Постанова

від 19.12.2024 по справі 910/9262/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9262/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Жайворонок Т. Є.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни,

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс»

до Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни

про стягнення 388 131,41 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» (далі - ТОВ «ДТЕК Сервіс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни (далі - ФОП Бойко К. В., відповідач, скаржник) про стягнення 388 131,41 грн заборгованості.

1.2. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.08.2023 у справі №910/9262/23 позовні вимоги задовольнив повністю.

1.3. Не погодившись з ухваленим рішенням, ФОП Бойко К. В. 21.08.2024 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, скаржником було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.09.2024 апеляційну скаргу ФОП Бойко К. В. на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9262/23 залишив без руху у зв`язку з тим, що апелянтом не надано належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Ухвалою від 02.10.2024 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. (головуючої), Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відмовила у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Бойко К. В. на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9262/23.

2.2. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що викладені ФОП Бойко К. В. у заяві про усунення недоліків підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ФОП Бойко К. В. просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.10.2024 скасувати, а справу №910/9262/23 передати на розгляд до Північного апеляційного господарського.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник, зокрема, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 261 ГПК України та не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 (щодо належного вручення учасникам справи рішення суду першої інстанції).

4.3. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає про те, що копію рішення суду першої інстанції від 28.08.2023 у справі №910/9262/23 отримала наручно лише 06.08.2024 так як рекомендованим листом з повідомленням про вручення таке рішення не отримувала, а тому строки на апеляційне оскарження рішення суду, скаржник просила обчислювати з дати отримання судового рішення, а саме з 06.08.2024.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. ТОВ «ДТЕК Сервіс» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін та відмовити в задоволенні касаційної скарги.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України.

7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

7.5. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

7.6. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

7.7. Водночас реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, якими, відповідно, й закріплені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема статтею 258 ГПК України.

7.8. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.9. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7.10. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).

7.11. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України (частина третя статті 256 ГПК України).

7.12. За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

7.13. Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

7.14. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).

7.15. Строк на апеляційне оскарження за частиною першою статті 256 ГПК України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому, пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України передбачає, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. А частина третя статті 256 ГПК України визначає, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

7.16. Отже, строк на апеляційне провадження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку за частинами другою та третьою статті 256 ГПК України.

7.17. Як убачається з матеріалів справи, 21.08.2024 від ФОП Бойко К. В. до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023

7.18. Крім того, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску відповідач зазначила, що оскаржуване судове рішення не було вручено, а про його наявність дізналася від банківської установи, яка повідомила, що за постановою приватного виконавця з її рахунку були списані кошти на виконання рішення суду у справі №910/9262/23. Подавши 01.08.2024 до господарського суду міста Києва заяву про видачу судового рішення ФОП Бойко К. В. змогла лише 06.08.2024 року отримати копію оскаржуваного рішення, яке знаходилося в матеріалах справи. Також скаржник зазначила, що через ненадходження на її адресу поштової кореспонденції, вона не володіла інформацією про звернення ТОВ «ДТЕК Сервіс» з позовом до суду в даній справі, що позбавило скаржника можливості укласти договір з адвокатом на отримання правничої допомоги, взяти участь у судовому процесі та захистити свої права. У період з 01.02.2023 по 31.12.2023 апелянт здійснювала волонтерську діяльність на території Івано-Франківської області на підставі Договору про провадження волонтерської діяльності №118 від 01.02.2023, тобто з поважних причин була відсутня у місті Києві, що також не сприяло отриманню скаржником інформації про розгляд зазначеної справи в господарському суді міста Києва.

7.19. Суд апеляційної інстанції, встановивши недоліки апеляційної скарги (неповажність зазначених у скарзі причин пропуску строку на подання скарги), в ухвалі від 23.09.2024 запропонував скаржнику надати інші належні докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9262/23.

7.20. В ухвалі від 23.09.2024 суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване судове рішення у даній справі ухвалено 28.08.2023. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції 18.09.2023 (з урахуванням вихідних днів) є кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення суду. Водночас, скаржник подала апеляційну скаргу 21.08.2024, тобто з пропуском строку для її подання.

7.21. Визнаючи наведені скаржником підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, колегія суддів апеляційного господарського суду в ухвалі від 23.09.2024 виходила з того, що 12.10.2023 скаржником була подана заява про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та, як зазначено на зворотній стороні поданої заяви, 13.10.2023 ФОП Бойко Катерина Валеріївна «З матеріалами справи ознайомилась» (арк. справи 157). Крім того, як вбачається із заперечень позивача - ТОВ «ДТЕК Сервіс» починаючи з дати накладення арешту в ході примусового виконання рішення суду (10.10.2023), а також у ході примусового стягнення коштів з рахунку відповідача, що також підтверджено скаржником, апелянт мала змогу дізнатися про наявність наказу господарського суду м. Києва №910/9262/23 і дізнатися про існування оспорюваного рішення суду першої інстанції та реалізувати своє право на апеляційне оскарження. А відтак, у скаржника була можливість скористатись належними їй процесуальними правами та звернутись з апеляційною скаргою в розумний інтервал часу.

