Постанова

від 17.12.2024 по справі 925/1014/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1014/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Зуєв В. А., Мачульський Г. М.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - Піун С. П. (в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024

та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2024

у справі № 925/1014/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут"

про стягнення 884 527 574,75 грн,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 1-3, т. 2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" (далі - ТОВ "Черкасигаз збут"; відповідач) 572 706 638,98 грн основного боргу, 57 496 846, 03 грн інфляційних втрат, 9 611 839, 30 грн 3% річних, 133 227 831, 71 грн пені та 111 484 418,73 грн штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не оплатив поставлений позивачем природний газ за договором за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, чим порушив його умови та вимоги законодавства, зокрема ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2024 (суддя - Грачов В. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (головуючий суддя - Вовк І. В., судді - Сибіга О. М., Кравчук Г. А.), позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 572 706 638,98 грн основного боргу, 133 227 831,71 грн пені, 5 574 220,95 грн штрафу, 9 611 839,30 грн 3% річних, 57 496 846,03 грн інфляційних втрат.

В частині стягнення 105 910 197,78 грн штрафу відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2021 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" та ТОВ "Черкасигаз збут", керуючись ЦК України, Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, уклали рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЧГЗ, за умовами якого він (включаючи всі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується індивідуальний договір; форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

У рамковому договорі сторони досягли згоди про таке, зокрема у: п. 1.2 - індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід`ємну його частину; п. 1.3 - умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, період оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору; п. 1.4 - продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець - прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором; п. 2.1 - загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів; п. 3.3 - передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС; п. 3.4 - після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ; п. 3.5 - торгові сповіщення надаються відповідно до умов, визначених індивідуальним договором та Кодексом ГТС: пп. 3.5.1 - покупець зобов`язаний надати торгове сповіщення на набуття природного газу в інформаційній платформі оператора ГТС в обсязі, що не перевищує максимальний обсяг природного газу відповідного періоду поставки, з урахуванням попередньо переданого продавцем та прийнятого покупцем обсягу у такому періоду поставки згідно з умовами індивідуального договору та додаткової угоди, до 13-00 год. газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки; пп. 3.5.2 - покупець має право до 04:00 газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки, скоригувати подане торгове сповіщення на набуття природного газу в інформаційній платформі оператора ГТС, згідно з умовами пп. 3.5.1 договору; п. 3.8 - фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки; п. 3.9 - після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акта у 2 примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця; п. 3.10 - покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акта та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця вказану у роз. 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акта та повертає один примірник підписаного покупцем комерційного акта продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу продавця, вказану у роз. 11 цього договору; п. 3.12 - після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем; п. 4.1 - загальна вартість договору не може перевищувати 2 346 204 000,00 грн включаючи ПДВ; п. 4.5 покупець має здійснити оплату за природній газ на умовах, передбачених індивідуальним договором; п. 6.3 - за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Це договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), але не раніше дати приєднання покупця до договору про утворення балансуючої групи, згідно з яким продавець є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 (п. 9.1 договору).

До рамкового договору купівлі-продажу природного газу між сторонами було укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-ЧГЗ, у якому погоджено загальний і окремі періоди поставки природного газу, загальний і періодичні обсяги поставки, порядок поставки і оплати та інші його істотні умови.

Так, за п. 1 цього договору загальним періодом поставки є - з 01.10.2021 по 30.04.2022.

Відповідно до п. 2 договору договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу.

Згідно з п. 3 договору плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 316 200,000 тис. куб. м та встановлюється на кожний період поставки в таких обсягах: жовтень 2021 року 15 700, 000 тис. куб. м; листопад 2021 року 41 700, 000 тис. куб. м; грудень 2021 року 47 600, 000 тис. куб. м; січень 2022 року 65 300, 000 тис. куб. м; лютий 2022 року 59 500, 000 тис. куб. м; березень 2022 року 62 200, 000 тис. куб. м; квітень 2022 року 24 200, 000 тис. куб. м.

Договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної п. 10 індивідуального договору. Договірна вартість газу за загальний період поставки розраховується як сума договірних вартостей за кожен період поставки. Договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7 420, 00 грн з ПДВ за 1000 куб м (п. п. 8-9 договору).

Пунктом 12 договору встановлено, що оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Покупець зобов`язується надати продавцю за 2 банківські дні до початку періоду поставки: жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, один з викладених видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за індивідуальним договором (п. 14 договору).

За п. 19 договору пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ). Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов рамкового договору.

Сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, у яких визначалися, серед іншого, обсяг природного газу, його вартість тощо (а. с. 39-52, т. 1).

Суди встановили, що на виконання умов договорів за спірний період ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" поставило ТОВ "Черкасигаз збут" природній газ, який відповідач оплатив частково, здійснивши зарахування зустрічних однорідних вимог, про що свідчать наявні у матеріалах справи документи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу за спірний період та наявності підстав для стягнення з нього на користь позивача 572 706 638,98 грн основного боргу, 133 227 831,71 грн пені, 9 611 839,30 грн 3% річних, 57 496 846, 03 грн інфляційних втрат. Разом з тим, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись ст. 233 ГК України, 551 ЦК України, зменшив стягнення з відповідача штрафу до 95 %.

Не погоджуючись частково із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 105 910 197, 78 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та посилається на те, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/1, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 та інших.

Посилається у касаційній скарзі на такі обставини: суди постановили судові рішення з порушенням ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи; матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану; а ризик від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушуватиме принципи розумності та справедливості; зменшення штрафу на 95% суперечить положенням законодавства, матеріалам справи та нівелює саме значення штрафних санкцій.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2024 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.11.2024.

У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині без змін, з підстав наведених у цьому відзиві.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

З огляду на ст. 300 ГПК України Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні штрафу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у п. 1 ч. 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у п. 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц зазначила про те, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

Законодавець у ст. 526 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (див., зокрема постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм, Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, виснував, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (див. правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

При вирішенні питання про зменшення штрафу суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафу. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань як правило не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін.).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу. Однак, врахувавши у сукупності всі обставини, на які посилались відповідач та позивач, реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, встановивши обставини, які мають істотне значення, за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку (штраф (серед іншого, врахувавши фінансовий стан сторін, ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а також те, що стягнення заявленої суми штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано зменшив заявлений розмір штрафу та стягнув його з відповідача на користь позивача у сумі 5 574 220,95 грн.

Верховний Суд вважає, що зменшення судом штрафу до 5 574 220,95 грн відбулось з урахуванням таких критеріїв як справедливість, розумність та пропорційність, а доводи позивача про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі, що є недопустимим (див. також постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).

З огляду на вище викладене, здійснивши аналіз висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що вони ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування ст. 233 ГК України) зі судовими рішеннями у справі, яка переглядається. Водночас постановлені у справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін. Крім того, Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 дійшла висновку про те, що висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не порушили приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України при вирішенні питання наявності підстав для зменшення розміру штрафу, а тому відхиляє доводи відповідача щодо неправильного застосування судами цих норм.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою поданих сторонами доказів і необхідності їх переоцінки і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування в оскаржуваній частині немає.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2024 у справі № 925/1014/22 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Зуєв В. А.

Мачульський Г. М.