Постанова
від 11.12.2024 по справі 916/2608/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2608/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» - адвокат Прохода Ю.Л.

Від Приватного підприємства «Аккерман зернопром» - адвокат Лебедін Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024, суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024

по справі №916/2608/23

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник»

2. Приватного підприємства «Аккерман зернопром»

про визнання недійсними договору купівлі-продажу, -

та за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник»

про визнання недійсними з моменту прийняття рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У червні 2023 році ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову вх. № 14775/24 від 10.04.2024) до Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» та Приватного підприємства «Аккерман зернопром», в якому просив суд:

- визнати недійсними з моменту прийняття рішення дистанційних загальних річних чергових зборів ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023, що оформлені протоколом загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» (ідентифікаційний код юридичної особи 13924728) від 19.05.2023.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством «Гібридний соняшник» та Приватним підприємством «БІОІЛ», який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір Іриною Валентинівною, зареєстрований у реєстрі за № 992 та припинити право власності Приватного підприємства «БІОІЛ» (код ЄДРПОУ 37894099) на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 (номер відомостей про речове право: 50401023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67753942 від 25.05.2023 16:22:03).

- визнати недійсним затверджений рішенням комісії з реорганізації ПП "БІОІЛ" 29.03.2024 Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства "БІОІЛ" (код ЄДРПОУ 37894099), що посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір Іриною Валентинівною 29.03.2024 та зареєстрований в реєстрі за № 905, 906, в частині: передачі Приватному підприємству «Аккерман зернопром» (код ЄДРПОУ: 31756056) комплексу будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103) та речових прав на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103); передачі Приватному підприємству «Аккерман зернопром» (код ЄДРПОУ: 31756056) отриманого Приватним підприємством «БІОІЛ» обладнання за договором купівлі-продажу, укладеного 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством «Гібридний соняшник» та Приватним підприємством «Біоіл», який посвідчений приватним нотаріусом Білгород Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір Іриною Валентинівною, зареєстрований у реєстрі за № 992, у зв`язку з чим припинити право власності Приватного підприємства «Аккерман зернопром» (код ЄДРПОУ: 31756056) на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 (номер відомостей про речове право: 54367191, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72351186 від 01.04.2024 11:35:52).

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям оскаржуваного рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» з порушенням компетенції, а також тим, що на підставі оспорюваного договору, укладеного з низкою порушень законодавства, за заниженою ціною фактично відчужено все нерухоме майно та обладнання, задіяне в господарській діяльності Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник», що безумовно впливає на можливість вказаного товариства вести прибуткову господарську діяльність та, в свою чергу, порушує право позивачки, як акціонера, на отримання частини прибутку цього товариства.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що визнання недійсними рішення наглядової ради та рішення загальних зборів, яке і стало підставою для виникнення в позивача права на обов`язковий викуп належних йому акцій, не призведе до вичерпання спору щодо справедливої вартості акцій, за якою вони мають бути викуплені товариством, а виведе цей конфлікт на новий рівень, зробивши його учасниками інших осіб, які розумно покладались на чинність відповідних рішень. За таких обставин, суд прийшов до висновку про неефективність способу захисту, з використанням якого позивач звернувся з позовом у цій справі.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.05.2023між ПАТ «Гібридний соняшник» та ПП «БІОІЛ», та припинення права власності ПП «БІОІЛ» на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 суд в оскаржуваному рішення вказав, що ним не встановлено наявності у межах спірних правовідносин зазначених вище виняткових обставин, які б допускали звернення до суду акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» в інтересах самого Товариства з позовом про визнання недійсним правочину щодо відчуження майна товариства. Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги у цій справі заявлені позивачкою як акціонером Товариства на захист своїх прав та інтересів як акціонера Товариства, а не в інтересах Товариства.

Суд першої інстанції вказав, що вимога про визнання недійсним передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ПП «БІОІЛ» до правонаступника - ПП «Аккерман зернопром», затвердженого рішенням № 6 засновника ПП «БІОІЛ» від 22.01.2024, задоволенню не підлягає з огляду на те, що вказаний акт не є правочином в розумінні Цивільного кодексу України, а тільки фіксує перелік оборотних та необоротних активів і документації, яка передавалась при приєднанні ПП «БІОІЛ» до ПП «Аккерман зернопром».

Суд першої інстанції зазначив, що вимога про припинення права власності ПП «Аккерман зернопром» на спірне нерухоме майно є також похідною від вимоги про визнання недійсним передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ПП «БІОІЛ» до правонаступника - ПП «Аккерман зернопром», у зв`язку з чим суд також відмовив у її задоволенні.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23.

Апелянт вказує, що ПАТ «Гібридний соняшник» порушено порядок скликання зборів акціонерів товариства, на яких мають розглядатися питання про вчинення значних правочинів та щодо типу товариства, що в свою чергу порушило права Позивача на управління акціонерним товариством та вплинуло на надання можливості належним чином підготуватися до участі у загальних зборах 08.05.2023, оскільки Позивачу до винесення рішень на голосування не було повідомлено про ринкову ціну акцій, за якою би Позивач міг реалізувати своє право вимоги та не було надано на ознайомлення проект договору про продаж акцій та, враховуючи обставини справи, ПАТ «Гібридний соняшник» не могло повідомити акціонерів про ціну викупу акцій та ознайомити їх з проектом договору про продаж акцій, оскільки, як вже зазначалося, ПАТ «Гібридний соняшник» ринкова ціна акцій не визначалася та проект договору продажу акцій не складався.

Позивач вказує, що зважаючи на визначений ПАТ «Гібридний соняшник» порядок ознайомлення акціонерів з документами та відсутність у ПАТ «Гібридний соняшник» документів, необхідних для прийняття рішень з питань, включених до проєкту порядку денного дистанційних загальних зборів ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023, ПАТ «Гібридний соняшник» порушено прядок скликання та проведення дистанційних загальних ПАТ «Гібридний соняшник» на 08.05.2023, а саме, порушено п. 40, п. 41, п. 42 Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236, та право акціонерів, зокрема Позивача, на дистанційне ознайомлення з документами, необхідними для прийняття рішень з питань, включених до порядку денного на дистанційних загальних зборах 08.05.2023, що порушило право Позивача на участь в управлінні акціонерним товариством, не надало можливості Позивачу ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень та належним чином підготуватися до участі у дистанційних загальних зборах ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023.

Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що Позивач приймала участь у загальних зборах, на яких проголосувала з усіх питань порядку денного, що свідчить про її поінформованість із усіма документами щодо порядку денного, не заслуговує на увагу, оскільки, як свідчать обставини справи, документи щодо порядку денного Позивачу не надавались та участь Позивача у дистанційних загальних зборах ніяким чином не спростовує наведені у позовній заяві порушення, що були допущені під час їх скликання та проведення.

Апелянтка вказує, що саме неознайомленість Позивача з документами, необхідними для прийняття рішень з питань, включених до проєкту порядку денного, та відсутність у зв`язку з цим можливості належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, стало причиною голосування Позивача проти питань порядку денного.

З огляду на наведене, апелянт вважає, що підлягають визнанню недійсними з моменту прийняття всі рішення дистанційних загальних річних чергових зборів ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023, оформлені протоколом загальних зборів ПАТ «Гібридний соняшник» від 19.05.2023.

Апелянт вказав, що укладення спірного договору купівлі-продажу, укладеного 25.05.2023, прямо порушує інтереси та корпоративні права Позивача, як акціонера ПАТ «Гібридний соняшник», а отже, є необґрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що спірний договір не порушує прав та інтересів Позивача, як акціонера товариства. Зважаючи на недійсність рішення дистанційних річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» від 08.05.2023 про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, директором ПАТ «Гібридний соняшник» укладено спірний договір без наявних на те повноважень.

Позивачка вважає, що реальна вартість нерухомого майна з обладнанням, що було відчужено ПАТ «Гібридний соняшник» за спірним Договором, була не меншою аніж: 14 720 480,19 (вартість нерухомого майна) + 9 985 615,00 (вартість обладнання) = 24 706 095,19 грн., що на 8 635 480, 19 грн. більше аніж вартість, визначена Договором. Отже, під час укладення спірного Договору було порушено встановлений законом порядок визначення вартості майна та вартість майна, що була визначена в Договорі, була значно занижена, що призвело до відчуження майна ПАТ «Гібридний соняшник» за заниженою ціною та спірний Договір було укладено в супереч інтересам товариства та його акціонерів, та такий Договір фактично не спрямований на отримання прибутку, що прямо суперечать меті створення ПАТ «Гібридний соняшник», як господарського товариства, створеного з метою отримання прибутку.