7.22. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки на їх підтвердження не надано належних та допустимих доказів. Установивши в ухвалі від 23.09.2024, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статей 256, 258 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 174, 260 ГПК України, надав скаржнику строк для усунення недоліків, визначивши спосіб їх усунення, а саме подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

7.23. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 до суду апеляційної інстанції 01.10.2024 надійшла заява про усунення недоліків в апеляційній скарзі, в якій ФОП Бойко К. В. стверджує, що «дійсно, 12.10.2023 прибула в м. Київ та подала до господарського суду міста Києва заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 13.10.2023 ознайомилась з ними, проте рішення суду не було видане, а було повідомлено, що рішення суду я отримую на пошті». Також зазначила, що «за таких обставин, повернулась до Івано-Франківської області виконувати обов`язки з надання медичної допомоги по Договору про провадження волонтерської діяльності №118 від 01.02.2023… Факт провадження… волонтерської діяльності в м. Миколаїв та області з 01.01.2024 по 30.07.2024 … слідує з Довідки від 25.09.2024 року».

7.24. Північний апеляційний господарський суду ухвалою від 02.10.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Бойко К. В. на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9262/23, оскільки скаржник повторно не надала належних доказів поважності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9262/23 в період з 13.10.2023 (з моменту ознайомлення з матеріалами справи) до 01.01.2024.

7.25. Суд апеляційної інстанції серед іншого зазначив, що рішення від 28.08.2023 надіслано для оприлюднення - 29.08.2023, зареєстровано - 29.08.2023, забезпечено надання загального доступу - 30.08.2023 на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому скаржник також мала можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі, в тому числі оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень, однак скаржник не навела об`єктивних обставин, які б свідчили про наявність дійсних перешкод у реалізації свого права на ознайомлення із повним текстом оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

7.26. З огляду на наведене Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що скаржником не наведено змістовних та вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Також скаржник не довела, що у цій справі можливість вчасного подання апеляційної скарги не мало суб`єктивного характеру, тобто не залежало від її волевиявлення.

7.27. Верховний Суд, перевіривши дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 17, 174, 256, 258, частин третьої, четвертої статті 260, 261 ГПК України, виходить з такого.

7.28. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.

7.29. Відповідно до частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу, та дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Водночас до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності (пункт 4 частини третьої статті 258 ГПК України).

7.30. Згідно із частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

7.31. Частиною третьою статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

7.32. Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

7.33. Таким чином, положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

7.34. За приписами частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

7.35. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.36. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

7.37. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

7.38. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

7.39. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

7.40. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

7.41. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.42. Верховний Суд зазначає, що пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

7.43. Разом з тим вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

7.44. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів наголошує, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

7.45. Ухвалюючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не надано належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з жовтня 2023 року, тобто доказів щодо вчинення скаржником будь яких дій на своєчасне оскарження рішення суду після ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції 13.10.2023. Крім того, про обізнають скаржника щодо наявності судового рішення також свідчать доводи апеляційної скарги з посиланням на відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення.

7.46. Враховуючи вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

7.47. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд, установивши, що ФОП Бойко К. В. не виконала вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 про залишення без руху апеляційної скарги, а саме не навела господарському суду достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 118, 119, 174, 258, 260, 261 ГПК України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

7.48. Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи скаржника щодо неотримання рішення суду першої інстанції (пункт 4.3 цієї постанови) з огляду на таке.

7.49. У цьому аспекті Суд зазначає, що правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.

7.50. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

7.51. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).

7.52. Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

7.53. Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

7.54. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 тощо.

7.55. Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).

7.56. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

7.57. ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній

справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

7.58. Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

7.59. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.

7.60. Матеріали справи свідчать, що копія рішення надсилалася господарським судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ФОП Бойко К. В., яка зазначена у позовній заяві та відповідає даним з ЄДР, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, конверт з копією рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/9262/23 надійшов на адресу Господарського суду міста Києва з зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

7.61. Крім того Суд звертає увагу на те, що ФОП Бойко К. В. у своїй касаційній скарзі також зазначила адресу: АДРЕСА_1 , тобто аналогічну тій, яка зазначена у позовній заяві, та на яку суд першої інстанції надіслав копію судового рішення.

7.62. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

7.63. З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

7.64. Доводи скаржника фактично зводяться до заперечень обставин, встановлених судом апеляційної інстанції (зокрема, щодо обставин неможливості/утруднень для подачі скаржником апеляційної скарги у встановлені законом строки), що не може бути належним обґрунтуванням для висновку поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

7.65. У контексті доводів касаційної скарги Суд також відзначає, що апеляційним судом надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

7.66. Зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегій суддів дійшла висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

7.67. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження під час касаційного перегляду судового рішення та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду.

7.68. Верховний Суд у цій справі також не бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 454/1883/22, на які посилається скаржник, з огляду на їх нерелевантність із обставинами справи, що переглядається, а саме різні (нетотожні) способи надсилання судових рішень.

7.69. Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові зазначено, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення. Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

7.70. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7.71. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведених у цій постанові міркувань, беруться до уваги Касаційним господарським судом.

7.72. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.73. У справі «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 910/9262/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок