Постанова

від 18.12.2024 по справі 755/3375/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Київ

Справа № 755/3375/24

Провадження: № 22-ц/824/18347/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестжитло.Груп», ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

18.06.2024 адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року заяву про зміну предмету позову повернуто суб`єкту звернення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу суду просив скасувати та направити справу для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок суду про повернення такої заяви з підстав визначених ч. 5 ст. 49 ЦПК України є помилковим, оскільки в судовому засіданні представником позивача було надано суду докази про направлення такої заяви всім учасникам справи, проте суд необґрунтовано залишив дану обставину поза увагою.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

За правилом частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України.

25 листопада 2024 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М. А. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бут О. В. в інтересах ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, зазначив, що з первинної заяви позивача, поданої 18.06.2024 року через систему «Електронний суд» неможливо встановити наявність підтверджуючих доказів направлення такої заяви іншим учасникам справи. Окрім того, вказує, що через систему «Електронний суд» відповідачам у справі були надіслані лише клопотання про призначення експертизи у справі, а також клопотання про витребування доказів, інших клопотань або заяв від позивача не надходило, за таких обставин, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи заяву позивача про зміну предмету позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимог ч.5 ст. 49 ЦПК України, та не долучено докази про направлення копії цієї заяви всім учасникам цивільного процесу засобами поштового (електронного)зв`язку, а саме відсутні докази направлення копії заяви третім особам.

За приписами частини першої та другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частинах другій та четвертій статті 12 ЦПК України вказано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5, ст.12 ЦПК).

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені статтею 49 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 01.03.2024 року у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання (т. 1, а. с. 79-81). Заява про зміну предмету позову подана позивачем 18.06.2024 року, тобто, в межах визначеного цим кодексом строку.

Частиною п`ятою статті 49 ЦПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Отже, наведена вище норма статті 49 ЦПК України має імперативний характер, оскільки закріплює обов`язок позивача подати суду докази направлення копії відповідної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи та обов`язок суду не приймати до розгляду та повернути заявнику таку заяву у разі неподання таких доказів.

З матеріалів справи убачається, що 19.06.2024 року до суду від позивачки через систему «Електронний суд» подано заяву про зміну предмету позову, без вкладення додатків (т. 2. а. с. 160 - 162).

Також з матеріалв справи дійсно убачається, що 25.06.2024 року, через систему «Електронний суд», позивачкою направлено до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме позивачка просила долучити докази, які підтверджують факт направлення всім учасникам справи заяви про зміну предмету позову (т. 2, а. с. 117-119).

Поряд з цим, з матеріалів справи також убачається й те, що працівниками Дніпровського районного суду складено акт про неможливість відкриття долучених до електронної заяви додатків, у зв`язку із пошкодженням файлу (т. 2, а. с. 120).

Проте, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що 19.06.2024 року позивачкою було долучено до суду ряд клоптань, таких як: призначення експертизи та витребування доказів, до яких, зокрема, були долучені описи вкладення, з яких убачається, що третім особам, а саме: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 , направлено такий документ як «заява про зміну предмету позову у справі» (т. 2, а. с. 171-174) проте, суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи, а відтак дійшов помилкового висновку про повернення такої заяви, ураховуючи, що від третіх осіб заперечень щодо неотримання такої заяви в ході судового розгляду висловлено не було.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідачі не отримували заяву про зміну предмету позову, з огляду на те, що відповідачі є учасниками системи «Електронний суд», що ними не заперечується.

Так, згідно з Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС клопотання або заява, що зареєстровано в суді через заяву електронного суду, надходить до кабінету користувача за його РНОКПП або ЄДРПОУ. Відтак, оскільки є встановленою обставина, що заява позивача сформована в системі «Електронний суд», а отже така заява мала автоматично надійти до кабінету кожного з відповідачів, більш того, зі спірної ухвали убачається, що суд не ставив під питання направлення такої заяви відповідачам, оскільки це є очевидним фактом.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції застосував надмірний формалізм у цій справі, а тому ухвала підлягає скасуванню.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий правовий висновок виловлений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17.

Постановляючи ухвалу, суд не врахував зазначені висновки, а також не звернув увагу на те, що позивач надала суду копії заяв, які можуть бути вручені іншим учасникам в судовому засіданні.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, є підставою для її скасування як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню, як така що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова