Ухвала

від 19.12.2024 по справі 501/731/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 501/731/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі заяву начальниці Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щебликіної Н. про роз`яснення рішення суду, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 08.05.2024 р. позов ОСОБА_1 до Садівничого об?єднання громадян «Ветеран» про визнання трудових відносин припиненими задоволений та визнані припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 і Садівничим об`єднанням громадян «Ветеран» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України

17.12.2024 р., начальниця управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щебликіна Н. звернулася до суду з заявою, в якій просила суд, роз`яснити порядок виконання рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 08.05.2024 р. та визначити дії, які слід вчинити на виконання вказаного рішення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з посиланням на те, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії щодо громадських організацій проводяться згідно ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», яка не передбачає такої зміни відомостей є Державному реєстрі, як припинення трудовихвідносин.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з?явилась, надіславши до суду клопотання, в якому просила суд, вирішити питання щодо роз?яснення рішення суду на розсуд суду, пославшись на знаходження її на стаціонарному лікуванні (а.с. 69).

Представниця відповідачів в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, надіславши до суду заяву, в якій просила суд провести судове засідання за її відсутності, вирішивши питання щодо роз?яснення рішення суду на розсуд суду (а.с. 70-71).

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про роз`яснення рішення суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України«Про міжнароднеприватне право»,законів України,що визначаютьособливості розглядуокремих категорійсправ,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Якщоміжнародним договором,згода наобов`язковість якогонадана ВерховноюРадою України,передбачено іншіправила,ніж встановленіцим Кодексом,застосовуються правиламіжнародного договоруУкраїни. Провадженняв цивільнихсправах здійснюєтьсявідповідно дозаконів,чинних начас вчиненняокремих процесуальнихдій,розгляду івирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

У відповідності до ч. 16 ст. 7 ЦПК України, судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

Приписами ст.10ЦПК Українипередбачено,що судпри розглядісправи керуєтьсяпринципом верховенстваправа. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законамиУкраїни. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950року іпротоколи донеї,згоду наобов`язковість якихнадано ВерховноюРадою України,та практикуЄвропейського судуз правлюдини якджерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 18ЦПК Українивстановлює,що судовірішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ізст.271ЦПК України,за заявоюучасників справи,державного виконавця,приватного виконавцясуд роз`яснюєсудове рішення,яке набралозаконної сили,не змінюючизмісту судовогорішення. Поданнязаяви пророз`яснення судовогорішення допускається,якщо судоверішення щене виконанеабо незакінчився строк,протягом якогорішення можебути пред`явленедо примусовоговиконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Уряди європейських держав, що є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права, задля того, щоб зробити перші кроки для забезпечення колективного гарантування певних прав, проголошених у Загальній декларації, домовилися про таке:

Стаття 1. Зобов?язання поважати права людини. Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 6. Право на справедливий суд :

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…

Стаття 13. Право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру та закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності процесу відповідно до ст. 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути проінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною в ході розгляду справи», право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (справа Екбані проти Швеції від 26.05.1988 р. № заяви 10563/83 п.п. 24-33), право на ефективну участь (справа Т. та V. Проти Сполученого Королівства від 16.12.1999 р. № заяв 24724/94 та 24888/94, п.п. 83-89).

Отже, стаття 6 ЄКПЛ головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність судового рішення, прийнятого національними судами (справа Каралевічус проти Литви від 06.06.2002 р. № заяви 53254/99).

У справіГорнсбі проти Греціївід 19.03.1997 р. - Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Право на виконання рішення, яке виніс суд є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати судове рішення (п. 40) рішення.

Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Слід зауважити, що у справі«Півень проти України»- Суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання3. Суд дійшов висновку щодо відсутності в законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що згідно із п. 1 ст. 6 ЄКПЛ та усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 ЄКПЛ зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України») 58 рішення від 10.02.2010 р.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З заяви про роз?яснення рішення суду вбачається, що подана вона начальницею управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щебликіною Н., яка не є учасником справи, державним чи приватним виконавцем, а вказане Управління державної реєстрації не залучалось до участі у справі ні у якості учасника справи, ні третьою особою, а тому позбавлена права на подачу заяви про роз?яснення рішення суду, стороною (учасником) якою вона не була, у зв?язку з чим, в задоволенні заяви про роз?яснення рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст. 271 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви начальниці Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щебликіної Н. про роз`яснення рішення суду відмовити.

Ухвала можебути оскарженадо Одеськогоапеляційного судучерез Овідіопольськийрайонний судшляхом подачів 15-деннийстрок апеляційноїскарги здня їїпроголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 19.12.2024 р.

Суддя Гандзій Д.М.