Постанова

від 18.12.2024 по справі 190/382/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10118/24 Справа № 190/382/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Каспій» на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "КАСПІЙ" Кам`янського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (суддя першої інстанції Кудрявцева Ю.В., повний текст рішення складено 06 вересня 2024 року),

ВСТАНОВИВ:

2 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "КАСПІЙ" Кам`янського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому просив повернути йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 11,1100 га, кадастровий номер 1224588000:02:002:0015 і скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "КАСПІЙ" Кам`янського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство "КАСПІЙ" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 11,1100 га, з кадастровим номером 1224588000:02:002:0015.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 22 грудня 2017 року про реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 11,1100 га, кадастровий номер 1224588000:02:002:0015, зареєстрований виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "КАСПІЙ" Кам`янського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. та витрати по сплаті судової посмертної почеркознавчої експертизи в сумі 10515 грн. 20 коп., а всього стягнути 11588 гривень 80 коп.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ПрАТ «Каспій» - Зеленова О.В., та подала апеляційну скаргу, в якій вказує, на те, що рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин справи.

Скаргу мотивує тим, що 12.09.2023 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона повідомляє про причини відсутності оригіналу додаткової угоди №2, а саме про те, що надіслане на адресу суду поштове відправлення, в якому знаходився зокрема оригінал додаткової угоди №2, втрачено при пересилці.

У судових засіданнях стороною позивача не заперечувалось, що за весь період орендного користування землею, в тому числі за період після 25 червня 2022 року, ним отримувалась орендна плата за договором оренди.

Також зазначає, що не погоджується зі стягненням з відповідача вартості експертизи, оскільки вона не проводилась.

ОСОБА_2 просила рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. У судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Інші сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, яка долучена позивачем до позовної заяви (а.с.6-9), - між ОСОБА_3 та ПСП «Каспій» укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років.

Згідно копії додаткової угоди №1 від 28.05.2012 року (а.с.10), - ОСОБА_3 та ПСП «Каспій» уклали додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до якої погодили внесення змін до договору оренди землі, зокрема до п.7 розділу «Строк дії договору», відповідно до якого договір укладено на 15 років.

Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що сформований 12.05.2017 року (а.с.11), - земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 11,1100 га, з кадастровим номером 1224588000:02:002:0015, яка розташована на території Холодіївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_3 , перебуває в оренді ПСП «Каспій», дата державної реєстрації речового права 25.06.2007 року, строк дії речового права - 15 років.

Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що сформований 12.01.2023 року (а.с.13), - земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 11,1100 га, з кадастровим номером 1224588000:02:002:0015, яка розташована на території Холодіївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_1 , перебуває в оренді ПСП «Каспій», дата державної реєстрації речового права 22.12.2017 року, строк дії речового права - договір укладено на 25 років.

Згідно копії додаткової угоди №2 від 18.12.2017 року (а.с.16), - ОСОБА_3 та ПСП «Каспій» уклали додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до якої погодили внесення змін до договору оренди землі, зокрема до п.7 розділу «Строк дії договору», відповідно до якого договір укладено на 25 років; перебіг дії додаткового строку договору оренди розпочинається від дня державної реєстрації даної додаткової угоди.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с.17), - ПСП «Каспій» є юридичною особою.

В зв`язку з тим, що позивач заперечував щодо підписання його батьком ОСОБА_3 додаткової угоди №2 до договору оренди землі, за клопотанням представника позивача по справі було призначено посмертну комісійну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання, чи виконаний підпис в угоді №2 від 18.12.2017 року ОСОБА_3 , чи іншою особою (а.с.56-57). У відповідача витребувано оригінал додаткової угоди №2.

Згідно додаткових пояснень представника відповідача (а.с.104-105), - оригінал додаткової угоди №2 надати не виявляється за можливе, оскільки він був втрачений при пересилці.

Ухвала суду про призначення експертизи залишена експертом без виконання, оскільки не проведено оплату за її виконання (а.с.152).

Водночас, згідно інформації наданої експертом на запит суду, проведення експертизи без оригіналу досліджуваного документу, є неможливим (а.с.186).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батько позивача - ОСОБА_3 не погоджував укладення Додаткової угоди №2 до договору оренди землі та не підписував його, а тому не можна вважати, що сторони досягли згоди щодо продовження строку дії договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, те, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі та оспорених договорів, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки матеріали справи не містять та відповідачем не надано ні для проведення експертизи ні для огляду суду та навіть не долучено копію Додаткової угоди №2 оренди землі, колегія суддів вважає , що у даному випадку відсутній факт укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224588000:02:002:0015

Великою Палатою Верховного Суду від 16 червня 2020 року ухвалено постанову у справі № 145/2047/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду висловила думку про необхідність відступлення від наведеного вище висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, із тих мотивів, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Таким чином, зі змісту вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду убачається, що ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13- ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97))

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, факт не укладення спірного договору оренди, відомості про який були внесені до державного реєстру.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги про те, що умови договору оренди земельної ділянки були узгоджені між сторонами та підписано самим позивачем, а тому суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять оспорюваного договору і відповідачем на вимогу суду першої інстанції такий договір не надавався.

Аргументи представника відповідача, що позивачка отримувала оренду плату за спірну земельну ділянку, колегія суддів не враховує, оскільки як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, додаткову угоду позивачка не отримувала, а тому посилання представника Товариства на вказані обставини є безпідставними, та не впливають на висновок суду.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що батько позивача отримував оренду плату за оренду землі, та на підтвердження цього було надано відомості на виплату готівки, колегія суддів не приймає, оскільки у даному випадку це не є предметом даного позову, крім того, вказані докази не було надано до суду першої інстанції

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Однак, колегія суддів вважає, наголосити на тому, що доводи скарги відповідача стосовно стягнення з нього витрат на проведення експертизи знайшли своє підтвердження.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Відповідно до ч. 4-7 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що квитанції до платіжної інструкції позивачем було сплачено вартість призначеної судом ек4спертизи у розмірі 10515,20 грн. (а.с.170).

Також матеріалами справи встановлено, що згідно листа КНДІСЕ проведення судової посмертної почеркознавчої експертизи без оригіналу досліджуваного документа не вбачається за можливе.

Отже, призначена судом першої інстанції експертиза проведена не була у зв`язку із відсутністю оригіналу документа, а тому колегія суддів вважає, що покладений судом першої обов`язок на відповідача відшкодувати позивачу сплачену суму експертизи є помилковим та не ґрунтується на нормах процесуального права, оскільки позивач не позбавлений права звернутись до експертної установи про повернення йому коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року в частині стягнення з ПрАТ «Каспій» на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті посмертної почеркознавчої експертизи в сумі 10515,20 грн. підлягає скасуванню із відмовою у даній вимозі, решта рішення залишається без змін.

Керуючись статтями 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Каспій» задовольнити частково.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "КАСПІЙ" Кам`янського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 понесених витрат по сплаті судової посмертної почеркознавчої експертизи в сумі 10515 грн. 20 коп. скасувати та відмовити у задоволенні цієї вимоги.

В іншій частині рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2024 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи