Ухвала

від 17.12.2024 по справі 917/1780/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1780/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Фізичної особи - підприємця Гриценка Володимира Івановича (далі - ФОП Гриценко В.І., позивач, скаржник) - Гриценко В.І.; Ступнік С.В. (адвокат),

відповідача - Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго», відповідач) - Гончарова А.С. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Гриценка В.І.

на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 (головуюча - суддя Тимощенко О.М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (головуюча - суддя Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)

у справі за позовом ФОП Гриценка В.І.

до АТ «Полтаваобленерго»

про скасування рішення комісії.

ВСТАНОВИВ:

1. ФОП Гриценко В.І. звернувся до суду з позовом до АТ «Полтаваобленерго» про скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).

1.1. Позов обґрунтовано тим, що акт про порушення складено з порушенням вимог ПРРЕЕ.

2. Господарський суд Полтавської області рішенням від 14.05.2024, яке Східний апеляційний господарський суд постановою від 14.10.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.

3. ФОП Гриценко В.І. через «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.1. ФОП Гриценко В.І. в касаційній скарзі зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з касаційним провадженням складає: судовий збір в сумі 4 294 грн та витрати на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) в сумі 15 000 грн.

4. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 8.2.6. ПРРЕЕ щодо строків розгляду акта про порушення, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №904/4792/18, від 27.04.2020 у справі №908/2359/18 та від 18.04.2023 у справі №903/378/22 (щодо дефектів акта, пункт 8.2.4. ПРРЕЕ в сукупності).

5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №917/1780/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

6. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі №917/1780/23 за касаційною скаргою ФОП Гриценка В.І. на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7. Від АТ «Полтаваобленерго» 14.11.2024 через «Електронний суд» до Верховного Суд надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі з посиланням, зокрема, на те, що правові висновки у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи через неподібність правовідносин у всіх цих справах. З огляду на час надходження вказаних заперечень, Верховний Суд виходить з того що, по-перше, до часу надходжень заперечень Верховний Суд ухвалою від 14.11.2024 вже залишив касаційну скаргу ФОП Гриценка В.І. без руху та надав строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, по-друге, аргументи касаційної скарги щодо неврахування судами висновку Верховного Суду щодо правозастосування норм права у подібних правовідносинах підлягають дослідженню після відкриття касаційного провадження, адже на момент відкриття касаційного провадження / залишення без руху касаційної скарги / повернення касаційної скарги Судом перевіряється дотримання скаржником вимог статей 287, 288, 290, 291 ГПК України, по-третє, подані заперечення проти відкриття касаційного провадження фактично викладені, як заперечення на доводи по суті касаційної скарги, а відтак досліджуватимуться Судом одночасно з доводами касаційної скарги.

8. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Полтаваобленерго» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

11. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

12. При цьому, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

13. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

14. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

15. Скаржник означив підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

16. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у контексті підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 917/1780/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

17. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

18. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

19. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

20. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

21. Тому Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

22. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

23. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

24. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

25. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

26. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

27. Так, за доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 8.2.6. ПРРЕЕ щодо строків розгляду акта про порушення, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №904/4792/18, від 27.04.2020 у справі №908/2359/18 та від 18.04.2023 у справі №903/378/22 (щодо дефектів акта, пункт 8.2.4. ПРРЕЕ в сукупності).

28. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

28.1. Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються, зокрема, ПРРЕЕ, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

28.2. За змістом пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів і нормативно-правових актів України; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

28.3. Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ Акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факта порушення на об`єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

28.4. Згідно з пунктом 8.2.4. ПРРЕЕ У разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.

28.5. Пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.

28.6. Відповідно до пункту 8.2.6 ПРРЕЕ:

- на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (абзац 1);

- споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення (абзац 3);

- Акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 60 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню (крім випадків необхідності проведення експертизи пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факта порушення). Якщо для розгляду акта про порушення необхідні результати експертного дослідження, зазначений термін розгляду відраховується з дати їх отримання оператором системи від експертної установи (абзац 7);

- Комісія з розгляду актів про порушення може повторно розглянути акт про порушення в порядку, встановленому цими Правилами, на підставі звернення споживача, на вимогу Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, або за рішенням суду. За рішенням оператора системи у зв`язку з отриманням результатів експертизи чи інших даних, які не були відомі на момент ухвалення рішення комісією, але мають суттєве значення, рішення комісії може бути переглянуте у порядку, встановленому цими Правилами, протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття (абзац 8).

29. Так, у справі №904/4792/18, на яку посилається скаржник, предметом позову було скасування оперативно-господарської санкції, застосованої на підставі рішення комісії з розгляду акта від 08.06.2018 про порушення Правил користування електроенергією, оформленого протоколом від 02.10.2018 комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПКЕЕ про донарахування вартості необлікованої електричної енергії. Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що акт про порушення є недійсним та не може слугувати підставою для нарахування споживачу вартості необлікованої електричної енергію за порушення, зафіксоване таким актом, оскільки такий акт розглянутий з порушенням 60-ти денного терміну, встановленого пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ.

29.1. Верховний Суд, залишаючи без змін постановою від 13.08.2019 рішення господарських судів попередніх інстанцій у справі № 904/4792/18, зазначив таке:

«Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Акт про порушення №012580 було розглянуто Постачальником 02.10.2018, тобто, з порушенням терміну, встановленому ПРРЕЕ.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 8.2.6 ПРРЕЕ суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Акт про порушення №012580 є недійсним, підлягає скасуванню та не може слугувати підставою для нарахування споживачу вартості необлікованої електричної енергію за порушення, зафіксоване таким актом.

Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України, оскільки, як вважає скаржник, до правовідносин з розгляду Акта про порушення №012580, слід застосовувати норми, які діяли на момент складення такого акта - 08.06.2018, а саме, ПКЕЕ, а не норми ПРРЕЕ, які набули чинності лише з 11.06.2018, Верховний Суд відхилив з огляду на таке:

- так, дійсно, у вирішенні питання чи відповідає Акт про порушення № 012580 нормативно-правовим актам, слід застосовувати той правовий акт, який регулював відповідні відносини щодо складення відповідного акта. Тобто, потрібно застосувати приписи ПКЕЕ, оскільки Акт про порушення № 012580 був складений на момент чинності вказаних правил та, відповідно, повинен був відповідати вимогам до акта про порушення, визначених ПКЕЕ;

- однак, як вбачається, сам розгляд питання відповідності Акта про порушення № 012580 нормативно-правовим актам, мав триваючий характер, оскільки був розглянутий комісією з розгляду вказаного акта про порушення лише 02.10.2018 (майже 4 місяці) під час дії ПРРЕЕ та, відповідно, після втрати чинності ПКЕЕ;

- отже, враховуючи обставини даної справи, процес вирішення питання відповідності Акта про порушення № 012580 нормативно-правовим актам повинен регулюватись ПРРЕЕ».

30. У справі №908/2359/18 предметом позову було визнання незаконним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ від 19.09.2018, оформлене протоколом засідання комісії від 01.11.2018. Задовольняючи позов про визнання незаконним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, суди встановили, що:

- на порушення вимог пункту 8.2.5. ПРРЕЕ в акті про порушення відсутнє посилання на пункти ПРРЕЕ або Методики, а пункт 5.5. ПРРЕЕ, на який здійснено посилання в акті, є фактично не пунктом, а розділом ПРРЕЕ, в якому під відповідними пунктами зазначені права та обов`язки споживача;

- також в акті про порушення вказано незаінтересованих осіб за відсутності доказів посвідчення цих осіб;

- відповідачем документально не доведений факт проведення технічної перевірки на об`єкті позивача саме 19.09.2018, оскільки 19.09.2018 ПАТ "Запоріжжяобленерго" складено акт про недопуск до електроустановки споживача за адресою: бульвар Шевченка, 12; відповідач, порушуючи термін, встановлений в протоколі засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 18.10.2018 - 01.11.2018 провів засідання 25.10.2018;

- фотоматеріали не підтверджують факт підключення позивача до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановки бістро "Kebab House", розташованого за адресою: бульвар Шевченка, 12;

- також суд апеляційної інстанції додатково встановив допущене відповідачем порушення Методики при розрахунку добового обсягу споживання.

30.1. Постановою від 27.04.2020 Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції. Направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд зауважив, що сам по собі дефект акта не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено в сукупності з іншими доказами. Вчинення споживачем дій, які призвели до підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, є самостійним порушенням, передбаченим у підпункті 6 пункту 2.1 Методики, і наявність або відсутність такого порушення має бути встановлена судом з урахуванням всіх обставин, пов`язаних із цим порушенням.

30.2. За результатами нового розгляду справи, Верховний Суд ухвалою від 05.10.2021 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Казарян А.Г. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021, якими у задоволенні позову відмовлено.

31. У справі №903/378/22 предметом первісного позову було стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію, а предметом зустрічного позову - визнання незаконним і скасування рішення комісії з розгляду акта порушення ПРРЕЕ, оформлене протоколом засідання комісії. Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Ухвалюючи судові рішення суди виходили, зокрема, з такого:

- інспекторами ПАТ «Волиньобленерго» за участю начальника відділу розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області складено акт про порушення споживачем на об`єкті «цех пошиття одягу», за адресою: м. Ковель, вул. Володимира Кияна (Ватутіна) 51, підпункту 3 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, зокрема, при роздільній схемі живлення від`єднано кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував;

- на засіданні комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ встановлено, що споживач здійснив порушення ПРРЕЕ, а саме при розподільній схемі живлення від`єднано напругові кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував, чим порушено підпункт 3 пункту 8.4.2.;

- відповідно до ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2021 у справі №159/7570/21досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Ковеля Ковельського району група осіб, за попередньою змовою, здійснюють викрадення електричної енергії шляхом самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків, чим своїми діями спричиняють значної шкоди;

- відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 22.12.2021 за №12021030550001453 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-1 «Викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання» Кримінального кодексу України.

31.1. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.04.2020 у справі №908/2359/18, суди попередній інстанцій дійшли висновку, що акт про порушення є належним та допустимим доказом наявності порушень споживачем ПКЕЕ.

31.2. Залишивши без змін судові рішення, Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 зазначив, що відповідачем не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема, отримання доказів та/або дослідження доказів, з огляду на статі 76 - 79 ГПК України.

32. У справі №917/1780/23, що переглядається, предметом позову є скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з такого:

- уповноваженими представниками АТ "Полтаваобленерго" 07.04.2021 на об`єкті позивача за адресою вул. Ломоносова, 8, м. Лубни, Полтавська область, (об`єкт "приміщення складу №2 з підвалом") виявлено порушення пунктів 1.2.1, 2.3.1., підпункту 1 пункту 5.5.5., підпункту 20 пункту 5.5.5., пункту 8.2.4., підпункту 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та пунктів 11.9.1, 11.9.2. Кодексу системи розподілу, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, поза розрахунковими засобами обліку електроенергії з порушенням схеми обліку. За фактом виявленого порушення у присутності позивача був складений акт про порушення № 00003385 з додатками, в якому зазначено: самовільне підключення виконано дротом від ЛЕП до розподільчого щита, що призвело до несанкціонованого відбору електроенергії. Виявити порушення при контрольному огляді можливість існувала. Споживачу продемонстровано порушення. Акт підписаний позивачем, у якому він зазначив свої зауваження: «Провід, який залишився після перенесення лічильника, я забув відключити і на момент перевірки він не був під`єднаний до струмоприймачів та кінці якого були за ізольовані. Електроенергію поза обліком не споживав»;

- позивач свої зауваження відносно найменування об`єкту в момент перевірки не надав, підписуючи акт про порушення, жодного зауваження відносно найменування об`єкта, на якому здійснювалась перевірка позивачем зроблено не було;

- акт про порушення № 00003385 від 07.04.2021 складено у відповідності до вимог постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин. Форма акта про порушення відповідає додатку № 8 до ПРРЕЕ. Акт про порушення складений уповноваженими представниками оператора системи, які мають таке право відповідно до посадових інструкцій. В акті зазначено зміст виявленого правопорушення з посиланням на підпункт 7 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ;

- щодо наявності виправлення в акті про порушення № 00003385 від 07.04.2021, яке міститься в графі «адреса, за якою виявлено порушення», а саме: «м.Лубни, вул. Ломоносова, 8» ( у назві вулиці у акті зазначено «Луомоносова, 8» при цьому литера «у» є закресленою), суди попередніх інстанцій погодились зі твердженням відповідача, що це виправлення не є суттєвим та не спростовують дійсність цього акта;

- позивач був ознайомлений з актом про порушення, де зазначено, що комісія оператора системи з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 28.04.2021 за адресою: м. Лубни, вул. Братська, 1. 28.04.2021 позивач направив на адресу Лубенської філії АТ «Полтаваобленерго» заперечення до акта про порушення №00003385 від 07.04.2021 та додатку до акта про порушення, а також клопотання про відкладення засідання комісії у зв`язку з хворобою споживача та про доручення частини заперечень до акта. Засідання комісії з розгляду акта про порушення було перенесено на 14.05.2021, про що було повідомлено споживача листом. 14.05.2021 споживач не з`явився на засідання комісії з розгляду акта про порушення, за результатами якого було прийнято рішення, оформлене протоколом №00003385 від 14.05.2021, відповідно до якого було донараховано обсяг та вартість не облікованої електроенергії;

- позивачем 09.06.2021 направлено до НКРЕКП скаргу на протиправні дії Лубенської філії АТ «Полтаваобленерго», у відповідь на яку НКРЕКП направило ФОП Гриценко В.І. та АТ «Полтаваобленерго» листа від 15.07.2021, де зазначило, АТ «Полтаваобленерго» має повторно розглянути акт у порядку, визначеному ПРРЕЕ (із запрошенням споживача на засідання комісії з розгляду акта);

- відповідач виконав вимогу НКРЕКП, направивши на адресу ФОП Гриценко В. І. запрошення на засідання комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ від 30.07.2021, яке мало відбутися 02.09.2021. ФОП Гриценко В.І. отримав дане запрошення 18.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 01.09.2021 позивач надав до Лубенської філії АТ «Полтаваобленерго» клопотання про відкладення (перенесення дати) розгляду акта про порушення (оптимально на 10.09.2021). В подальшому, позивач направив відповідачу повторне клопотання про перенесення засідання комісії, призначеного на 10.09.2021, у відповідь на яке АТ «Полтаваобленерго» направило споживачу лист від 09.09.2021, якому зазначило про відсутність підстав для задоволення клопотання та про те, що засідання комісії відбудеться саме 10.09.2021. Споживач 10.09.2021 разом зі свої представником з`явився на засідання комісії з розгляду акта про порушення від 07.04.2021, за результатами якого було прийнято рішення, оформлене протоколом №00003385 від 10.09.2021, відповідно до якого було донараховано обсяг та вартість не облікованої електроенергії (56134 кВт*год на суму 197 061,72 грн;

- оскільки комісія Лубенської філії АТ «Полтаваобленерго» здійснила повторний розгляд акта про порушення №00003385 від 07.04.2021 у порядку, встановленому ПРРЕЕ (на вимогу Регулятора), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення комісії від 10.09.2021 у зв`язку порушенням строків його розгляду.

33. Тобто, у справі №904/4792/18 судами встановлено, що: (1) акт про порушення складено 08.06.2018 під час дії ПКЕЕ, а розглянуто комісією 02.10.2018 під час дії ПРРРЕ, тобто, з порушенням терміну, встановленого ПРРЕЕ; (2) суд вирішував питання, який нормативно-правовий акт та в якій редакції мав бути застосований до спірних правовідносин: ПКЕЕ чи ПРРЕЕ; (3) положення ПКЕЕ не містили строків розгляду комісією актів про порушення, а у положеннях ПРРЕЕ визначено такий строк у 60 днів від дня його складання.

34. У справі ж №917/1780/23, що переглядається, судами встановлено, що акт про порушення від 07.04.2021 був розглянутий комісією 14.05.2021, тобто в межах строку, визначеного ПРРЕЕ. У подальшому, за скаргою позивача, Регулятор направив лист від 15.07.2021 відповідачу, в якому зазначив, що останній має повторно розглянути акт про порушення у порядку, визначеному ПРРЕЕ із запрошенням споживача на засідання комісії з розгляду акта. Вдруге розгляд акт про порушення відбувся комісією 10.09.2021.

34.1. Верховний Суд виходить з того, що розгляд комісією акта про порушення від 07.04.2021 відбувся двічі (первісний розгляд - 14.05.2021 та повторний розгляд на вимогу Регулятора - 10.09.2021), що відповідає приписам пункту 8.2.6 ПРРЕЕ. Отже, справи №904/4792/18 та №917/1780/23 не подібні за змістовним критерієм з огляду на різні фактичні обставини справи.

35. Що ж до справ №№ 908/2359/18 та 903/378/22, то вони не подібні зі справою №917/1780/23 з точки зору фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами щодо дефектів акта про порушення.

36. Отже, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили предмет та підстави позову, а також за правилами статті 86 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і вірогідності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, дійшли висновку про відсутність підстав для скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ.

37. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди навели аргументи і мотиви з яких вони виходили, відмовляючи у задоволенні позовних вимог. Колегією суддів не вбачається, що сторони надали докази, а суди попередніх інстанцій їх не дослідили, не оцінили та не встановили на їх підставі обставини справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

38. Викладені в наведених скаржником постановах висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які хоча і прийняті за однакового правового регулювання, однак були зроблені за інших фактичних обставин справи, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

39. Відтак, проаналізувавши зміст наведених вище постанов Верховного Суду (див. пункти 29-31 цієї ухвали) за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі через призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, а зводяться до незгоди із дослідженням та оцінкою судами наявності/відсутності підстав для скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ, що свідчить про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

40. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

41. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених ним постановах Верховного Суду.

42. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

43. Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №917/1780/23.

44. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №917/1780/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

45. Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить.

46. Верховний Суд бере до уваги доводи АТ «Полтаваобленерго», викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджуються з викладеним у цій ухвалі.

47. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

48. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

49. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

50. Верховний Суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

51. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

52. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

53. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

54. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

55. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

56. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

57. Ураховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Гриценка В.І. підлягає закриттю, у Верховного Суду відсутні підстави для розгляду клопотання скаржника про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, в порядку статей 129, 221 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Гриценка Володимира Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №917/1780/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець