Ухвала

від 17.12.2024 по справі 910/4431/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4431/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (учасник і співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста")

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 15.10.2024

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, Андрієнка В.В., Шапрана В.В.,

за позовом Організації орендарів орендної фірми "Екста"

до відповідачів: 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради; 2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна"; 3) Фонду державного майна України; 4) Приватного акціонерного товариства "Центр моди "Екста"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2

та за участю Київської місцевої прокуратури № 6

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 31.10.2024, звернулась з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4431/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/4431/13, розгляд питання щодо відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкладено до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.

28.11.2024 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 910/4431/13.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявами про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №910/4431/13, в якій просив роз`яснити:

1. Яким, з точки зору принципу Верховенства права та з огляду на норми статей 3, 236, 254, 264, 272, 282 Господарського процесуального кодексу України, є юридичний зміст умовиводу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2021 про те, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що воно відкрито помилково, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, якою відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом"?

2. Якою, з точки зору матеріального права та з огляду на норми статті 3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, є правова природа умовиводу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2021 про те, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що воно відкрито помилково, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, якою відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом"?

3. Чим, з точки зору матеріального права та з огляду на норми статті 3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, є умовивід ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2021 про те, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що воно відкрито помилково, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, якою відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом"?

4. Якими, з точки зору принципу Верховенства права та з огляду на норми статей 3, 236, 254, 264, 272, 282 Господарського процесуального кодексу України, є юридичні підстави умовиводу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2021 про те, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що воно відкрито помилково, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, якою відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом"?

5. Яким, з точки зору принципу Верховенства права та з огляду на норми статей 3, 236, 254, 264, 272, 282 Господарського процесуального кодексу України, є юридичний процес виведення умовиводу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2021 про те, що, "хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що воно відкрито помилково, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, якою відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом"?

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 910/4431/13.

При цьому, судом апеляційної інстанції при винесені вказаної ухвали від 14.08.2024 враховано правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16.

24.09.2024 ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про закриття апеляційного провадження у справі №910/4431/13.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 залишено без розгляду заяву (повторну) ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про закриття апеляційного провадження у справі №910/4431/13, на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Постановляючи вказану ухвалу, судова колегія дійшла висновку про те, що заява (повторна) ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про закриття апеляційного провадження у справі №910/4431/13 підлягає залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_1 подано заяву про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №910/4431/13, яка вже була вирішена судом і колегія суддів визнала такі дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.

14.10.2024 ОСОБА_1 втретє звернулась із заявою про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про закриття апеляційного провадження у справі №910/4431/13.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Алієва Валерія Валерійовича про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про закриття апеляційного провадження у справі №910/4431/13 залишено без розгляду як таку, що визнана зловживанням процесуальними правами.

Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Тобто кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у судовому порядку.

Проте, слід враховувати, що право подання позову, заяв (клопотань), скарг як і вчинення інших процесуальних дій у справі має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку пунктом 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Відповідно до частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому перелік дій, що можуть бути визнані за статтею 43 Господарського процесуального кодексу України зловживанням процесуальним права, не є вичерпним, отже суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав внаслідок якої виникають підстави для залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання.

Зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисливим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам учасників справи чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Отже особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.

Суд звертає увагу, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, що у разі вчинення учасником справи дій зі зловживання своїми процесуальними правами суд може обмежити право заявляти заяву, скаргу, клопотання. Однак Господарський процесуальний кодекс України встановлює окремі способи реагування на такі порушення.

Частиною 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.

З огляду на те, що заявник втретє звернувся із заявою про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про закриття апеляційного провадження у справі №910/4431/13, яка вже була вирішена судом, правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 15.10.2024 про залишення без розгляду заяви представника ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення з підстав визначених частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та визнання таких дій зловживанням процесуальними правами, є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 910/4431/13, з підстав передбачених ч. 2 ст. 293 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 910/4431/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський