Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/17927/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17927/20 (910/12658/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 11.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт"

на рішення Господарського Суду міста Києва від 22.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024

у справі № 910/17927/20 (910/12658/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт"

до 1) Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс", 2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Десаж Україна",

про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії,-

в межах справи №910/17927/20

про банкрутство Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс"

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс".

2. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс" (далі - відповідач) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКНОІВІ) про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 227856 від 26.06.2017 щодо товарів та послуг 29, 32, 33 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), зобов`язання внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно дострокового припинення дії свідоцтва № 227856, здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

3. Позивач свої вимоги обґрунтовує таким:

-відповідач є власником торговельної марки «ENJOY» за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 227856 від 26.06.2017 (заявка m201506217 від 29.04.2015) (далі - Торговельна марка, спірна торговельна марка), зареєстрована для товарів 29, 32, 33 класів МКТП.

-Водночас, позивач має намір зареєструвати та використовувати на території України позначення "і.n.j.o.y" (заявка m202116455 від 08.07.2021) в якості торговельної марки для товарів 33 класу МКТП, а саме: алкогольні напої на основі цукрової тростини; алкогольні напої, крім пива; алкогольні напої, що містять фрукти; анісова настоянка (лікер); анісовий лікер; аперитиви; арак; бренді; вина; віскі; горілка; горілка вишнева; грушевий сидр; джин; дижестиви (лікери та алкогольні напої); коктейлі; кюрасо; лікери; медовуха (напій медовий); м`ятні лікери; напої алкогольні змішані, крім напоїв на основі пива; настоянки гіркі; пікети (вино з виноградних вичавків); рисовий спирт; ром; саке; сидр; спиртні напої; спиртні напої, одержані шляхом перегонки; спиртні напої, одержані шляхом перегонки, на основі зерна; спиртові екстракти; спиртові есенції; фруктові екстракти спиртові, що є спорідненими з тими, для яких зареєстрована спірна торговельна марка.

-Позивач отримав від УКРНОІВІ Повідомлення від 27.04.2023 № 78559/ЗМ/23 про можливу відмову в реєстрації торговельної марки "і.n.j.o.y" відносно усього переліку товарів та послуг, яка була подана товариством. Підставою можливої відмови в реєстрації торгової марки УКРНОІВІ зазначило що, заявлене комбіноване позначення для товарів 33 класу, зазначених у наведеному в матеріалах заявки переліку, є схожим настільки, що його можна сплутати зі словесною торговельною маркою «ENJOY» раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс" (свідоцтво № 227856 від 26.06.2017, заявка №m201506217 від 29.04.2015) щодо таких самих та споріднених товарів.

-Позивач провів дослідження ринку та встановив, що відповідач протягом останніх років не використовує торгову марку, відповідна продукція маркована спірним знаком на ринок не постачалась.

-Оскільки позивач не може реалізувати своє право на одержання правової охорони в Україні торговельної марки за заявкою m202116455 від 08.07.2021, то користуючись своїм правом, яке передбачене п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", звернувся з цим позовом про дострокове припинення дії свідоцтва України № 227856 від 26.06.2017 щодо всього переліку товарів 29, 32, 33 класів МКТП.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського Суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/17927/20 (910/12658/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4.1. Місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем не доведено належними доказами посилання у позовній заяві на те, що під час дослідження ним асортименту торговельних мереж, було встановлено, що продукція під знаками для товарів та послуг «ENJOY» відносно 29, 32, 33 класів МКТП протягом останніх п`яти років не постачалась для роздрібної торгівлі.

-Окрім цього, реєстрація ТМ за відповідачем 1 відбулася 26.06.2017, тобто п`ятирічний строк невикористання припадає на 26.06.2022 - період дії воєнного стану.

Також суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем попередній висновок від 27.04.2023 78559 ЗМ 2 не є рішенням про відмову у реєстрації ТМ, тобто відповідач не відмовляв позивачу у реєстрації торговельні марки.

А навпаки, у листі зазначено, що увипадку незгоди з наведеними підставами, заявник має право протягом двох місяців від дати отримання цього повідомлення подати до УКРНОІВІ мотивовану відповідь з доводами на користь реєстрації торговельної марки (пункт 4.5.3. Правил). Докази надання відповіді на користь реєстрації ТМ не надано.

4.2. Апеляційний господарський суд визнав помилковим посилання суду першої інстанції на те, що закінчення п`ятирічного строку припав на термін дії воєнного стану, що є підставою для відхилення позовних вимог та зазначив, що перебування відповідача у судових процедурах банкрутства є поважними причинами неможливості використання Торговельної марки.

-крім того, апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що порушення прав та інтересів позивача при зверненні із даним позовом є недоведеними та передчасними, оскільки попередній висновок УКРНОІВІ від 27.04.2023 не є рішенням про відмову у реєстрації торговельної марки, а заявник не позбавлений права надати НОІВ мотивовану відповідь на користь реєстрації торговельної марки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського Суду міста Києва від 22.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/17927/20 (910/12658/23) повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5.1.На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди апеляційної та першої інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права щодо дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку з підстав її невикористання без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі 910/5815/21, від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20; від 21.03.2018 у справі №910/11414/17; від 29.05.2019 у справі № 910/8180/17; від 24.02.2020 у справі №760/12081/17; від 15.01.2019 у справі № 910/1546/18, від 21.03.2018 у справі № 757/34959/18-ц.

На думку позивача, суди в оскаржуваних судових рішеннях, застосували норми статей 1, 16, 17, 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі-Закон №3689-ХІІ), статті 197,198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони неправильно - без врахування зазначених вище висновків Верховного Суду, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях відсутні висновки щодо того чи була встановлена обставина саме використання спірної торговельної марки.

Також скаржник зазначає, що суди, в частині висновків про відсутність порушеного права позивача або охоронюваного інтересу при зверненні до суду, неправильно застосували норми матеріального права, оскільки неправильно тлумачили статтю 198 Угоди про асоціацію та пункт 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ та не застосували норми, які підлягали застосуванню, а саме статті 15 та 16 ЦК України та статті 2, 4, 13, 74 ГПК України, крім того не врахували висновок щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 30.11.2024 у справі №910/10906/22.

Також скаржник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що аналіз судової практики у справах про дострокове припинення дії свідоцтв на торговельні марки з підстав їх невикористання свідчить про відсутність правового висновку Верховного Суду з питання обчислення строків використання торгівельної марки, які визначені ч.4 ст. 18 Закону №3689-ХІІ, 198 Угоди про асоціацію у поєднанні з ст.39, ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме чи є поважною причиною неможливості використання торгівельної марки протягом безперервного п`ятирічного строку, якщо власник перебуває у судовому процесі банкрутства у процедурі розпорядження майном .

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. УКРНОІВІ подано відзив на касаційну скаргу з проханням врахувати під час здійснення судового розгляду правові позиції викладені у відзиві та здійснювати розгляд справи за відсутності заявника.

Провадження у Верховному Суді

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17927/20 (910/12658/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт" на рішення Господарського Суду міста Києва від 22.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/17927/20 (910/12658/23).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт" у справі № 910/17927/20 (910/12658/23) на 11 грудня 2024 року о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для дострокового припинення дії спірного свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 227856 від 26.06.2017 щодо товарів та послуг 29, 32, 33 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).

12. Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

13. Згідно з статтею 54 Конституції України, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

14. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

15. Відносини щодо набуття та здійснення права власності на торговельні марки регулюються, зокрема, Законом №3689-XII.

16. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг дає власнику право на його використання, виключне право дозволяти або забороняти таке використання. Але із свідоцтва випливають не лише права, а й обов`язки щодо використання торговельної марки. Так, відповідно до статті 17 Закону №3689-XII власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

17. Відповідно до статті 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають зокрема, торговельні марки.

18. Угодою про асоціацію встановлені окремі стандарти, які доповнюють та уточнюють права і зобов`язання Сторін згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок.

19. Статтею 198 Угоди про асоціацію визначено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п`ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п`ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв`язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

20. Таким чином, наведені норми статті 198 Угоди про асоціацію передбачають анулювання реєстрації торговельної марки, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.

21. Відповідно до пункту 4 статті 18 Закону №3689-XII, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

22. Як вбачається встановлено під час розгляду справи, відповідач є власником торговельної марки за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 227856 від 26.06.2017 (заявка m201506217 від 29.04.2015) (далі - Торговельна марка, спірна торговельна марка), зареєстрована для товарів 29, 32, 33 класів МКТП.

23. Водночас, позивач має намір зареєструвати та використовувати на території України позначення "і.n.j.o.y" (заявка m202116455 від 08.07.2021) в якості торговельної марки для товарів 33 класу МКТП, а саме: алкогольні напої на основі цукрової тростини; алкогольні напої, крім пива; алкогольні напої, що містять фрукти; анісова настоянка (лікер); анісовий лікер; аперитиви; арак; бренді; вина; віскі; горілка; горілка вишнева; грушевий сидр; джин; дижестиви (лікери та алкогольні напої); коктейлі; кюрасо; лікери; медовуха (напій медовий); м`ятні лікери; напої алкогольні змішані, крім напоїв на основі пива; настоянки гіркі; пікети (вино з виноградних вичавків); рисовий спирт; ром; саке; сидр; спиртні напої; спиртні напої, одержані шляхом перегонки; спиртні напої, одержані шляхом перегонки, на основі зерна; спиртові екстракти; спиртові есенції; фруктові екстракти спиртові, що є спорідненими з тими, для яких зареєстрована спірна торговельна марка.

24. Позивач отримав від УКРНОІВІ Повідомлення від 27.04.2023 № 78559/ЗМ/23 про можливу відмову в реєстрації торговельної марки "і.n.j.o.y" відносно усього переліку товарів та послуг, яка була подана товариством. Підставою можливої відмови в реєстрації торгової марки УКРНОІВІ зазначило що, заявлене комбіноване позначення для товарів 33 класу, зазначених у наведеному в матеріалах заявки переліку, є схожим настільки, що його можна сплутати зі словесною торговельною маркою "ЕNJOY" раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс" (свідоцтво № 227856 від 26.06.2017, заявка №m201506217 від 29.04.2015) щодо таких самих та споріднених товарів.

25. Позивач провів дослідження ринку та встановив, що відповідач протягом останніх років не використовує торгову марку, відповідна продукція маркована спірним знаком на ринок не постачалась.

26. Оскільки позивач не може реалізувати своє право на одержання правової охорони в Україні торговельної марки за заявкою m202116455 від 08.07.2021, то користуючись своїм правом, яке передбачене п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", звернувся з цим позовом про дострокове припинення дії свідоцтва України № 227856 від 26.06.2017 щодо всього переліку товарів 29, 32, 33 класів МКТП.

27. Погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, Верховний Суд виходить з такого.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували використання відповідачем спірної торговельної марки для товарів 29, 32, 33 класів МКТП щодо яких вона зареєстрована, протягом п`ятирічного строку від дати його видачі, який сплив 26.06.2022.

29. Також судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/17927/20 про банкрутство Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс", введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вжито заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

30. Постановою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру.

31. Таким чином, з 21.04.2021 відповідач перебуває у судових процедурах банкрутства, а з 17.08.2022 припинив свою підприємницьку діяльність у зв`язку з банкрутством.

32. Провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

33. Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

34. Зокрема, за змістом преамбули КУзПБ одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, наповнення ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів, яке відбуваються за рахунок майнових активів боржника, вжиття заходів з пошуку, виявлення та повернення яких віднесено до повноважень ліквідатора боржника.

35. Правові норми, які регулюють неплатоспроможність, є спеціальними та визначають винятки у застосуванні загальних правил цивільного, фінансового, інтелектуального, податкового та інших видів права щодо неплатоспроможного боржника.

36. Включення майна та майнових прав до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства імперативно закріплено ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси, тому Торговельна марка «ENJOY» (свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 227856 від 26.06.2017 щодо товарів та послуг 29, 32, 33 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП)) є активом боржника у справі про банкрутство (яким є відповідач) та підлягає включенню в ліквідаційну масу для подальшого погашення вимог кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.

38. Тому, слід погодитись із висновками суду другої інстанції про те, що дострокове припинення реєстрації Торгівельної марки призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів як боржника (відповідача у цій справі), який заінтересований у збереженні свого майна, так і кредиторів, чий інтерес полягає у погашенні кредиторських вимог у якнайбільшому розмірі за рахунок майна боржника, яким є також Торгівельна марка.

39. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

40. Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

41. Надаючи оцінку доводам скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду зазначених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

42. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

43. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

44. Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

45. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

46. Крім того посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

47. Проаналізувавши правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, а тому підстави для врахування при розгляді цієї справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, наведених скаржником у тексті касаційної скарги, відсутні.

48. За наведеного вище, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято по суті правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, доводи скаржника за змістом зводяться до незгоди з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, а також до переоцінки доказів та встановлених обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

49. У прийнятті даної постанови Суд керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

50. Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

51. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

52. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи та підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим оскаржені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівєргейт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Суду міста Києва від 22.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/17927/20 (910/12658/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік