Постанова

від 03.12.2024 по справі 243/9493/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10009/24 Справа № 243/9493/21 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області

третя особа - приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Панченко Андрій Вікторович,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідео конференції,в порядкуспрощеного позовногопровадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Фальченко Іван Володимирович на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2024 року, ухваленого суддею Фаліним І.Ю. в режимі відеоконференції, повний текст судового рішення складено 06 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою у вересні 2021 року звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Фальченко І.В. до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Панченко А.В. про припинення права власності.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві приватної власності на підставі Державного акту виданого 21.12.1999 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 на території Миколаївської (колишньої Райгородоцької селищної ради) міської ради для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га. Осільки вказаний Державний акт є старого зразка, з метою впорядкування документів позивачем замовлено технічну документацію на дану земельну ділянку, однак позивач отримав рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру від 29.07.2021, оскільки належна позивачу земельна ділянка перетинається на 88,3681 % із земельною ділянкою кадастровий номер 1424256200:12:000:1213. Після опрацювання електронних реєстрів встановлено, що вкзана земельна ділянка сформована та зареєстрована 03.03.2021 згідно витягу з ДЗК, і на теперішній час належить ОСОБА_2 з Реєстру РПНМ на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №1207 від 19.04.2021 зареєстровного приватним нотаріусом Панченком А.В. Таким чином, первинна державна реєстрація вказаної земельної ділянки проведена незаконно, оскільки кадастровий реєстратор держгеокадасту не перевірив, що на цьому місці розташована земельна ділянка позивача, що унеможливлює виділення на цьому самому місці землі іншій особі та тягне за собою незаконність із подальшим скасуванням рішення відповідного органу про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність та подальші цивільно-правові угоди з нею.

У зв`язку з зазначеним, позивач просив суд:

- визнати недісним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 від 19.04.2021 № 1207 посвідчений приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Панченком Андрієм Вікторовичем;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_2 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 для ведення особистого селянського господарства та видалити вказану земельну ділянку з Національної кадастрової системи.

Під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Фальченко І.В. до суду подано уточнену позовну заяву, в якій змінено процесуальний статус Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з третьої особи на відповідача, та уточнені самі позовні вимоги, в яких останній просив суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №670-СГ від 19.03.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» щодо земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, яку надано у власність ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 від 19.04.2021 посвідченого та зареєстрованого за №1207 приватним нотаріусом Слов`янського міського (Краматорського районного) нотаріального округу Панченком Андрієм Вікторовичем;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 для ведення особистого селянського господарства зареєстровану за ОСОБА_2 приватним нотаріусом Слов`янського міського (Краматорського районного) нотаріального округу Панченком Андрієм Вікторовичем за номером запису 41570763 та припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 для ведення особистого селянського господарства здійснену відділом у Слов`янському районі міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 03.03.2021 та видалити вказану земельну ділянку з Національної кадастрової системи.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Фальченко Іван Володимирович до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Панченко Андрій Вікторович про припинення права власності.

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Фальченко І.В., посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішенняя про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, які стали підставою для відмови у позові, а саме відсутність належних доказів на підтвердження позовних вимог відсутність висновку земельно-технічної експертизи, а також неналежний спосіб захисту порушеного права, який є неефективним та у спосіб заявлений позивачем не відновить його порушених прав.

Вказує, що до позову додано рішення №РВ-1400893432021 від 29.07.2021 про відмову у внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, яке є не просто письмовим доказом, а є висновком спеціаліста, посадової особи, який підтверджує факт накладення земельних ділянок, є офіційним документом, який має юридичну силу і встановлює вказаний факт, є чинним, не скасовано ні судом, ні кадастровим реєстратором і повинно застосовуватись судом як належний доказ у справі. Таким чином проведення експертизи у справі не є вирішальним і обов`язковим з точки зору доказування, оскільки у справі наявне рішення компетентного органу Держгеокадастру, яким встановлено факт перетинання земельних ділянок.

Також представник позивача наголошує на тому, що позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Статіва О.В., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2024 року без змін.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Статіва О.В. у визначений судом час на відеоконференцзв`язок не вийшла.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача Фальченка І.В., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарзі з викладених у скарзі підстав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно рішення Райгородоцької селищної Ради народних депутатів 12.09.1996 було вирішено передати в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку громадянину ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ДН № б/н виданого 21.12.1999 на підставі рішення Райгородоцької селищної Ради народних депутатів 12.09.1996, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,10 га, розташована на території АДРЕСА_1 , що передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель.

Згідно рішення №РВ-1400893432021 від 29.07.2021 про відмову у внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру слідує, що державним кадастровим реєстратором Відділу у Слов`янському районі Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26.07.2021 (реєстраційний номер ЗВ-97100020922021) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру та відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: перетин ділянки з ділянкою 1424256200:12:000:1213 на 88,3681 %.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270737815 від 16.08.2021 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки, серія та номер: 1207, виданий 19.04.2021, видавник: приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А.В. зареєстроване з 19.04.2021 за ОСОБА_2 .

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9901285112021 від 16.08.2021 земельна ділянка кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна, площа 2 га, дата державної реєстрації 03.03.2021 Відділом у Слов`янському районі Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Згідно відповіді Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Вих. №721/10-03-01/2024 від 16.02.2024 слідує, що запит адвоката Фальченка І.В. розглянуто та повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 , згідно з рішенням Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області від 12.09.1996 отримав безкоштовно у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Державним актом на право приватної власності на землю ДН, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2020 за 21.12.1999. Земельна ділянка кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, площею 2,0000 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, знаходиться на землях колишнього КСП «Червоний Молочар» селища 1 відділення Червоний Молочар, вулиця Грушевського м. Слов`янськ, Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, та передана Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області за рахунок земель колишнього селища 1 відділення Червоний Молочар КСП «Червоний Молочар», які перебувають у приватній власності громадян.

Приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Панченком А.В. на підставі ухвали суду від 05.10.2021 були надані наступні документи.

Так,згідно договорукупівлі продажуземельної ділянки,посвідченого приватнимнотаріусом Слов`янськогоміського нотаріальногоокругу ПанченкомА.В. 19.04.2021 та зареєстрованого в реєстрі за №1207 слідує, що ОСОБА_3 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_2 (покупець) з другої сторони уклали цей договір про те, що продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №670-СГ від 19.03.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, та надано гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №250410332 від 30.03.2021 слідує, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, площею 2 га з 25.03.2021 зареєстроване за ОСОБА_3 .

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцткої селищної ради кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, площа 2,0000 га складеного ФОП ОСОБА_4 02.04.2021, реєстраційний номер в реєстрі звітів: ГОЧННР342515 слідує, що ймовірна ринкова вартість об`єкта оцінки становить 41000,00 грн. без ПДВ.

На обгрунтування своїх заперечень на позовну заяву, викладених в письмових поясненнях поданих до суду представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Статівою О.В. останньою надані наступні докази:

-відповідь Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області Вих. №5660/10-03-01/2021 від 01.10.2021 з якої слідує, що запит адвоката Статіви О.В. розглянуто та повідомлено, що інформація щодо реєстрації державних актів на право власності на землю за період з 01.09.1996 по 22.12.1999 з записом про реєстрацію відповідного акту у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області відсутня, рекомендовано звернутися до Відділу №4 Управління у Краматорському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області;

-відповідь Управління містобудування та архітектури Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області від 01.10.2021 №08.04.-03/123 з якої слідує, що запит адвоката ОСОБА_5 розглянуто управлінням та повідомлено, що на території м. Слов`янська вулиця з назвою «Грушевського» відсутня;

-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 04.10.2021 №29-5-02-4478/2-21 з якої слідує, що запит адвоката Статіви О.В. розглянуто управлінням та повідомлено, що за інформацією відділу №4 Управління у Краматорському районі Головного управління на підставі рішення Райгородоцької селищної ради Слов`янського району від 12.09.1996 №б/н ОСОБА_1 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на територї АДРЕСА_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель). Державний акт серія ДН №б/н від 12.09.1996 зареєстрвоаний в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 21.12.1999 за №2020;

-відповідь Архівного відділу Краматорської районної державної адміністрації Донецької області від 21.10.2021 №06-09/180 з якої слідує, що запит адвоката Статіви О.В. розглянуто відділом та повідомлено, що по фонду №3 Райгородоцької селищної ради рішення сесії від 12.09.1996, на підставі якого ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку не знайдено. Надати завірену копію Витягу з Книги реєстрації державних актів на право власності на землю за період з 01.09.1996 по 21.12.1999 не має можливості у зв`язку з тим, що Книги реєстрації державних актів до архівного відділу на державне зберігання не передавались;

-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22.10.2021 №29-5-03-4705/2-21 з якої слідує, що запит адвоката ОСОБА_5 розглянуто управлінням та повідомлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1424256200:12:000:1213 наказом Головного управління №670-СГ від 19.03.2021 передана у власність гр. ОСОБА_3 ;

-відповідь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Вих. №6466/-27-01/2021 від 12.11.2021 з якої слідує, що запит адвоката Статіви О.В. розглянуто та повідомлено, що вулиця Грушевського територіально знаходиться на землях Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області землі колишнього 1 відділення КСП «Червоний Молочар» на території колишньої Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області. Райгородоцькою селищною радою Слов`янського району Донецької області не створювалась вулиця Грушевського, присвоєння поштових адрес по вулиці Гушевського м. Слов`янськ не проводилось. Виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних жилих буднків 1 відділення КСП «Червоний Молочар» здійснювала Слов`янська районна рада;

-відповідь Архівного відділу Краматорської районної державної адміністрації Донецької області від 03.12.2021 №06-05/205 з якої слідує, що запит адвоката Статіви О.В. розглянуто відділом та повідомлено, що листом від 21.10.2021 №06-09/180 вже надано відповідь по суті заявлених питань;

-відповідь Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Вих. №1471/10-03-01/2024 від 03.04.2024 з якої слідує, що запит адвоката Статіви О.В. розглянуто та повідомлено, що при наданні відповіді на адвокатський запит ОСОБА_6 було виявлено копію Державного акту на право приватної власнсоті на землю серії ДН від 21.12.1999, виданий громадянину ОСОБА_1 , який є правовстановлюючим документом та має юридичну силу, та адміністрація у відповіді на запит виходила саме з інформації вказаній у Державному акті. На час надання відповіді на запит адвоката ОСОБА_5 так і адвоката Фальченка І.В. Книга записів державних актів з відповідним записом про його реєстрацію, та рішення Райгородоцької селищної ради про передачу у власність ОСОБА_1 земельної діялнки по вулиці Грушевського в місті Слов`янськ до Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Райгородоцька селищна рада Слов`янського району Донецької області на зберігання не передавала. Також у даній відповіді заявника повідомлено про створення вулиці Грушевського на території Райгородоцької селищної ради.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності дійсно належить земельна ділянка площею 0,10 га, розташована на території АДРЕСА_1 , що передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель, та позивач з метою впорядкування документів звернувся до державного кадастрового реєстратора стосовно внесення відповідних відомостей про належну йому земельну ділянку до Державного земельного кадастру, однак рішенням №РВ-1400893432021 від 29.07.2021 державного кадастрового реєстратора Відділу у Слов`янському районі Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки належна позивачу земельна ділянка перетинається на 88,3681 % із земельною ділянкою кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, яка з 19.04.2021 належить відповідачу ОСОБА_2 , та перебуває у його володінні.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог на підставі досліджених доказів, наданих сторонами по справі, виходив з того, що між сторонами виник спір стосовно перетину земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 з належною земельною ділянкою позивача. З урахуванням уточнених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ці вимоги можуть призвести до порушення прав відповідача ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, яка за рішенням державного кадастрового реєстратора перетинається з земельною ділянкою позивача, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, який є неефективним, а належним способом захисту порушеного права позивача ОСОБА_1 є саме витребування належної йому земельної ділянки з чужого незаконного володіння у відповідача ОСОБА_2 .

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та не може погодитись з доводами скаржника викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За приписами ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції, наведеним вище нормам закону відповідає.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1 та 2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Як встановлено судом позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності дійсно належить земельна ділянка площею 0,10 га, розташована на території АДРЕСА_1 , що передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель, та позивач з метою впорядкування документів звернувся до державного кадастрового реєстратора стосовно внесення відповідних відомостей про належну йому земельну ділянку до Державного земельного кадастру, однак рішенням №РВ-1400893432021 від 29.07.2021 державного кадастрового реєстратора Відділу у Слов`янському районі Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з тих підстав, що належна позивачу земельна ділянка перетинається на 88,3681 % із земельною ділянкою кадастровий номер 1424256200:12:000:1213, яка з 19.04.2021 належить відповідачу ОСОБА_2 та перебуває у його володінні.

У справі, що переглядається, виходячи із характеру спірних правовідносин, в першу чергу підлягає встановленню обставина, чи накладаються (перетинаються) земельна ділянка належна позивачу та земельна ділянка, власником якої є відповідач ОСОБА_2 та у володінні якого вона знаходиться.

Належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушеного речового права позивача на земельну ділянку.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ані позивач, ані його представник з клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи не зверталися. Інших висновків експерта, складених на замовлення сторони позивача згідно вимог ч.1 ст.106 ЦПК України, останніми до суду також не надано, а відтак стороною позивача не доведено в якій саме частині земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 перетинається з належною земельною ділянкою позивача, що є однією з підстав для відмови в задоволенні заявлених вимог за їх недоведеністю.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.4ЦПКУкраїни та ч.1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.13ЦПКУкраїни та ст.16 ЦК України,звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16. Тобто, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 у справі №145/2047/16-ц.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У §145 рішення від 15.11.1996 у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі.

Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.05.2005 (заява № 38722/02)).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18).

Отже, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Як встановлено судом та зазначено вище, між сторонами виник спір стосовно перетину земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 з належною земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 .

Сторона позивача, з урахуванням уточнених позовних вимог, вважає, що дії відповідачів по справі порушують його права та тягнуть за собою незаконність із подальшим скасуванням рішення відповідного органу про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність та подальші цивільно-правові угоди з нею.

З огляду на наведене вище, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, який є неефективним та у спосіб заявлений позивачем не відновить його порушених прав, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача ОСОБА_1 є саме витребування належної йому земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 .

Доводи представника позивача ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Враховоючи, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстав для перерозподілу судових витрат немає, понесені відповідачем витрати по справі під час апеляційного розгляду справи залишаються за ним.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Фальченко Іван Володимирович залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: