Постанова

від 10.12.2024 по справі 902/255/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Справа № 902/255/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

ТОВ "СК Енерджі Груп" - Касіяненко І.В.

КП "Вінницька транспортна компанія" - Король С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 13.08.24 у справі №902/255/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп"

до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія"

про стягнення 1 145 255,82 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.08.2024 у справі №902/255/24 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" 1 145 255,82 гривень (один мільйон сто сорок п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень, 82 копійки), з яких 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені, 4 415,00 гривень 3 % річних та 17 178,84 гривень (сімнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень, 84 копійки) судових витрат зі сплати судового збору. Видано наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 13.08.2024 у справі №902/255/24 Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.08.2024 про стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, буд. 29, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 03327925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 43801489) 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені, 4 415,00 гривень 3 % річних та 17 178,84 гривень (сімнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень, 84 копійки) судових витрат зі сплати судового збору, а також 22 900,00 (двадцять дві тисячі дев`ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/255/24 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/255/24 від 18.09.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області. 01.10.2024 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.24 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.08.2024 у справі №902/255/24 залишено без руху. Встановлено скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 20 614, 61 грн.

16.10.24 від Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків. Надано докази, які підтверджують сплату судового збору в розмірі 20 614,61 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.10.2024, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Грязнова В.В. у період з 14.10.2024 по 18.10.2024 включно, на підставі службової записки головуючої суддів Розізнаної І.В. проведено заміну судді-члена колегії Грязнова В.В.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/255/24 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.08.24 у справі №902/255/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2024 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" - Касіяненко І.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №902/255/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.24 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" - Касіяненко І.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №902/255/24 задоволено.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" - Король С.С. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №902/255/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщенні суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.24 клопотання представника Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" - Король С.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/255/24 - задоволено.

30.10.24 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

10.12.24 у судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення та заперечення з приводу апеляційної скарги.

Також під час судового засідання представник відповідача мав нестабільне мережеве з`єднання, що стало причиною його постійних відключень від відеоконференції та переривань під час його виступу.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Згідно з ст.ст. 269,270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи слідує, що 13.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (надалі позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Вінницька транспортна компанія" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір №013-23 на постачання природного газу (надалі договір), згідно пункту 1.1. якого за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (т.1 а.с. 15-24).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи і Кодексом газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу газ вітчизняного/іноземного походження в обсязі 225 тис. куб. м..

Постачання газу за даним договором здійснюється за умови виконання сторонами умов даного договору (пункт 3.1. договору).

Згідно пункту 3.2. договору облік спожитого природного газу здійснюється на підставі показів комерційних вузлів обліку газу споживача, а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L.

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що постачальник передає газ споживачу у пунктах приймання-передачі газу (надалі - "Пункти приймання-передачі"), а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

За змістом пункту 4.3 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами прийому-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов`язковим для сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Акт приймання-передачі газу є невід`ємною частиною даного договору.

Акти прийому-передачі газу, що зазначені у пункті 4.3. даного договору, складає постачальник з наступним погодженням з споживачем до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяцем (пункт 4.4. договору).

Відповідно до пунктів 4.5., 4.6. договору обсяг споживання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу споживача, з урахуванням п.7.2.2. даного договору. Обсяг газу, визначений згідно з п.4.5. даного договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним договором в пунктах приймання-передачі.

При відмові споживача від підписання акту приймання-передачі газу, у разі підтвердження постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 4.3. даного договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих постачальнику оператором ГРМ/ГТС реєстрі обсягів спожитого газу ( пункт 4.7. договору).

Положеннями пункту 5.1. договору сторони погодили, що ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається постачальником споживачу на умовах даного договору, в національній валюті України складає 23 605 грн. 56 коп., крім того ПДВ (20%)- 4 721 грн. 11 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується постачальником ГТС. Разом: 28 326 грн. 67 коп.

Згідно пункту 5.2 договору фактична сума (ціна) даного договору складає 5 311 250,00 грн. (п`ять мільйонів триста одинадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.), крім того ПДВ (20%) - 1 062 250 грн. 00 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України. Разом: 6 373 500 грн. 00 коп. з ПДВ.

За змістом пункту 5.3. договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного договору.

Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

Перегляд вартості газу здійснюється щомісячно.

Зміна ціни на газ відбувається пропорційно коливанню такої ціни на ринку за одиницю товару. При цьому, ціна товару визначена на основі біржових котирувань, не повинна перевищувати ринкову ціну газу, що може, зокрема, визначатися за на підставі діючих тарифів НАК Нафтогаз України.

За базову дату при першому корегуванні ціни береться дата проведення аукціону закупівлі, за наслідками якої укладено договір.

Відповідно до пункту 5.5. договору всі рахунки, що виставляються постачальником споживачу містять чітку інформацію про суми платежу, порядок та строки оплати, відповідно до цього договору.

Порядок проведення розрахунків врегульовано сторонами у статті 6 договору.

Згідно пункту 6.1. договору споживач зобов`язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку передбаченому п. 6.1.1.

За умовами підпункту 6.1.1. договору розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:

- перша оплата в розмірі 30% (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;

- друга оплата в розмірі 30% (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;

- третя оплата в розмірі 30% (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;

- остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до підпункту 6.1.2. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акту прийому-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Указана звірка оформлюється актом звірки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 6.2. договору).

Згідно пункту 6.3. договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково вказувати номер даного договору, дату його підписання, призначення платежу, номер і дату відповідного рахунку-фактури постачальника. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами пункту 6.4. договору надлишкові грошові кошти, які надійшли від споживача, постачальник зараховує як попередню оплату за умови відсутності у споживача заборгованості за даним договором.

Згідно пункту 8.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ.

Відповідно до пункту 12.3 договору всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути викладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін, крім випадків, передбачених п.п. 2.1.4, 9.3. даного договору.

За умовами пункту 12.9 договору сторони домовились, що даний договір є укладеним, а зобов`язання постачальника щодо постачання планового обсягу поставки на місяць поставки і зобов`язання споживача щодо оплати планового обсягу поставки є дійсними лише за умови укладення додаткової угоди до даного договору у разі зміни ціни природного газу.

Пунктом 13.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.01.2024 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплений печатками юридичних осіб.

29.03.2023 року сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою внесені зміни до статті 14 договору (адреси, реквізити та підписи сторін) (т. 1 а.с. 25).

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення 1 145 255,82 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитого природного газу за грудень 2023 року, з якої 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.08.2024 у справі №902/255/24 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" 1 145 255,82 гривень (один мільйон сто сорок п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень, 82 копійки), з яких 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені, 4 415,00 гривень 3 % річних та 17 178,84 гривень (сімнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень, 84 копійки) судових витрат зі сплати судового збору. Видано наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 13.08.2024 у справі №902/255/24 Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.08.2024 про стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені, 4 415,00 гривень 3 % річних та 17 178,84 гривень (сімнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень, 84 копійки) судових витрат зі сплати судового збору, а також 22 900,00 (двадцять дві тисячі дев`ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо незгоди апелянта з доказами, яким місцевим господарським надано оцінку в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає про наступне.

Апелянт звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що акт приймання-передачі складався постачальником, як і власне надсилався в визначеному порядку споживачеві.

Водночас колегія суду апеляційної інстанції зауважує, що згідно з наявних доказів в матеріалах справи вбачається, що позивачем за період постачання газу грудень 2023 року виставлено відповідачу рахунок на оплату №1665, складено та направлено відповідачу акт приймання передачі природного газу за грудень 2023 року №1898 у кількості 41,3714 тис.м3 на загальну суму з 1 171 913,86 гривень з ПДВ, що також підтверджує лист опису вкладення поштового направлення (т. 1 а.с. 26-28, т.2 а.с. 51-52).

