Ухвала

від 19.12.2024 по справі 922/3222/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

19 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3222/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову у справі

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, м. Харків (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (другий відповідач), Приватного акціонерного товариства "Кумір", м. Харків (третій відповідач) про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач); Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач); Приватного акціонерного товариства "Кумир" (третій відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 24.06.2015 № 1925/15;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.08.2016 № 5370-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Кумір" (код ЄДРПОУ 23463791), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1418;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Кумір" (код ЄДРПОУ 23463791) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 231931463101 нежитлові приміщення цокольного поверху № 15-23,15а, 19а, 23а площею 109,6 кв.м. та місця спільного користування № 13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ. "А-4".

Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

17.12.2024 до суду від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об`єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кумір" (код ЄДРПОУ: 23463791), а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 15-23,15а, 19а, 23а площею 109,6 кв.м. та місця спільного користування № 13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ. "А-4" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231931463101).

В обґрунтування поданої заяви прокурор вказує на те, що підставою для звернення прокурора з позовною заявою стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу. У разі задоволення позовних вимог ТОВ "Кумір" втрачає право власності на спірне майно та повинно буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи, ТОВ "Кумір" може розпорядитися спірним майном на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Таким чином, наявність у ТОВ "Кумір" правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, ТОВ "Кумір", знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України прокурор вбачає підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з частиною 1статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Водночас, частиною 1статті 2 ГПК Українивстановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-4статті 13 ГПК Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику до суду представника заявника для дачі пояснень та/або призначення для розгляду заяви про забезпечення позову судового засідання з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) зауважила, що з метою унеможливлення неодноразового відчуження спірного майна існує інститут забезпечення позову (глава 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України). У подібних спорах вжиття відповідних заходів забезпечення позову може не допустити подальше відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор з даним позовом звернувся до суду у вересні 2024 року. При зверненні до суду прокурор заяву про забезпечення позову не подавав, незважаючи на той факт, що станом на момент подання позову ТОВ "Кумір" було власником спірного нерухомого майна. Звертаючись із заявою про забезпечення позову у грудні 2024 року, прокурор у заяві про забезпечення позову також посилається на обставину того, що ТОВ "Кумір" є власником спірного нерухомого майна, що, на думку прокурора, є тепер підставою для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому заява про забезпечення позову не містить обґрунтування того, які зміни відбулись після подання позову (вересень 2024 року) чи які нові обставини стали відомі прокурору, які б вказували на те, що виникла реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи те, що як станом на момент подання позову (вересень 2024 року), так і станом на момент подання заяви про забезпечення позову (грудень 2024 року) ТОВ "Кумір", як зазначає прокурор, є власником спірних нежитлових приміщень.

Отже, між поданням позову та поданням заяви про забезпечення позову минув достатній час, протягом якого ТОВ "Кумір" як власник спірних нежитлових приміщень мало реальну можливість розпорядитись спірним майном та її не реалізувало. Наведене вказує на відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, а іншого обґрунтування та доказів прокурором в заяві про забезпечення позову не наведено.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення заявленої прокурором вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки прокурором в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. Самі лише припущення що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не є безумовною підставою для забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої прокурором заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 19 грудня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.