Рішення

від 09.12.2024 по справі 685/609/23

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/609/23

Провадження № 2/685/18/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Сороки В.Р.,

представниці позивача адвоката Горбаченко М.О.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

її представниці адвоката Банашко І.Ю.,

представників Полонської міської ради, як органу опіки та піклування, Вощатинського О.О. та Іванченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь Хмельницької області в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батька, який проживає окремо від неї,

В С Т А Н О В И В :

17 травня 2023 року адвокат Горбаченко М.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що після розірвання шлюбу та припинення спільного проживання сторонами по справі, відповідачка ОСОБА_1 стала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з їх спільним сином ОСОБА_3 , 2014 року народження, і на даний час перешкоджає у побаченні та спілкуванні з сином. Всі намагання батька, з моменту розлучення, нормальним та мирним шляхом врегулювати даний спір призводить лише до конфліктів, оскільки відповідачка перешкоджає йому, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини, через які він не може нормально зустрічатися з сином.

Увесь час позивач намагається налагодити нормальний зв`язок з дитиною, приймати участь у його вихованні, утриманні, розвитку його здібностей та забезпечувати усім необхідним для нормального розвитку та становлення. Всі його права як батька на даний час є порушеними, після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач змушений звернутися до суду.

Позивачем заявлена вимога зобов`язати відповідачку не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином, а також визначити наступний порядок спілкування з сином: особисті зустрічі кожної п`ятниці після навчання з можливістю забирання дитини до місця проживання батька і повернення його в неділю за місцем проживання матері; тридцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини; на шкільних канікулах без обмежень та без присутності матері за місцем проживання батька. Також позивач просить суд зобов`язати відповідачку повідомляти його про термін від`їзду та місце перебування сина шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом вкладення та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом, крім того, зобов`язати відповідачку за два дні до його зустрічі з сином, надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити його про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

В ході судового розгляду позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та додатково пояснив, що з відповідачкою перебували у шлюбі, проживали в Києві у квартирі його батьків, батьки проживали окремо. Одного разу, в серпні 2020 року, повернувся з роботи і виявив, що дружина забрала дитину та з речами поїхала до себе додому, не пояснивши причин. Між ними були сварки, але насильства ніколи не застосовував. Ще деякий час вона дозволяла спілкуватися з сином по відеозв`язку, проте потім перестала відповідати на його дзвінки. Одного разу разом зі своєю матір`ю автомобілем приїздили в смт Теофіполь, щоб побачитися з сином, проте відповідачка дверей не відкрила і викликала поліцію, тому більше не приїздив, оскільки не бачив сенсу нести витрати на поїздки з Києва в Теофіполь без реальної можливості побачитися з сином.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 позовних вимог не визнала та пояснила, що під час спільного проживання в шлюбі з позивачем він застосовував до неї та до сина насильство, неодноразово бив її та сина, через що змушена була втекти до своїх батьків в с. Кунча. Вважає, що побачення з батьком суперечить інтересам сина, оскільки син дуже болісно сприймає будь-які згадки про батька і заперечує саму можливість побачитися з ним.

На її думку, даний позов ОСОБА_2 спрямований не на здійснення можливості фактичного побачення з дитиною, а виключно на задоволення його особистих амбіцій.

Представниця відповідачки позовних вимог не визнала та зазначила, що побачення дитини з батьком суперечить інтересам самої дитини.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 , начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Полонської міської ради, пояснив, що в грудні 2023 року комісією у справах дітей, при підготовці висновку щодо вирішення даного спору, зі слів матері ОСОБА_1 було встановлено, що батько ОСОБА_2 ображав дитину та бив її саму. При спілкуванні з матір`ю та дитиною розмова проходила нормально до того моменту, коли завели мову про тата, після чого в дитини почалася істерика, що «тато його вкраде, забере», через що і був складений висновок про неготовність дитини до зустрічей з батьком, а також необхідність спочатку налагодження стосунків між батьками.

Представник також зазначив, що після спілкування з матір`ю та дитиною у нього та у інших працівників комісії склалося враження, що матір постійно говорить з сином щодо батька негативно, тому в дитини і така реакція. До згадок про тата все було нормально.

Представниця органу опіки та піклування ОСОБА_5 , спеціалістом І-ї категорії Служби у справах дітей виконавчого комітету Полонської міської ради, зазначила, що підтримує наданий міською радою висновок, так як не вбачає на даний час підстав для спілкування батька з дитиною, так як це суперечить інтересам самої дитини.

Малолітній ОСОБА_6 , в присутності психолога ОСОБА_7 , заперечив проти того, щоб бачитися з батьком, так як на даний час він до цього ще не готовий, буде готовий після досягнення 14-15-річного віку, тоді зможе себе захистити від нього. Коли вони ще всі разом проживали в Києві, то батько постійно кричав на них з мамою, бив її та його, через що ховався за іграшками від нього, але мама поліцію не викликала, бо батьків телефон був завжди підключений до маминого і через це він бачив, куди телефонує мама. Батько це все робив через те, що йому було в радість бити його та маму. Бачив у батька пістолет, який лежав на поличці і він ним погрожував йому з мамою. Тато ніколи з ним та мамою не гуляв разом, лише один раз на дитячому майданчику неподалік будинку. Пам`ятає, як батько завіз його з мамою до лісу, де залишив і вони дуже довго добиралися додому, також пам`ятає, що батько його з мамою завіз на їх дачу, яка розташована по дорозі в сторону Чернігова, де хотів підпалити цю дачу, для чого розлив бензин і підпалив, а в 2023 році став судитися за дачу і за землю. Вважає, що його батько не є військовим, оскільки в такому разі він повинен був би бути в окопі, а не в суді. Зазначив, що називає свого батька «колишнім татом», так як бувають колишні чоловіки і колишні дружини. Уже після того, як з мамою переїхали проживати до бабусі та дідуся в с. Кунча, одного разу з самого ранку до них без запрошення приїхав тато, тому ховався від нього, оскільки бабуся сказала, що батько хоче його викрасти.

Психолог ОСОБА_7 , присутня при спілкуванні з малолітнім, звернула увагу, що дитина може запам`ятати якісь яскраві події з глибокого дитинства, тому чим менше батьки при дітях розмовляти про свої дорослі проблеми, тим менше це буде впливати на дітей.

Заслухавши доводи сторін та їх представників, представників органу опіки та піклування, думку самої дитини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 2011 року до розірвання 30 грудня 2020 року на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 12) та копією вищезазначеного рішення суду (а.с. 13).

Під час перебування в шлюбі в подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).

Після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_1 , які проживали спочатку в с. Кунча Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, а потім в м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, що визнають усі учасники спору, місцем реєстрації відповідачки є с. Підліски Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області (а.с. 36).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2021 року № 760/24383/20 визначено місцем проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 74-75).

Відповідно до ст.ст. 11, 12 та 15 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основною турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Аналогічні норми визначені і Сімейним кодексом України. Зокрема, статтями 141 та 142 даного кодексу, якими визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Статтею 153 СК України передбачене право матері, батька та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України визначений порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини, які вирішуються спільно, крім випадку, передбаченого частиною 5 даної статті. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Виходячи з зазначених норм, спілкування з дитиною кожним з батьків, участь у вихованні, піклуванні щодо дитини тощо є не лише правом, а і обов`язком кожного з батьків. Також варто зазначити, що законодавством передбачене також і право дитини на спілкування з обома батьками.

В суді знайшов своє підтвердження факт, що батьки не знайшли розуміння щодо порядку та способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина, який проживає разом з матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області від 18 грудня 2023 року № 276 було затверджено висновок про участь у вихованні малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_2 (а.с. 129-131). Згідно даного висновку, орган опіки та піклування, враховуючи подані документи, наведені факти та інтереси малолітнього ОСОБА_8 , вважає, що станом на грудень 2023 року дитина не готова до зустрічей з батьком, у зв`язку з важким емоційним станом ОСОБА_9 , страхом зазнати фізичне насилля зі сторони батька.

Проте суд критично оцінює даний висновок через недотримання порядку його складення.

Так, відповідно до п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, при виникненні спору між батьками щодо участі у вихованні дитини одним з батьків, що проживає окремо від дитини, працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я та інші обставини, що мають значення для справи.

Незважаючи на такі вимоги, органом опіки та піклування не було проведено бесіди з обома батьками дитини, а лише з матір`ю, хоча, як вбачається з пояснень представниці позивача адвоката Горбачевської М.О. та спеціаліста І-ї категорії служби у справах дітей Іванченко Н.В., між ними була домовленість щодо забезпечення участі батька або, принаймні, його представниці в засіданні комісії у справах дітей. Однак, через певну неузгодженість щодо визначення точної дати та часу засідання, батько або його представниця не змогли взяти у ньому участь. Причому члени комісії з захисту прав дитини були обізнані, що батько дитини ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а тому має обмежені можливості щодо забезпечення своєї участі у засіданні комісії, проте даної обставини не було прийнято до уваги. А зважаючи на явно неординарні обставини нанесення систематичних побоїв батьком матері та самої дитини, постійних погроз з його боку, спроб викрадення тощо, встановлені виключно зі слів самої матері та малолітньої дитини, за відсутності інших об`єктивних доказів (рішень судів, висновків експертиз тощо), було б цілком логічним вислухати пояснення іншої сторони даного спору, тим більше за наявності технічної можливості спілкування в режимі відео конференції.

Таким чином висновок органу опіки та піклування щодо неможливості особистих зустрічей батька з дитиною, складений без надання можливості іншій стороні висловити свою думку, є передчасним та прийнятим без з`ясування усіх обставин справи.

Тому, спір щодо участі позивача у спілкуванні та вихованні сина підлягає вирішенню в порядку, визначеному ст. 159 СК України. Зокрема, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спільного проживання.

Суд не приймає до уваги небажання самої дитини спілкуватися з батьком, яке він висловив в судовому засіданні та раніше під час спілкування з комісією. Як встановлено в судовому засіданні, малолітній ОСОБА_6 з шестирічного віку постійно проживає з матір`ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. Через що небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Негативний вплив матері на сприйняття дитиною особи батька підтверджується, зокрема, описом дитиною тих чи інших подій, які мали місце в їх сім`ї, в негативному світлі по відношенню до батька, описуючи одні і ті ж самі події, про які говорила в судовому засіданні сама відповідачка. Деякі ситуації, про які повідомляв малолітній ОСОБА_6 в судовому засіданні, взагалі не могли сприйматися ним саме так, як він їх описував, зокрема, спроби батька відсудити дачу у мами, можливість батька зі свого телефону контролювати усі дзвінки по мобільному телефону матері. У впевненості дитини, що батько не може бути військовослужбовцем поза межами окопу, також проглядається повторення слів матері. Показовою є ситуація, яка сталася після приїзду позивача до будинку батьків відповідачки в с. Кунча, де в той час проживала відповідачка з дитиною. Проте родина відповідачки, зокрема мама з бабусею відреагували неадекватно, повідомили дитині, що то батько приїхав і хоче його забрати з собою, буде бити його і маму, наказали сховатися, потім викликали поліцію. Хоча фактично позивач, як батько, разом зі своєю матір`ю, бабусею ОСОБА_6 , приїхали лише провідати дитину на день його народження.

Постійний вплив матері ОСОБА_1 на негативне сприйняття дитиною особи батька проявляється також і в тому, що в 2021 році дитина спілкувалася без перешкод та за власним бажанням з батьком з допомогою інтернет-зв`язку, отримував від нього більше уваги та дорогі подарунки, отримав електроквадроцикл, якого давно хотів, тобто налагодив кращі взаємостосунки з татом, хоч і бажав в подальшому проживати з мамою, що вбачається з висновку психолога Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 27 січня 2021 року № 13/01-06 (а.с. 81-82). Пізніше, згідно висновку цього ж психолога від 27 липня 2023 року № 47/01-06, дитина уже не хоче підтримувати жодних контактів з татом, категорично відмовляється приїздити до нього в гості, боїться що той його буде бити або десь забере, адже мав багато прикладів, коли батько чинив насильство на його очах, нехтував його потребами та нав`язував власні правила (а.с. 84-86). Ще пізніше, 13 грудня 2023 року, під час бесіди з ним працівників служби у справах дітей виконкому Полонської міськради в ході підготовки висновку, лише від однієї згадки про батька у дитини сталася істерика, він став плакати, просити не повідомляти про теперішнє його місце проживання через постійні погрози для свого життя зі сторони батька та можливе викрадення, наявність сильного бажання побити батька за все те, що той зробив поганого для нього та мами, про що зазначила сама відповідачка в ході судового розгляду та начальник служби у справах дітей ОСОБА_4 , а також зафіксовано у протоколі бесіди (а.с. 132). Та і сам ОСОБА_4 в судовому засіданні відмітив, що у нього та його колег склалося враження, що під час бесіди з ОСОБА_9 він своїми словами висловлював позиції своєї мами.

Тобто чітко вбачається виникнення та прогресування агресії у дитини щодо батька від нормального спілкування до бажання його побити, хоча в судовому засіданні і сама відповідачка ОСОБА_1 і дитина стверджували, що ніяких контактів з батьком після його приїзду в с. Кунча у 2020 році не було, батько навіть не намагався поспілкуватися з сином та ніколи нічого йому не дарував. Встановлені обставини свідчать, за відсутності контактів батька з дитиною, лише про вплив матері на позицію дитини по відношенню до батька саме з негативної сторони.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідачки щодо можливості спілкування позивача з дитиною внаслідок здійснення насильства по відношенню до неї, оскільки нею не надано доказів на підтвердження таких фактів.

При визначенні конкретних способів спілкування позивача з сином, суд вважає, що в даний час між батьком та дитиною немає психологічного зв`язку і дитина з огляду на її вік та тривале проживання з матір`ю повноцінно не сприймає позивача як батька, тому зустрічі батька з дитиною доцільно проводити в присутності матері, принаймні спочатку.

З цих же підстав є явно передчасною можливість перебування дитини разом з батьком за місцем його проживання в м. Київ та проведення влітку та на шкільних канікулах сумісного відпочинку батька з дитиною.

Найбільш доцільним з точки зору забезпечення прав дитини та батька на спілкування між собою, є проведення їх спільних зустрічей за місцем проживання дитини у один з вихідних днів, а саме, в суботу, що дасть час батькові приїхати з Києва в м. Полонне та поїхати у зворотному напрямку.

Судом не вбачається підстав для визначення спільних зустрічей батька з дитиною кожної суботи, оскільки це порушує право матері на спільне проведення часу з дитиною у вихідні дні, тому для спільні зустрічі потрібно проводити через тиждень. Позивачем не зазначено точного періоду часу для проведення зустрічей, тому судом самостійно визначено час для побачень у другу половину дня.

Суд не вбачає підстав окремо зобов`язувати відповідачку не чинити перешкод у вихованні та спільному спілкуванні батька з дитиною, оскільки в судовому засіданні вона зазначила, що не перешкоджає їх спілкуванню по телефону або в режимі відеозв`язку, син сам цього не бажає.

Суд також вважає недоцільним зобов`язувати відповідачку повідомляти позивача про точне місце перебування дитини за два дні до зустрічі, оскільки точне місце проживання дитини позивачу відомо, і в разі встановлення чіткого графіку побачень у випадку не доведення матір`ю до відома батька факту відсутності дитини за даним місцем проживання завчасно перед визначеним судом днем побачення, може бути розцінене як невиконання рішення суду.

Оскільки позов немайнового характеру задоволено частково, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог 1/2.

Керуючись ст.ст. 11, 12 та 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 142, 150, 153, 157 СК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_10 задовольнити частково.

Визначити наступний спосіб участі ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні та спілкуванні сина ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 12:00 год. до 17:00 год. за фактичним місцем проживання дитини в присутності матері дитини ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відмовити ОСОБА_10 в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 536,8 грн. (П`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) сплаченого при подачі позову судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 грудня 2024 року.

Суддя Самойлович А.П.