Рішення

від 01.08.2024 по справі 911/447/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. м. Київ Справа №911/447/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08129, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9)

до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області (08601, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 87)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7)

про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Поцелов А.О.

від відповідача: Подлєсна А.В.

від третьої особи: Мальцев С.С.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області (далі відповідач-1) та Головного сервісного центру МВС (далі відповідач-2) про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником транспортного засобу спеціалізованого автомобіля швидкої медичної допомоги VIN №VF7YD3MFB12S67029 та уклав договір про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 із Державним підприємством «Медичні закупівлі України», за яким позивач в якості постачальника зобов`язався продати вказаний автомобіль Державному підприємству «Медичні закупівлі України». Позивач зазначав, що в подальшому, після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України та введення воєнного стану цей автомобіль був вилучений в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а 08.03.2023 цей автомобіль був зареєстрований на праві власності за відповідачем-1 в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Київській області на підставі вказаного договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021. Позивач зазначав, що реєстрація автомобіля за відповідачем-1 була незаконною, оскільки відповідач-1 не є стороною договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності на автомобіль за відповідачем-1. Також позивач зазначав, що спірний автомобіль після його поставки позивачем Державному підприємству «Медичні закупівлі України» підлягав передачі до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в порядку розподілу у відповідності до наказу МОЗ України від 17.02.2022 №317 «Про Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік» із змінами та доповненнями.

З наведених підстав позивач просив суд визнати незаконною та скасувати реєстрацію автомобіля за відповідачем-1 та витребувати автомобіль з чужого незаконного володіння відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі №911/447/24 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав до Господарського суду Київської області на виконання вимог ухвали суду заяву від 06.03.2024 про усунення недоліків позовної заяви разом з позовною заявою в новій редакції, якою усунув недоліки позовної заяви. Відповідно до позовної заяви в новій редакції позивач уточнив, що відповідачами у позовній заяві є: 1) Комунальне некомерційне підприємство «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області (відповідач-1) та Головний сервісний центр МВС (відповідач-2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.03.2024 у справі №911/447/24, з урахуванням ухвали від 01.04.2024 про виправлення описки, позовна заява позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на транспортний засіб прийнята до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (далі третя особа), встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 11.04.2024.

13.03.2024 до Господарського суду Київської області від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області надійшла заява про заміну неналежного відповідача, у якій вказаний сервісний центр пояснив, що безпосередньо сам сервісний центр не може бути у справі у відповідачем, оскільки він є філією Головного сервісного центру МВС (відповідача-2 у справі).

13.03.2024 до Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких остання пояснила, що позов підтримує. Третя особа зазначила, що між нею як замовником та позивачем як постачальником був укладений договір про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 (далі договір про закупівлю), за яким позивач зобов`язався поставити третій особі за плату 49 одиниць автомобілей швидкої допомоги. За цим договором про закупівлю третя особа сплатила позивачу 100% попередньої оплати вартості усіх цих 49 одиниць автомобілей, однак позивач фактично поставив третій особі тільки 48 одиниць автомобілей із 49 передплачених. У відповідь на претензію третьої особи до позивача щодо повернення третій особі передоплати на суму вартості однієї непоставленої одиниці транспорту позивач надав відповідь від 24.01.2024 стосовно того, що ця одиниця транспорту перебуває у фактичному використанні КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (відповідача-1). У зв`язку з цим третя особа вважає позов позивача про витребування автомобіля від відповідача-1 обґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2024 призначене на 11.04.2024 підготовче засідання у справі було перепризначено на 18.04.2024 у зв`язку з відрядженням судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2024 задоволено клопотання третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.04.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 проти позову заперечив. Відповідач-2 зазначив, що реєстрація спірного автомобіля за відповідачем-1 була здійснена 08.03.2023 регіональним сервісним центром відповідача-2 з дотриманням чинного порядку державної реєстрації автомобілів на підставі договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, акта огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022 та акта приймання-передачі автомобіля №746769 від 28.02.2022, які були підписані в т.ч. зі сторони самого позивача.

18.04.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовче засідання 18.04.2024 з`явилися позивач, відповідач-1 та відповідач-2, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 09.05.2024. Про відкладення підготовчого засідання на 09.05.2024 третю особу, яка не з`явилась, повідомлено ухвалою суду віл 18.04.2024.

29.04.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій позивач зазначив, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля між позивачем та відповідачем-1 не укладався, а спірний автомобіль відповідач-1 фактично отримав від військових під час воєнного стану.

01.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення процесуального строку для подання відзиву. У відзиві відповідач-1 проти позову заперечив. Відповідач-1 пояснив, що він отримав спірний автомобіль від військових в періоді між 24.02.2022 по 03.03.2022 для технічної можливості переведення тяжких хворих, автомобіль був новим, але мав значну кількість пошкоджень. Згодом, орієнтовно через два місяці після отримання даного автомобіля, відповідач-1 отримав від позивача акт приймання-передачі №746769 від 28.02.2022 та акт прийому-передачі технічних засобів і техніки від 28.03.2022, після чого 29.03.2022 спірний автомобіль був облікований на балансі відповідача-1 в якості основного засобу та введений в експлуатацію. Також відповідач-1 пояснив, що, крім даного автомобіля, він отримав в якості благодійної допомоги ще 2 автомобілі. Відповідач-1 вважає, що позивач, підписавши вказані акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного автомобіля відповідачу-1, тому в подальшому 08.03.2023 відповідач-1 звернувся в регіональний сервісний центр відповідача-2 для здійснення державної реєстрації спірного автомобіля за відповідачем-1.

09.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.05.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка за своєю суттю є заявою про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Головного сервісного центру МВС (відповідача-2) про скасування вчиненої відповідачем-2 державної реєстрації спірного автомобіля за відповідачем-1. У вказаній заяві про зміну предмету позову позивач зазначив, що він надалі підтримує лише одну із двох позовних вимог, які були заявлені ним у позові, а саме позовну вимогу до відповідача-1 про витребування спірного автомобіля з чужого незаконного володіння відповідача-1. А іншу позовну вимогу, яка була заявлена позивачем в позовній заяві, а саме позовну вимогу до відповідача-2 про визнання незаконною та скасування вчиненої 08.03.2023 державної реєстрації спірного автомобіля за відповідачем-1, позивач надалі не підтримує та просить суд позов в цій частині залишити без розгляду.

Підготовче засідання 09.05.2024 не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м.Києві, ухвалою від 10.05.2024 підготовче засідання призначено на 30.05.2024.

В підготовче засідання 30.05.2024 з`явилися позивач, відповідач-1, відповідач-2 та третя особа, які не заперечували щодо залишення позову без розгляду в частині вимог позивача до відповідача-2 з урахуванням поданої 09.05.2024 позивачем заяви про зміну предмету позову. З`ясувавши думку учасників справи щодо поданої позивачем 09.05.2024 заяви про зміну предмету позову, яка за своєю суттю є заявою про залишення позову без розгляду в частині вимог до відповідача-2, суд при цьому роз`яснив, що вирішення зазначеної заяви буде здійснено судом з постановленням відповідної ухвали поза межами судового засідання. Протокольною ухвалою в підготовчому засідання оголошувалась перерва на 06.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 позовна заява в частині позовних вимог до відповідача-2 залишена без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

В підготовче засідання 06.06.2024 з`явилися позивач та відповідач-1, не з`явилась третя особа. За наслідками з`ясування думок сторін щодо можливості закриття підготовчого провадження протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.07.2024. Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті третю особу, яка не з`явилась в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 06.06.2024.

У судове засідання 04.07.2024 та 01.08.2024 з`явились позивач, відповідач-1 та третя особа, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 01.08.2024.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 01.08.2024 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, а також пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та інші заяви по суті справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (позивач у справі) в якості постачальника та Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (третя особа у справі) в якості замовника в порядку публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2021-08-14-000010-а) був укладений договір про закупівлю №09/237-09/2021 (надалі договір про закупівлю).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору про закупівлю позивач як постачальник зобов`язався у строки та на умовах, визначених договором, поставити третій особі як замовнику спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги, надалі Товар, а третя особа зобов`язалась прийняти такий товар та оплатити його.

В пункті 1.4 цього договору про закупівлю було визначено, що цей договір виконується в рамках виконання бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році».

Найменування, кількість та вартість Товару, що підлягав постачанню за договором про закупівлю, була визначена в Специфікації, що є Додатком №1 до цього договору.

Так, у Додатку №1 (Специфікація) до договору сторони цього договору визначили, що Товаром, який підлягає постачанню за цим договором, є спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі Dangel Jumper 4x4, тип В у кількості 49 одиниць по ціні 1690000,00 грн без урахування ПДВ за одиницю, всього 49 одиниць спецтранспорту на загальну суму 82810000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору про закупівлю, поставка Товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявки на поставку Товару, направленої замовником постачальнику.

В пункті 4.5 договору про закупівлю було визначено, що передача Товару здійснюється відповідно до здійсненого Міністерством охорони здоров`я України розподілу Товару між кінцевими набувачами згідно з передбаченими таким розподілом ідентифікаційними номерами VIN (Vehicle Identification Number) уповноваженим представником постачальника з обов`язковим складанням і підписанням уповноваженими представниками постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку Товару, Акта приймання-передачі транспортного засобу за формою наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, та Акта огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200.

Згідно з п.4.6 договору про закупівлю, датою поставки Товару за цим договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акта приймання-передачі Товару.

На виконання умов цього договору про закупівлю Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (третя особа у справі) сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (позивачу) передоплату в розмірі 100% від ціни Товару, тобто оплатило вартість 49 одиниць спецтранспорту, що підлягали постачанню позивачем за цим договором, що підтверджується платіжним дорученням ДП «Медичні закупівлі України» від 27.10.2021 №24 на суму 82 810 000,00 грн.

Проте із 49 одиниць передплаченого Державним підприємством «Медичні закупівлі України» спецтранспорту за договором про закупівлю ТОВ «Автоспецпром» фактично поставило лише 48 одиниць, а 1 одиниця спецтранспорту на момент розгляду справи судом не поставлена.

17.02.2022 Міністерство охорони здоров`я України прийняло наказ №317 «Про Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік», надалі наказ МОЗ №317.

Як випливає із пунктів 1-3 наказу МОЗ №317, Міністерство охорони здоров`я України цим наказом затвердило розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік, між відповідними територіальними (обласними) центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, надалі територіальні центри екстреної медичної допомоги. Обов`язок із забезпечення своєчасних заходів щодо приймання та безоплатної передачі спецтранспорту відповідним територіальним центрам екстреної медичної допомоги згідно з затвердженим у наказі розподілом було покладено на керівника Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (пункт 2 наказу МОЗ №317).

Тобто за змістом цього наказу МОЗ №317, закуплений Державним підприємством «Медичні закупівлі України» за кошти Державного бюджету на 2021 рік спецтранспорт підлягав подальшій безоплатній передачі до територіальних центрів екстреної медичної допомоги відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров`я України розподілу закуплених одиниць спецтранспорту між відповідними територіальними центрами екстреної медичної допомоги.

Фактична передача закупленого Державним підприємством «Медичні закупівлі України» спецтранспорту до відповідних територіальних центрів екстреної медичної допомоги згідно із встановленим розподілом підлягала здійсненню у присутності уповноважених представників цих територіальних центрів та у визначену Державним підприємством «Медичні закупівлі України» дату із складанням акта приймання-передачі за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (пункт 3 наказу МОЗ №317).

Наказ МОЗ №317 в первісній редакції від 17.02.2022 не містив ніяких даних щодо розподілу автомобіля швидкої медичної допомоги з VIN-номером НОМЕР_1 . В подальшому Міністерством охорони здоров`я України неодноразово вносились зміни до затвердженого наказом МОЗ №317 розподілу спецтранспорту шляхом викладення цього розподілу в новій редакції.

Відповідно до розподілу спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ №317, у наступних редакціях, а саме у редакції наказу МОЗ від 17.02.2023 №330 та наказу МОЗ від 31.08.2023 №1557, автомобіль швидкої медичної допомоги з VIN-номером VF7YD3MFB12S67029 підлягає розподілу до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Позивач ТОВ «Автоспецпром», з метою виконання свого обов`язку за укладеним між ТОВ «Автоспецпром» як постачальником та ДП «Медичні закупівлі України» як замовником договору про закупівлю щодо поставки 49 одиниць спецтранспорту, не пізніше 23.02.2022 набув у власність від ТОВ «Пежо Сітроен Україна» транспортний засіб Dangel Jumper 4x4 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 та переобладнав цей транспортний засіб в спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги. Зазначена обставина учасниками справи не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами в копіях, а саме:

-митною декларацією МД-2 UA100390/2021/117114 від 04.10.2021, з якої випливає, що автомобіль Citroen Jumper 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 був імпортований в Україну, одержувачем цього автомобіля є ТОВ «Пежо Сітроен Україна»;

-сертифікатом відповідності завершеного колісного транспортного засобу №Jumper 4x4/2021.35413.00 від 04.10.2021, який виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» як представником заводу-виробника та в якому декларується, що колісний транспортний засіб марки Dangel, комерційна назва Jumper 4x4, VIN-номер НОМЕР_1 може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження;

-укладеним між ТОВ «Пежо Сітроен Україна» в якості постачальника та ТОВ «Автоспецпром» в якості уповноваженого дилера дилерським договором від 29.12.2021 №2022/27/LCV-C, відповідно до пункту 1 статті 4 якого транспортні засоби та інша продукція, що замовлена уповноваженим дилером, доставляються на адресу останнього; перехід права власності на договірні товари уповноваженому дилеру здійснюється в момент підписання накладної постачальником; перехід усіх ризиків по відношенню до договірних товарів по цьому договору здійснюється в момент їх поставки, а саме з моменту їх розвантаження з транспортного засобу перевізника за адресою уповноваженого дилера, підписання та зазначення дати дилером у ТТН або акта приймання-передачі;

-актом прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин від 07.10.2021, згідно з яким на підставі дилерського договору 2022/27/LCV-C від 29.12.2021 ТОВ «Пежо Сітроен Україна» передало, а ТОВ «Автоспецпром» прийняло транспортний засіб моделі Jumper 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 ;

-сертифікатом відповідності поетапно завершеного колісного транспортного засобу № VF7YD3MFB12S67029 від 23.02.2022, який виданий позивачем як виробником та в якому декларується, що колісний транспортний засіб АСПА.941157.025.03 (виробник ТОВ «Автоспецпром») на базі транспортного засобу Dangel Jumper 4x4 з VIN-номером НОМЕР_1 може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.

24.02.2022, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. Обставина широкомасштабної збройної агресії проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України, а також обставина тимчасової окупації у періоді з 24.02.2022 по 02.04.2022 окремих територій Київської області з подальшим повним звільненням 02.04.2022 Київщини від російської окупації є загальновідомими обставинами, які не потребують доказування відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

На початку широкомасштабного вторгнення, яке супроводжувалось в тому числі активними бойовими діями на території Київської області, ТОВ «Автоспецпром» наявний у нього на праві власності спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі Dangel Jumper 4x4 з VIN-номером НОМЕР_1 , надалі спірний санітарний автомобіль, у періоді між 24.02.2022 та березнем 2022 (орієнтовно між 27.02.2022 та не пізніше 14.03.2022) передало у фактичне володіння військовій частині НОМЕР_2 , про що між ТОВ «Автоспецпром» як власником та військовою частиною як отримувачем був складений акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені).

Точну дату фактичної передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (позивачем) спірного санітарного автомобіля військовій частині НОМЕР_2 суду у межах наявних у справі доказів не видається можливим встановити, враховуючи, що:

- складений між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки 2022 року не містить дати та місяця його підписання, а зазначено лише рік 2022,

- загальновідомо, що широкомасштабне збройне вторгнення держави-агресора на територію України розпочалось 24.02.2022;

- позивач надав суду пояснення про те, що передача ним спірного санітарного автомобіля військовим відбулась у перші дні широкомасштабного вторгнення, а саме 27.02.2022 в умовах ведення активних бойових дій на території Київської області, тому документальне оформлення факту прийому-передачі спочатку не було здійснено, а через певний проміжок часу позивач отримав підписаний акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 2022 року (дата та місяць підписання не зазначені);

- позивач та відповідач-1 у своїх поясненнях суду не заперечують ту обставину, що в подальшому не пізніше березня 2022 спірний санітарний автомобіль був фактично переданий військовими відповідачу-1.

В подальшому, у періоді між 24.02.2022 та березнем 2022 (орієнтовно також між 27.02.2022 та не пізніше 14.03.2022) спірний санітарний автомобіль був переданий військовими у фактичне володіння Комунальному некомерційному підприємству «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради (відповідачу-1 у справі №911/447/24).

Точну дату фактичного отримання спірного санітарного автомобіля відповідачем-1 суду у межах наявних у справі доказів не видається можливим встановити, враховуючи, що:

- ТОВ «Автоспецпром» (позивач) пояснило суду, що спірний санітарний автомобіль позивачем військовим фактично був переданий 27.02.2022,

- Комунальне некомерційне підприємство «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради (відповідач-1), в свою чергу, пояснило суду, що спірний санітарний автомобіль відповідачем-1 фактично був отриманий від військових у періоді між 24.02.2022 та 03.03.2022 для технічної можливості переведення важких хворих і що згодом відповідач-1 отримав від позивача акт приймання-передачі №746769 від 28.02.2022 та акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 28.03.2022, після чого спірний автомобіль був облікований відповідачем-1 на балансі,

- в акті прийому-передачі технічних засобів та техніки, на який посилається відповідач-1 у своїх поясненнях і датою підписання якого відповідач-1 вважає 28.03.2022, дата та місяць підписання фактично не проставлені,

- в наявному у матеріалах справи №911/447/24 іншому письмовому доказі, а саме в листі позивача від 24.01.2024 №9 позивач зазначає, що автомобіль фактично був отриманий відповідачем-1 від військових 14.03.2022.

Отже, у межах наведених пояснень та наданих учасниками справи доказів є підстави для висновку про те, що спірний санітарний автомобіль вибув із фактичного володіння позивача у періоді між 24.02.2022 та 14.03.2022 та спочатку був фактично переданий військовій частині НОМЕР_2 , а згодом не пізніше 14.03.2022 був фактично переданий відповідачу-1.

В подальшому, протягом березня-липня 2022 позивач та відповідач-1 здійснили документальне оформлення факту прийому-передачі спірного санітарного автомобіля від позивача відповідачу-1, а саме оформили:

-акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, за яким позивач передає, а відповідач-1 приймає спірний санітарний транспортний засіб та який складений за формою Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388. Даний акт №746769 від 28.02.2022, копія якого наявна в матеріалах справи №911/447/24, підписаний позивачем та не підписаний відповідачем-1;

-акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені), за яким позивач як власник передає, а відповідач-1 (в якості, як зазначено в цьому акті, військової частини, установи чи організації, якій передається транспортний засіб або техніка, військового комісаріату, який здійснює залучення) приймає спірний санітарний транспортний засіб. Датою підписання вказаного акта прийому-передачі від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не фактично зазначені) відповідач-1 вважає 28.03.2022, на підставі чого в бухгалтерському обліку відповідачем-1 відображена операція введення в експлуатацію основного засобу, про що відповідачем-1 оформлений акт введення в експлуатацію від 29.03.2022 та інвентарна картка №283 від 31.03.2023;

-акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, який складений за формою додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200 та за яким позивач в якості продавця суб`єкта господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортного засобу передає, а відповідач-1 (в якості, як зазначено в цьому акті, покупця) приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу від 23.09.2021 №09/237-09-2021 та акта приймання-передачі №746769. від 28.02.2022.

В подальшому, 15.07.2022 відповідачем-1 видано внутрішній наказ №169, яким механіку гаража відповідача-1 доручено здійснити реєстрацію та постановку на облік спірного санітарного транспортного засобу.

08.03.2023 відповідач-1 звернувся до територіального сервісного центру (ТСЦ) №3244 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області із заявою про проведення за відповідачем-1 як власником першої реєстрації спірного санітарного транспортного засобу. До цієї заяви відповідачем-1 було додано, зокрема: вищевказаний акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, який підписаний з боку позивача та не підписаний з боку відповідача-1; акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, який підписаний з боку позивача як продавця та відповідача-1 як покупця; копію митної декларації МД-2 UA100390/2021/117114 та копію договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, укладеного позивачем з третьою особою у справі.

На підставі вказаної заяви відповідача-1 від 08.03.2023 регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Київській області 08.03.2023 була проведена державна реєстрація транспортного засобу за відповідачем-1, про що відповідачу-1 оформлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 08.03.2023 з такими обліковими даними: орган видачі: ТСЦ №3244, марка автомобіля: «Автоспецпром», дата першої реєстрації: 08.03.2023, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , власник: КНП «Васильківська БЛІЛ» ВМР (відповідач-1), VIN номер: НОМЕР_1 , рік випуску: 2022.

Оскільки у відповідності до умов укладеного між ТОВ «Автоспецпром» (позивачем) та ДП «Медичні закупівлі України» (третьою особою у справі) договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, та з урахуванням затвердженого в подальшому наказом МОЗ №317 (із змінами) розподілу спеціалізованого санітарного транспорту, із 49 одиниць спецтранспорту, які підлягали постачанню позивачем за договором про закупівлю, 1 одиниця спецтранспорту, а саме спецавтомобіль з VIN-номером НОМЕР_1 підлягав наступному розподілу до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а ТОВ «Автоспецпром» фактично не допоставило 1 одиницю спецтранспорту, а саме не поставило цю одиницю спецтранспорту ні самому Державному підприємству «Медичні закупівлі України» як замовнику за договором про закупівлю, ні Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», якому ця одиниця спецтранспорту була розподілена, ДП «Медичні закупівлі України» направило ТОВ «Автоспецпром» лист від 17.01.2024 з вимогою щодо повернення останнім передоплати за вказану одиницю Товару в сумі 1690000,00 грн на рахунок державної казначейської служби.

На цей лист ДП «Медичні закупівлі України» від 17.01.2024 ТОВ «Автоспецпром» (позивач) надало відповідь від 24.01.2024 №9 про те, що 1 одиниця спецтранспорту, а саме автомобіль з VIN-номером НОМЕР_1 (спірний автомобіль) перебуває у використанні відповідача-1 починаючи з 14.03.2022 і що позивачем вчиняються дії з метою вилучення зазначеного автомобіля у відповідача-1 для подальшої його передачі Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Звертаючись в лютому 2024 до Господарського суду Київської області з даним позовом до відповідача-1, ТОВ «Автоспецпром» (позивач) посилається на те, що після початку широкомасштабного вторгнення та введення з 24.02.2022 воєнного стану спірний автомобіль був вилучений у позивача в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (відповідач-1) незаконно володіє даним автомобілем, реєстрація автомобіля за відповідачем-1 була незаконною, оскільки відповідач-1 не є стороною договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, на підставі якого реєстрація права власності на цей автомобіль була здійснена за відповідачем-1, а сам спірний автомобіль підлягав передачі позивачем ДП «Медичні закупівлі України» за договором про закупівлю та розподілу до КНП «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що він вважає переданий йому спірний автомобіль благодійною допомогою та що позивач, підписавши відповідні акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного автомобіля відповідачу-1.

ДП «Медичні закупівлі України» (третя особа у справі) позовну вимогу підтримує, посилаючись на те, що спірний автомобіль підлягав передачі позивачем не відповідачу-1, а Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у відповідності до договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021.

Вирішуючи спір, в тому числі надаючи оцінку доводам та запереченням учасників справи, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає учасникам справи достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21), покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Судом встановлено, що між позивачем (ТОВ «Автоспецпром») та третьою особою (ДП «Медичні закупівлі України») на підставі укладеного між ними договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 (тут і далі договір про закупівлю) виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи, які не заперечуються учасниками справи та підтверджуються наявними у справі доказами, із 49 одиниць спецтранспорту, які підлягали постачанню позивачем (ТОВ «Автоспецпром») третій особі (ДП «Медичні закупівлі України») за договором про закупівлю, 1 одиниця спецтранспорту є недопоставленою.

Так, у зв`язку із недопоставкою позивачем одиниці спецтранспорту за договором про закупівлю, ДП «Медичні закупівлі України» зверталось до ТОВ «Автоспецпром» (позивча) із листом від 17.01.2024 з вимогою про повернення останнім передоплати за вказану одиницю Товару в сумі 1690000,00 грн, у відповідь на який ТОВ «Автоспецпром» надало лист від 24.01.2024 №9 із поясненнями про те, що 1 автомобіль швидкої медичної допомоги, а саме автомобіль з VIN-номером НОМЕР_1 перебуває у використанні КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (відповідача-1) з 14.03.2022 і що позивачем вчиняються дії з метою вилучення зазначеного автомобіля у відповідача-1 для подальшої його передачі Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Надаючи правову оцінку доводам позивача про те, що після початку повномасштабного вторгнення військ держави-агресора на територію України та введення з 24.02.2022 воєнного стану спірний санітарний автомобіль був вилучений у позивача в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», суд зауважує, що вказані доводи позивача допустимими доказами не підтверджуються та спростовуються обставинами справи, відповідно до яких право власності позивача на спірний автомобіль не припинялось.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Також відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 №4765-VI, надалі Закон №4765-VI, на який у спорі посилається позивач, визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно ст.1 Закону №4765-VI примусове відчуження майна це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; а вилучення майна це позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст.3 Закону №4765-VI примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Таким чином, суд зауважує, що вилученню в умовах воєнного стану на підставі Закону №4765-VI підлягає лише майно, яке перебуває у державній власності.

Водночас, відповідно до обставин даної справи, після введення воєнного стану та на момент вибуття у періоді між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірного автомобіля із фактичного володіння позивача його власником був позивач, враховуючи, що позивач на той момент цей автомобіль Державному підприємству «Медичні закупівлі України» та/або Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за договором про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 фактично не поставив.

Відтак, по-перше, відповідно до обставин справи спірний автомобіль на момент вибуття із володіння позивача перебував у приватній власності позивача, а не у державній власності, тому цей автомобіль не міг бути предметом вилучення за Законом №4765-VI.

По-друге, статтею 7 Закону №4765-VI визначено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Форма бланка акта про примусове відчуження або вилучення майна затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №998.

Однак, суд звертає увагу, що складений між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі спірного санітарного автомобіля 2022 року (який не містить дати та місяця його підписання, а зазначено лише рік 2022) і на який позивач посилається як на доказ вилучення спірного санітарного автомобіля у позивача 27.02.2022 в порядку Закону №4765-VI, складений не за формою бланка акта про примусове відчуження або вилучення майна в порядку Закону №4765-VI, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №998, а за формою акта приймання-передачі транспортних засобів і техніки, яка затверджена іншим нормативно-правовим актом, а саме за формою Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» від 28.12.2000 №1921, яка регламентує порядок залучення транспортних засобів і техніки під час мобілізації.

Тобто примусове відчуження, вилучення та залучення майна є різними правовими режимами передачі майна юридичних та фізичних для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Крім того, можуть бути також інші підстави передачі майна юридичних та фізичних для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану волонтерство, добровільні внески тощо.

При цьому, в самому складеному між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 акті приймання-передачі спірного санітарного автомобіля 2022 року (який не містить дати та місяця його підписання та в якому наявні інші незаповнені графи) також не йдеться про примусове відчуження або вилучення майна у позивача, а зазначено лише про залучення спірного санітарного автомобіля.

По-третє, відповідно до обставин даної справи, позивач, передавши у періоді між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірний санітарний автомобіль у фактичне володіння військових, в подальшому не припинив вважати себе власником вказаного автомобіля та продовжував діяти в якості його власника.

Так, після передання спірного санітарного автомобіля у фактичне володіння військових та від військових у фактичне володіння відповідача-1 у періоді між 24.02.2022 та 14.03.2022, позивач протягом березня-липня 2022 в якості власника підписав з відповідачем-1 низку актів щодо спірного автомобіля, а саме:

- акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, за яким позивач передає, а відповідач-1 приймає спірний санітарний автомобіль та який складений за формою Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388. Даний акт №746769 від 28.02.2022 підписаний з боку позивача та не підписаний з боку відповідача-1;

- акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені), за яким позивач як власник передає, а відповідач-1 (в якості, як зазначено в цьому акті, військової частини, установи чи організації, якій передається транспортний засіб або техніка, військового комісаріату, який здійснює залучення) приймає спірний автомобіль;

-акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, за яким позивач в якості продавця передає, а відповідач-1 (в якості, як зазначено в цьому акті, покупця) приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу від 23.09.2021 №09/237-09-2021.

Навіть звертаючись в лютому 2024 з даним позовом до суду, позивач продовжує вважати себе власником спірного автомобіля.

При цьому підстави припинення права власності визначені в ст.346 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Суд відмічає, що у даній справі розглядається спір між позивачем та відповідачем-1 щодо права власності на спірний автомобіль і цей спір не є спором про виконання умов договору про закупівлю від 23.09.2021 №09/237-09-2021, а тому суд у межах даної справи не досліджує обставини того, на якій конкретній правовій підставі чи без правової підстави спірний автомобіль вибув із фактичного володіння позивача та був фактично переданий військовим, чи була така передача спірного автомобіля позивачем добровільною або вчиненою в порядку виконання військово-транспортного обов`язку та чи було вибуття спірного автомобіля із фактичного володіння позивача обставиною, яка звільняє позивача від відповідальності за невиконання умов договору про закупівлю від 23.09.2021 №09/237-09-2021 у вигляді недопоставки 1 одиниці траспорту. Суд виходить з того, що необхіднім та достатнім для правильного вирішення спору між позивачем та відповідачем-1 у межах даної справи є встановлення обставин того, чи припинялось або не припинялось право власності позивача на спірний автомобіль та чи виникло право власності на цей автомобіль у відповідача-1, в той час як обставини та причини невиконання відповідачем-1 умов договору про закупівлю від 23.09.2021 №09/237-09-2021 не входять до предмету доказування у цій справі.

У межах даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту вилучення чи примусового відчуження спірного санітарного автомобіля в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», в той час як наявні докази та обставини справи свідчать про те, незважаючи на вибуття спірного автомобіля у періоді між 24.02.2022 та 14.03.2022 з фактичного володіння позивача, право приватної власності позивача на цей автомобіль не припинялось. Доказів виникнення визначених в ст.346 Цивільного кодексу України підстав для припинення права власності позивача на спірний автомобіль суду не надані.

Аналізуючи доводи відповідача-1 про те, що отриманий ним у періоді між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірний автомобіль відповідач-1 вважав благодійною допомогою, суд при цьому зауважує, що відповідач-1 не надав суду доказів укладення відповідачем-1 з позивачем в якості благодійника чи іншим благодійником договору про надання відповідачу-1 спірного автомобіля в якості благодійної допомоги.

Так, відповідно до ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, однак відповідач-1 ніяких доказів наявності відповідного правочину, укладеного з відповідачем-1 як обдаровуваним чи бенефіціаром допомоги (договору дарування транспортного засобу, надання благодійної допомоги, пожертви тощо), суду не надав.

Крім того, суд оцінює критично вказані доводи відповідача-1 про благодійну допомогу, беручи до уваги, що відповідач-1, отримавши від позивача протягом березня-липня 2022 акти прийому-передачі щодо спірного автомобіля та здійснивши в подальшому на підставі цих актів 08.03.2023 реєстрацію спірного автомобіля за відповідачем-1, не міг не знати те, що спірний автомобіль не надається відповідачу-1 в якості благодійної допомоги, враховуючи, що предметом цих актів прийому-передачі не була благодійність, а саме:

- акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022 був складений за формою Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388. Даний акт №746769 від 28.02.2022 підписаний з боку позивача та не підписаний з боку відповідача-1;

- акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені), за яким позивач як власник передає, а відповідач-1 (в якості, як зазначено в цьому акті, військової частини, установи чи організації, якій передається транспортний засіб або техніка, військового комісаріату, який здійснює залучення) приймає спірний санітарний транспортний засіб, був складений за формою Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» від 28.12.2000 №1921, яка регламентує порядок залучення транспортних засобів під час мобілізації. Суд також зауважує, що відповідач-1, підписуючи цей акт в якості установи, яка здійснює залучення транспортного засобу під час мобілізації, не міг не знати те, що сам відповідач-1 не є військовою частиною, військовим комісаріатом чи іншою організацією, уповноваженою на залучення транспортного засобу під час мобілізації. Крім того, про надання благодійної допомоги в цьому акті не йдеться;

- акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022 складений за формою додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200. За цим актом позивач в якості продавця передає, а відповідач-1 в якості (як зазначено в цьому акті) покупця приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 та акта приймання-передачі №746769. від 28.02.2022. Тобто в цьому акті зазначалось не про надання благодійної допомоги відповідачу-1, а про купівлю транспортного засобу відповідачем-1. Крім того, відповідач-1 не міг не знати, що між відповідачем-1 як покупцем та позивачем як постачальником договір купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 не укладався. Також відповідач-1 на момент подання заяви від 08.03.2023 для проведення державної реєстрації спірного автомобіля вже міг знати про те, що відповідно до розподілу спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ №317 у редакції наказу МОЗ від 17.02.2023 №330, спірний спецавтомобіль підлягав розподілу на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а не відповідачу-1.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що спірний автомобіль був переданий відповідачу-1 як благодійна допомога, враховуючи, що ці доводи доказами не підтверджуються та спростовуються обставинами справи.

Аналізуючи доводи відповідача-1 про те, що позивач, підписавши протягом березня-липня 2022 вищенаведені акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного санітарного автомобіля відповідачу-1, суд при цьому зауважує, що ці доводи не спростовують ту обставину, що між позивачем та відповідачем-1 відсутній який-небудь правочин щодо переходу права власності на спірний автомобіль від позивача відповідачу-1 чи будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача-1 на спірний автомобіль на момент розгляду спору судом.

Зокрема, у підписаному позивачем та відповідачем-1 акті огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022 позивач діяв в якості продавця, а відповідач-1 діяв в якості (як зазначено в цьому акті) покупця на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021. В той же час, відповідачем-1 не спростовано той факт, що договір купівлі-продажу від 23.09.2021 №09/237-09-2021 між позивачем як продавцем та відповідачем-1 як покупцем не укладався, а сам відповідач-1 не був стороною укладеного між позивачем та ДП «Медичні закупівлі України» договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021.

Інші підписані позивачем з відповідачем-1 акти також не містять посилань на наявність укладеного між позивачем та відповідачем-1 правочину щодо переходу від позивача відповідачу-1 права власності на спірний автомобіль чи на будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача-1 на володіння спірним автомобілем після звернення позивачем з даним позовом до відповідача-1 про витребування спірного автомобіля.

За таких обставин, а саме за відсутності укладеного між позивачем та відповідачем-1 правочину про відчуження позивачем спірного автомобіля відповідачу-1, підписані позивачем протягом березня-липня 2022 вищенаведені акти прийому-передачі можуть свідчити про передачу позивачем спірного автомобіля у фактичне володіння відповідача-1, однак самі по собі ці акти не є правочином щодо переходу права власності та не є підставою для припинення права власності позивача та виникнення права власності на цей автомобіль у відповідача-1 відповідно до положень ст.328 та ст.346 Цивільного кодексу України.

Отже, у відповідача-1 не виникало право власності на спірний автомобіль, а позивач, пред`являючи даний позов до відповідача-1, тим самим по суті заявив вимогу про повернення відповідачем-1 отриманого автомобіля позивачу, тобто на момент розгляду справи судом відповідач-1 фактично володіє цим автомобілем без відповідної правової підстави.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

За вказаних обставин, враховуючи, що право власності позивача на спірний автомобіль не припинилось, а у відповідача-1 не виникало, тому державна реєстрація права власності на спірний автомобіль за відповідачем-1 порушує право власності позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Автоспецпром» до КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради про витребування спірного автомобіля підлягають задоволенню.

За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 25350,00 грн .

Відповідно до ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд відмічає, що, відповідно до обставин спору, державну реєстрацію права власності на спірний автомобіль за відповідачем-1 уможливили неправильні дії самого позивача, адже позивач, підписуючи акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022 (за формою Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388), акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року та акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022 (за формою додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200), сам же в такий спосіб посприяв відповідачу-1 у державній реєстрації права власності на спірний автомобіль за відповідачем-1.

За вказаних обставин понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позову судом покладаються на позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області у справі за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Медичні закупівлі України» про витребування майна задовольнити.

2. Витребувати від Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області (08601, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 87, код ЄДРПОУ 01994385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08129, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9, код ЄДРПОУ 38183310) транспортний засіб спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper, тип В, VIN № НОМЕР_1 , 2022 року випуску.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024.

Суддя О.О. Третьякова