Повістка

від 09.12.2024 по справі 926/794/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/794/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Пентелейчука Івана Маріновича, Чернівецька обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ, Чернівецька обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватне підприємство Оіл Старт, м. Київ

про усунення перешкод в користуванні майном

представники сторін:

від позивача Спасібухов Н.І., ордер серія АІ №1633497 від 13.06.2024

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Пентелейчук Іван Марінович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач просить витребувати у відповідача сталеві резервуари ємністю 100 метрів кубічних у кількості 19 штук, які належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу №01/04.01-23 від 04.01.2023.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 справу №926/794/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 05.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватне підприємство Оіл Старт.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

29.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розмір витрат на правову допомогу в сумі 198500,00 грн.

Ухвалою від 02.12.2024 розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ про розмір витрат на правову допомогу призначено в судовому засіданні на 09.12.2024.

06.12.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву товариства з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ про розмір витрат на правову допомогу.

Позивач зазначає, що:

- відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, не подав разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат;

- відповідач не подав до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів, хоча мав ці докази в наявності, і не обґрунтував поважності причин вчасного неподання доказів;

- відповідач жодним чином не обґрунтував співмірності та розумності розміру заявлених ним судових витрат, натомість заявлений ним розмір витрат є суттєво завищеним.

Як наслідок, позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розмір витрат на правову допомогу.

09.12.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 09.12.2024 представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розмір витрат на правову допомогу з підстав, викладених у запереченнях, а, у випадку, якщо суд дійде висновку про її задоволення, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2024 не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву про розмір витрат на правову допомогу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши заяву відповідача про розмір витрат на правову допомогу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, подані сторонами, заслухавши думку представника позивача, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

22.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу на суму 24000,00 грн.

У вказаній заяві, тобто до закінчення судових дебатів, відповідачем зазначено, що детальний розрахунок фактичних витрат на правову допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

29.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розмір витрат на правову допомогу в сумі 198500,00 грн.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з відмітки оператора поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла заява про розмір витрат на правову допомогу та опису вкладення, вказана заява здана на пошту 27.11.2024, а отже, подана в межах встановленого процесуального строку.

У заяві про розмір витрат на правову допомогу відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 198500,00 грн.

Як встановлено судом, 15.05.2024 між адвокатом Тарновецьким В.І. (представник відповідача, адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ (відповідач, клієнт) укладено договір-доручення про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом даного договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту у справі №926/794/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дроп Ойл», третя особа ПП «Оій Старт» про витребування майна (усунення перешкод у користуванні майном).

Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, установах виконання покарань, органах місцевого самоврядування, в підприємствах незалежно від форми власності, перед третіми особами, а також в усіх судах України незалежно від інстанцій (перша, апеляційна чи касаційна) та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами, які передбачені процесуальним законодавством, та іншими законодавчими актами України (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору адвокат має право:

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі;

- представляти інтереси клієнта у провадженні, яке входить до предмету даного договору у всіх судах України, в тому числі з правом підпису документів;

- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України;

- представляти права та законні інтереси клієнта в судах з усіма правами сторони, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України;

- виконувати інші дії, передбачені законодавством України в інтересах клієнта;

Відповідно до п. 2.3. договору клієнт зобов`язаний:

- сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними;

- вчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання його доручень, передбачених

даним договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, внутрішніми

нормативними актами, які регулюють діяльність клієнта, у випадку необхідності робочим місцем, транспортними засобами;

- інформувати адвоката про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання адвокатом доручення відповідно до цього договору;

- не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків адвоката.

Клієнт має право отримувати від адвоката юридичні консультації з питань наявності фактичних і правових підстав щодо виконання доручення, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових наслідків досягнення бажаного для клієнта результату (п. 2.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до завершення слухання справи в суді касаційної інстанції (п. 3.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору клієнт сплачує адвокату гонорар, виходячи з наступних ставок, а саме:

- аналіз обставин справи та наданих документів - 1 година 4000 грн.;

- надання попередньої юридичної консультації відповідачу - 1 година 4000 грн.;

- складання та подання відзиву на позов - 4 години 16000 грн.;

- можливе складання заперечення на відповідь на відзив, інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань - виходячи з розрахунку 4000 грн за одну годину;

- представництво інтересів у судових засіданнях - фіксована ставка залежно від кількості засідань з розрахунку 4000 грн за одне засідання;

- гонорар успіху адвоката у випадку прийняття рішення про відмову у позові, погоджений у договорі про надання правової допомоги - фіксована ставка 142500 грн.

Клієнт здійснює оплату за надані послуги протягом 5 днів з моменту стягнення судом коштів з позивача на користь відповідача (п. 4.2. договору).

Згідно з ордером серії СЕ №1046869 від 15.05.2024 правову допомогу товариству з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ у Господарському суді Чернівецької області надавав адвокат Тарновецький Вадим Ілліч.

27.11.2024 між адвокатом Тарновецьким В.І. та ТОВ «Дроп Ойл» підписано Акт виконаних робіт про те, що адвокат на підставі договору-доручення про надання правової допомоги від 15.05.2024 надав, а клієнт прийняв послуги у справі №926/794/24, а саме:

- аналіз обставин справи та наданих документів 1 година 4000 грн.;

- надання попередньої юридичної консультації відповідачу 1 година 4000 грн.;

- складання та подання відзиву на позов 4 години 16000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 22.05.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 03.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 09.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 24.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 24.10.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 07.11.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 18.11.2024 фіксована ставка 4000 грн.;

- представництво інтересів у судовому засіданні 22.11.2024 фіксована ставка 4000 грн.

Всього без врахування гонорару успіху адвоката 56000 грн.

Гонорар успіху адвоката у випадку прийняття рішення про відмову у позові, погоджений у договорі про надання правової допомоги фіксована ставка 142500 грн.

Загальна вартість послуг складає фіксовану суму у розмірі 198500,00 грн (56000,00 грн витрати за ведення справи та підготовку документів, 142500,00 грн гонорар успіху).

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 221 ГПК України унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Статтею 126 ГПК України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частин 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача,

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (правові висновки викладені в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, можуть бути використані судом в якості джерела права.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 № 911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

У даній справі рішення прийнято на користь відповідача, отже, він має право на відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а позбавлення його такого права буде порушенням положень статей 16, 126, 129 ГПК України.

Проте, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони, при цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Оцінивши обсяг наданих адвокатом правових послуг відповідачу, враховуючи рівень складності справи, яка не обтяжена великою кількістю доказів, проведенням судової експертизи, участю великої кількості учасників судового процесу, суд доходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 198500,00 грн є завищеними, не співмірними із складністю справи та такими, що частково не відповідають критерію реальності та розумності їх розміру.

Як наслідок, суд погоджується з доводами позивача в частині того, що сума витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката є неспівмірною із складністю справи та суттєво завищеною.

Доводи позивача про те, що відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, не подав разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат суд відхиляє з огляду на таке.

Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та у цей же день, подано до суду заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу на суму 24000,00 грн.

Таким чином, на переконання суду, подання відповідачем попереднього розрахунку суми судових витрат у формі окремої заяви, наданої в день звернення до суду з відзивом, не є порушенням приписів ст. 124 ГПК України та не позбавляє відповідача права на відшкодування судових витрат.

Окрім того, суд критично оцінює твердження позивача про те, відповідач не подав до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів, хоча мав ці докази в наявності, і не обґрунтував поважності причин вчасного неподання доказів, з огляду на наступне.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

22.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу на суму 24000,00 грн.

У вказаній заяві, тобто до закінчення судових дебатів, відповідачем зазначено, що детальний розрахунок фактичних витрат на правову допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

29.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розмір витрат на правову допомогу в сумі 198500,00 грн.

Як встановлено судом, заява про розмір витрат на правову допомогу подана в межах встановленого процесуального строку.

На підставі викладеного, оскільки ст. 129 ГПК України наділяє сторону альтернативним правом подання доказів на понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, суд відхиляє доводи позивача про відмову у стягненні судових витрат у зв`язку з неподанням відповідних доказів разом з заявою про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат та до закінчення судових дебатів.

З урахуванням всіх обставин справи та заперечень позивача, суд, дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача по наданню правової допомоги, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумної необхідності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд вважає, що вони є не співмірними із складністю справи та реально витраченим адвокатом часу на надання правничої допомоги, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 42250,00 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Відтак, за результатами дослідження поданих відповідачем доказів, оцінки вимог і заперечень сторін, з огляду на положення статей 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розмір витрат на правову допомогу, та вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 42250,00 грн., що на переконання суду, є співмірним із складністю справи та реально витраченим адвокатом часу на надання правничої допомоги, в той же час не є надмірним тягарем для позивача.

У задоволенні решти вимог про стягнення 156250,00 грн витрат на правову допомогу суд відмовляє.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача про розмір витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Пентелейчука Івана Маріновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ (60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г, код ЄДРПОУ 41263013) витрати на професійну правову допомогу в сумі 42250,00 грн.

3. У задоволенні вимог про стягнення 156250,00 грн витрат на правову допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.12.2024.

Суддя С.О.Миронюк