Апелянт також вказує, що передавальний акт, складений за наслідком процедури приєднання юридичної особи, є правовстановлюючим документом правочином, спрямованим на набуття юридичною особою-правонаступником права власності на нерухоме та рухоме майно юридичної особи, що припиняється внаслідок приєднання. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), у даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 у справі № 916/2608/23 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ «Гібридний соняшник» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23.

Відповідач-1 стверджує, що в позовній заяві позивачка визнає, що одержала від депозитарної установи повідомлення про проведення загальних зборів, бюлетені для голосування та реалізувала своє право на участь у загальних зборах, проголосувавши проти з усіх питань порядку денного, однак, стверджує, що не змогла реалізувати своє право на обов`язковий викуп акцій, передбачений ст. 102 Закону України «Про акціонерні товариства» (надалі за текстом - Закон).

Так, передумовою для виникнення у акціонера права на обов`язковий викуп акцій, є саме прийняття рішення загальних зборів - дійсність цього рішення.

Як стверджує відповідач, письмова вимога про реалізацію обов`язкового викупу акцій позивачкою не надсилалася. Відтак, позивачка все ще може реалізувати своє право на викуп акцій або має право на позов про зобов`язання Відповідача-1 вчинити дії, необхідні для обов`язкового викупу акцій. Але умовою для реалізації цього права є саме дійсність рішення, яке в принципі породило наявність у позивачки такого права.

Відповідач-1 вважає, що визнання недійсним рішення загальних зборів не призведе до реалізації права на обов`язковий викуп акцій, що свідчить про обрання позивачкою неналежного способу захисту порушеного права, наслідком чого має бути відмова у позові.

До позовної заяви про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів додано бюлетені голосування позивачки на загальних зборах акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» від 08.05.2023 року та протокол про підсумки голосування (зведені дані голосування), з яких випливає, що вона змогла зареєструватися для участі у загальних зборах, взяти у них участь, проголосувати з кожного питання порядку денного.

Згода загальних зборів на укладення оспорюваного договору була надана загальними зборами акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник», в яких брала участь позивачка, що підтверджується витягом з протоколу загальних зборів акціонерів, а також складеними Центральним депозитарієм України відомостями щодо результатів голосування на вказаних дистанційних зборах, як органом, що здійснював проведення вказаних загальних зборів, як посвідчує акт.

Вищевказані докази повністю спростовують аргументи позивачки.

Відтак, на думку Відповідача-1, позивачкою не наведено будь-яких підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, Відповідач-1 зазначає, що навіть якщо вважати, що Передавальний акт є правочином, у заяві про зміну предмету позову не зазначено жодних підстав для визнання такого правочину недійсним.

Керуючись викладеним вище, Відповідач-1 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 залишити без змін.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Аккерман зернопром» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23.

Відповідач-2 вказує, що позивачка реалізувала своє справо на участь у загальних зборах, проголосувавши проти з усіх питань порядку денного. Відтак, на думку відповідача 2, її права не були порушені внаслідок скликання та проведення загальних зборів

Відповідач-2, також звертає увагу на те, що визнання недійсним рішення загальних зборів не призведе до реалізації права на обов`язковий викуп акцій, що свідчить про обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права, наслідком чого має бути відмова у позові. Водночас, твердження Позивача про те, що задоволення позову призведе до повторного розгляду питання про схвалення значних правочинів, ніяк не змінює цього факту.

Щодо посилання на те, що Відповідачем-1 встановлено порядок ознайомлення з документами щодо загальних зборів з порушенням встановленого порядку, також зазначає, що Позивач взяла участь у загальних зборах і змогла проголосувати з усіх питань порядку денного, отже, це свідчить про її поінформованість із усіма документами щодо порядку денного, необхідними для голосування. Відповідач-2 вказує, що позивач змогла зареєструватися для участі у загальних зборах, взяти у них участь, проголосувати з кожного питання порядку денного, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідач-2 зазначає про те, що позивач перекручує зміст норми права, а саме ст. 106 Закону України «Про акціонерні товариства», яка взагалі не містить жодних положень, що стосуються встановлення ринкової вартості майна, навіть при вчиненні значного правочину, що спростовує твердження позивача про порушення відповідачами під час укладення спірного Договору встановленого законом порядку визначення вартості майна, а також зазначення вартості майна, що була визначена в Договорі, із заниженням, що призвело до відчуження майна ПАТ «Гібридний соняшник» за заниженою ціною, та спірний Договір було укладено всупереч інтересам товариства та його акціонерів, та такий Договір фактично не спрямований на отримання прибутку, що прямо суперечать меті ПАТ «Гібридний соняшник», як господарського товариства, створеного з метою отримання прибутку.

Відповідач-2 вказує на те, що на даний момент оспорюваний договір, наявний в матеріалах справи, підтверджує наявність рішення уповноваженого органу управління Відповідача-1 щодо надання директору Відповідача-1 повноважень на укладання оспорюваного правочину, а доводи Позивача цих обставин не спростовують.

Незважаючи на надання Відповідачем-2 платіжної інструкції від 25.05.2023 № 77, що підтверджує факт здійснення оплати за оспорюваним Договором, позивач продовжує стверджувати, що оплата за оспорюваним Договором не була здійснена до укладання оспорюваного правочину, хоча вказана платіжна інструкція, додана до відзиву на позовну заяву, датована 25.05.2023 не пізніше дати оспорюваного правочину.

Відповідач-2 вказує, що Позивачем не наведено належними, допустимими і достовірними доказами заниження вартості майна відповідно до оспорюваного правочину, як і не наведено жодної підстави недійсності правочину у разі заниження вартості його предмету, яку б встановлювало законодавство

Крім того, Відповідач-2 зазначає про відсутність порушеного права Позивача як учасника Відповідача-1 та особи, що не має будь-яких корпоративних прав щодо Відповідача-2 у спорі щодо визнання недійсним правочину, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2. У Позивача відсутнє саме право, яке підлягає захисту, що є підставою для відмови в задоволенні в цій частині позовних вимог на підставі ст. 15-16 ЦК України. Твердження Позивача про зворотне є повним перекручуванням правової позиції Великої палати Верховного суду та процитованих в ній рішень ЄСПЛ.

Стосовно вимоги визнати недійсним затверджений рішенням комісії з реорганізації ПП «БІОІЛ» 29.03.2024 Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства «БІОІЛ», Відповідач-2 зазначає, що в даному випадку зміст Передавального акту свідчить про те, що він є документом первинного бухгалтерського обліку. Про це свідчить те, що Передавальний акт складено виключно комісією із реорганізації ПП «БІОІЛ» і затверджено цією комісією. Тобто, це не правочин щодо передачі від одного підприємства - ПП «БІОІЛ» до іншого - ПП «Аккерман зернопром», а виключно підтвердження факту передачі балансових записів щодо балансових рахунків, балансових матеріальних цінностей, балансових активів, що вже відбувся на підставі рішення засновника ПП «БІОІЛ» про реорганізацію даного підприємства. Крім того, навіть якщо вважати, що Передавальний акт є правочином, у заяві про зміну предмету позову не зазначено жодних підстав для визнання такого правочину недійсним.

Керуючись викладеним вище, Відповідач-2 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2608/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Савицький Я.Ф., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2608/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2608/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2608/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.10.2024; призначено справу №916/2608/23 до розгляду на 31.10.2024 о 14:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 відкладено розгляд справи №916/2608/23 на 26.11.2024 о 15:30.

26.11.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням на території Одеської області повітряної тривоги, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 призначено розгляд справи №916/2608/23 на 11.12.2024 о 14:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

11.12.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» - адвокат Прохода Ю.Л. та представник Приватного підприємства «Аккерман зернопром» - адвокат Лебедін Ю.І.

Апелянтка чи її представник у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, якою призначено розгляд справи №916/2608/23 на 11.12.2024 о 14:30, була отримана в електронному кабінеті представником ОСОБА_2 адвокатом Недашківським А.В. 27.11.2024.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , яка була зазначена скаржницею в апеляційній скарзі), однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також просила розглядати скаргу за відсутності її представника.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 11.12.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника апелянта, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 є акціонером ПАТ «Гібридний соняшник» та є власником 684 476 штук простих іменних акцій ПАТ «Гібридний соняшник», що становить 32,8914% статутного капіталу ПАТ «Гібридний соняшник», що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах (депозитарний код рахунку НОМЕР_1 ) та відомостями з сайту Державної установи Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України smіda.gov.ua інформація про власників 5 та більше відсотків акцій ПАТ «Гібридний соняшник» (т. 1, а.с. 9).