Згідно п. 1.3 договору сторони погодили, що відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи і Кодексом газорозподільних систем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт приймання-передачі природного газу №1898 за грудень 2023 не містить підпису відповідача.

Однак відповідно до абз. 4 п. 13 Правил постачання природного газу, затвердженого Постановою № 2496 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

Враховуючи те, що відповідач не підписав акт-приймання передачі та не надав жодної вмотивованої відмови, позивач звернувся за захистом свого порушеного права (на його думку) до місцевого господарського суду.

Згідно правовової позиції Верховного Суду у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Апелянт, пояснюючи свою поведінку, вказує, що позивачем не надано реєстрів обсягу постачання природнього газу оператора ГРМ/ГТC, як того вимагає п. 4.7 договору (при відмові споживача від підписання акта приймання-передачі газу, у разі підтвердження постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 4.3 даного договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих постачальнику оператором ГРМ/ГТС реєстрі обсягів спожитого газу). Відтак на переконання апелянта місцевим господарським судом не досліджено реальний обсяг газу в грудні, який було поставлено позивачем для відповідача.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції спору про підтвердження обсягу поставленого газу між сторонами не виникало. Дане підтверджується відзивом на позовну заяву, до якого відповідачем долучено зустрічний розрахунок заборгованості за договором, у якому вказано обсяг поставленого газу за грудень 2023 41371,399 м. куб (том 1, а.с. 92) та заперечення на відповідь на відзив, у якому згідно додатку №3 відповідачем самостійно вказано обсяг поставленого газу 41371,399 м. куб (том 1, а.с. 163 на звороті).

Суд апеляційної інстанції зауважує про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки, яка ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основу якої покладено принцип добросовісності, складовою якого є, зокрема, заборона суперечливої поведінки та заборона зловживання процесуальними правами. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип "естопеля"). Під принципом "естопеля" розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний "естопель" знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу "естопеля" є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв`язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також застосовував принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №906/1311/23.

Відтак надання зустрічного розрахунку в суді першої інстанції, де вказані апелянтом обсяги спожитого газу зазначені ним самостійно і становлять 41,3714 куб. м. свідчать про суперечливу поведінку самого апелянта, який під час перегляду оскаржуваного судового рішення ставить під сумнів правомірність визначення судом першої інстанції обсягу поставленого газу в даній справі. Із урахуванням зазначеного колегія суддів застосовує принцип "естопель" щодо доводів апелянта про недоведеність розміру поставленого газу під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

До того ж в матеріалах справи обсяг поставленого позивачем та спожитого відповідачем природного газу у грудні 2023 року 41 371,40 м.куб. підтверджується даними з платформи "ММС" та довідкою оператора Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" від 23.07.2024 року № ВФ/100-104/12-вих-2613-24 (т. 1 а.с. 33-35, т. 2 а.с. 68). Також позивачем надано витяг з реєстру фактично спожитого природного газу, що отримано від ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії за грудень 2023 (том 2, а.с. 6). До того ж в матеріалах справи наявна податкова накладна №156 від 31.12.2023 (отримана та прийнята Державною податковою службою 31.12.2023, що підтверджується квитанцією (том 2, а.с. 70)), згідно якої постачальником (позивачем) було поставлено покупцю (відповідачу) газ в обсязі 41,3714 м. куб (том 2, а.с. 69).

На противагу вищезазначеним доводам відповідачем надана податкова декларація, згідно якої, як зазначає апелянт, були відображені інші суми по накладним, які надані позивачем, що не було досліджено судом першої інстанції (том 1, а.с. 74-77).

Таким чином у апеляційній скарзі відповідач також звертає увагу на те, що судом першої інстанції в протокольній ухвалі в режимі відеоконференції згідно протоколу №3136584 від 19.07.2024 було оголошено перерву та запропоновано надати додаткові документи як позивачу, так і відповідачу задля підтвердження/спростування обставини щодо предмету спору, що на його переконання є неприпустимим. Однак суд апеляційної інстанції зауважує, що місцевим господарським судом в протокольній ухвалі була надана можливість надати додаткові докази не лише позивачу, але й відповідачу задля повного та всебічного розгляду справи. Відповідач скористався зазначеною пропозицією суду та надав додаткові докази (податкову декларацію), однак в подальшому, вже після ухвалення судового рішення та під час подання апеляційної скарги, останній вважає зазначені дії суду першої інстанції протиправними. Отже, сторони не були обмежені в наданні усіх доказів, які б підтвердили/спростували обставини щодо предмета спору в даній справі. До того ж колегія суддів апеляційної інстанції ще раз наголошує, що спір в суді першої інстанції між сторонами виник не через обсяг поставленого газу, а ціни на нього через коливання цін на ринку, що й доводив відповідач у суді першої інстанції. Тому колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи вищезазначені обставини та наявні докази в матеріалах справи виснує, що позивач поставив відповідачу в грудні 2023 року газ в об`ємі 41 371,40 м. куб, а тому доводи апелянта в даній частині відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Щодо незгоди Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" з ціною товару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Положеннями пункту 5.1. договору сторони погодили, що ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається постачальником споживачу на умовах даного договору, в національній валюті України складає 23 605 грн. 56 коп., крім того ПДВ (20%)- 4 721 грн. 11 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується постачальником ГТС. Разом: 28 326 грн. 67 коп.

Згідно пункту 5.2 договору фактична сума (ціна) даного договору складає 5 311 250,00 грн. (п`ять мільйонів триста одинадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.), крім того ПДВ (20%) - 1 062 250 грн. 00 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України. Разом: 6 373 500 грн. 00 коп. з ПДВ.

За змістом пункту 5.3. договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного договору.

Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 №1178.

Перегляд вартості газу здійснюється щомісячно.

Отже, сторони узгодили між собою конкретно визначену ціну та порядок змін до ціни шляхом укладення додаткових угод. Таким чином ціна 1000,0 кубічних метрів газу може змінитися у випадах, передбачених п.19 постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 за наслідком укладення додаткової угоди.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про укладення додаткової угоди щодо зміни ціни товару, яка первинно визначена сторонами в договорі.

Відповідач вказує, що згідно договору перегляд вартості газу здійснюється щомісячно, до того ж останнім надсилалися пропозиції на електронну адресу, однак позивач відмовився від зазначеної пропозиції та вказав, що готовий до такого перегляду в майбутньому.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі незгода позивача з корегуванням ціни не свідчить про неналежне виконання ним умов договору. Перегляд ціни може відбутися без реальної зміни такої ціни (наприклад відмови у коригуванні). При цьому умовами договору не передбачено персональної відповідальності за відмову у корегуванні ціни після її перегляду. До того ж, як зазначив усно позивач в судовому засіданні, відповідачем не було додано проєкту додаткової угоди, що стало додатковою та не менш важливою причиною у відмові в зазначеній пропозиції.

Колегія суддів додатково звертає увагу апелянта, що п. 5.3 договору передбачено про можливість зміни ціни за згодою сторін. Тобто зазначене коригування можливе (воно не є обов`язковим) за наступних умов: 1) за згодою сторін; 2) шляхом підписання додаткової угоди. Позивач не здійснив волевиявлення щодо зміни ціни газу, а відтак сторони не дійшли згоди, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи укладеної додаткової угоди між ними. Відтак ціна 1000,0 кубічних метрів газу станом на грудень 2023 року залишилася сталою, фіксованою та незмінною відповідно до п. 5.1 договору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що якщо позивач не бажав коригувати ціну або ж вчиняв дії, які на думку апелянта не відповідали його господарським інтересам з огляду на завищену ціну, то останній міг скористатися, в порядку п.п. 7.1.5 договору, правом розірвання зазначеного договору та як споживач обрати іншого постачальника, який би задовільнив би його інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на висвітлену правову позицію постанови ВПВС від 24.01.2024 у справі №922/2321/22:

"Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається...

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. "

Відтак суд апеляційної інстанції виснує, що про зазначену поведінку позивача відповідач дізнався ще 25.05.23 у листі №25/05-02, про що сам зазначає у своїй апеляційній скарзі. Тобто позивач відмовився від коригування ціни газу ще у травні 2023 року, правовідносини між сторонами продовжували тривати і зазначена заборгованість виникла після 7 місяців з часу відмови позивача у коригуванні ціни, однак відповідач не забажав розірвати договір (зокрема в порядку ст. 652 ЦК України з огляду на зменшення ціни на газ) та по суті вказує про своє невигідне та несправедливе становище після поставленого газу, що в свою чергу порушує право позивача згідно приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Додатково колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно укладеного договору споживач (відповідач) має право вимагати від постачальника (позивача) пояснень щодо отриманих рахунків, і, у випадку незгоди із порядком розрахунків або розрахованої суми, вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх у встановленому цим договором порядку (п. 7.1.3 договору).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач застосував приписи п. 7.1.3 договору, коли йому було надіслано рахунок на оплату №1665 від 2023 року згідно договору №013-23 від 13.01.2023 на суму 1 171 913, 86 грн, що також враховується судом апеляційної інстанції.

Отже, згідно матеріалів справи, 19.01.2024 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію від 18.01.2024 року № 04/18.01 про сплату заборгованості за поставлений у грудні 2023 року газ на суму 1 171 913,86 гривень та пені у розмірі 17 476,61 гривень.

29.01.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 700 000,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу: "оплата за газ природний січень 2024 зг.рах. №4 від 12.01.2024 Дог. 013-23 від 13.01.2023р.", що підтверджується платіжною інструкцією №410 від 29.01.2024.

Як зазначено позивачем, з огляду на наявність заборгованості за попередні періоди із 700 000,00 гривень, сплачених у січні 2024 року, позивачем зараховано у рахунок погашення заборгованості за поставлений газ за попередні періоди, у тому числі у сумі 75 579,99 гривень за грудень 2023 року.

Підсумовуючи все вищеперераховане, колегія суддів виснує, що зміна ціни на газ в порядку визначеному договором не відбулася, відповідач не забажав розірвати договір, доказів погашення суми заборгованості матеріали справи не містять, отже, сума на яку поставлений газ в розмірі 41.3714 куб. м. за грудень 2023 року та яку відповідачем не сплачено повністю, становить 1 096 333, 87 грн. З огляду на зазначене доводи апелянта в зазначеній частині є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів апелянта про застосування приписів ст. 594 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 594 ЦК України).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень, закріплених у параграфі 7 "Притримання" глави 49 "Забезпечення виконання зобов`язання" ЦК України, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 року у справі №916/101/23.

Відповідно до зазначених висновків підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов`язання: 1) щодо оплати речі; 2) щодо відшкодування кредиторові пов`язаних з річчю витрат та інших збитків; 3) щодо інших вимог кредитора.

Притримання може використовуватися в договірному зобов`язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до ч. 2 ст. 594 ЦК України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов`язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного).

У розумінні статті 594 ЦК України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов`язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї. Тобто, зважаючи на широке коло зобов`язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов`язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов`язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (ч. 1 ст. 595 ЦК України).

Окрім того, оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки ст. 594 ЦКУ за умови повідомлення боржника. І для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.

Із огляду на вищезазначену правову позицію суд апеляційної інстанції виснує, що вчинення одностороннього правочину шляхом повідомлення боржника та застосування такого виду забезпечення як притримання в порядку ст. 594 ЦК Ураїни є прерогативою та першочергово правом, а не обов`язком позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп". Дане підтверджується й п.п. 8.1.3 договору, у якому визначено, що постачальник має право ініціювати обмеження/припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта в частині неврахування місцевим господарським судом права відповідача на застосування цивільного захисту, а саме притримання, в порядку ст. 594 ЦК України, безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та документально необґрунтованими, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 13.08.24 у справі №902/255/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №902/255/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "18" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.