Постанова

від 18.12.2024 по справі 420/31911/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31911/23

Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,

повний текст судового рішення

складено 25.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.07.2023 року № 17138/15-32-07-07-23, згідно якого нарахована пеня за порушення строку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 8 980 221,61 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 27.04.2023 року № 2938-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ», за наслідком якої встановлено порушення позивачем граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Апелянт вказав на те, що станом на дату завершення перевірки, встановлено, що товар на суму 735 000,00 євро по договору від 29.11.2021 року №б/н, укладеному з компанією «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія) не надійшов. Нерезидентом не здійснювалось повернення сплачених ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» коштів. За даними перевірки, встановлено прострочену дебіторську заборгованість 735 000,00 євро (29 231 097,00 грн.) по договору від 29.11.2021 року №б/н, укладеному з компанією «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія).

Стосовно питання застосування фінансової відповідальності до ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» в період дії форс-мажорних обставин з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, апелянт зазначив, що товариством до перевірки не надані документи, що підтверджують наявність підстав для призупинення нарахування (не нарахування) пені за порушення пунктів 1,3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями, а саме з підстав визначених п. 4,6,7 вищезазначеного Закону по договору від 29.11.2021 №б/н, зокрема, документів про прийняття до розгляду судом позовної заяви про стягнення з «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія) заборгованості по договору від 29.11.2021 №б/ н, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановленого терміну надходження товару або грошових коштів; висновків Міністерства Фінансів України щодо продовження строків за зовнішньоекономічними операціями здійсненими ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» по договору від 29.11.2021 №б/н; сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою та документи, які свідчать про зняття з валютного нагляду АТ «Райффайзен Банк Аваль» імпортних операцій здійснених ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» за договором від 29.11.2021 №б/н.

Стосовно неправомірності застосування фінансової відповідальності у вигляді пені за порушення, яке відбулось під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби (COVID-19), апелянт звернув увагу на те, що ковідний мораторій на застосування штрафних санкцій був запроваджений шляхом внесення п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ щодо зупинення застосування штрафів за порушення податкового законодавства на період дії карантину і починав свою дію з 01 березня 2020 року по останній день місяця завершення карантину. Пеня за порушення резидентами строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, нараховується згідно вимог Закону України № 2473 від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами і доповненнями. Апелянт вважає, що обмеження на пеню за порушення резидентами строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, на період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, згідно п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не застосовується.

Зважаючи на зазначене апелянт вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним та обґрунтованим, а тому просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що 01.02.2023 року та 11.04.2023 року Державною податковою службою України були направлені на адресу Головного управління ДПС в Одеській області листи з інформацією про виявлені факти ненадходження в установлені НБУ граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2023 року та на 01.03.2023 року, яка надана банками до НБУ згідно із Інструкцією від 02.01.2019 № 7, на виконання ст. 12 і 13 Заакону України Про валюту і валютні цінності, зокрема щодо ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ по договору від 29.11.2021 року № б/н.

27.04.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ № 2938-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 29.11.2021 року № б/н (дата здійснення операції 02.12.2021, 04.02.2022, 11.02.2022 року) з 10.05.2023 року тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності з 29.11.2021 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.

На підставі зазначеного вище наказу та направлення на проведення перевірки від 28.04.2023 року № 5818/15-32-07-07-16 у період з 10.05.2023 року по 16.05.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 29.11.2021 року № б/н (дата здійснення операції 02.12.2021, 04.02.2022, 11.02.2022, 15.03.2022, 21.03.2022) за період з 29.11.2021 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.

За наслідками проведення перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 13824/15-32-07-07-18, яким встановлено порушення товариством пунктів 1, 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, по імпортному договору від 29.11.2021 року № б/н, укладеному з компанією Mantsinen Group LTD Oy (Фінляндія) в частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків ненадходження товару в сумі 735 000,00 євро; прострочену дебіторську заборгованість у сумі 735000,00 євро по розрахунках з компанією Mantsinen Group LTD Oy (Фінляндія) за договором від 29.11.2021 року № б/н.

05.07.2023 року ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ подано заперечення на акт перевірки № 13824/15-32-07-07-18 від 23.05.2023 року, в яких з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року та приписи розділу ХХ ПКУ щодо мораторію застосування штрафних санкцій, ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ просило переглянути висновки акту перевірки.

За наслідком розгляду поданих заперечень, 14.07.2023 року ГУ ДПС в Одеській області прийняло рішення № 9727/КПР/15-32-07-07-06, яким висновок акту перевірки № 13824/15-32-07-07-18 від 23.05.2023 року залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 13824/15-32-07-07-18 від 23.05.2023 року та з урахуванням відповіді від 14.07.2023 року № 9727/КПР/15-32-07-07-06, 17.07.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 17138/15-32-07-07-23, яким застосовано до ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 980 211,61 грн.

31.08.2023 року ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ подало скаргу на податкове повідомлення-рішення № 17138/15-32-07-07-23 від 17.07.2023 року, в якій з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, приписи розділу ХХ ПКУ щодо мораторію застосування штрафних санкцій та здійснення імпорту перевантажувальної машини MANTSINEN 90ER, без її увезення на територію України, ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 17138/15-32-07-07-23 від 17.07.2023 року.

16.10.2023 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 30776/6/99-00-05-01-02-06, яким скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 17138/15-32-07-07-23 від 17.07.2023 року без змін (а.с. 15-19 т. 1).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2023 року № 17138/15-32-07-07-23, ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ оскаржило його до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, посилався на те, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX), є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суд зазначив, що з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ за період з 02.12.2022 року по 16.05.2023 року у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIIІ (далі Закон №2473-VIIІ).

Відповідно до частини 1 та 3 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 1, 3 статті 13 Закону № 2473-VIII та п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями.

Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючим органом за порушення вищевказаних пунктів Закону №2473-VIII нараховано позивачеві пеню у розмірі 8 980 221,61 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, посилався на те, що відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. На думку позивача, нарахування контролюючим органом пені за порушення валютного законодавства, у період дії мораторію на застосування штрафних санкцій є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Вказану позицію було підтримано і судом першої інстанції.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що правовий висновок щодо розповсюдження заборони нараховувати пеню, передбачену абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» було висловлено Верховним Судом у постановах від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі № 380/17879/22 та ін. Згідно викладених у цих постановах правових висновків, пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX в частині підпункту 14.1.162) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає, що з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Тобто Верховний Суд у наведених вище справах констатував безпідставність нарахування в період дії карантину пені, що передбачена статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті.

Однак, у постанові від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.

У вказаній постанові Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду зазначила:

«На переконання судової палати те, що з 01.01.2021 пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не відповідає дійсності. Дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, щодо розповсюдження мораторію на нарахування пені протягом дії карантину, стосується пені, яка нараховується у податкових правовідносинах (у сфері справляння податків і зборів).

З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому Судова палата зазначає, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) відсутні».

Також Судова палата зазначила, що «спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

З огляду на наведене, висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим».

Таким чином Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23 та сформулювала такий правовий висновок: пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначені положення КАС України колегія суддів при вирішенні даної справи керується правовим висновком щодо застосування норм права, викладеним Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не поширюються на застосування пені, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), тому доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав протиправності застосування пені у період дії карантину є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується доводів позивача про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю факту порушення товариством граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено та не заперечується позивачем, що 29 листопада 2021 року між ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ (покупець) та компанією Mantsinen Group LTD Oy (продавець) був укладений договір, згідно якого покупець зобов`язується придбати, а продавець зобов`язується продати і доставити одну вживану вантажно-розвантажувальну машину MANTSINEN 90ER, рік виготовлення 2016, країна походження Фінляндія, наробітка: 7400 мото-годин, разом з приладдям: з`єднання L3 для крана Mantsinen (нове), грейферний ківш НВ25-2 з поворотним пристроєм R3 (новий), SWL 10т, вага 3350 кг, рік виготовлення 2022, країна походження Фінляндія. Загальна ціна договору складає 735 000 євро. Умови постачання: DAP (жовті води, Дніпропетровськ, Україна).

На виконання умов договору від 29.11.2021 року № б/н з поточного рахунку ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 29.11.2021 року по 16.05.2023 року була здійснена попередня оплата на користь компанії Mantsinen Group LTD Oy (Фінляндія) в загальній сумі 735 000 євро, у т.ч.:

02.12.2021 - 73 500,00 євро (2 267 056,05 грн.) - законодавчо встановлений термін надходження товару 01.12.2022 року;

04.02.2022 - 147 000,00 євро (4 692 210,60 грн.) - законодавчо встановлений термін надходження товару 03.02.2023 року;

11.02.2022 - 514 500,00 євро (16 461 942,00 грн.) - законодавчо встановлений термін надходження товару 10.02.2023 року.

ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» до перевірки надано:

-попередню імпортну МД, оформлену в режимі ІМ (ЕЕ) від 21.02.2022 року № UA209000/2022/913994 (код товару - 8426, одна вантажно-розвантажувальна машина «MANTSINEN 90ER») на суму 735 000,00 евро;

-скріншоти повідомлень внесених до електронної бази Львівської митниці з зазначенням дати і часу пропуску вантажних автомобілів, які зазначені в попередній імпортній МД від 21.02.2022 року №UA209000/2022/913994 (7 вантажівок);

-CMR та інвойси з штампами «під митним контролем» (Львівської митниці ДФС від 23.02.2022, від 24.02.2022, від 25.02.2022 року) на вантажні автомобілі, які зазначені в попередній імпортній МД від 21.02.2022 року №UA209000/2022/913994 (7 вантажівок);

-Додаток розшифровка до Акту від 31.03.2022 року № ЗР-0001431 про надання брокерських послуг (приймання, перебування та відправлення транспортних засобів в зоні митного контролю з 23.02.2022 по 22.02.2023 року);

-Акт про засвідчення обставин № б/н від 01.05.2023 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» не оформлено МД типу ІМ-40 "Імпорт" з поставки товару (вантажно-розвантажувальної машини «MANTSINEN 90ER») по договору від 29.11.2021 №б/н, укладеному з компанією «Mantsinen Group LTD Oy» (Фінляндія) у сумі 735 000,00 євро.

У зв`язку із введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» з компанією «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія) було підписано Додаткову угоду від 15.03.2022 №1 до імпортного договору від 29.11.2021 №б/н, згідно якої сторони домовилися про повернення Продавцю за його власний рахунок на умовах EXW м. Городок, Україна, вживаної однієї вантажно-розвантажувальної машини «MANTSINEN 90ER» (серійний номер 90ES265613, рік виготовлення 2016, країна походження: Фінляндія, наробітки 7 400 мото-годин), яка так і не була доставлена Покупцю згідно рахунку-фактури № 21112129 від 29.11.2021 та знаходиться на території України.

На виконання умов Додаткової угоди від 15.03.2022 року № 1 до імпортного договору від 29.11.2021 №б/н, ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» були оформлені митні декларації (МД) в режимі «ЕК11» (в графі 40 «загальна декларація/попередній документ» зазначена попередня імпортна МД оформлена в режимі ІМ (ЕЕ) від 21.02.2022 року №UA209000/2022/913994), в загальній сумі 735 000,00 євро (24 380 464,50 грн.).

Контролюючий орган встановив, що згідно з вищезазначеним ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» по імпортному договору від 29.11.2021 №б/н було оформлено повернення товару в режим реекспорту та вивезено з митної території України в загальній сумі 735 000,00 євро (24380464,50 грн.). Станом на дату завершення перевірки, встановлено, що товар на суму 735 000,00 євро по договору від 29.11.2021 №б/н укладеному з компанією «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія) не надійшов. Нерезидентом не здійснювалось повернення сплачених ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» коштів.

За даними перевірки, встановлено прострочену дебіторську заборгованість 735 000,00 євро (29 231 097,00 грн.) по договору від 29.11.2021 №б/н укладеному з компанією «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія).

На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» пунктів 1, 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, по імпортному договору від 29.11.2021 року № б/н, укладеному з компанією Mantsinen Group LTD Oy (Фінляндія) в частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків ненадходження товару в сумі 735 000,00 євро, в т.ч.:

73 500,00 євро 166 календарних днів, з 02.12.2022 року по 16.05.2023 року;

147 000,00 євро 102 календарних дня, з 04.02.2023 року по 16.05.2023 року;

514 500,00 євро 95 календарних днів, з 11.02.2023 року по 16.05.2023 року.

У зв`язку з чим контролюючим органом і було розраховано розмір пені за порушення товариством граничних строків розрахунків.

В свою чергу, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач посилався вже на те, що в даному випадку відбулась операція з імпорту обладнання без ввезення цього обладнання на територію України, що не заборонено діючим законодавством та ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ отримана плата за придбане у нерезидента обладнання.

Позивач посилався на те, що між ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ (Продавець) та ТОВ Феррострой (Покупець) було укладено договір № 101121/1 від 10.11.2021 року, згідно якого продавець придбає, а продавець зобов`язується передати покупцю перевантажувальну машину MANTSINEN 90ER.

Як вказав позивач, з метою виконання договору та придбання перевантажувальної машини на замовлення ТОВ Феррострой, ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ укладено з компанією Mantsinen Group LTD Oy договір від 29.11.2021 року. Враховуючи наявність в Україні воєнного стану та небезпеки для введення цінного обладнання на територію України, між ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ та компанією Mantsinen Group LTD Oy укладено додаткову угоду № 3 від 01.09.2022 року, згідно якої постачання буде здійснюватись на умовах EXW (Польша).

Товариство зазначило, що між ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ та ТОВ Феррострой також було укладено додаткову угоду № 1 від 01.11.2022 року, згідно якої сторони дійшли згоди визначити місце поставки 82-103, Stegna, Rybina 43, Poland та за видатковою накладною № 39 від 01.11.2022 року ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ передало, а ТОВ Феррострой отримало перевантажувальну машину MANTSINEN 90ER. При цьому, на виконання договору ТОВ Феррострой було здійснено 100 % оплати шляхом передплати: 22.11.2021 30%, 03.02.2022 20%, 10.02.2022 70%.

З огляду на зазначене позивач вказував на те, що станом на здійснення імпорту перевантажувача MANTSINEN 90ER на користь ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ надійшло 100 % вартості договору № 101121/1 від 10.11.2021 року, перед тим, як товар було відвантажено 22.02.2022 року на виконання договору з компанією Mantsinen Group LTD Oy на постачання MANTSINEN 90ER.

Товариство стверджує, про те, що відбувся імпорт перевантажувальної машини без увезення на територію України та позивач має в наявності документи, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором, як того вимагає пп. 5 п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 7, що узгоджується зі ст. 1 ЗУ Про зовнішньоекономічну діяльність, яка дозволяє імпорт товарів без увезення на територію України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За положеннями пункту 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Отже, обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів, що належать до предмету перевірки, прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що не були надані під час перевірки, такі документи мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

Необхідність врахування контролюючим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення документів, наданих платником разом із запереченнями на акт перевірки підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, від 29 січня 2021 року у справі №813/2232/17, від 29 вересня 2021 року у справі №320/4918/19, від 27 червня 2024 року у справі №580/4890/23.

У даному випадку в ході проведення контролюючим органом перевірки дотримання позивачем валютного законодавства, товариством не зазначено про жодну з обставин, на яку він посилається у поданому позові та не надано жодного документу, який би підтверджував наявність таких обставин.

При цьому, під час подання заперечень на акт перевірки, позивач не надавав контролюючому органу документи, які підтверджують обставини використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором, які б слугували підставою для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків. Крім того, зміст заперечень взагалі не містить будь-яких доводів з цього приводу.

Будь-яких пояснень з приводу неподання таких документів контролюючому органу, у разі їх наявності на момент проведення перевірки, позивачем суду не надано, як і не наведено обґрунтування наявності об`єктивних причин неможливості подання таких документів в ході проведення відповідачем виїзної перевірки товариства.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1392, імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Згідно пп. 5 п. 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 7 (далі Інструкція № 7), банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема, у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Однак в даному випадку будь-яких доказів у підтвердження того, що ТОВ МОБАЙЛ ХЕВІ МАШИНЕРІ подавались банку документи, визначені пп. 5 п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 7, на підставі яких завершується здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, позивачем до суду не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що подані позивачем документи не є належними доказами у справі та не спростовують висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог валютного законодавства.

Подання таких документів лише на стадії розгляду справи в суді може свідчити про намагання позивача уникнути відповідальності за порушення валютного законодавства.

Враховуючи встановлений в ході проведення перевірки факт оформлення повернення товару по імпортному договору від 29.11.2021 №б/н в режим реекспорту та вивезення з митної території України в загальній сумі 735 000,00 євро (24380464,50 грн.) та неповернення сплачених ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» коштів, а також зважаючи на встановлення факту наявності у позивача дебіторської заборгованості у розмірі 735 000,00 євро (29 231 097,00 грн.) по договору від 29.11.2021 №б/н, укладеному з компанією «Mantsinen Group LTD Oy», (Фінляндія), контролюючий орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог п. 1, 3 ст. 13 Закону №2473-VIII, з урахуванням п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, та наявності підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції.

Що стосується посилань позивача на неправомірність застосування фінансової відповідальності до товариства в період дії форс-мажорних обставин з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, слід зазначити наступне:

Частиною шостою статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Пункт 4 Регламенту ТПП врегульовує питання розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП.

Щодо Листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий лист не є належним, допустимим і достатнім доказом форс-мажору та звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 520/6236/23, в якій акцентовано увагу на наступному.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Таким чином, введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В свою чергу слід зазначити, що частина шоста статті 13 Закону №2473-VIIІ визначає довідку (сертифікат) торгово-промислової палати як доказ виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин.

В межах цієї справи позивач в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції надав суду Висновок Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 року № 2627/12 щодо унеможливлення виконання обов`язку резидента України за контрактом від 29.12.2021 року із забезпечення завершення розрахункових операцій з імпорту ненадходження товару в граничні строки: 365 календарних днів після здійснення платежів 02.12.2021 року в сумі 73500 Євро, 04.02.2022 року в сумі 147 000 Євро та 11.02.2022 року в сумі 514 500 Євро, що окреслюються термінами: до 01 грудня 2022 року, 03 лютого 2023 року, 10 лютого 2023 року, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Позивачем також був наданий до суду Сертифікат № 3200-24-2106 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.11.2024 року № 566/03.23, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким засвідчено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022 року по 10.02.2023 року стосовно обов`язку забезпечення дотримання законодавчо встановленого строку розрахунку поставки товару в сумі 735 000 євро у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 365 календарних днів (за зовнішньоекономічним договором від 29.11.2021 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючим органом за наслідком проведення перевірки був встановлений факт порушення ТОВ «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» граничних строків розрахунків за період з 02.12.2022 року по 16.05.2023 року (166 календарних днів), з 04.02.2023 року по 16.05.2023 року (102 календарних дні), з 11.02.2023 року по 16.05.2023 року (95 календарних дні).

В свою чергу наданим позивачем до суду Сертифікатом засвідчено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) лише у період з 24.02.2022 року по 10.02.2023 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що з огляду на підтвердження позивачем дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період з 24.02.2022 року по 10.02.2023 року, нарахування товариству пені за вказаний період є безпідставним.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо питання скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано (неправомірно) застосованого (визначеного) податкового зобов`язання чи штрафу.

Так, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 806/788/17, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21, від 19.04.2024 у справі №580/5283/23 було висловлено позицію щодо відсутні у суду перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу чи скасування вимоги в частині, встановивши факт відсутності у платника податків боргу з певного податку на відповідну суму.

У спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції вважає можливим скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині, з огляду на встановлення в ході розгляду справи обставин (підтвердження факту дії форс-мажорних обставин у певний період), які виключають правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції за період з 02.12.2022 року по 10.02.2023 року, тобто у зв`язку із зміною кількості днів, за які має бути застосовано пеню.

Так, згідно розрахунку пені за порушення позивачем строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції по договору від 29.11.2021 року № б/н, з 02.12.2022 року по 16.05.2023 року 166 кал. днів (сума простроченої заборгованості 73 500 євро еквівалентно 2808067,50 грн.) контролюючим органом розраховано пеню у сумі 1 398 417,62 грн.

Однак, з урахуванням підтвердження дії форс-мажорних обставин до 10.02.2023 року включно, розрахунок пені за прострочення граничних термінів має здійснюватися починаючи з 11.02.2023 року по 16.05.2023 року та складає 95 календарних днів. Зважаючи на зазначене розмір пені має складати 800 299,24 грн. (2808067,50 грн. х 95 к.д. х 0,3%)

Згідно розрахунку пені за порушення позивачем строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції по договору від 29.11.2021 року № б/н, з 04.02.2023 року по 16.05.2023 року 102 кал. дні (сума простроченої заборгованості 147 000 євро еквівалентно 5905342,80 грн.) контролюючим органом розраховано пеню у сумі 1807034,90 грн.

В свою чергу з урахуванням підтвердження дії форс-мажорних обставин до 10.02.2023 року включно, розрахунок пені за прострочення граничних термінів має здійснюватися починаючи з 11.02.2023 року по 16.05.2023 року та складає 95 календарних днів. Зважаючи на зазначене розмір пені має складати 1 683 022,70 грн. грн. (5905342,80 грн. х 95 к.д. х 0,3%)

При цьому пеню за порушення позивачем строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції по договору від 29.11.2021 року № б/н, з 11.02.2023 року по 16.05.2023 року (сума простроченої заборгованості 514 500 євро еквівалентно 20262347,70 грн.) контролюючим органом розраховано вірно, оскільки визначений у розрахунку період не охоплюється дією форс-мажорних обставин, підтверджених Сертифікатом РТТП.

Таким чином податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.07.2023 року № 17138/15-32-07-07-23 є правомірним в частині нарахування позивачеві пені за порушення граничних строків розрахунків на суму 8 258 091,03 грн. Однак в іншій частині (на суму 722 130,58 грн.) підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України через неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.07.2023 року № 17138/15-32-07-07-23 на суму 722 130,58 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук