Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/20940/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/20940/21 (910/19964/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю учасників справи та їх представників:

арбітражний керуючий Галічева В.О. - за посвідченням № 2200 від 24.03.2023

від ТОВ «Конгрес Девелопмент» Макєєв Є.Ю. - за ордером серії ВВ № 1036130 від 13.12.2023

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) (суддя Омельченко Л.В., повний текст рішення складено та підписано - 11.09.2024)

за позовом арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент»

про визнання договору комісії недійсним

у межах справи № 910/20940/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 розпорядник майна боржника арбітражна керуюча Галічева Валентина Олександрівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Горизонт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент» про визнання договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 недійсним.

Позов мотивовано тим, що спірний договір комісії, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» (правонаступник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») та ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт», є фраудаторним, оскільки на дату його укладення ТОВ «ФК «Горизонт» мало зобов`язання перед ТОВ «Рент Комерц», які перешкоджали укладенню зазначеного договору комісії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) (суддя Омельченко Л.В., повний текст рішення складено та підписано - 11.09.2024) у задоволенні позову арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент» про визнання недійсним договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ці вимоги арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не містять належних та допустимих доказів на підтвердження фраудаторності договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019, який позивач просила визнати недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, арбітражна керуюча Галічева Валентина Олександрівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) повністю та постановити нове судове рішення, яким визнати недійсним договір комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Веста», правонаступником якої стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Горизонт».

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір не врахував, що на дату укладення оскаржуваного договору комісії ТОВ «ФК «Горизонт», як Інвестор-2 мало зобов`язання перед ТОВ «Рент Комерц», як Інвестором-1 за укладеною між ними угодою про основні умови правочину (Term Sheet) №260419 щодо спільного придбання лоту GL8N0574, при цьому цей лот був предметом договору комісії.

Наведене вище, на думку апелянта, є порушенням положеннями ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», за якою визначено інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Отже, реалізуючи домовленості між ТОВ «ФК «Горизонт» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» щодо участі у фінансуванні купівлі лоту № GL8N0574 та виконуючи умови договору комісії №22-05/19 від 22.05.2019 року сторони оскаржуваного договору комісії незаконно, в порушення взятих ТОВ «ФК «Горизонт» на себе перед ТОВ «Рент Комерц» обов`язків за угодою про основні умови правочину (Term Sheet) №260419 від 26.04.2019 року та положень ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» з метою унеможливити отримання у власність ТОВ «ФК «Горизонт» результатів його інвестиції здійснили передання готельно - офісного та торгівельно - розважального комплексу, загальною площею 18 667,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32 до статутного фонду ТОВ «Конгрес Девелопмент», скаржник вважає, що зазначені обставини є прямим доказом фраудаторності оскаржуваного договору комісії.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що встановивши неналежність доказів, у зв`язку з тим, що вони викладені іноземною мовою, суд першої інстанції помилково ототожнює мову процесуальних документів, які мають складатись українською мовою (як то заяви/апеляційні та касаційні скарги, які подаються з боку учасників справи до суду) з мовою договорів, які укладаються між суб`єктами господарювання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.11.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить відмовити арбітражному керуючому Галічевій Валентині Олександрівні у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» не скористалося своїм правом та не подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 апеляційну скаргу арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) витребувано з Господарського суду міська Києва матеріали справи № 910/20940/21 (910/19964/23) за позовом арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент» про визнання договору комісії недійсним у межах справи № 910/20940/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

10.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/20940/21 (910/19964/23).

Слід зазначити, що суддя Пантелієнко В.О. перебував у відрядженні з 12.10.2024 по 17.10.2024, та у відпустці - 18.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23), поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) за апеляційною скаргою арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23); розгляд апеляційної скарги арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) призначено на 27.11.2024.

01.11.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить відмовити арбітражному керуючому Галічевій Валентині Олександрівні у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4553/24 від 25.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20940/21 (910/19964/23).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23)апеляційну скаргу арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) прийняти до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Явка представників учасників справи

27.11.2024 у судове засідання з`явилися арбітражна керуюча Галічева Валентина Олександрівна та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у судове засідання 27.11.2024 не з`явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 27.11.2024 арбітражна керуюча Галічева Валентина Олександрівна просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) повністю та постановити нове судове рішення, яким визнати недійсним договір комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Веста», правонаступником якої стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Горизонт».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 22.05.2019 між ТОВ «Фінансова Компанія «Веста» та ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» укладено договір комісії № 22-05/19, цей договір є змішаним цивільно-правовим договором з елементами договору комісії у розумінні ст. 1011 Цивільного кодексу України та договору про спільну діяльність в розумінні ст. 1131 Цивільного кодексу України (п. 1.1.).

