.07.2007 року у загальному розмірі12649(дванадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) доларів США33центів та16091 грн. 30 коп., яка складається із: - простроченого основного боргу по кредиту в розмірі10392(десять тисяч триста дев`яносто два) долари США58центів; - прострочених процентів за користування кредитом в розмірі2256(дві тисячі двісті п`ятдесят шість) доларів США75центів; а також пені за прострочення основного боргу12197 грн. 98коп.; пені за прострочені проценти за користування кредитом2959 грн. 67коп. - простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту в розмірі800(вісімсот) гривень; - пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту в розмірі133(сто тридцять три) гривні65коп. В решті вимог відмовлено.

Постановою державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області головним державним виконавцем повернуто виконавчий лист, виданий Суворовським районним судом м. Одеси № 2-2657/11, виданий 07 вересня 2011 року.

Постановою

З матеріалів справи слідує, що у період з 06 лютого 2008 року до 28 листопада 2013 року власником транспортного засобу Mecedes-Bens, модель Sprinter 313 CDI, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 було ПП «Діамант». Це авто придбано у торговельної організації.

У період з 30 листопада 2013 року до даний час власником транспортного засобу є відповідач у справі ОСОБА_8 . Це авто ним придбано у торгівельної організації.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.07.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно з цим витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» інформацію щодо того, хто є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з зазначенням часток у праві власності.

На виконання цієї ухвали КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» надало суду запитувану інформацію.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися з невідомих суду причин. Позивач подав до суду заяву, у якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності зазначаючи при цьому, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Враховуючи думку представника позивача, який просить розглядати справу за його відсутності суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_11 , яка діяла від себе та ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 на Південній товарній біржі 21.05.1999 року укладено договір №9903 купівлі-продажу нерухомого майна, цілого домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та розташоване на земельній ділянці площею 416 кв. м.

Згідно із пунктом 5 цього договору, продаж вчинено за 10 000 гривень, які продавець одержав до підписання цього договору.

Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Цей договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Південною товарною біржею в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №9903 від 21 травня 1999 року.

Відповідно до реєстраційного посвідчення на документі о праві приватної власності на ціле нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_2 - зареєстровано за ОСОБА_13 №5562 від 15.06.1999 року у ММБТІ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У даному випадку біржова угода укладена у 1998 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.1999 року № 9903 слідує, що ця угода укладена на Південній товарній біржі відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір № 9903 від 21.05.1999 року, укладений на Південній товарній біржі між ОСОБА_11 , яка діяла від себе та ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманого у власність цілого домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та розташоване на земельній ділянці площею 416 кв. м. у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 15.06.1999 року (за реєстровим № 5562).

Зі змісту договору від 21.5.1999 року № 9903 також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 10 000 гривень.

Відповідно до відомостей наданих КП ММБТІ від 20.09.2024 року, станом на 28.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1999 року, зареєстрованого на Південній товарній біржі за №9903 та зареєстровано в КП «ММБТІ» за Р№5562 від 15.06.1999 року.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Біржову угоду №9903купівлі-продажунерухомого майна,а самецілого домоволодінняз земельноюділянкою площею416кв.м.,яке знаходитьсяв АДРЕСА_2 ,укладеного 21травня 1999року наПівденній товарнійбіржі,зареєстрованого ММБТІ15.06.1999р.за №5562між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ,яка діялаза себета за ОСОБА_12 слід визнати дійсною.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу№9903нерухомого майна,а самецілого домоволодінняз земельноюділянкою площею416кв.м.,яке знаходитьсяв АДРЕСА_2 ,укладеного 21травня 1999року наПівденній товарнійбіржі,зареєстрованого ММБТІ15.06.1999р.за №5562між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ,яка діялаза себета за ОСОБА_12 - визнати дійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шолох Л.М.