Ухвала

від 19.12.2024 по справі 490/10896/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/10896/24 19.12.2024

н\п 1-кс/490/4703/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10896/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його можливої конфіскації за вироком суду, а саме на:

- Земельну ділянку площею (га) 13.6761, кадастровий номер:4821183000:04:000:0193, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2432424048211;

- Квартиру площею 61 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2716138280000;

- Транспортний засіб марки МАЗ моделі 93866, 1992 року випуску, №двиг. НОМЕР_1 , №куз. НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , дата видачі 10.05.2018;

- Транспортний засіб марки KAWASAKI моделі ZX 400399, 2000 року випуску, чорного кольору № двиг. НОМЕР_5 № шасі НОМЕР_6 ДНЗ НОМЕР_7 свідоцтво НОМЕР_8 , дата видачі 10.05.2018 ;

- Транспортний засіб марки МАЗ моделі 54323 14860. 1993 року випуску № двиг. НОМЕР_9 № шасі НОМЕР_10 ДНЗ НОМЕР_11 свідоцтво РСА 387868 дата видачі 30.06.2006;

- Транспортний засіб марки SCHMITZS01 1996 року випуску № шасі НОМЕР_12 свідоцтво НОМЕР_13 дата видачі 06.12.2005.

На обґрунтування клопотання вказано, що слідчим відділомУСБ Українив Херсонськійобласті здійснюєтьсядосудове розслідуваннякримінального провадження №22024230000000463 від 18.11.2024, за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1КК України.

07.11.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

26.11.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 .

Також слідчий просив про розгляд клопотання без участі особи, у володінні та власності якої знаходиться вказане нерухоме майно та з метою унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення арешту майна.

У судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Вивчивши доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його підставність, наявність ризику відчуження майна задля уникнення можливої його конфіскації як покарання в разі прийняття ймовірного рішення про призначення відповідного покарання за результатами розгляду кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для розгляду клопотання про накладення арешту на майно без повідомлення підозрюваного, що не позбавляє вказаних осіб в подальшому на звернення до суду з відповідними клопотаннями в разі задоволення клопотання про накладення арешту на нерухоме майно.

Як встановлено з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за наступних обставин.

Так, згідно із Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі зс рф) на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) (далі - Резолюція 3314), серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

*застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

*застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

*вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

*бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

*блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

*напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

*застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

*дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

*засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який визнається рф та Україною.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

22 лютого 2022 року президент рф направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

У подальшому збройні сили рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, вторглись на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією при цьому нанесли ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також ввели на територію суверенної держави війська країни-агресора.

Таким чином, дії рф проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 08.05.2023 за № 3684-IX, яким продовжено дію воєнного стану з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація визнана державою - терористом (державою - агресором).

Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

У період з 24.02.2022 до 11.11.2022 місто Херсон Херсонської області було захоплено військовослужбовцями збройних сил російської федерації і знаходилось під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (із змінами та доповненнями).

При цьому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 24 лютого 2022 року представниками російської федерації, всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території м. Херсона цілеспрямовано створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію т.зв. «Военно-гражданскую администрацию Херсонской области» (мовою оригіналу російською), функціонально відповідальну за управління тимчасово окупованою територією України з метою подальшої інтеграції та незаконного включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

У свою чергу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 28 лютого 2024 року, діючи з прямим умислом, направленим на добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, переслідуючи свої особисті амбіції щодо кар`єрного росту в окупаційному органі влади, в умовах воєнного стану, добровільно зайняв посаду т.зв. - (мовою оригіналу) «временно исполняющего обязаности Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области», тим самим, виконав всі необхідні дії, направлені на доведення свого злочинного умислу до кінця.

Таким чином, в період з 28 лютого 2024 року ОСОБА_5 , відповідно до (мовою оригіналу) «Решение Совета депутатов Алешкинского муниципального округа от 27.02.2024 г. № 64 «О возложении временного исполнения обязанностей Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области» обійняв посаду (мовою оригіналу) «временного исполняющий обязанности Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области».

Надалі, відповідно до (мовою оригіналу) «Решение Совета депутатов Алешкинского муниципального округа от 09.07.2024 г. № 107 «О возложении исполнения обязанностей Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области» ОСОБА_5 призначений на посаду (мовою оригіналу) «временно исполняющий обязанности Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области» у зв`язку з скасуванням (мовою оригіналу) «Решение Совета депутатов Алешкинского муниципального округа от 27.02.2024 г. № 64.

В подальшому відповідно до (мовою оригіналу) «Решение Совета Депутатов Алешкинского муниципального округа от 11.11.2024 г. № 141 «Об избрании Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области» ОСОБА_5 обійняв посаду (мовою оригіналу) «Главы Алешкинского муниципального округа Херсонской области» та здійснює свою протиправну діяльність шляхом виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій відповідно до (мовою оригіналу) «Решение Совета депутатов Алешкинского муниципального округа от 02.11.2023 г. № 26 «Об утверждении положения об Администрации Алешкинского муниципального округа», а саме:

- організовує матеріальне-технічне, правове та фінансове забезпечення діяльності т.зв. «Алешкинского муниципального округа Херсонской области

організовує набір співробітників до вказаного незаконного органу влади, призначення їх на посади;

здійснює безпосереднє керівництво підлеглими працівниками;

здійснює прийом громадян з метою розгляду заяв, скарг та звернень, пов`язаних із наданням послуг водопостачання та інших комунальних послуг, вживає заходів для вирішення зазначених питань у порядку, передбаченому окупаційним законодавством;

реалізує заходи з розбудови, модернізації та розвитку інфраструктурних об`єктів, спрямовані на підвищення їх ефективності та відповідності стандартам рф;

приймає участь у пленарних засіданнях, нарадах, та інших заходах за участю депутатів окупаційної влади, з метою обговорення та прийняття рішень.

здійснює розгляд та вирішення питань, пов`язаних із призначенням, нарахуванням та виплатою соціальних допомог, у тому числі пенсійних виплат, а також забезпечує оформлення та відновлення необхідних документів відповідно окупаційного законодавства;

здійснював організацію незаконних виборів президента рф на тимчасово окупованій території Херсонської області;

здійснює публічну підтримку окупаційній владі держави-агресора.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.5 ст. 111-1 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкцією за який передбаченопокарання увиді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Підозра на даній стадії досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджена зібраними матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній володіє на праві спільної часткової власності: земельною ділянкою площею (га) 13.6761, кадастровий номер:4821183000:04:000:0193, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2432424048211 розмір частки 1/10.

Згідно інформації з Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях) за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані транспортні засоби:

*марки МАЗ моделі 93866, 1992 року випуску, №двиг. НОМЕР_1 , №куз. НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , дата видачі 10.05.2018

*марки KAWASAKI моделі ZX 400399, 2000 року випуску, чорного кольору № двиг. НОМЕР_5 № шасі НОМЕР_6 ДНЗ НОМЕР_7 свідоцтво НОМЕР_8 , дата видачі 10.05.2018

*марки МАЗ моделі 54323 14860. 1993 року випуску № двиг. НОМЕР_9 № шасі НОМЕР_10 ДНЗ НОМЕР_11 свідоцтво РСА НОМЕР_14 дата видачі 30.06.2006

*марки SCHMITZ моделі S01 1996 року випуску № шасі НОМЕР_12 свідоцтво НОМЕР_13 дата видачі 06.12.2005.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч.2ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи із даних матеріалів кримінального провадження, на цьому етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою виконання завдань кримінального провадження, так як незастосування арешту в даному випадку може призвести до зникнення вказаного майна, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню у частині накладення арешту на наступне майно:

- Земельну ділянку площею (га) 13.6761, кадастровий номер:4821183000:04:000:0193, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2432424048211 розмір частки 1/10;

- Транспортний засіб марки МАЗ моделі 93866, 1992 року випуску, №двиг. SF030713, №куз. НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , дата видачі 10.05.2018;

- Транспортний засіб марки KAWASAKI моделі ZX 400399, 2000 року випуску, чорного кольору № двиг. НОМЕР_5 № шасі НОМЕР_6 ДНЗ НОМЕР_7 свідоцтво НОМЕР_8 , дата видачі 10.05.2018 ;

- Транспортний засіб марки МАЗ моделі 54323 14860. 1993 року випуску № двиг. НОМЕР_9 № шасі НОМЕР_10 ДНЗ НОМЕР_11 свідоцтво РСА 387868 дата видачі 30.06.2006;

- Транспортний засіб марки SCHMITZ S01 1996 року випуску № шасі НОМЕР_12 свідоцтво НОМЕР_13 дата видачі 06.12.2005,

з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Між тим, щодо накладення арешту на земельну ділянку площею (га) 13.6761, кадастровий номер:4821183000:04:000:0193, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2432424048211 у повному обсязі, та на квартиру площею 61 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2716138280000, то у клопотанні про накладення арешту на майно слідчий вказав, що в даному випадку вищевказане майно підлягає арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5 за вироком суду, однак згідно клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що вказане майно не належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , за такого слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання у цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме:

- 1/10 частку земельної ділянки площею (га) 13.6761, кадастровий номер:4821183000:04:000:0193, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2432424048211;

- Транспортний засіб марки МАЗ моделі 93866, 1992 року випуску, №двиг. SF030713, №куз. НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , дата видачі 10.05.2018;

- Транспортний засіб марки KAWASAKI моделі ZX 400399, 2000 року випуску, чорного кольору № двиг. НОМЕР_5 № шасі НОМЕР_6 ДНЗ НОМЕР_7 свідоцтво НОМЕР_8 , дата видачі 10.05.2018 ;

- Транспортний засіб марки МАЗ моделі 54323 14860. 1993 року випуску № двиг. НОМЕР_9 № шасі НОМЕР_10 ДНЗ НОМЕР_11 свідоцтво РСА НОМЕР_14 дата видачі 30.06.2006;

- Транспортний засіб марки SCHMITZ S01 1996 року випуску № шасі НОМЕР_12 свідоцтво НОМЕР_13 дата видачі 06.12.2005,

шляхом заборони розпорядження ним та його відчуження.

В решті частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Ухвала може бути скасована в порядку ст.174 КПК України за клопотанням власника, володільця майна, що не був присутнім під час розгляду.

Слідчий суддя ОСОБА_1