Згідно з п. п. 1.1., 2.1 Статуту, затвердженого в новій редакції рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник», оформленим протоколом № 1 від 13.03.2011 (далі - статут), ПАТ «Гібридний соняшник» (далі за текстом «Товариство») засноване згідно з рішенням представництва Фонду держмайна України по Білгород-Дністровському району Одеської області від 01.11.1995 р. № 29 шляхом перетворення державного підприємства Білгорд- Дністровського заводу по обробці гібридного насіння соняшника у відкрите акціонерне товариство на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 р. № 676.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації і має усі передбачені для юридичних осіб чинним законодавством України права та обов`язки.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 Статуту, статутний капітал Товариства становить 520 253,50 (п`ятсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 50 копійок) гривень. Статутний капітал Товариства поділено на акції: Прості іменні у кількості - 2 081 014 шт., номінальна вартість акцій 0,25 грн., Частка у статутному фонді 100 %.

Відповідно до п. п.6.1., 6.2 Статуту, особи, які набули право власності на акції Товариства, є акціонерами Товариства. Кожна проста акція надає акціонеру - її власнику однакову сукупність прав, включаючи права: брати участь в управлінні Товариством; отримувати інформацію про господарську діяльність Товариства у порядку, передбаченому внутрішніми документами Товариства; отримувати дивіденди (п. 7.4. цього Статуту); отримати у разі ліквідації Товариства частину його майна або вартості частини майна; скористатися переважним правом на придбання розміщуваних Товариством простих акцій пропорційно належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій в порядку, встановленому законодавством; вимагати проведення аудиторських та/або спеціальних перевірок діяльності; вимагати обов`язкового викупу Товариством всіх або частини належних йому акцій у- випадках та порядку, передбачених чинним законодавством України та внутрішніми документами Товариства; користуватися іншими правами у випадках та порядку, встановлених цим Статутом та законом.

За умовами п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Статуту, органами управління Товариства є: Загальні збори акціонерів (далі - «Загальні збори»), Наглядова рада та Директор. Загальні збори є вищим органом Товариства. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що віднесені до компетенції Наглядової ради та/або Правління.

До виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема: прийняття рішення про зміну типу Товариства; прийняття рішення про вчинення Товариством значного правочину, визначеного п. 11.3. цього Статуту.

До виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема обрання оцінювача майна Товариства; попереднє затвердження договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; затвердження ринкової вартості майна (акцій) Товариства у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Статутом (п.п. 8.28.14. та 8.28.15 Статуту).

Згідно з п.п. 8.35, 8.39, 8.41 Статуту, Директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є підзвітним Загальним зборам і Наглядовій раді Товариства та організовує виконання їх рішень; до компетенції Директора належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради Товариства, зокрема: прийняття рішень про вчинення Товариством правочинів у межах, встановлених чинним законодавством та цим Статутом, а також забезпечення усіх умов, необхідних для дотримання вимог законодавства та внутрішніх нормативних документів Товариства при прийнятті Загальними зборами та/або Наглядовою радою рішень про вчинення Товариством значних правочинів та правочинів із заінтересованістю; Директор має право, зокрема: підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту.

Пунктами 11.1-11.4 Статуту визначено, що Значними правочинами Товариства є будь-які правочини, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства; Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Статутом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину. Рішення про вчинення значного правочину, зазначеного у п.11.1. цього Статуту, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства приймається Наглядовою радою. У разі неприйняття Наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд Загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, визначеного у п.11.1. цього Статуту, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається Загальними зборами за поданням Наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, визначеного п. 11.3. цього Статуту, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, визначеного п. 11.3. цього Статуту, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Рішенням позачергового засідання наглядової ради ПАТ «Гібридний соняшник» від 29.03.2023, оформленого протоколом № 3, залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб?єкта господарювання, а саме, обрано оцінювачем майна товариства ФОП Лелекіну Надію Вікторівну, доручено директору ПАТ «Гібридний соняшник» Полякову Л.І. укласти договір із вказаним оцінювачем згідно наданого директором ПАТ «Гібридний соняшник» проекту.

Рішенням позачергового засідання наглядової ради ПАТ «Гібридний соняшник» від 22.05.2023, оформленого протоколом № 1, надано згоду на укладання правочину щодо відчуження нерухомого майна ПАТ «Гібридний соняшник», а саме комплекс будівель і споруд, за адресою: с. Салгани Білгород-Дністровський район, Одеська область, вулиця Шабська, 1 (один), за ціною 16 070 615 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 678 435,83 грн. покупцю ПП «БІОІЛ», доручивши узгодження умов правочинів та їх підписання директору ПАТ «Гібридний соняшник» Полякову А.І.

06.04.2023 депозитарною установою МТБ «Банк» супровідним листом вих. № 292 від 06.04.2023 ОСОБА_1 направлено отримане від ПАТ «НДУ» повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023.

У вищенаведеному повідомлені визначено: дату проведення загальних зборів (дату завершення голосування) 08.05.2023; зазначено, що загальні збори відбуватимуться дистанційно; дата розміщення бюлетенів для голосування у вільному для акціонерів доступі: 25.04.2023 року. Дата розміщення бюлетенів для кумулятивного голосування у вільному для акціонерів доступі на сторінці власного веб-сайту Товариства 02.05.2023 року. Посилання на сторінку на власному веб-сайті hybridsunflower.co; дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерів - 03.05.2023 о 24.00; дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерів 31.03.2023.

Крім того, у повідомлені зазначено проект порядку денного, а саме: 1) обрання лічильної комісії. Визначення головуючого та секретаря загальних зборів; 2) розгляд звіту наглядової ради, прийняття рішення за результатами розгляду такого звіту; 3) розгляд звіту виконавчого органу та прийняття рішення за результатами розгляду такого звіту; 4) розгляд висновків аудиторського звіту суб`єкта аудиторської діяльності та затвердження заходів за результатами розгляду такого звіту; 5) призначення суб`єкта аудиторської діяльності відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність"; 6) затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за 2022 рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; 7) прийняття рішення про припинення повноважень Членів Ревізійної комісії Товариства. 8) прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради Товариства; 9) обрання членів Наглядової ради Товариства; 10) Затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладаються з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів (контрактів) з членами Наглядової ради Товариства; 11) Прийняття рішення щодо повноважень виконавчого органу товариства; 12) прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину; 13) перегляд положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган Товариства; 14) рішення щодо типу акціонерного товариства; 15) прийняття рішення про внесення змін до статуту акціонерного товариства; 16) про здійснення необхідних організаційно-правових та інших заходів для внесення змін до інформації про Товариство, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також у повідомленні роз`яснено порядок направлення та розгляду запитів акціонерів щодо ознайомлення з документами, внесення пропозицій до проекту порядку денного, порядку голосування.

У матеріали справи надано копію бюлетеня для голосування на річних загальних зборах, які проводяться дистанційно 08 травня 2023 року.

08.05.2023 відбулись позачергові дистанційні загальні збори акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник», рішення яких оформлені протоколом від 19.05.2023 (далі - протокол).

Згідно з вказаним у протоколі порядком денним загальних зборів розглядалися питання про: 1) обрання лічильної комісії. Визначення головуючого та секретаря загальних зборів; 2) розгляд звіту наглядової ради, прийняття рішення за результатами розгляду такого звіту; 3) розгляд звіту виконавчого органу та прийняття рішення за результатами розгляду такого звіту; 4) розгляд висновків аудиторського звіту суб`єкта аудиторської діяльності та затвердження заходів за результатами розгляду такого звіту; 5) призначення суб`єкта аудиторської діяльності відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність"; 6) затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за 2022 рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; 7) прийняття рішення про припинення повноважень Членів Ревізійної комісії Товариства. 8) прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради Товариства; 9) обрання членів Наглядової ради Товариства; 10) Затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладаються з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів (контрактів) з членами Наглядової ради Товариства; 11) Прийняття рішення щодо повноважень виконавчого органу товариства; 12) прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину; 13) перегляд положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган Товариства; 14) рішення щодо типу акціонерного товариства; 15) прийняття рішення про внесення змін до статуту акціонерного товариства; 16) про здійснення необхідних організаційно-правових та інших заходів для внесення змін до інформації про Товариство, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За підсумками голосування прийнято, зокрема, наступні рішення: - затверджено результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2022 рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; обрано членів Наглядової ради Товариства; - схвалено значні правочини, що укладалися Товариством з 26.04.2019 і по день проведення цих загальних зборів. Попередньо надано згоду на вчинення значних правочинів протягом одного року з дня проведення цих загальних зборів а саме, таких правочинів, будь-якою стороною яких є товариство, як договори купівлі-продажу, кредитні договори (включаючи договори про відкриття кредитної лінії та договори щодо надання кредитів будь-якого виду, договори про внесення змін до таких договорів, договори акредитиву, договори про відкриття депозитного рахунку, договори страхування, договори поставки, договори позики, договори оренди, договори найму, договори застави, договори іпотеки, договори поруки, інші договори забезпечення, додаткові угоди до будь-яких правочинів вище переліченого характеру незалежно від дати укладання таких правочинів, граничною сукупною вартістю не більше 200000000 (двохсот мільйонів) гривень, для чого знімати з обліку будь-яке майно (в т.ч. нерухоме майно, рухоме майно, автотранспорт) і майнові права, ставити будь-яке зазначене майно і майнові прав на облік, здійснювати зняття з реєстрації, перереєстрацію та реєстрацію будь-якого майна і майнових прав, вносити зміни до будь-яких реєстраційних та дозвільних документів, одержувати будь-які реєстраційні та дозвільні документи та здійснювати будь-які дії для виконання вищевказаного. Повноваження на визначення умов таких правочинів та їх вчинення на власний розсуд надати виконавчому органу Товариства або особам, уповноваженим ним згідно довіреності; - прийнято до уваги чинність рішення загальних зборів Товариства від 26.04.2019 № 1 щодо того, що з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» Товариство, як таке, що не здійснювало публічну пропозицію акцій, вважається приватним. Назва Товариства має бути викладена як Акціонерне товариство «Гібридний соняшник».

За прийняття рішень було подано 1061318 голосів, що становить 60,79% від кількості голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих простих іменних акцій. Протокол підписано головою та секретарем загальних зборів.

25.05.2023 року між ПАТ «Гібридний соняшник» (далі - Продавець) та ПП «БІОІЛ» (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами п. 1 якого ПАТ «Гібридний соняшник» продає та передає у власність, а ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІОІЛ» купує та приймає у власність за ціною, визначеною цим договором, комплекс будівель і споруд, за адресою: с. Салгани Білгород-Дністровський район, Одеська область, вулиця Шабська, 1 (один), у складі в цілому з: під № 1 адміністративна будівля з ремонтно-механічними майстернями та службово-побутовими приміщеннями і пожежним депо, загальною площею - 568,9 кв.м., під № 3 приймальна лабораторія, загальною площею - 124,9 кв.м., під № 4 трансформаторна підстанція, загальною площею - 52,2 кв.м. (відсоток зносу 40%), під № 5 відділення попередньої очистки, загальною площею - 612,3 кв.м., під № 6 приймальний пристрій (відсоток зносу 36%), під № 10 склад тимчасового зберігання, загальною площею - 2028,1 кв.м., під № 11 цех другорядної очистки з відділеннями, загальною площею - 810,2 кв.м., під № 12 склад тарного зберігання насіння з окремим протравлюванням, загальною площею - 3187,3 кв.м. (відсоток зносу 32%), під № 13 огородження (відсоток зносу 30%), під № 14 резервуар для води (відсоток зносу 30 %), під № 15 цех розвантажування, тимчасового зберігання, первинної обробки сезонною потужністю2800 т насіння, загальною площею 440,4 кв.м., усього загальною площею 7824,3 кв.м, з обладнанням, згідно додатку 1 до цього договору, що розташовані на земельній ділянці площею 2,4600 га, яка перебуває у комунальні власності, кадастровий номер земельної ділянки 5120886600:02:003:0279, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відчужуваний комплекс будівель і споруд належить Продавцю, на праві приватної власності, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії ЯЯЯ № 764601, виданого Виконавчим комітетом Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ради 04 квітня 2012 року, на підставі рішення виконкому Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 березня 2012 року № 29, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 05 квітня 2012 року, в книзі: 1, номер запису: 16, реєстраційний номер: 2940570, номер витягу: 33726148, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 18259656 від 23 грудня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1130553151103, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 25 травня 2023 року шляхом безпосереднього доступу до нього Кушнір І.В., приватним нотаріусом Білгород- Дністровського районного нотаріального округу Одеської області.

За умовами п. 2 вказаного договору продаж зазначеного комплексу будівель і споруд, з обладнанням, згідно додатку 1 до цього договору, за домовленістю Сторін вчинюється за 16070615,00 грн (шістнадцять мільйонів сімдесят тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 00 копійок), з урахуванням ПДВ, які Продавець отримало повністю від Покупця. Представники Сторін цього договору встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладання (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України). Таку вартість комплексу будівель і споруд, з обладнанням, згідно додатку 1 до цього договору, який є предметом цього договору, визначено Сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу, як будь-якої зі сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Представники Сторін цього договору свідчать, що обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічне нерухоме майно; на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість саме цього комплексу будівель і споруд, з обладнанням, згідно додатку 1 до цього договору, є справедливою і відповідає його дійсній вартості. Сторонам роз`яснено про необхідність дотримання порядку здійснення розрахунку. Представники Сторін цього договору стверджують, що розрахунок між ними проведено повністю до підписання цього договору у безготівковій формі.

Згідно з п. 3 вказаного договору оціночна вартість відчужуваного комплексу будівель і споруд, згідно Висновку про вартість майна, виданого 20 квітня 2023 року СОД ФОП Лелекіна Надією Вікторівною (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 357/21, виданий 07 травня 2021 року Фондом Державного майна України), 6085000,00 грн (шість мільйонів вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок). Балансова вартість відчужуваного комплексу будівель і споруд становить - 6389525,60 грн (шість мільйонів триста вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 60 копійок ), балансова вартість обладнання (додаток 1 до цього договору) становить - 533954,42 грн (п`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 42 копійки), згідно довідки про балансову вартість № 23/05-23 від 23 травня 2023 року.

Від імені Продавця цей договір підписано директором Поляковим Андрієм Івановичем, який діяв на підставі Статуту ПАТ «Гібридний соняшник» у новій редакції, затвердженого протоколом № 1 від 13 березня 2011 року загальних зборів акціонерів, протоколу засідання наглядової ради № 4 від 26 квітня 2022 року, контракту від 24 травня 2023 року, протоколу №1 засідання від 22 травня 2023 року.

Вказаний договір 25.05.2023 посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано в реєстрі за № 992.

Доказом здійснення відповідного розрахунку за даним договором є платіжна інструкція № 77 від 25.05.2023 на суму 16 070 615,0 грн., в якій в графі «Призначення платежу» міститься: за комплекс будівель і споруд та обладнання згідно рах. № 4 від 25.05.2023р. ПДВ 20%.

Зазначене у даному договорі обладнання комплексу будівель і споруд було передано Продавцем Покупцю за актом приймання передавання від 25.05.2023.

25.05.2023 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі продажу № 992 від 25.05.2023 зареєстровано за ПП «БІОІЛ» право власності на зазначений вище комплекс будівель і споруд за адресою: с. Салгани Білгород-Дністровський район, Одеська область, вулиця Шабська, 1 (номер відомостей про речове право: 50401023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103).

У наступному, рішенням № 6 засновника Приватного підприємства «БІОІЛ» від 22.01.2024 припинено діяльність Приватного підприємства «БІОІЛ» в результаті реорганізації шляхом приєднання до Приватного підприємства «Аккерман зернопром», про що 29.03.2024 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Встановлено, що ПП «Аккерман зернопром» є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ПП «БІОІЛ» з моменту проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі. Вирішено створити комісію з реорганізації ПП «БІОІЛ» у складі двох осіб. Голова комісії з реорганізації - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), член комісії - ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ).

29.03.2024 рішенням комісії з реорганізації ПП "БІОІЛ" було затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства "БІОІЛ", згідно з яким всі зобов`язання ПП «БІОІЛ» перед кредиторами, усі права та обов`язки, а також всі активи і пасиви шляхом приєднання перейшли до правонаступника ПП «Аккерман зернопром» (т. 4, а.с. 109).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав, сформованого приватним нотаріусом Глаговською О.В. Одеського міського нотаріального округу № 372214647 від 01.04.2024, право власності на комплекс будівель і споруд, загальною площею 7824,3 кв.м., за адресою: с. Салгани Білгород-Дністровський район, Одеська область, вулиця Шабська, 1 29.03.2024 було зареєстровано за Приватним підприємством «Аккерман зернопром» на підставі передавального акту, серія та номер: 905, 906, виданого 29.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В.; документ, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину, Рішення № 6, серія та номер: 259,260, виданий 22.01.2024, видавник: Приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В.; документ, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину, Протокол №1/24, серія та номер: 899, 900, виданий 29.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В. (номер відомостей про речове право: 54367191, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72351186 від 01.04.2024 11:35:52) (т. 4, а.с. 171).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними з моменту прийняття рішення дистанційних загальних річних чергових зборів ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023, оформлених протоколом загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» від 19.05.2023, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 цього Кодексу, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зокрема, у частині першій статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" було встановлено, що у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Отже, законом було встановлено, що рішення загальних зборів акціонерного товариства може бути оскаржено в судовому порядку, якщо: 1) само по собі прийняте рішення порушує вимоги Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства; 2) порушено порядок прийняття такого рішення. Це право має акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням.

У статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" прямо та буквально не визначено, що порушення порядку скликання та підготовки проведення загальних зборів (тобто, процедури, що передує прийняттю рішення) може бути підставою для оскарження та визнання недійсним прийнятого рішення.

Водночас стала судова практика виходить з розширювального тлумачення змісту поняття "порядку прийняття рішення" та визначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства є:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13; пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Велика Палата Верховного Суду прямо вказує, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/641/17), але зауважує та конкретизує, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

За приписами частини першої статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства" право на судовий захист шляхом оскарження рішення пов`язане із порушенням не лише суб`єктивних корпоративних прав, а й охоронюваних законом інтересів (законних інтересів), які у свою чергу можуть становити самостійний об`єкт судового захисту. Водночас важливим є те, що особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, порушеного рішенням, що оскаржується.

З метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсним саме рішення загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення права брати участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2021 року у справі № 924/881/20.

Наведене узгоджується із усталеною позицією у судовій практиці, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16). Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів, суд оцінює, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 3-22гс15).

Водночас особливістю даної справи, є те, що предметом позову є, зокрема, оскарження рішень дистанційних загальних річних чергових зборів ПАТ «Гібридний соняшник» 08.05.2023 з підстав порушення процедури, що передувала внесенню питання щодо прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину, що вплинуло на порушення прав позивачки на участь в управлінні акціонерним товариством та надання можливості належним чином підготуватися до участі у цих загальних зборах, оскільки їй до винесення даного рішення на голосування не було повідомлено про ринкову ціну акцій, за якою вона могла реалізувати своє право вимоги та не було надано на ознайомлення проект договору про продаж акцій.

Статтею 5 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст. 102 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значних правочинів; 3) надання попередньої згоди на вчинення приватним акціонерним товариством значних правочинів; 4) вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість; 5) зміну розміру статутного капіталу; 6) відмову від використання переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення; 7) емісію конвертованих облігацій; 8) внесення змін до статуту акціонерного товариства у випадках, передбачених статтею 99 цього Закону.

Акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, зобов`язано викупити належні акціонерові акції.

Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частин першої і другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, зареєстрованих для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Тобто, підставою для виникнення у акціонера права на обов`язковий викуп акцій є саме прийняття рішення загальних зборів, тобто дійсність такого рішення.

Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій визначений ст. 103 вказаного Закону.

Так, згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 103 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), акціонерне товариство протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення протоколу загальних зборів, на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, у порядку, встановленому наглядовою радою або радою директорів, надсилає акціонерам, які мають право вимагати обов`язкового викупу акцій, повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, в якому зазначаються: 1) ціна викупу акцій; 2) кількість акцій, викупу яких має право вимагати акціонер; 3) загальна вартість акцій у разі викупу акцій товариством; 4) строк укладення товариством договору та здійснення оплати вартості акцій (у разі отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

Протягом 30 днів з дати оприлюднення протоколу загальних зборів, на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає до товариства письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій зазначаються прізвище (найменування) акціонера, його місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером додається виписка з рахунку у цінних паперах, що підтверджує його право власності на акції товариства станом на дату не пізніше дати оформлення вимоги. Акціонер не може здійснювати оформлення обов`язкового викупу акцій до дати оприлюднення протоколу загальних зборів на веб-сайті товариства.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити всі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, передбачених цією статтею, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Спеціальний порядок оскарження рішення загальних зборів акціонерів регулюється статтею 61 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно з частинами 1,3 якої у разі якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту акціонерного товариства чи положення про загальні збори, акціонер, який вважає, що його права та охоронювані законом інтереси порушені таким рішенням, може оскаржити його до суду протягом шести місяців з дня прийняття рішення.

Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують права та охоронювані законом інтереси акціонера, який оскаржує рішення.

Акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 102 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів з дня надсилання її на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, чинне законодавство прямо передбачає, що акціонер, вправі захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом оскарження рішення загальних зборів, з підстав, передбачених частиною першою статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства», виключно після отримання відмови у викупі належних йому голосуючих акцій.

Наведена правова позиція викладена у постанови КГС ВС від 11.01.2024 у справі № 904/1147/23.

Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

У даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що визнання недійсними рішення наглядової ради та рішення загальних зборів, яке і стало підставою для виникнення в позивача права на обов`язковий викуп належних йому акцій, не призведе до вичерпання спору щодо справедливої вартості акцій, за якою вони мають бути викуплені товариством, а виведе цей конфлікт на новий рівень, зробивши його учасниками інших осіб, які розумно покладались на чинність відповідних рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неефективність способу захисту, з використанням якого позивач звернувся з позовом у цій справі.

Адже вказуючи про своє порушене право він заявляє саме про право на продаж належних йому акцій за ринковою ціною.

Однак, оцінка правильності визначення вартості акції та дійсності такої вартості має бути надана при обранні належного способу захисту. Зокрема, саме при звернені з належним позовом суд матиме змогу призначити експертизу для визначення ринкової вартості акцій, яка має бути застосована сторонами тощо. У даному випадку, при скасуванні рішень наглядової ради та загальних зборів процедура викупу акцій не зможе бути реалізована до кінця взагалі.

Оскарження рішень, що стали підставою для обов`язкового викупу, буде суперечити попередній поведінці позивача, спрямованій на створення умов для здійснення викупу.

Вирішення даного спору не поновить порушене право позивача на викуп належних йому акцій зазначеного акціонерного товариства за ринковою ціною, оскільки, як вказано вище, у випадку скасування рішень наглядової ради та загальних зборів процедура викупу акцій не зможе бути реалізована взагалі.

Суд вважає, що визнання недійсними рішень загальних зборів, якими вирішувались питання про погодження значного правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, із підстав порушення права одного з акціонерів на викуп його акцій, є надмірним втручанням у діяльність суб`єктів господарювання, які вчиняючи відповідні правочини, розумно покладались на їх правомірність, може призвести до правової невизначеності у господарських взаємовідносинах із третіми особами, які не можуть вплинути на взаємовідносини контрагента з його акціонерами. Зазначене може порушити баланс між інтересами окремого акціонера та інтересами інших акціонерів та товариства в цілому, які зацікавлені у стабільності господарського обороту.

За обставин, які є предметом розгляду в цій справі, немає спору щодо наявності волевиявлення позивачки продати належні їй акції в процедурі обов`язкового викупу, є спірним лише питання про вартість акцій, щодо визначення якої у кожної зі сторін є своя позиція, доведення якої може відбуватись за правилами переддоговірного спору в порядку ст. 187 Господарського кодексу України. Таким чином, належним способом захисту права позивачки на обов`язковий викуп її акцій може бути рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової / справедливої вартості акцій) в межах такого переддоговірного спору, визнання укладеним договору на певних умовах. Таке рішення буде спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою).

Отже, у разі наявності спору між акціонером та акціонерним товариством щодо ціни викупу акцій у разі відсутності спору щодо необхідності проведення процедури обов`язкового викупу належних позивачу акцій, вимоги позивача про скасування рішень наглядової ради та загальних зборів ПАТ не забезпечать реалізацію права на обов`язковий викуп належних йому акцій за ціною, яку він вважає справедливою.

За умови, що спірним є лише питання про вартість акцій, щодо визначення якої у кожної зі сторін є своя позиція, вирішення спору не поновить порушеного права позивача на викуп належних йому акцій цього акціонерного товариства за запропонованою ним ціною, оскільки у випадку скасування рішень наглядової ради та загальних зборів процедура викупу акцій не може бути реалізована взагалі.

Наведена правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 11.01.2024 у справі № 904/1147/23.

У даному випадку, позивач не наводить яким саме чином порушує його права рішення дистанційних загальних річних чергових зборів ПАТ «Гібридний соняшник», окрім як порушення реалізації його права на продаж належних йому акцій за ринковою ціною, оскільки він голосував проти вчинення значного правочину. В той же час, апелянт не обґрунтовує яким чином скасування рішення загальних зборів зможе захистити його порушене право.

Визнання недійсним Рішення загальних зборів не призведе до реалізації права на обов`язковий викуп акцій, що свідчить про обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права, наслідком чого правомірно стала відмова у позові в Оскаржуваному рішенні. Водночас, твердження Позивача про те, що задоволення позову призведе до повторного розгляду питання про схвалення значних правочинів, ніяк не змінює цього факту.

Більше того, порушене права позивача викликане не самим рішенням загальних зборів, а невчиненням дій щодо викупу акцій акціонера, які мають вчинятися вже після прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів.

Отже позивач не обгрунтував яким чином було порушено право позивача безпосередньо оскаржуваним рішенням загальних зборів акціонерів.

Крім того, статтею 58 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, можуть проводитися дистанційні загальні збори. У такому разі волевиявлення акціонерів фіксується шляхом опитування, що проводиться через депозитарну систему України.

Порядок проведення дистанційних загальних зборів встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 40 Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236, встановлено, що від дати надсилання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів товариство або акціонери, які скликають загальні збори, повинні надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань, включених до проекту порядку денного та порядку денного, шляхом направлення документів акціонеру на його запит, що надійшов засобами електронної пошти на адресу, зазначену в повідомленні про проведення загальних зборів.

Особа, яка скликає загальні збори акціонерів, додатково до повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів, може розмістити документи, необхідні для прийняття рішень з питань порядку денного, на веб-сайті, зазначеному в повідомленні про проведення загальних зборів.

Запит акціонера на ознайомлення з документами, необхідними акціонерам для прийняття рішень з питань порядку денного, має бути підписаний кваліфікованим електронним підписом такого акціонера та/або іншим засобом електронної ідентифікації, що відповідає вимогам, визначеним Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та направлений на адресу електронної пошти, зазначену в повідомленні про проведення загальних зборів. У разі отримання належним чином оформленого запиту від акціонера, особа, відповідальна за ознайомлення акціонерів з відповідними документами, направляє такі документи на адресу електронної пошти акціонера, з якої направлено запит із засвідченням документів кваліфікованим електронним підписом та/або іншим засобом.

В матеріалах справи наявне повідомлення ПАТ «Гібридний соняшник», пунктом 8 якого ПАТ «Гібридний соняшник» повідомило акціонерів, що акціонери можуть ознайомитися із матеріалами під час підготовки до загальних зборів шляхом надсилання запиту про надання відповідних документів, засвідченого кваліфікованим електронним підписом акціонера, на електронну адресу товариства hybridsunflowerua@gmail.com. Запит розглядається протягом п`яти робочих днів після його одержання, після чого на електронну адресу, з якої надійшов запит, направляється повідомлення про час та місце ознайомлення з матеріалами, яке визначається за адресою місцезнаходження товариства: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 1, кабінет директора. Відповідальна особа директор ПАТ «Гібридний соняшник» Поляков Андрій Іванович, тел. НОМЕР_4 .

Водночас судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що будь-яких запитів від позивачки щодо надсилання їй на ознайомлення документів, необхідних для прийняття рішень з питань, включених до проекту порядку денного та порядку денного на дистанційних загальних зборах 08.05.2023 саме на її електронну пошту, як це передбачено Порядком, не надходило. Доказів надсилання позивачкою на будь-яку адресу відповідача-1 такого запиту також в матеріалах справи немає.

Вирішальним у даному випадку є те, що позивачка приймала участь у загальних зборах, на яких проголосувала з усіх питань порядку денного, що свідчить про її поінформованість із усіма документами щодо порядку денного, необхідними для голосування.

Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 у справі № 910/21572/21 зазначив, що у статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» прямо та буквально не визначено, що порушення порядку скликання та підготовки проведення загальних зборів (тобто, процедури, що передує прийняттю рішення) є безумовною підставою для визнання недійсним прийнятого рішення, оскільки в наведеній нормі зазначено, що акціонер має довести факт порушення рішенням акціонерного товариства своїх законних прав.

Водночас стала судова практика виходить з розширювального тлумачення змісту поняття «порядку прийняття рішення» та визначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства є: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Велика Палата Верховного Суду прямо вказує, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/641/17), але зауважує та конкретизує, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Також Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 у справі № 910/21572/21 зазначив, що рішення загальних зборів та рішення наглядової ради товариства можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером товариства шляхом пред`явлення позову про визнання їх недійсними, якщо такі рішення не відповідають вимогам законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства або, якщо порушено порядок прийняття такого рішення, а також, якщо вони порушують права чи законні інтереси такого акціонера товариства. Водночас, позивач за таким позовом має довести спроможність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів та/або рішення загальних зборів призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити його права та законні інтереси, на захист яких було подано такий позов. Також, виснуючи, чи підлягає захисту порушене право, суд має дати оцінку чи не спричинить задоволення позову порушення прав інших осіб, та чи не завдасть їм шкоди (частина 3 статті 16, частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Таким чином, права акціонера можуть бути визнані порушеними, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

До позовної заяви про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів додано бюлетені голосування Позивача на загальних зборах акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» від 08.05.2023 та протокол про підсумки голосування (зведені дані голосування), з яких випливає, що Позивач змогла зареєструватися для участі у загальних зборах, взяти у них участь, проголосувати з кожного питання порядку денного.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» від 08.05.2023.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.05.2023 між Публічним акціонерним товариством «Гібридний соняшник» та Приватним підприємством «БІОІЛ», та припинення права власності Приватного підприємства «БІОІЛ» (код ЄДРПОУ 37894099) на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 (номер відомостей про речове право: 50401023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130553151103, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67753942 від 25.05.2023 16:22:03), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 ЦК України, статті 4 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічні висновки містяться у значній кількості постанов Верховного Суду, ухвалених як у господарських, так і цивільних справах, і по суті є універсальними - тобто не залежать від конкретних обставин справи, а застосовуються у всіх випадках, коли особа, яка не є учасником правочину подає позов про визнання його недійсним (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/5529/19, від 01.12.2021 у справі № 910/10754/20, від 13.01.2022 у справі № 914/1962/19, від 18.05.2022 у справі № 916/1383/21).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. постанову Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

За ч. 1 ст. 215 та ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Корпоративні права визначені у частині 1 статті 167 Господарського кодексу України як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З огляду на положення наведеної норми корпоративні права можуть бути визнані порушеними, зокрема, внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Згідно зі ст.ст. 92, 97 ЦК України дієздатність юридичної особи реалізується через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (ст. 116 ЦК України).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання директором ПАТ «Гібридний соняшник» оспорюваного договору без прийняття акціонерами такого товариства рішення на укладання договору купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна, без прийняття наглядовою радою акціонерного товариства рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності, або без прийняття відповідних рішень загальними зборами акціонерів, може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор ПАТ «Гібридний соняшник» діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Отже, виходячи з предмета, підстав позову та обґрунтування порушених прав суд зазначає про те, що спір у цій справі виник між господарським (акціонерним) товариством та його акціонером щодо укладення правочину про відчуження майна товариства, спірні правовідносини пов`язані з діяльністю та управлінням таким товариством, тобто за своєю суттю є корпоративними.

У цій категорії спорів (за позовом учасника господарського товариства про визнання недійсним правочину, укладеного господарським товариством, від імені якого діяв виконавчий орган з перевищенням наданих йому повноважень, зокрема за відсутності рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства про укладення спірного правочину) існує чітка та стала судова практика, що сформувалася на підставі висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, а також з урахуванням ухвал Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 916/1731/18, від 13 січня 2020 року у справі № 910/10734/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 904/920/19.

Відповідно до зазначених висновків Верховного Суду договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки:

- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права;

- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору, а правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;

- підписання (укладення) виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства (вищого органу цього товариства) може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

- оскільки товариство та його учасники є різними суб`єктами права, кожний з яких має власне відокремлене майно, то виведення майна з товариства без справедливої компенсації, позбавлення його ліквідних активів, ринкових можливостей, погіршення його майнового чи фінансового стану, безпідставне взяття на себе зобов`язань чи іншого майнового тягаря спричиняє негативні наслідки саме для товариства, а не для його учасників. Із цих же причин учасник товариства та товариство не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Тому в цих випадках звернення учасника товариства з позовом від власного імені не допускається (пункт 7.48. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18).

Також Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому відсутні підстави надавати оцінку дійсності спірного договору.

При формуванні зазначених висновків Верховний Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду про те, що укладення директором товариства договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства порушує корпоративні права позивача (учасника товариства) на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів, які були викладені у тому числі і у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 923/20/17.

Отже, станом на дату ухвалення судом цього рішення існує правова позиція, сформована Верховним Судом у подібних правовідносинах, яка змінила попередні висновки Верховного Суду, зокрема і ті, що викладені у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 923/20/17, від 16 травня 2018 року у справі № 916/2872/16 та від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, на які послалася позивачка.

Крім того, Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц, підтвердив свої висновки, викладені у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, та зазначив про відсутність підстав для відступлення від цих своїх попередніх висновків.

Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц послався на усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95, пункти 46- 52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05).

Крім того, Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц зазначив про те, що належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник (пункт 74 постанови). Разом з цим, у пунктах 90, 91 постанови Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що допускається проникнення за "корпоративну завісу" та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин, яким можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).

Ураховуючи відсутність порушення спірним договором купівлі-продажу прав та інтересів позивачки, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд не надає оцінки законності спірного договору, оскільки вона може надаватися в іншій справі за позовом належного позивача за застосуванням належного способу захисту (пункт 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки відсутнє порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивачки, що є самостійною підставою для відмови у позові.

В свою чергу, позивачка не позбавлена права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників Товариства з метою належного реагування на факт укладення оспорюваного правочину та розгляду питання щодо порушення прав і законних інтересів юридичної особи (її учасників); за наслідком встановлення порушення інтересів Товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Окрім цього, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку вимагає визнати правочин недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Наведена правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 05.06.2024 у справі № 914/2193/22.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин відсутні зазначені вище виняткові обставини, які б допускали звернення до суду акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» в інтересах самого Товариства з позовом про визнання недійсним правочину щодо відчуження майна товариства. Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги у цій справі заявлені позивачкою як акціонером Товариства на захист своїх прав та інтересів як акціонера Товариства, а не в інтересах Товариства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2023, адже позивач не довів, що укладенням такого договору були порушенні її права.

У даному випадку суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивачки на висновки Верховного Суду про те, що правочин, вчинений господарським товариством, може бути оскаржений до суду акціонером (учасником) такого господарського товариства, якщо недійсність правочину обґрунтована порушенням корпоративних прав такого учасника (акціонера), викладені, зокрема у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 923/20/17, від 16 травня 2018 року у справі № 916/2872/16, 06 червня 2018 року у справі № 908/1029/16 та від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, оскільки Верховний Суд відступив від такого висновку, сформувавши нові викладені вище висновки, правильність та дійсність яких була підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Договір купівлі-продажу слід вважати значним правочином, для якого відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено встановлення ринкової вартості майна, що є предметом такого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 вищевказаного закону, правочин, вчинений акціонерним товариством, є значним, якщо ринкова вартість предмета такого правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

Якщо ринкова вартість предмета значного правочину становить від 10 до 25 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається наглядовою радою або радою директорів. У разі неприйняття наглядовою радою або радою директорів рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може бути винесено на розгляд загальних зборів.

Якщо ринкова вартість предмета значного правочину перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради або ради директорів. Якщо ринкова вартість предмета значного правочину перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо ринкова вартість предмета значного правочину становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна (включно з цінними паперами) та цінних паперів, емісію яких здійснено акціонерним товариством, визначається відповідно до вимог цього Закону та затверджується наглядовою радою або радою директорів такого товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами). Ринкова вартість майна (крім цінних паперів та інших фінансових інструментів) у разі здійснення його оцінки відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на основі результатів незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Таким чином, дана норма містить вимогу про затвердження наглядовою радою ринкової вартості майна, а не про прийняття наглядовою радою товариства рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності. Більш того, дана норма прямо передбачає, що ринкова вартість майна визначається на основі результатів незалежної оцінки виключно у випадках, коли здійснення оцінки вимагається відповідно до вимог цього Закону.

Норми, що передбачає визначення ринкової вартості майна на підставі результатів незалежної оцінки при вчиненні договору купівлі-продажу, яким є оспорюваний правочин, Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає, що спростовує посилання Позивача на нібито наявність підстав для визнання правочину недійсним з цих підстав.

В той же час, як було встановлено вище, рішенням позачергового засідання наглядової ради ПАТ «Гібридний соняшник» від 29.03.2023, оформленого протоколом № 3, залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб?єкта господарювання, а саме, обрано оцінювачем майна товариства ФОП Лелекіну Надію Вікторівну, доручено директору ПАТ «Гібридний соняшник» Полякову Л.І. укласти договір із вказаним оцінювачем згідно наданого директором ПАТ «Гібридний соняшник» проекту.

Відповідно до висновку оцінювача ФОП Лелекіної Н.Д, одержаного для укладання оспорюваного Договору, вартість такого нерухомого майна станом на 25.05.2023 становила 6 085 000,00 грн.

Рішенням позачергового засідання наглядової ради ПАТ «Гібридний соняшник» від 22.05.2023, оформленого протоколом № 1, надано згоду на укладання правочину щодо відчуження нерухомого майна ПАТ «Гібридний соняшник», а саме комплекс будівель і споруд, за адресою: с. Салгани Білгород-Дністровський район, Одеська область, вулиця Шабська, 1 (один), за ціною 16 070 615 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 678 435,83 грн. покупцю ПП «БІОІЛ», доручивши узгодження умов правочинів та їх підписання директору ПАТ «Гібридний соняшник» Полякову А.І.

Тобто у даному випадку наглядова рада і обрала суб`єкта оціночної діяльності і затвердила вартість майна, що підлягає продажу.

Звіт про оцінку вказаного майна також не підлягав обов`язковому рецензуванню на підставі ч. 5. ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства». Адже випадки, у яких здійснюється рецензування, встановлені ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до ч. 3 якої є обов`язковим виключно рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування. В даному випадку така норма є незастосовною, оскільки оцінка майна Відповідача-1 не погоджувалася, не затверджувалася і не приймалася органом державної влади або органом місцевого самоврядування. В інших випадках рецензування не є обов`язковим. Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 442/6491/17 (провадження № 61-14766св20).

Вищевказане спростовує твердження апелянта щодо порушення порядку визначення вартості майна, відчуженого за спірним Договором та доводить правомірність Оскаржуваного рішення.

Безпідставним також є посилання апелянта на заниження вартості майна, що є предметом оспорюваного договору.

По-перше, колегія суддів не приймає до уваги вартість нерухомого майна у сумі 11 592 100,00 станом на 2021 рік, на яку посилається Позивач, адже вона була визначена в договорі іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Таким чином, вартість в договорі іпотеки могла бути визначена за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем і не є обов`язковою для інших правочинів із іншим суб`єктним складом учасників, зокрема, для оспорюваного правочину купівлі-продажу.

В той же час, апелянт не надав доказів того, що при укладені договору іпотеки було проведено оцінку нерухомого майна.

В свою чергу, відповідно до висновку оцінювача ФОП Лелекіної Н.Д., одержаного для укладання оспорюваного Договору, вартість такого нерухомого майна станом на 25.05.2023 становила 6 085 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, у разі з незгодою з висновком про оцінку майна, Осадча О.Р. не була позбавлена права звернутися з метою отримання рецензії на такий висновок та вже спираючись на таку рецензію, позивачка могла би доводити заниження ціни продажу майна.

Крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу, балансова вартість відчужуваного комплексу будівель і споруд становить 6 389 525,60 грн, балансова вартість обладнання становить 533 954,42 грн, згідно довідки про балансову вартість № 23/05-23 від 23 травня 2023 року. Тобто загальна балансова вартість відчужуваного майна станом на 23.05.2024 становила 6 923 480,02 грн.

Відповідно до п. 2 оспорюваного договору купівлі-продажу продаж нерухомого та рухомого майна відповідно до п. 2 оспорюваного Договору становила 16070615 грн без виділення окремо вартості нерухомого та рухомого майна. Тобто вартість реалізації майна на більш ніж 9 млн перевищила балансову вартість такого майна.

Крім того, сторони не були позбавлені можливості визначити вартість нерухомого майна як вище, так і нижче вартості, визначеної відповідно до висновку оцінювача Лелекіна Н.Д, оскільки відповідно до ст. 691 ЦК України ціна товару визначається в договорі його сторонами.

У даному випадку, апелянтом не доведено належними, допустимими і достовірними доказами заниження вартості майна відповідно до оспорюваного правочину, як і не наведено жодної підстави недійсності правочину у разі заниження вартості його предмету, яку б встановлювало законодавство.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оспорюваний правочин підписано директором ПАТ «Гібридний соняшник» без наявних на це повноважень, оскільки вартість відчуженого майна перевищує 50 % вартості активів Відповідача-1 за даними річної звітності Відповідача-1 за 2022 рік, зазначеної в повідомленні за посиланням smida.gov.ua

Як було зазначено вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Гібридний соняшник» від 08.05.2023 було надано згоду на вчинення значних правочинів протягом одного року з дня проведення цих загальних зборів а саме, таких правочинів, будь-якою стороною яких є товариство, як договори купівлі-продажу, кредитні договори (включаючи договори про відкриття кредитної лінії та договори щодо надання кредитів будь-якого виду, договори про внесення змін до таких договорів, договори акредитиву, договори про відкриття депозитного рахунку, договори страхування, договори поставки, договори позики, договори оренди, договори найму, договори застави, договори іпотеки, договори поруки, інші договори забезпечення, додаткові угоди до будь-яких правочинів вище переліченого характеру незалежно від дати укладання таких правочинів, граничною сукупною вартістю не більше 200000000 (двохсот мільйонів) гривень, для чого знімати з обліку будь-яке майно (в т.ч. нерухоме майно, рухоме майно, автотранспорт) і майнові права, ставити будь-яке зазначене майно і майнові прав на облік, здійснювати зняття з реєстрації, перереєстрацію та реєстрацію будь-якого майна і майнових прав, вносити зміни до будь-яких реєстраційних та дозвільних документів, одержувати будь-які реєстраційні та дозвільні документи та здійснювати будь-які дії для виконання вищевказаного. Повноваження на визначення умов таких правочинів та їх вчинення на власний розсуд надати виконавчому органу Товариства або особам, уповноваженим ним згідно довіреності.

За прийняття такого рішення було подано 1 061 318 голосів, що становить 60,79% від кількості голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих простих іменних акцій та в свою чергу становить 51 % від загальної кількості акціонерів

Таким чином, у директора ПАТ «Гібридний соняшник» були наявні всі необхідні повноваження для вчинення значного правочину, а саме продажу комплексу будівель і споруд, за адресою: с. Салгани Білгород-Дністровський район, Одеська область, вулиця Шабська, 1, загальною площею 7824,3 кв.м, з обладнанням, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2023.

Статтею 231 ЦК України визнається непорушність прав власності (частина 1).

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Перелік підстав припинення права власності наведено у частині 1 статті 346 ЦК України і він не є вичерпним. Так, відповідно до 2 другої цієї статті право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справ № 916/675/15.

Позовна вимога про припинення права власності ПП «БІОІЛ» на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 заявлена позивачкою саме у взаємозв`язку із вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2023, на підставі якого ПП «БІОІЛ» і набуло відповідне право власності на спірне майно, тобто є похідною вимогою.

Таким чином, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для припинення права власності ПП «БІОІЛ» на спірний об`єкт нерухомого майна, залежить саме від правильного встановлення, належного дослідження та оцінки обставин, якими позивачкою обґрунтовано позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2023.

Беручи до уваги відсутність порушення спірним правочином прав та інтересів позивачки, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині, тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про припинення права власності.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним затвердженого рішенням комісії з реорганізації ПП "БІОІЛ" 29.03.2024 Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства "БІОІЛ", посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. 29.03.2024 та зареєстрованого в реєстрі за № 905, 906, в частині: передачі Приватному підприємству «Аккерман зернопром» комплексу будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 та припинення права власності Приватного підприємства «Аккерман зернопром» на це майно, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням № 6 засновника Приватного підприємства «БІОІЛ» від 22.01.2024 припинено діяльність Приватного підприємства «БІОІЛ» в результаті реорганізації шляхом приєднання до Приватного підприємства «Аккерман зернопром», про що 29.03.2024 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Встановлено, що ПП «Аккерман зернопром» є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ПА «БІОІЛ» з моменту проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі. Вирішено створити комісію з реорганізації ПП «БІОІЛ» у складі двох осіб. Голова комісії з реорганізації - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), член комісії - ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Як вбачається з інформації, яка міститься у з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань, 29.03.2024 було проведено державну реєстрацію припинення відповідача по справі - ПП «БІОІЛ» (код ЄДРПОУ: 37894099) в результаті реорганізації. Правонаступником ПП «БІОІЛ» зазначено ПП «Аккерман зернопром» (код ЄДРПОУ: 31756056).

29.03.2024 рішенням комісії з реорганізації ПП «БІОІЛ» було затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Приватного підприємства «БІОІЛ», згідно з яким всі зобов`язання ПП «БІОІЛ» перед кредиторами, усі права та обов`язки, а також всі активи і пасиви шляхом приєднання перейшли до правонаступника ПП «Аккерман зернопром», у тому числі й спірне нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).

Передавальний акт, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Колегія суддів у даному випадку розглядає передавальний акт саме як правочин, оскільки він створює права та обов`язки для двох сторін, як для особи яка ліквідується шляхом приєднання (вона зобов`язується передати всі свої права та обов`язки), так і для особи, до якої приєднуються (вона зобов`язуються прийняти такі права і обов`язки).

Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18 щодо застосування статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України при визнанні судом оспорюваного правочину недійсним, "Згідно зі статтями 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.»

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів встановлено, що зміст Передавального акту жодним чином не суперечить вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки є реалізацією прав засновників ПП «БІОІЛ», передбачених ч. 1 ст. 106 ЦК України.

ПП «БІОІЛ» набуло право власності на комплекс будівель і споруд загальною площею 7 824,3 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, 1 на підставі дійсного договору купівлі-продажу, а тому приватне підприємство могло вільно розпоряджатися даним майном, в тому числі передавати майно правонаступникам.

Крім того, особи, що вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, як свідчить наявний у матеріалах справи витяг з ЄДР щодо складу комісії з реорганізації ПП «БІОІЛ».

Передавальний акт спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, які фактично настали - майно ПП «БІОІЛ» було перереєстровано на його правонаступника ПП «Аккерман-Зернопром», як свідчать надані представником Позивача витяги з ЄДРРП.

В свою чергу, позивач жодним чином не обґрунтувала в чому саме наявна недійсність Передавального акту, окрім як те, що така недійсність є наслідком можливої недійсності договору купівлі-продажу від 25.05.2023.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що вимога про визнання недійсним передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ПП «БІОІЛ» до правонаступника ПП «Аккерман зернопром», затвердженого рішенням № 6 засновника ПП «БІОІЛ» від 22.01.2024, задоволенню не підлягає з огляду на те, що позивачем не було доведено в чому протиправність такого акту та що є підставою для визнання його недійсним.

Щодо позовних вимог про припинення права власності ПП «Аккерман зернопром» на спірне нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 346 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав для припинення права власності: 1. Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2024 18 до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Жодна з таких підстав не застосовна до даної справи.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Водночас, в обґрунтування підстав для визнання недійсним передавального акту та припинення права власності таких випадків позивачкою не зазначено, як і не зазначено інших норм матеріального права, які могли б стати підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

У даному випадку вимога про припинення права власності ПП «Аккерман зернопром» на спірне нерухоме майно є також похідною від вимоги про визнання недійсним передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ПП «БІОІЛ» до правонаступника ПП «Аккерман зернопром», у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмовити у її задоволенні.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 по справі №916/2608/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Я.Ф. Савицький

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення11.12.2024
Оприлюднено23.12.2024
Номер документу123912298
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Судовий реєстр по справі —916/2608/23

Постанова від 11.12.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 26.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 31.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 28.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 10.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Рішення від 08.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Постанова від 19.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 17.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні