Постанова

від 17.12.2024 по справі 909/107/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/107/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Матвієнко С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області 04.06.2024 (суддя Шкіндер П. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича

про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та стягнення 383 490,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У лютому 2024 року Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича (далі - ФОП Гой М. І.) про зобов`язання відповідача повернути нежитлові приміщення, розташовані на 2-му поверсі за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, загальною площею 192,6 м2, передані за договором оренди від 01.02.2021 (далі - спірні приміщення) та стягнення 383 490,20 грн заборгованості з орендної плати і використаної електроенергії за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року.

1.2. Позовні вимоги з посилання, зокрема на положення статей 759, 763, 795 Цивільного кодексу України та статті 291 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір оренди спірних приміщень закінчився 31.12.2023 та автоматичній пролонгації не підлягає. При цьому позивач повідомляв орендаря про відсутність наміру продовжувати договірні правовідносини.

Проте відповідач спірні приміщення не повернув, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.

1.3. У відзиві на позовну заяву ФОП Гой М. І. просив відмовити в її задоволенні, вказуючи на безпідставність вимог позивача; укладення позивачем 09.11.2021 договору оренди з іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярополк" (далі - ТОВ "Ярополк"), що унеможливило використання відповідачем приміщень; намагання орендодавця розірвати договорі оренди, укладений із ФОП Гой М. І., у судовому порядку; втрату орендодавцем права на вимогу про стягнення грошових коштів з ФОП Гой М. І.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, позовні вимоги задоволено, зобов`язано ФОП Гоя М. І. повернути АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії нежитлові приміщення, розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, Івано-Франківська область, вул. Мазепи, 1, загальною площею 192,6 м2 та підписати акт приймання-передачі майна; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 383 490,20 грн.

2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, який припинив свою дію 31.12.2023, вчинення позивачем дії щодо припинення договору оренди та повернення відповідачем орендованого приміщення, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем спірних приміщень, позовні вимоги про повернення майна підлягають задоволенню, як й підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за користування майном та вартість використаної та невідшкодованої електроенергії за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024, ФОП Гой М. І. у касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

3.1.1. Скаржник вважає, що суди надали односторонню оцінку доказам та фактичним обставинам справи та не врахували обставини, встановлені Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 справі № 909/1199/21, а також обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 у справі № 909/1211/21, яке залишено без зміни постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024.

3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилаючись на пункт 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та постанову Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 300/2443/22, вказує на те, що жодної ухвали про розгляд справи у суді першої інстанції 04.06.2024 ФОП Гою М. І. не було надіслано, у той час як суду першої інстанції було відомо про неможливість явки представника відповідача у судове засідання. При цьому Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а вказав, що врученим належним чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо у такої адреси в учасника справи немає, то в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Також, суди не дослідили питання щодо проведення ФОП Гоєм М. І. платежів на суму 31225,00 грн за користування майном за період з вересня по жовтень 2021 року, а саме до часу вибуття майна з користування відповідача шляхом укладення 09.11.2021 договору оренди з ТОВ "Ярополк".

Не дослідили суди питання стосовно того, куди поділися сплачені відповідачем відповідно до пункту 3.10 договору кошти у сумі 11 190,03 грн, сплачені як грошова застава, які не були повернуті або враховані в рахунок орендної плати.

Суди не дослідили питання вибуття приміщень з користування відповідача та прийняття у користування ТОВ "Ярополк", яке надсилало листи суборендарям ФОП Гоя М. І. про укладення договору саме з ним.

3.1.3. Заявник касаційної скарги щодо правильності обраного позивачем способу захисту вказує на те, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру порушення, наголошуючи на тому, що суди не надали оцінки тому, що 14.07.2021 (за більш як 90 днів до закінчення терміну дії договору оренди), дізнавшись про те, що AT "Укртелеком" намагається достроково та протиправно розірвати договір маючи намір передати спірні приміщення в оренду ТОВ "Ярополк", ФОП Гой М. І. було направлено на адресу AT "Укртелеком" лист в якому містилося посилання на статтю 777 Цивільного кодексу України та зверталася увага, що ФОП Гою М. І. як орендарю за договором належить право першочергової оренди із зазначенням намірів про передачу йому в оренду приміщень.

Проте позивач в порушення норм законодавства передав спірне майно у користування ТОВ "Ярополк" за договором від 09.11.2021, а в подальшому ТОВ "Нью Віта Груп" згідного з договором від 26.01.2024.

Отже, на думку скаржника, нехтування позивачем вимогами законодавства призвело до того, що у ТОВ "Ярополк" та ТОВ "Нью Віта Груп" відсутні правові підстави для користування відповідним майном, так як відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України після завершення терміну дії договору ФОП Гой М. І. є належним користувачем вказаного майна, оскільки його звернення залишилося без задоволення, а відповідний конкурс згідно з пунктом 11.3 договору не проводився.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртелеком" просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі судові рішення у справі, вказуючи на те, що суди виходили із встановлення обставин закінчення договору оренди майна 31.12.2023 та виникнення у відповідача обов`язку з повернення такого майна.

Твердження скаржника про вибуття з його користування орендованого майна у зв`язку з укладенням договору з ТОВ "Ярополк" не відповідають дійсності та не підтверджені.

Також безпідставними є твердження скаржника про те, що судове засідання було проведено без його участі, оскільки уповноважені представники відповідача брали участь у всіх судових засіданнях, окрім засідання в місцевому господарському суді 04.06.2024, а зазначені доводи скаржника є намаганням зобов`язати суд здійснити переоцінку доказів, що вже були оцінені судом при розгляді справи. Як й безпідставними є доводи скаржника про те, що суди не дослідили докази у справі.

3.3. У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задоволено клопотання представника ФОП Гоя М. І, розгляд справи відкладено на 17.12.2024.

17.12.2024 представник ФОП Гоя М. І. через електронну пошту подав клопотання про відкладення розгляд справи, яке підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку із порушенням порядку подання такого клопотання, відповідно до вимог абзацу 2 частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про електронні довірчі послуги" щодо подання процесуальних, інших документів в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) або у паперовій формі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Судами попередніх інстанцій установлено, що 01.02.2021 між ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (після зміни назви - АТ "Укртелеком", орендодавець) та ФОП Гоєм М. І. укладено договір оренди комерційної нерухомості № 26Е000- 95/21, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комерційну нерухомість, а саме: нежитлові приміщення, розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, загальною площею 192,6 м2 (приміщення № 21- 5,9 м2; № 22 - 7,9 м2; № 23 - 17,6 м2; № 24 - 32,2 м2; № 25 - 2,1 м2; № 26 - 16,7 м2;№ 41 - 94,9 м2; № 42 - 15,3 м2 в літ. "А" згідно з технічним паспортом) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами) (далі - спірні приміщення; спірне майно).

01.02.2021 за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 01.02.2021 № 26Е000-95/21 нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, а саме спірні приміщення.

За змістом підпунктів 5.3.1, 5.3.12, 5.3.18, пункту 5.3 договору орендар зобов`язаний: використовувати орендоване майно відповідно до мети його використання, що зазначена у договорі; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з пунктами 3.1, 3.6-3.8 договору за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:

- плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 48,42 гривень за 1 м2 (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 11 190,83 грн. за 192,6 м2 за місяць. Починаючи з 2022 року кожного 1 лютого кожного року дії договору орендна плата автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди (пункт 3.11 договору);

- плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді. Орендна плата сплачується орендодавцем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Орендна плата сплачується на підставі рахунка-акта, що надсилається орендодавцем орендарю на його е-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).

Крім того згідно з пунктом 3.5 договору орендар відшкодовує вартість використаної електроенергії згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремо лічильник не встановлено, то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодження з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

У пункті 1 2.2 договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

Згідно з пунктом 11.1 договору він набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 11.2 договору автоматичній пролонгації договір не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

За умовами пункту 2.4 договору обов`язок з повернення майна покладається на орендаря, який зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ "Укртелеком" про зобов`язання ФОП Гоя М. І. повернути спірні приміщення та стягнення 383 490,20 грн заборгованості з орендної плати та використаної електроенергії за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року, у зв`язку із закінченням строку договору оренди та несплатою відповідачем орендних платежів та вартості електроенергії.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пунктів 11.1, 11.2 договору оренди він діє до 31.12.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Автоматичній пролонгації договір не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

АТ "Укртелеком" направляло відповідачеві лист від 18.05.2023 № 08-14Ю/91 з вимогою сплати заборгованість з орендної плати.

У листі від 25.09.2023 №09-18/362 АТ "Укртелеком" повідомило відповідача про розмір заборгованості з орендної плати за користування майном та про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди приміщень, та необхідність їх повернення шляхом підписання акта приймання-передачі.

Листом від 03.11.2023 № 09-18/367 АТ "Укртелеком" повідомило відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини згідно з договором від 01.02.2021 № 26Е000-95/21 та про необхідність своєчасного повернення приміщень, розташованих на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1 загальною площею 192,6 м2 з оренди, не пізніше останнього дня строку дії, надіславши два примірники акта приймання-передачі майна для підписання.

4.5. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 вказаного Кодексу) .

Отже, вимоги, які випливають з правовідносин за договором оренди та спрямовані на реалізацію прав і виконання обов`язків за цим договором, є такими, що звернені до сторони договору оренди та регулюються, крім умов договору, приписами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Саме сторона договору оренди є відповідальною за використання орендованого майна за цільовим призначенням, своєчасну сплату платежів за договором оренди, повернення орендодавцю орендованого майна після припинення дії договору. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 925/253/23.

4.6. Задовольняючи позовні вимоги у порядку, передбаченому статтями 785 та 795 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк дії договору закінчився 31.12.2023. Орендодавець належним чином повідомив відповідача про припинення правовідносин оренди, що свідчить про припинення договірних зобов`язань та відсутність підстав для подальшого користування ним спірним майном.

Крім того суди установили, що відповідач за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року не сплачував орендну плату та не провів відшкодування вартості використаної електроенергії, а заборгованість відповідача становить 383 490,20 грн.

4.7. Як вже зазначалося, ФОП Гой М. І. у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на неврахування судами обставин, встановлених Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, а також обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 у справі № 909/12117/21, яке залишено без зміни постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024.

4.8. Так, постановою Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 скасовані судові рішення про задоволення позовних вимог АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до ФОП Гоя М. І. про повернення орендованого майна, та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із встановленням обставин про безпідставність вимог щодо повернення майна, оскільки суди не встановили обставин, які б підтверджували, що орендар погодився на розірвання договору на вимогу орендодавця. Спір про розірвання договору в суді не розглядався, тому висновок судів, що договір є розірваним після спливу 90 днів з дня надсилання попередження про це другій стороні за договором суперечить нормам статті 188 Господарського кодексу України, що регулює порядок розірвання господарських договорів.

У постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 зазначено, що відповідно до встановлених судами обставин, договір діє до 31.12.2023 (договір оренди від 01.02.2021, який є предметом позову у справі, що розглядається).

Отже, зі змісту постанови Верховного Суду у справі № 909/1199/21, на неврахування якої посилається скаржник, встановлено факт закінчення спірного договору, укладеного між сторонами у справі, 31.12.2023.

4.9. Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що він був позбавлений права користуватися спірними приміщенням, оскільки вони були передані в оренду ТОВ "Ярополк" на підставі договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 року № 837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", щодо приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера "А"), загальною площею 1 838,0 м2, яке розташоване за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами договору оренди нерухомого майна від 01.02.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" та ФОП Гой М. І., за актом приймання-передачі майна орендодавець передав нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, а саме: нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 м2 (приміщення № 21 - 5,9 м2, № 22 - 7,9 м2, № 23 - 17,6 м2, № 24 - 32,2 м2, № 25 - 2,1 м2, № 26 - 16,7 м2, № 41 - 94,9 м2, №4 2 -15,3 м2 в літ. "А" згідно з технічним паспортом) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами).

За умовами договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 № 837 АТ "Укртелеком" передав ТОВ "Ярополк" за актом приймання-передачі майна нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи Гетьмана, 1, загальною площею 816,7 м2.

При цьому суд установив, що нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 м2 приміщення № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 41, № 42 за актом приймання-передачі майна ТОВ "Ярополк" не передавалися.

4.10. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, у справі № 909/1211/21, частково задоволені позовні вимоги ФОП Гоя М.І. (позов подано 10.12.2021), а саме визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 09.11.2021 № 837, укладений між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", в частині передачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А)), а саме: 1) приміщення № 5 (234,3 м2), № 6 (21,0 м2) на 1-му поверсі загальною площею 255,3 м2; 2) приміщення № 21 (5,9 м2), № 22 (7,9 м2), № 23 (17,6 м2), № 24 (32,2 м2), № 25 (2,1 м2), № 26 (16,7 м2), № 41 (94,9 м2), № 42 (15,3 м2) на 2-му поверсі загальною площею 192,6 м2.

Суди у справі № 909/1211/21 виходили із встановлення обставин стосовно того, що у справі № 909/1199/21 встановлено строк дії, зокрема, договору оренди, укладеного з ФОП Гоєм М. І. щодо спірного майна (розташованого на 2-му поверсі) від 01.02.2021, до 31.12.2023, а отже і порушення оспорюваним договором оренди нерухомого майна від 09.11.2021, укладеним із ТОВ "Ярополк" права позивача в частині оренди приміщень, які перебувають в оренді ФОП Гоя М.І. за чинним договором від 01.02.2021.

4.11. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судовими рішеннями у справі № 909/1211/21 не підтверджено факт неможливості використання ФОП Гоєм М. І. спірних приміщень, у той час, як будь-яких інших доказів неможливості такого використання (звернення до орендодавця, до правоохоронних органів тощо) відповідачем не надано. Сам по собі факт укладення договору оренди з іншою особою (ТОВ "Ярополк") не доводить неможливість використання спірного майна Фоп Гоєм М. І.

4.12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.13. У справі № 909/1199/21 (постанова Верховного Суду від 07.03.2023, на неврахування висновків в якій посилався скаржник) розглядалися вимоги АТ "Укртелеком" до ФОП Гоя М. І. про повернення орендованого майна (спірних приміщень) у зв`язку із надісланням орендодавцем листа про розірвання договору, у задоволенні яких було відмовлено внаслідок встановлення обставин щодо порушення орендодавцем положень статті 188 Господарського кодексу України. При цьому судами було встановлено, що строк дії договору оренди майна від 01.02.2021, укладеного з ФОП Гоєм М. І., визначено до 31.12.2023.

У справі, яка розглядається, суди задовольняючи позовні вимоги АТ "Укртелеком" про повернення спірного майна виходили із встановлення обставин щодо закінчення договору оренди 31.12.2023 та встановленої статтями 785, 795 Цивільного кодексу України необхідність повернення такого майна виходячи з умов договору та за наявності заперечень орендодавця про продовження договірних правовідносин.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на те, що договір оренди від 01.02.2021 було поновлено на аналогічний строк, дійшовши висновку про припинення дії договору з 31.12.2023 з огляду на умови самого договору щодо відсутності автоматичної пролонгації та з урахуванням вчинення орендодавцем дій щодо повідомлення орендаря про відсутність наміру продовжувати договірні правовідносини.

4.14. Як свідчить зміст касаційної скарги ФОП Гой М. І. посилався на неврахування судами обставин, встановлених у справах № 909/1199/21 та № 909/1211/21 не наводячи при цьому у касаційній скарзі щодо якої саме норми права та в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, та які саме висновки Верховного Суду не враховані судами під час розгляду справи.

У справі № 909/1199/21, на постанову Верховного Суду в якій посилався заявник касаційної скарги, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про різні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання.

Ураховуючи наведене відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, тау справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Судові рішення у справі № 909/1211/21, на неврахування обставин в якій також посилається скаржник, не переглядалися Верховним Судом, а тому відсутні висновки Верховного Суду, які не були враховані судами під час розгляду справи.

Водночас колегія суддів звертає увагу на тому, що судовими рішеннями у справах № 909/1199/21 та № 909/1211/21 встановлені обставини стосовно того, що строк дії договору оренди від 01.02.2021, укладений із ФОП Гоєм М. І., визначено до 31.12.2023, а зі змісту зазначених судових рішень не вбачається встановлення обставин неможливості користування ФОП Гоєм М. І. спірними приміщеннями.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Гоя М. І. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області 04.06.2024 у справі № 909/107/24 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

4.15. Щодо підстав для оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом вказаної норми достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник вважає, що суди не дослідили всіх доказів у справі щодо сплати відповідачем коштів за користування майном за період з вересня по жовтень 2021 року, а саме до часу вибуття майна з користування відповідача шляхом укладення договору оренди з ТОВ "Ярополк", сплати відповідачем грошової застави за умовами договору та вибуття майна з користування відповідача внаслідок укладення договору з ТОВ "Ярополк".

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Отже наведена скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.

4.16. Щодо посилань заявника касаційної скарги на положення пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та здійснення розгляду справи судом першої інстанції 04.06.2023 без участі представника відповідача, колегія суддів зазначає таке.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Отже, безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Водночас апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, установив, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2024 про відкриття провадження у справі належним чином надіслана сторонам у справі та отримана відповідачем. Представник відповідача Грабовецький О. Б. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АТ №1049789 від 19.03.2024) до суду першої інстанції подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, крім цього, 06.05.2024 року відзив на позовну заяву. Також представник відповідача був присутній у судових засіданнях 16.04.2024, 07.05.2024 та 28.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 04.06.2024. Однак як вбачається з матеріалів справи та встановив суд апеляційної інстанції, відповідач явки повноважного представника в судове засідання для розгляду справи по суті 04.06.2024 не забезпечив, у той час як від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 04.06.2024 вх.№9203/24, яке свідчить про обізнаність представника відповідача про дату розгляду справи, та у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено через встановлені процесуальні строки та наявність усіх доказів, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

4.17. Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій, а зміст касаційної скарги свідчить про незгоду заявника касаційної скарги із судовими рішеннями.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ФОП Гоя М. І. не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області 04.06.2024 у справі № 909/107/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області 04.06.2024 у справі № 909/107/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак