Окрема думка

від 20.12.2024 по справі 420/31911/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Федусика А.Г.

20 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31911/23

В провадженні колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючої судді Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А. перебувала справа за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБАЙЛ ХЕВІ МАШІНЕРІ» (далі ТОВ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті з 01.01.2021 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 року №466-IX), є одним із різновидів пені в розумінні приписів пп.14.1.162. п.14.1. ст.14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суд зазначив, що з огляду на те, що Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування ТОВ за період з 02.12.2022 року по 16.05.2023 року у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ГУДПС задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов ТОВ задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 17.07.2023 року №17138/15-32-07-07-23 на суму 722130,58 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зважаючи на те, що положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України не поширюються на застосування пені, що передбачена ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), вважаю вірним висновок апеляційного суду про необґрунтованість та безпідставність доводів суду 1-ї інстанції про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав протиправності застосування пені у період дії карантину.

В іншій частині не погоджуюсь із скасуванням рішення суду 1-ї інстанції та вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2021 року було укладено договір поставки №101121/1 (далі - Договір поставки) між ТОВ/Україна/ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОСТРОЙ»/Україна/ (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується прийняти і оплатити продукцію/товар (надалі - Товар) (т.1 а.с.52-55).

Згідно специфікації №1 від 10.11.2021 року (додаток до Договору поставки) ТОВ постачає Покупцю Товар, а саме: перевантажувальна машина «Mantsinen 90ER» у кількості 1 шт. Умови оплати: 10% від фіксованої вартості контракту, як початковий внесок за рахунок, протягом 3 днів після виставленого рахунку; 90% фіксованої вартості контракту виплачується за готовності відвантаження, протягом 7 днів після виставленого рахунку. Строк поставки: 2 тижні з моменту підписання договору з уточненням технічних, фінансових деталей та виконання умов оплати. Умови поставки - DDP (склад Покупця) згідно Інкотермс 2020 (т.1 а.с.56).

Відповідно до специфікації №2 від 10.11.2021 року до вказаного Договору поставки ТОВ також постачає Покупцю Товар, а саме: перевантажувальна машина Mantsinen 70ER у кількості 1 шт. Умови оплати: 30% від фіксованої вартості контракту, як авансовий платіж, протягом 7 днів після виставленого рахунку; 60% від фіксованої вартості контракту, коли постачання готове на заводі, протягом 7 днів після виставленого рахунку; 10% фіксованої вартості контракту після встановлення та навчання оператора, протягом 7 днів після виставленого рахунку. Строк поставки: 8-10 місяців з моменту підписання договору з уточненням технічних, фінансових деталей та виконання умов оплати. Умови поставки - DDP (склад Покупця) згідно Інкотермс 2020 (т.1 а.с.57).

З метою виконання договору №101121/1 від 10.11.2021 року та придбання перевантажувальної машини «MANTSINEN 90ER» на замовлення ТОВ «Феррострой», позивачем (Покупець) було укладено з Компанією «Mantsinen Group LTD Oy» (Продавець) зовнішньоекономічний договір від 29.11.2021 року, за яким Покупець придбає одну вживану вантажно-розвантажувальну машину «MANTSINEN 90ER» (серійний номер 90ES265613), рік виготовлення 2016, країна походження: Фінляндія, наробітки 7400 мото - годин разом з приладдям з`єднання L3 для крана MANTSINEN нове, грейферний ківш НВ25-2 з поворотним пристроєм R3 новий, SLW 10т, вага 3350 кг, рік виготовлення 2022, країна походження Фінляндія. Умови постачання DAP (м.Жовті Води, Дніпропетровська область, Україна) (т.1 а.с.37-43).

В період з 02.12.2021 року по 11.02.2022 року перерахувало на користь Компанії «Mantsinen Group LTD Oy» кошти відповідно до вказаного зовнішньоекономічного договору в сумі 735000 євро, що було встановлено і відповідачем в ході проведення перевірки.

На виконання вказаного зовнішньоекономічного договору від 29.11.2021 року, зазначене обладнання у розібраному стані партіями фактично було ввезено автомобільним транспортом на територію України в період з 21.02.2022 року по 25.02.2022 року, що підтверджується роздруківками повідомлень про ввезення Львівської митниці та не заперечується відповідачем (т.1 а.с.246-251).

У зв`язку з початком бойових дій на території України внаслідок військової агресії рф, зазначене обладнання не було доставлене до місця призначення - м.Жовті Води, Дніпропетровська область, а також не було здійснено його відповідне митне оформлення.

В подальшому, враховуючи наявність в Україні воєнного стану та небезпеки для ввезення цінного обладнання на територію України, між ТОВ та Компанією «Mantsinen Group LTD Oy» було укладено додаткову угоду №1 від 15.03.2022 року про повернення обладнання продавцю за його рахунок (т.1 а.с.44-45).

Оскільки митне оформлення ввезення обладнання в режимі імпорту позивачем не було завершено з оформленням імпортної митної декларації ІМ-40 з причини початку 24.02.2022 року військової агресії з боку російської федерації відносно України та введення в Україні режиму воєнного стану, але автотранспорт з обладнанням вже заїхав на територію України, позивачем було оформлено вивезення обладнання за митний кордон України у режимі реекспорту, що підтверджується відповідними митними деклараціями за період з 15.03.2022 року по 21.03.2022 року (т.1 а.с.77-83).

В подальшому, між та Компанією «Mantsinen Group LTD Oy» було укладено додаткову угоду №3 від 01.09.2022 року до зовнішньоекономічного договору від 29.11.2021 року про зміну умов поставки, згідно якої постачання однієї вживаної вантажно-розвантажувальної машини «MANTSINEN 90ER» (серійний номер 90ES265613) буде здійснюватися на умовах EXW (Польща) відповідно до положень ІНКОТЕРМС 2020 (т.1 а.с.46-47).

З урахуванням вказаної додаткової угоди, Продавець - Компанія «Mantsinen Group LTD Oy» передала, а ТОВ прийняло визначене зовнішньоекономічним договором від 29.11.2021 року обладнання на території Польщі, що було оформлено актом приймання-передачі та вводу в експлуатацію (т.1 а.с.48-49).

Таким чином, згідно матеріалів справи, ТОВ був отриманий товар від нерезидента «Mantsinen Group LTD Oy» на території Польщі без його документально оформленого ввезення на територію України, що відповідає діючому валютному законодавству, і в подальшому саме цей товар на території Польщі був переданий ТОВ «Феррострой», який був первісним замовником цього товару та оплатив його у повному обсязі до моменту постачання, що також підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.52-67).

Крім цього, вказані обставини підтверджуються також і передаванням ТОВ «Феррострой» отриманого від ТОВ вказаного обладнання в оренду на території Польщі іноземній компанії (т.1 а.с.68-76).

Тобто, в даному випадку, вказана вище зовнішньоекономічна угода між ТОВ та нерезидентом «Mantsinen Group LTD Oy» була здійснена та завершена шляхом постачання та передачі передбаченого цією угодою обладнання без його ввезення на територію України, що відповідає положенням Закону України «Про валюту та валютні операції», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та в межах визначених НБУ строків.

До аналогічних висновків щодо завершення угоди прийшла і Торгово-промислова палата України у своєму висновку від 15.11.2024 року №2627, який наявний в матеріалах справи.

Фактично, у своїй постанові від 18.12.2024 року суд апеляційної інстанції не надав оцінки вказаним вище доказам здійснення та завершення зовнішньоекономічної угоди між ТОВ та нерезидентом «Mantsinen Group LTD Oy», обмежившись лише посиланням на норми ст.ст.44, 85, 86 ПК України щодо обов`язку платника податків надати контролюючому органу усі наявні документи в ході перевірки та обов`язку контролюючого органу врахувати заперечення платника на акт перевірки.

На моє переконання, функції та обов`язки суду при розгляді справи не входять до правового регулювання положеннями вказаних статей ПК України, які визначають алгоритм дій платника та контролюючого органу, і в ці обов`язки входить дослідження та надання належної оцінки усім наданим сторонами доказам,

Я вважаю, що висновки суду апеляційної інстанції у постанові від 18.12.2024 року про те, що «оскільки немає доказів надання позивачем документів на підтвердження завершення зовнішньоекономічної угоди контролюючому органу в ході перевірки та у запереченнях на перевірку, то подані суду такі документи не є належними доказами у справі» а «подання таких документів лише на стадії судового розгляду може свідчити про намагання позивача уникнути відповідальності за порушення валютного законодавства», не може вважатися належною оцінкою судом доказів, які позивач подав на розгляд суду, скориставшись встановленим КАС України правом.

Дійсно, подаючи заперечення на акт перевірки позивач фактично посилався лише на відсутність підстав на нарахування пені у період дії карантину та на наявність форс-мажорних обставин.

Разом з тим, логічно припустити, що позивач керувався існуючою на момент перевірки судовою практикою щодо заборони нарахування пені у валютних операціях і мав підстави розраховувати на її застосування в даному випадку, і ця практика була змінена Верховним Судом у липні 2024 року, коли справа вже була розглянута судом першої інстанції.

Більш того, отримавши спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування пені, позивач подав на нього скаргу до ДПС України, в якій зазначав про завершення зовнішньоекономічної угоди та додав до скарги відповідні докази, але ДПС України відмовила у її задоволенні, при цьому не надавши жодної оцінки вказаним доводам та доказам (т.1 218-226, 15-19).

Таким чином, ані податковим органом, ані судом апеляційної інстанції, не було надано належної оцінки аргументам та доказам позивача щодо завершення зовнішньоекономічної угоди та відсутності порушень валютного законодавства.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких зауважень відповідача щодо змісту, форми та легітимності поданих позивачем на підтвердження своїх доводів документів, і в ході розгляду справи у суді представником відповідача також не було озвучено таких зауважень.

Резюмуючи усе вищевикладене, вважаю, що позовні вимоги ТОВ є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідний контракт був виконаний належним чином у вигляді імпорту товарів без його ввезення на територію України, а зміни у виконанні цього контракту пов`язані з наявністю форс-мажорних обставин, що підтверджено сертифікатом ТПП на конкретну господарську операцію.

Тобто, на мою думку, висновок апеляційного суду про часткове скасування ППР та, відповідно, часткове задоволення позову є помилковим.

Суддя А.Г. Федусик