Пунктом 1.2. зазначеного договору передбачено, що Сторона 1 та Сторона 2 уклали цей Договір з метою придбання лоту №: GL8N0574, виставленого на публічні торги (аукціон) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який складається з права вимоги за кредитним договором, укладеним з юридичною особою, а також договором банківського вкладу та договором іпотеки нежитлової будівлі готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18667,00 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. Молодогвардійська.

Встановлення умов подальшого супроводу стягнення заборгованості за придбаним активом; розподілу отриманого прибутку.

Для досягнення мети, зазначеної в п. 1. 2. цього договору, сторони зобов`язуються спільно й погоджено здійснювати необхідні фактичні і юридичні дії.

Лот № GL8N0574 складався з права вимоги за кредитним договором, укладеним з юридичною особою, а також договором банківського вкладу та договором іпотеки нежитлової будівлі готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18 667,00 кв. м за адресою: місто Київ, вул. Молодогвардійська, 32 (п. 1.2.1. договору) з фінансуванням оплати сторонами у відношенні 50 на 50 (п. 2.1.2. договору), розподілом придбаного майна між сторонами у рівних частинах (п. п. 2.1.4., 5.2. договору).

На виконання умов договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 сторони домовились про створення спільного підприємства ТОВ «Конгрес Девелопмент» (учасником якого на 50% є ТОВ «ФК «Горизонт», на інших 50% - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»).

29.04.2020 в статутний капітал ТОВ «Конгрес Девелопмент» учасники внесли:

- Готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс, загальною площею 18 кв. м, розташований за адресою: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248865580000;

- майнові права, згідно з договором від 31.05.2019 застави майнових прав за кредитним договором № 766-071113 від 07.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., реєстровий номер № 434, укладений між ТОВ «ФК «Горизонт» та ТОВ «Фінансова Компанія «Веста», правонаступником якої стала ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

24.01.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва від у справі № 910/20940/21, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Горизонт», введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Горизонт» арбітражну керуючу Галічеву Валентину Олександрівну.

28.12.2023 розпорядник майна ТОВ «ФК «Горизонт» арбітражна керуюча Галічева Валентина Олександрівна звернулась до суду з даним позовом, оскільки вважає, що договір комісії № 22-05/19 від 22.05.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», правонаступником якої стала Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохіллс Веста», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» є фраудаторним, оскільки на дату укладення оскаржуваного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Горизонт» мало зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц», які перешкоджали укладенню вказаного договору комісії.

При цьому, арбітражна керуюча Галічева Валентина Олександрівна вважає, що реалізуючи домовленість між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Горизонт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохіллс Веста» щодо участі у фінансуванні купівлі лоту № GL8N0574 та виконуючи умови договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019, сторони оскаржуваного договору комісії незаконно, в порушення взятих Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Горизонт» на себе перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» обов`язків за угодою про основні умови правочину № 260419 від 26.04.2019 та положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», з метою унеможливити отримання у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Горизонт» результатів його інвестиції здійснили передання готельно-офісного та торгівельно- розважального комплексу, загальною площею 18 667,00 кв. м, розташованого за адресою: 03151, м. Київ, вул. Модогвардійська, 32, до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Девелопмент», що є доказом фраудаторності оскаржуваного договору комісії.

Так, на підтвердження викладених обставин позивач долучила до позовної заяви копію договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019; копію акту приймання-передачі та грошової оцінки майна, за рахунок якого формується статутний капітал ТОВ «Конгрес Девелопмент» від 29.04.2020; «Соглашение об основных условиях сделки (Term Sheet) № 260419 от 26 апреля 2019 года»; «Дополнительное соглашение № 1 от 26 апреля 2019 года»; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєтру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; витяг з Єдиного державну реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке виникло правомірно, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься:

- момент укладення договору;

- контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа);

- ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, а відтак, може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав, передбачених законом (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, укладений між учасниками господарських правовідносин, якщо він направлений на уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами в майбутньому. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/2161/23).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як стаття 42 КУзПБ, так і стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») не визначає вимог до укладеного правочину, а регулює спеціальні правила і процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнати правочин недійсним.

Тобто, законодавство про банкрутство містить спеціальні та додаткові, порівняно з нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і вони застосовуються, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.06.2023 Північним апеляційним господарським судом визнано грошові вимоги до боржника -ТОВ «ФК «Горизонт» таких кредиторів:

- визнано грошові вимоги ТОВ «Рент Комерц» в сумі 11 299 239,97 грн (вимоги четвертої черги), 58 500,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга), судовий збір в сумі 22 700,00 грн (перша черга);

- визнано грошові вимоги ТОВ «Рент Комерц» (за заявою про збільшення розміру суми грошових вимог від 14.10.2022) в сумі 29 954 687,75 грн (четверта черга задоволення) та судовий збір в сумі 12 405,00 грн (перша черга);

- визнано грошові вимоги ТОВ «Торговий дім «Оратанія» (за заявою про визнання конкурсним кредитором) в сумі 104 833 872,00 грн (четверта черга задоволення) та судовий збір в сумі 12 405,00 грн (перша черга);

- визнано грошові вимоги ТОВ «Рент Комерц» (за заявою про збільшення розміру суми грошових вимог від 12.12.2022) в сумі 161 013,60 грн (четверта черга задоволення, в тому числі 129 823,20 грн - інфляційні та 31 190,40 грн - 3% річних), у решті - відхилено.

При цьому, кредиторські вимоги ТОВ «Рент Комерц» ґрунтуються на укладеному між останнім (позикодавець) та боржником (позичальник) договорі № 26/04/2019-П про надання поворотної позики від 26.04.2019 у сумі 9 986 400,00 грн на строк до 26.05.2019, який сторонами в подальшому було пролонговано до 30.12.2020 включно, на виконання умов якого позичальником перераховано на поточний рахунок позичальника поворотну позику у сумі 2 308 500,00 грн - 03.05.2019 та 7 677 900,00 грн - 22.05.2019, цю суму позики 9 986 400,00 грн ТОВ «ФК «Горизонт» зобов`язано повернути ТОВ «Рент Комерц» після 30.12.2020.

Таким чином, 22.05.2019 на день укладення оскаржуваного договору комісії № 22-05/19 у ТОВ «ФК «Горизонт» ще не виник обов`язок погашення заборгованості по договору позики перед ТОВ «Рент Комерц», оскільки такі зобов`язання виникли тільки після 30.12.2020.

Кредиторські вимоги ТОВ «Торговий дім «Орантія» ґрунтуються на підставі договору про відступлення права вимоги № 30/12/21 від 30.12.2021, за яким ТОВ «Рент Комерц» відступило свої права за угодою про основні умови правочину (Term Sheet) № 260419 від 26.04.2019 на користь ТОВ «Торговий дім «Оратанія» в розмірі 24% від 25% майнових прав, що становить 104 833 872,00 грн або 24% від загальної вартості об`єкта нерухомості, яка визначена на підставі висновку про вартість майна станом на 02.12.2021.

Так, грошові вимоги ТОВ «Торговий дім «Оратанія» до боржника в сумі 104 833 872,00 грн у зв`язку з невиконанням останнім грошового зобов`язання за період з 30.12.2021 по 16.11.2022, а отже станом на дату укладання спірного правочину від 22.05.2019 у ТОВ «ФК «Горизонт» не було боргового зобов`язання перед ТОВ «Торговий дім «Орантія», оскільки вони виникли з 30.12.2021.

З огляду на вище наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний договір комісії не містить ознак фраудаторного правочину, оскільки на часу укладання спірного договору комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 у ТОВ «ФК «Горизонт» були відсутні боргові зобов`язання перед ТОВ «Рент Комерц», і зворотного належним чином розпорядником майна ТОВ «ФК «Горизонт» арбітражна керуюча Галічевою Валентиною Олександрівною не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

За змістом ст. 10 ГПК України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

У судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»).

Як визначено у ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Відтак, докази, не перекладені з російської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд вірно встановив, що документи: «Соглашение об основных условиях сделки (Term Sheet) № 260419 от 26 апреля 2019 года» та «Дополнительное соглашение № 1 от 26 апреля 2019 года» складені іноземною (російською) мовою та не містять засвідченого перекладу на державну мову, а тому за відсутності належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, судом не можливо встановити змісту такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами.

Отже, суд першої інстанції встановивши, що документи, які є підставою позову, не перекладені з російської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», обґрунтовано не прийняв до уваги, як докази, зазначені документи, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції, яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки розпорядником майна боржника арбітражною керуючою Галічевою Валентиною Олександрівною в порядку, передбаченому положеннями статей 74,76-77 ГПК України, не надано суду доказів на підтвердження того, оскаржуваний договір комісії № 22-05/19 від 22.05.2019 містить ознаки фраудаторного правочину, а також не доведено наявність недобросовісної поведінки сторін оскаржуваного договору, не встановлено, що такий договір було укладено боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором та внаслідок якого боржник перестав бути платоспроможним.

Посилання скаржника щодо фраудаторності оскаржуваного договору комісії колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки зазначені скаржником доводи та надані докази не підтверджують того, що правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, а також не надано доказів того, що поведінка сторін спірних правочинів була спрямована на ухилення від виконання боржником покладених на нього зобов`язань, що призвело до неплатоспроможності боржника.

Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Інші доводи арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) залишити без змін.

3. Справу № 910/20940/21 (910/19964/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 19.12.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко