Постанова

від 18.12.2024 по справі 755/3375/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Київ

Справа № 755/3375/24

Провадження: № 22-ц/824/18347/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестжитло.Груп», ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

19.06.2024 адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про витребування письмових доказів, згідно переліку зазначеному у письмовому клопотанні.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року клопотання про витребування письмових доказів залишено без розгляду.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу суду просив скасувати та направити справу для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не взяв до уваги, що позивачем ще при подачі позову було заявлено клопотання про витребування доказів, яке до цього часу судом не розглянуто, окрім того, зазначив, що суд виходив з формальної причини як відсутність клопотання про поновлення строку, оскільки таке клопотання подано в межах підготовчого провадження у справі. Відмічає, що документи, які позивачка просила витребувати мають виключне значення для вирішення справи, оскільки у разі підтвердження експертом підробленості підпису на документі, на який посилається відповідач, суд зможе дійти до висновку про порушення законодавства та порядку під час вчинення оскаржуваного правочину. Окрім того, вважає, що суд не взяв до уваги ту обставину, що в даному випадку, мало місце саме забезпечення доказів у вигляді витребування доказів, оскільки позивачем було сплачено судовий збір за розгляд даної заяви як за забезпечення доказів.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25 листопада 2024 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М. А. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ІВЕСТ ЖИТЛОГРУП» доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважав необґрунтованими, зазначив, що судом правомірно залишено заяву позивача про витребування доказів без розгляду з огляду на те, що позивач, не обґрунтував причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з зазначеним клопотанням, окрім того, вважає, що докази, які просить витребувати позивач не є належними доказами при розгляді позовної заяви.

ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» в особі директора Демченка О. В. у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що ухвала суду є правомірною, окрім того, відмічає, що представник позивача вводить суд в оману, зазначаючи про те, що заява про витребування доказів, що була подана разом з позовною заявою до теперішнього часу не розглянута, з огляду на те, що така заява була відкликана позивачем в судовому засіданні 06.06.2024 року. Також звертає увагу, що представник позивача не конкретизує в заяві про витребування доказів перелік документів, який вважає необхідним витребувати.

В судовому засіданні адвокат Стовбун О. Й. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, з викладених у ній підстав.

Адвокат Бут О. В. в інтересах ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а також, ураховуючи заяву приватного нотаріуса Сахової М. А. про розгляд справи без її участі, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи заяву про витребування доказів без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідне клопотання подано з порушенням процесуальних строків, визначених частиною другою та третьою статті 83 ЦПК України, та відсутності поданого до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку разом з доказами, які беззаперечно свідчать про наявність обставин, що перешкодили позивачу своєчасно звернутись до суду з клопотанням про витребування письмових доказів.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, з ч.5 ст.12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження №61-11168св21) вказано, що «у статтях 127, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку».

Так, залишаючи заяву позивача про витребування доказів без розгляду, суд зазначив про те, що ОСОБА_1 пропущено відповідний строк на звернення з такою заявою, а поновити такий строк позивачка не просила. Поряд з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою наступні обставини.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначив про потребу у витребуванні доказів в ході судового розгляду, а також долучив до позовної заяви відповідне клопотання (т. 1, а. с. 59 -61).

Ухвалою суду від 01.03.2024 року у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання (т. 1, а. с. 79-81).

Поряд з цим, як убачається з протоколу судового засідання, яке відбулося 06.06.2024 року, адвокат Стовбун О. Й. в інтересах ОСОБА_1 відкликав клопотання про витребування доказів, яке було подано разом з позовною заявою, що в свою чергу спростовує його докази про те, що судом першої інстанції не було розглянуто його первинного клопотання.

Проте, як убачається зі змісту цього ж протоколу судового засідання, судом було надано представнику позивача час для підготування нового, більш уточненого клопотання про витребування доказів. Однак, суд першої інстанції не звернув на вказані обставини уваги при постановленні спірної ухвали, та як наслідок, дійшов помилкового висновку про залишення її без розгляду.

Окрім того, колегія суддів відмічає, що предметом даного спору є звернення стягнення на іпотечне майно, яке, за твердженням позивачки відбулося без її участі і попередження та з порушенням встановленого законом порядку, при цьому, новим власником нерухомого майна став засновник кредитора.

Як зазначено позивачкою, у неї відсутні оригінали договорів, які слугували підставою для продажу такого майна, а також відсутні оригінали рекомендованих повідомлень, за якими, як стверджує відповідач, було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про продаж нерухомого майна, більш того, позивачка ставить під сумнів дійсність її підпису на вказаних рекомендованих повідомленнях, відтак, є очевидним, що витребування доказів, про які зазначає позивачка в своїй письмовій заяві, є необхідним для повноти та всебічності розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, залишаючи клопотання про витребування доказів без розгляду, припустився надмірного формалізму.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема, подання доказів у якості заперечень на пред`явлений позов.

Окрім того, суд першої інстанції такими діями фактично позбавив позивачку можливості доводити свою позицію та повністю нівелював подальший процес у даній справі, оскільки під час розгляду справи по суті, докази які просила витребувати позивачка не будуть досліджені, що порушить справедливий баланс між правами та інтересами позивача та відповідача у даній справі.

Право кожного на судовий захист закріплено також у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, Суд тлумачить пункт 1 статті 6 Конвенції як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, які надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про те, що така заява подана в якості забезпечення доказів, та заяву було оплачено судовим збором, оскільки зміст заяви про витребування доказів цього не підтверджує, окрім того, в додатках, долучених до заяви про витребування доказів, відсутнє підтвердження сплати позивачем судового збору ( т. 2, а. с. 190 - 234).

За таких обставин, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, як така що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова