Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/6337/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6337/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Сивак А. Ю. (адвокат),

відповідача - Твердохліб М. В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 18 305 865, 97 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (далі - Товариство, позива) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія, відповідач, скаржник) про стягнення 18 305 865,97 грн, з яких: 3 935 099,93 грн пені, 3 234 328,71 грн 3 % річних та 11 136 437,33 грн інфляційних втрат.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказує на те, що судовими рішеннями у справі № 910/4982/21 стягнуто з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, які нараховані на заборгованість за договором про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор договору № 0695-04113 від 13.03.2020) станом на 16.03.2021, у зв`язку із чим, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача пеню, 3 % річних у та інфляційні втрати, які нараховані з 17.03.2021.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/6337/23 (суддя Спичак О. М.) позовні вимоги задоволено частково; суд стягнув з Компанії на користь Товариства пеню у розмірі 1 219 721, 41 грн, 3 % річних у розмірі 3 234 328,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 313 524,48 грн та 239 809,44 грн судового збору.

2.2. Рішення суду першої інстанції (в частині часткового задоволення позову) мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим на користь позивача підлягають стягненню пеня, річні та інфляційні втрати.

2.3. Водночас місцевий господарський суд не погодився з наданим позивачем розрахунком пені та зазначив, що він є помилковим, таким, що не відповідає вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки здійснений за період більше ніж 6 місяців, хоча умовами договорів не передбачено нарахування неустойки протягом тривалішого строку.

2.4. Згідно з розрахунком суду першої інстанції обґрунтованим розміром пені є 2 439 442,82 грн. Одночасно, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 %.

2.5. У вирішенні питання щодо стягнення інфляційних втрат, місцевий господарський суд перевіривши правильність розрахунку Товариства визнав його необґрунтованим. Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, є 10 232 026,37 грн.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Руденко М. А.) рішення суду першої інстанції змінено в частині присуджених до стягнення сум пені та інфляційних втрат; викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/6337/23 в такій редакції: "стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" пеню в сумі 1 967 549 грн 96 коп., 3 % річних в сумі 3 234 328 грн 71 коп., 11 136 437 грн 33 коп. інфляційних втрат та 274 587 грн 97 коп. судового збору"; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/6337/23 залишено без змін.

2.7. У вирішенні вимог про стягнення пені суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим розрахунок позивача та зазначив, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3 935 099,93 грн.

2.8. У вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд апеляційної інстанції погодився з висновками та мотивами суду в оскаржуваному рішенні про наявність підстав зменшення розміру пені на 50 %.

2.9. З огляду на визначені позивачем періоди нарахування пені (з 17.03.2021 до 29.12.2021), суд апеляційної інстанції також відхилив, як необґрунтовані доводи апеляційної скарги Компанії щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах приписів підпункт 16 пункту 1 Постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №332 (далі - Постанови НКРЕКП № 332) та зазначив про те, що положення цієї норми не передбачають підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до ведення в Україні воєнного стану.

2.10. Здійснивши перевірку розрахунку Товариства стосовно інфляційних втрат (у тому числі із урахуванням практики об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 щодо обрахунку інфляційних втрат, зокрема, методики їх обрахунку за неповний місяць прострочення), апеляційний господарський суд дійшов висновку, що як позивач, так і суд першої інстанції неправильно визначили строк настання оплати та початок періоду прострочення. За перерахунком апеляційного господарського суду обґрунтований розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить 11 136 437,33 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Компанія просить Суд судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 1, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII) у взаємодії зі статтями 614, 625 ЦК України (щодо відсутності вини в діях відповідача як складового елементу господарсько- правової відповідальності, відсутності правових підстав для застосування до Компанії відповідальності за прострочення оплати та підстав для нарахування 3 % річних і інфляційних втрат, з урахуванням обставин відсутності фактичного користування відповідачем грошовими коштами позивача).

4.1.2. За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання перешкоджає своєчасному та повному розрахунку з позивачем. З огляду на наведене відповідач стверджує про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань перед позивачем. У цьому аспекті наголошує, що належні до сплати Товариству грошові кошти знаходилися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання та через "особливий порядок розрахунків", визначений статтею 75 Закону № 2019-VIII, Компанія зазначає про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, з огляду на відсутність фактичного користування грошовими коштами Товариства.

4.1.3. В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (щодо обов`язковості виконання учасниками ринку електричної енергії та імперативності рішень (постанов, розпоряджень) НКРЕКП), а також не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, від 25.06.2024 у справі № 922/658/22 (щодо неможливості прийняття рішення суду про стягнення в період воєнного стану штрафних санкцій за договорами на ринку електричної енергії незалежно від того, за який період позивачем були нараховані такі штрафні санкції).

4.1.4. У цьому аспекті Компанія зазначає про те, що суд апеляційної інстанції у вирішенні питання щодо наявності / відсутності підстав для застосування положень підпункт 16 пункту 1 Постанови № 332 у спірних правовідносинах (щодо стягнення пені за період з 17.03.2021 до 29.12.2021) не врахував, що означений нормативний акт Регулятора має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії, та, відповідно, містить настанови, що стосуються зупинення, як нарахування так і стягнення штрафних санкцій з учасників ринку.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Суди попередніх судових інстанцій встановили, що на підставі Договору про участь у балансуючому ринку, який затверджено наказом Компанії від 06.03.2020 № 86, Товариство приєдналось шляхом подання заяви-приєднання до Договору про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор договору № 0695-04113 від 13.03.2020 (далі - Договір), за умовами якого:

- Товариство, як постачальник послуг з балансування (ППБ) зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення Компанією, як оператору системи передач (ОСП) балансування об`єднаної електричної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку (пункт 1.2 Договору);

- розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку (пункт 2.2 Договору);

- виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у Правилах ринку (пункт 4.1 Договору);

- за підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2 Договору);

- ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (пункт 4.3 Договору);

- згідно з пунктом 4.8 Договору, ОСП надає ППБ два примірника акта, підписані зі своєї сторони до 08 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта.

5.2. Наказом Компанії затверджено нову редакцію Договору про участь у балансуючому ринку. Зокрема, в новій редакції пункт 4.3. Договору викладено таким чином: "ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог cтатті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування".

5.3. У пункті 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

5.4. З 22.12.2020 набрала чинності нова редакція Договору про участь у балансуючому ринку, затверджена наказом Компанії від 22.12.2020 № 720, відповідно до якої, зокрема, пункту 7.1 Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

5.5. Судовими рішеннями у справі № 910/4982/21, які набрали законної сили встановлено, зокрема, обставини, що на виконання умов Договору позивачем у період з вересня 2020 по лютий 2021 року поставлено відповідачу балансуючу енергію на суму 219 007 104,83 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу, підписаними сторонами. Вказані обставини в силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

5.6. У вирішенні спору у справі № 910/4982/21 суди встановили, що після звернення Товариства з позовом у справі, зобов`язання Компанії з оплати наданих послуг було припинено внаслідок їх виконання і на день розгляду справи заборгованість відповідача відсутня.

5.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 провадження у справі № 910/4982/21 в частині вимог Товариства про стягнення з Компанії 131 524 529,88 грн основного боргу - закрито.

5.8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, позов Товариства задоволено частково; стягнуто з Компанії 1 093 054,76 грн пені, 2 818 095,01 грн інфляційних втрат та 708 210,17 грн 3% річних.

5.9. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 закрито касаційне провадження у справі № 910/4982/21 за касаційною скаргою Компанії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022.

5.10. Звертаючись до суду з позовом у справі, що розглядається Товариство вказувало на те, що судовими рішеннями у справі № 910/4982/21 стягнуто з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані станом на 16.03.2021, у зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 935 099,93 грн, 3 % річних у розмірі 3 234 328,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 136 437,33 грн, які нараховані з 17.03.2021.

5.11. Ухвалюючи рішення в цій частині, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені судом обставини порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат.

5.12. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли різних за змістом висновків лише в частині визначення періодів нарахування пені та інфляційних втрат, у тому числі і щодо їх розміру, який підлягає до стягнення з відповідача (в межах визначених позивачем періодів таких нарахувань).

5.13. Зокрема, здійснивши перевірку розрахунку Товариства стосовно пені, суд першої інстанції дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

5.14. Згідно з розрахунком суду першої інстанції обґрунтованим розміром пені є 2 439 442,82 грн. Одночасно, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 %.

5.15. Здійснивши перевірку розрахунку Товариства стосовно інфляційних втрат місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, є 10 232 026,37 грн.

5.16. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 зазначив про необхідність застосування у спірних правовідносинах положень пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

5.17. За перерахунком апеляційного господарського суду обґрунтований розмір пені, розрахованої за визначений позивачем період становить 3 935 099,93 грн (заявлена позивачем до стягнення сума).

5.18. У вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд апеляційної інстанції погодився з висновками та мотивами суду в оскаржуваному рішенні про наявність підстав зменшення розміру пені на 50 %.

5.19. З огляду на визначені позивачем періоди нарахування пені (з 17.03.2021 до 29.12.2021), суд апеляційної інстанції також відхилив як необґрунтовані доводи апеляційної скарги Компанії щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах приписів підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 та зазначив про те, що положення цієї норми не передбачають підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до ведення в Україні воєнного стану.

5.20. Здійснивши перевірку розрахунку Товариства стосовно інфляційних втрат (у тому числі із урахуванням практики об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 щодо обрахунку інфляційних втрат, зокрема, методики їх обрахунку за неповний місяць прострочення), апеляційний господарський суд дійшов висновку, що як позивач, так і суд першої інстанції неправильно визначили строк настання оплати та початок періоду прострочення. За перерахунком апеляційного господарського суду обґрунтований розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить 11 136 437,33 грн.

5.21. У цьому аспекті суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність його вини у простроченні виконання своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Договором з посиланням на те, що Компанія оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв`язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку. Зокрема, з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність рахунку зі спеціальним режимом використання не виключає застосування до боржника, зокрема, відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України.

5.22. За висновками суду апеляційної інстанції, твердження скаржника (відповідача у справі) про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, зокрема, положень частини другої статті 625 ЦК України.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною касаційного оскарження стало питання правомірності стягнення судами попередніх інстанцій з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

7.2. При цьому, згідно з доводами касаційної скарги відповідач не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення питання щодо:

- наявності / відсутності підстав для застосування положень приписів підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 у вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог Товариства про стягнення пені;

- наявності / відсутності підстав для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України у спірних правовідносинах у скупному застосуванні з положеннями положень статей 1, 75 Закону № 2019-VIII, статей 614, 625 ЦК України у спірних правовідносинах, у контексті відсутності його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань перед позивачем.

7.3. Доводи касаційної скарги не містять обґрунтування щодо незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення питання щодо визначення періодів нарахування пені та інфляційних втрат, у тому числі і щодо їх розміру та в частині висновків судів за результатами розгляду клопотання Компанії про зменшення розміру пені на підставі положень статі ЦК України та статті 233 ГК України. З огляду на викладене Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 та рішення суду першої інстанції від 30.08.2024 лише в частині доводів сторін та вимог касаційної скарги.

7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 1, 75 Закону № 2019-VIII у взаємодії зі статтями 614, 625 ЦК України (стосовно наявності / відсутності вини в діях відповідача як складового елементу господарсько-правової відповідальності та, відповідно, відсутності правових підстав для застосування до Компанії відповідальності за прострочення оплати і підстав для нарахування 3 % річних і інфляційних втрат, саме з урахуванням обставин відсутності фактичного користування відповідачем грошовими коштами позивача).

7.6. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Компанія вважає, що відповідно до умов Договору та чинного законодавства відповідач оплачує придбані допоміжні послуги лише у разі у фактично наявних коштів на відповідному рахунку у межах встановленого тарифом на оперативно-диспетчерське управління НКРЕКП. На переконання скаржника, з огляду на встановлений Договором та Порядком, особливий порядок розрахунку на ринку електричної енергії, зокрема, у разі відсутності фактично наявних коштів на відповідному рахунку, виключається можливість користування відповідачем коштами, призначеними до сплати позивачу.

7.7. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, Суд зазначає таке.

7.8. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон № 2019-VIII. Отже, спірні правовідносини між сторонами врегульовані спеціальними нормами права, оскільки договір про участь у балансуючому ринку укладено відповідно до цього Закону.

7.9. За змістом статті 68 Закону № 2019-VIII в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

7.10. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

7.11. Для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному Правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

7.12. Команда оператора системи передачі постачальнику послуг з балансування на збільшення (зменшення) навантаження для відповідного постачальника послуг з балансування є прийняттям (акцептом) його відповідної пропозиції (заявки) на балансуючому ринку оператора системи передачі, зміною його акцептованого добового графіка електричної енергії та визначає взаємні зобов`язання оператора системи передачі та постачальника послуг з балансування з купівлі-продажу відповідного обсягу електричної енергії на балансуючому ринку за ціною, визначеною відповідно до Правил ринку.

7.13. За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному Правилами ринку.

7.14. Стаття 6 Закону № 2019-VIII передбачає, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

7.15. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

7.16. Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

7.17. Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, як рішення Регулятора є актом законодавства України, що забезпечує правове регулювання функціонування ринку електричної енергії.

7.18. Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

7.19. Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються види договорів, серед яких, зокрема, про участь у балансуючому ринку (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 2019-VIII).

7.20. Оскільки Типовий договір про участь у балансуючому ринку є додатком до Правил ринку, затверджених постановою (як формою рішення) Регулятора, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, то він є нормативним актом, який є обов`язковим для застосування учасниками ринку електричної енергії.

7.21. Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

7.22. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 2019-VIII розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

7.23. Частиною четвертою статті 75 Закону № 2019-VIII визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку.

7.24. Суд, проаналізувавши зміст приписів статті 75 Закону № 2019-VIII, зазначає, що ці приписи не містять імперативної вказівки щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.

7.25. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, спростовуючи твердження Компанії про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, які надійшли від інших учасників, зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку, передбаченому частиною другої статті 625 ЦК України, у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21.

7.26. Отже, доводи скаржника про те, що у спірних правовідносинах не може бути застосована частина друга статті 625 ЦК України, є помилковими.

7.27. Суд також зазначає, що Правила ринку визначають, зокрема, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та порядок виставлення рахунків за балансуючу електричну енергію.

7.28. Відповідно до пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку (у редакції, чинній на момент укладення договору про участь у балансуючому ринку) адміністратор розрахунків (АР) на щоденній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період щодо закупівлі балансуючої енергії, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ППБ щодо платежів за невідповідність. ППБ на щоденній основі надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена АР за торговий день щодо закупівлі балансуючої енергії.

7.29. Редакція пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку (в редакції постанови НКРЕКП від 06.05.2022 № 458) передбачає, що АР на щодекадній основі надсилає через систему управління ринком (СУР) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

7.30. Платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади. Платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих допоміжних послуг (ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця (пункти 7.7.1, 7.7.2 глави 7.7 розділу VII Правил ринку в чинній редакції)).

7.31. Відповідно до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (в редакції, чинній на момент укладення договору про участь у балансуючому ринку) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

7.32. Отже, платіжні документи на оплату виставляються автоматично у визначені Правилами ринку строки, так само й оплаті вони підлягають у строки, що передбачені Правилами ринку. Рахунки, які виставляються щодекадно, мають бути виставлені (з урахуванням вимог Правил ринку) раніше від дати виставлення платіжного документа за місяць.

7.33. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, обґрунтовано взяли до уваги те, що питання про правомірність застосування норми пункту 7.7.4 Правил ринку щодо визначення дати, з якої можливо здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання з оплати придбаної електричної енергії за договором про участь у балансуючому ринку, було предметом аналізу колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час перегляду в касаційному порядку справи № 910/9216/22 у подібних правовідносинах.

7.34. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 договору, застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів.

7.35. Натомість суперечність між пунктами 4.2, 4.3 Типового договору про участь у балансуючому ринку (додаток 7 до Правил ринку) в редакції, що діяла до 07.05.2022, та пунктом 7.7.4 Правил ринку, відповідно до якого оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка, відсутня. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22.

7.36. Отже, внесення зазначених змін до Типового договору про участь у балансуючому ринку не змінює регулювання щодо строків оплати платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22.

7.37. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що відповідач має обов`язок оплатити позивачу вартість придбаної балансуючої електричної енергії протягом чотирьох робочих днів з дати направлення (виставлення) рахунка відповідно до пункту 7.7.4 Правил ринку.

7.38. Водночас господарські суди попередніх інстанцій у цій справі установили, що обставини неналежного виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати виставлених позивачем рахунків-фактур встановлені судовими рішеннями у справі № 910/4982/21 та не підлягають повторному доказуванню відповідно до положень частини четвертої статті 75 ГПК України.

7.39. При цьому колегія суддів також враховує, що в касаційній скарзі Компанії відсутні доводи щодо неправильності розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, здійсненого господарськими судами попередніх інстанцій.

7.40. Разом з тим, скаржник, зазначаючи про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, не наводить жодного правового обґрунтування на підтвердження наведеного доводу.

7.41. З огляду на наведене, Суд відхиляє як безпідставні твердження скаржника про те, що через несплату учасників ринку отриманих послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у нього і виникла заборгованість за договором. У цьому аспекті Суд наголошує, що Компанія згідно з умовами Договору (підписаним за вільним волевиявленням останньої), як ОСП, добровільно взяла на себе зобов`язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату ДП РЗ відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Правил ринку.

Щодо підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

7.42. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

7.43. Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення норм матеріального права не застосував закон, що підлягає застосуванню, а саме пункт 16 Постанови №332.

7.44. Дослідивши наведені у касаційній скарзі Компанії доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, Верховний Суд вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги в цій частині, з огляду на таке.

7.45. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що з огляду на визначені позивачем періоди нарахування пені (з 17.03.2021 до 29.12.2021), суд відхилив як необґрунтовані доводи апеляційної скарги Компанії щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах приписів підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 та зазначив про те, що положення цієї норми не передбачають підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до ведення в Україні воєнного стану.

7.46. Підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (доповненим згідно з постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766") визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

7.47. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.48. Так, предметом касаційного розгляду у справі № 911/1359/22 було питання застосування, зокрема, підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022 № 413).

7.49. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 правову позицію такого змісту:

- Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в преамбулі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила підстави та мету її прийняття, якою (метою) є, зокрема, забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та яка діє відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (пункти 8.13.29, 8.13.30);

- згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії"; згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.31, 8.13.32);

- з урахування дії на території України воєнного стану для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії (пункт 8.13.33);

- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (пункт 8.13.34);

- рішення регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; такі рішення регулятора не скасовують встановленої нормами ЦК України та ГК України відповідальності за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.35, 8.13.36);

- норми постанови від 25.02.2022 № 332 (у редакціях від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022) прийняті регулятором в межах своїх повноважень (пункт 8.13.37);

- отже, регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення (пункт 8.13.43).

7.50. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в цій частині, Суд зазначає, що відповідач, як у суді першої інстанцій, так і в суді апеляційної інстанції посилався на приписи Постанови №332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 №333 та від 26.04.2022 №413). Щодо обов`язковості застосування положень цієї постанови та про безпідставність незастосування судом першої інстанції її положень, відповідач наголошував у апеляційній скарзі.

7.51. У цьому аспекті Суд наголошує, що відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.52. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 269 ГПК України).

7.53. Зміст оскаржуваної постанови в цій частині свідчить, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам апеляційної скарги. Однак, вказав про відсутність підстав для її застосування у спірних правовідносинах, оскільки предметом вимоги у цій частині є штрафні санкції (пеня), нараховані за період до ведення в Україні воєнного стану. При цьому, у такому висновку суд апеляційної інстанції посилався на постанову Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23.

7.54. У вирішенні спірного питання Суд наголошує на тому, що чинним ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

7.55. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати та висновками колегії суддів Касаційного господарського суду (аналогічні висновки викладено в пункті 9.27 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

7.56. Зважаючи на те, що на час апеляційного розгляду справи вже існував висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зі спірного питання, суд апеляційної інстанції мав обов`язок врахувати та застосувати цей висновок у вирішенні спору.

7.57. Колегія суддів у цьому аспекті наголошує, що за змістом частин другої, третьої статті 302 ГПК України відступ від нього можливий лише, якщо колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважатиме необхідним передати цю справу на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

7.58. Отже, враховуючи, що висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, за відсутності постанов об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду про відступ від означеної правової позиції, суд касаційної інстанції вважає, що посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

7.59. З огляду на наведене та враховуючи, що на спірні правовідносини у справі № 910/6337/23 поширюються приписи Постанови НКРЕКП № 332, у яких передбачено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону № 2019-VIII, колегія суддів вважає, що вимоги Товариства до Компанії щодо стягнення штрафних санкцій у цьому випадку є передчасними.

7.60. Разом з тим суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги не надав належної оцінки доводам Компанії в цій частині, зокрема, і не дослідив доводів щодо оцінки моделі поведінки Товариства, визначеної Регулятором "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій", з огляду на час звернення з позовом до суду та дати вирішення спору.

7.61. Верховний Суд зазначає, що у прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції роблячи висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача, як учасника ринку електричної енергії за Договором, укладеним відповідно до Закону № 2019-VIII, залишив поза увагою положення Постанови НКРЕКП № 332 та не надав оцінки тому, що Регулятор саме з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень визначив певну модель поведінки - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. При цьому Регулятор не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

7.62. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного провадження.

7.63. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про стягнення пені неправильно застосував норми матеріального права (не врахував висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22) та порушив норми процесуального права в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені, що мало своїм наслідком невстановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у частині стягнення 3 935 099,93 грн пені, справу № 910/6337/23 у скасованій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.3. Згідно із частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

8.4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (стаття 310 ГПК України).

8.5. З урахуванням викладеного у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, з направленням справи у скасованій частині до суду апеляційної інстанції та про залишення судових рішень без змін в іншій частині.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду по суті до Північного апеляційного господарського суду, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судового збору у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у частині вирішення вимог про стягнення 3 935 099,93 грн пені у справі № 910/6337/23 скасувати, справу у скасованій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/6337/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова