Постанова

від 19.12.2024 по справі 280/2475/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 280/2475/21

адміністративне провадження № К/990/18548/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №280/2475/21

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Запорізької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна» -про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, прийняте в складі головуючого судді Мінаєвої К.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Шальєвої В.А., суддів Чепурнова Д.В., Іванова С.М.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Чотирнадцята кадрова комісія) від 09 березня 2021 року №18 про неуспішне проходження атестації прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №454к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру запропонувати позивачу рівнозначну посаду прокурора окружної прокуратури в органах Запорізької обласної прокуратури та призначити його на цю посаду;

- якщо суд за результатами судового розгляду дійде висновку, по-перше, про законність визначеного Порядком проходження прокурорами атестації затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року (далі - Порядок №221) складання прокурорами іспиту на загальні здібності та навички, по-друге, про застосовність згаданого порядку безпосередньо саме до ОСОБА_1 , по-третє, про неможливість призначення ОСОБА_1 в окружну прокуратуру без проходження всіх етапів атестації, просив зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру поновити його на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області та зобов`язати уповноважену на час прийняття рішення судом кадрову комісію призначити для нього новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відповідно до пункту 7 Порядку №221;

- якщо суд за результатами судового розгляду дійде висновку лише про застосовність Порядку №221 безпосередньо до ОСОБА_1 та водночас визнає незаконним складання іспиту на загальні здібності та навички, а також дійде висновку про неможливість призначення ОСОБА_1 в окружну прокуратуру без проходження останньою стану атестації співбесіди, зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру поновити його на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області та зобов`язати уповноважену на час прийняття рішення судом кадрову комісію допустити його до проведення передбаченої Порядком №221 співбесіди;

- якщо станом на день прийняття судом рішення у справі, кадрові комісії обласних прокуратур, уповноважені на проведення атестації прокурорів місцевих прокуратур припинять свою роботу, просив суд вжити всіх заходів, спрямованих на поновлення порушених прав позивача, в тому числі зобов`язати Офіс Генерального прокурора створити таку кадрову комісію та забезпечити останньою проходження ОСОБА_1 необхідних етапів атестації;

- у випадку наявності розпорядчого акту, яким скорочено у штаті Запорізької обласної прокуратури посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1, яку він займав або встановленим за результатами судового розгляду факту припинення діяльності кадрових комісій зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру запропонувати йому рівнозначну посаду прокурора окружної прокуратури в органах Запорізької обласної прокуратури та призначити його на цю посаду;

- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 26 березня 2021 року і до моменту фактичною поновлення на роботі.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при вирішенні питання про звільнення його з посади на підставі приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113-ІХ) не враховані положення Конституції України та міжнародні договори, ратифіковані Україною. Вважає, що приписи вказаного Закону застосуванню не підлягають, оскільки суперечать вищим за юридичною силою нормативно-правовим актам. Вказує, що у спірному наказі про його звільнення відсутні конкретні підстави, передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру". Водночас уважає, що передбачені вказаною нормою права підстави для його звільнення відсутні, оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду. Ураховуючи наведене, на думку позивача оскаржуваний наказ про звільнення з посади та органів прокуратури є протиправним і залишає позивача у стані правової невизначеності.

3. Крім того, на думку позивача, складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки проводилось не відповідними кадровими комісіями, а ТОВ "Сайметрікс-Україна", а застосовані системи оцінки не відповідають вимогам анонімності та достовірності. Наголошує на некоректній роботі обладнання та системи під час проходження тестування.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 09 березня 2021 року №18 про неуспішне проходження атестації прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №454к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 з 27 березня 2021 року. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року у розмірі 88722,81 грн.

5. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано того, що під час проходження позивачем іспиту мали місце технічні проблеми, які вплинули на результат тестування. Крім того Порядком роботи кадрових комісій, затверджених наказом Генеральної прокуратури України 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок №233) та Порядком №221 не передбачено складання актів технічних збоїв під час виконання іспиту, не визначено їх форму і не встановлено порядок перевірки інформації, а отже рішення Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації ОСОБА_2 визнано протиправним та скасовано. В частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади суд першої інстанції зазначив, що такий прийнятий не у відповідності та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, оскільки відсутній факт реорганізації, ліквідації чи скорочення штату органу прокуратури.

6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії є обґрунтованим та правомірним, оскільки другий етап атестації позивачем завершено повністю і самостійно, під час проходження цього етапу ОСОБА_2 іспит не переривав і до його закінчення не подавав до комісії будь-яких заяв, тобто фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації. Також суд зазначив, що звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX і пов`язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а тому оскаржуваний наказ виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

9. Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, не вдались до дослідження тієї обставини, що позивач на день набрання чинності Законом №113-ІХ не займав посади прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах та не встановили чи поширювались на нього норми пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ.

10. Також суд звернув увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №640/25387/19, від 12 липня 2022 року у справі №640/21824/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/22969/19, в яких суд заначив про те, що відповідно до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ (в редакції на час звільнення позивача) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" можуть бути звільнені лише прокурори у визначених цим пунктом випадках, які на день набрання чинності Законом №113-ІХ займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах.

11. Крім того Верховний Суд у своєму судовому рішенні зазначив про те, що суди не встановили, яка процедура передувала призначенню позивача на вакантну посаду прокурора у місцеву прокуратуру та чи поширюються на позивача положення, передбачені Прикінцевими і перехідними положеннями Закону №113-ІХ, щодо проходження прокурорами атестації, зокрема, при бажанні позивача бути переведеним на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення (новий розгляд)

12. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 вересня 2023 року у цій справі щодо необхідності дослідження питання розповсюдження на позивача пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, та виходили з того, що на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (25.09.2019) позивач дійсно не займав посаду в органах прокуратури, а до призначення його на посаду він проходив спеціальну підготовку кандидата на посаду прокурора в Національній академії прокуратури України. Разом з тим, за приписами підпункту 5 пункту 21 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ особи, які на день набрання чинності цим Законом проходили спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України, вважаються такими, що успішно завершили спеціальну підготовку без складання іспиту. Такі особи можуть бути призначені на вакантні посади прокурорів у місцеві прокуратури залежно від результатів кваліфікаційного іспиту, який вони склали перед направленням Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів для проходження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України. Такі особи можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених статтею 27 Закону України "Про прокуратуру".

14. Аналізуючи наведені норми Закону №113-ІХ, суди дійшли висновків про те, що спеціальною нормою Закону №113-ІХ прямо встановлене право призначення на посаду прокурора окружної прокуратури особи, яка призначена на посаду прокурора місцевої прокуратури, у разі успішного проходження ними атестації, визначеної Законом №113-ІХ. Отже, відсутність у позивача обов`язку проходження атестації є лише у разі невиявлення ним бажання бути переведеним до відповідної окружної прокуратури, ураховуючи, що позивач виявив бажання бути переведеним до відповідної окружної прокуратури, він мав успішно пройти атестацію, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, а неуспішне проходження атестації тягне за собою наслідки, встановлені Законом №113-ІХ.

15. Також суди відхилили доводи позивача, що під час проходження тестування на загальні здібності та навички (до його завершення) він звертався до члена комісії, якому повідомив про суттєві технічні збої в роботі програми, проте йому відмовлено у складанні будь-яких документів та актів через відсутність технічної можливості й відповідальних членів комісії та запропоновано звернутись до комісії відразу після тестування, оскільки такі твердження не зазначались позивачем у складеній відразу після закінчення іспиту заяві та заяві, направленій до кадрової комісії наступного дня. Крім того матеріали справи не містять жодних доказів цих тверджень позивача.

ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

17. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

18. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував правову норму:

- підпункту 5 пункту 21 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції від 31.12.2020, яка передує звільненню ОСОБА_1 із займаної посади);

- підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції від 31.12.2020, яка передує звільненню ОСОБА_1 із займаної посади) ;

без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №640/25472/19, від 31 серпня 2022 року у справі №640/25387/19, від 12 липня 2022 року у справі №640/21824/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/22969/19, а також у постанові у цій справі №280/2475/21 від 14.09.2023.

19. Також у касаційній скарзі позивач посилається на те, що Третій апеляційний адміністративний суд у рішенні від 17.04.2024 застосував:

- абзац 3 пункту 17 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції від 30.12.2020) - повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації, або одного з її етапів забороняється;

- абзац 1 пункту 17 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції від 30.12.2020) - кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації;

- підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції від 30.12.2020, яка передує звільненню ОСОБА_1 із займаної посади) - прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у місцевих прокуратурах, звільняються керівником обласної прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у разі наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором місцевої прокуратури;

- пункту 2 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 №221 (в редакції від 20.02.2020, яка діяла на момент звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури) - у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії;

- пункту 7 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 №221 (в редакції від 20.02.2020, яка діяла на момент звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури) - повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора;

без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20 та від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20.

V. Позиція інших учасників справи

20. Офіс Генерального прокурора надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

21. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька обласна прокуратура просить суд рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Губської О.А., суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

23. Касаційне провадження відкрито для перевірки доводів скаржника щодо наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

24. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 11 грудня 2024 року №1389/0/78-24 призначено повторний автоматизований розподіл цієї касаційної скарги у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06 грудня 2024 року № 16). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А.

25. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 19 грудня 2024 року.

VІI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

26. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до наказу Генерального прокурора України від 04 жовтня 2019 року №277к ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області з 08 жовтня 2019 року. Вказаний наказ був прийнятий відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 5 пункту 21 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 ІХ, пункту 9 Порядку призначення в місцеві прокуратури осіб, які в день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» проходили спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 30 вересня 2019 року №216.

27. Відповідно до свідоцтва Національної академії прокуратури України (реєстраційний №000505-19) у 2019 році ОСОБА_1 успішно пройшов у цій установі спеціальну підготовку кандидата на посаду прокурора.

28. 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

29. ОСОБА_1 успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації), у зв`язку з чим його допущено до наступного етапу атестації у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

30. 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 складав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації), за наслідками якого набрав 84 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали).

31. Відповідно до відомості про результати тестування ОСОБА_1 набрав середній арифметичний бал - 84, про що він погодився та поставив особистий підпис без зауважень.

32. 25 лютого 2021 року, після завершення атестації, ОСОБА_1 звернувся до кадрової комісії із заявою в якій повідомив, що під час проходження ним атестації програмне забезпечення на відведеному йому персональному комп`ютері функціонувало некоректно, що виражалося у повільному переключенні сторінок на наступне питання. З урахуванням обмеженого часу, сенсу викликати фахівців не було, оскільки дані проблеми мали місце близько п`яти секунд після кожного питання. Враховуючи вказану ситуацію, ОСОБА_2 почав нервуватися, що призвело до обмеження можливості у часі належним чином обмірковувати кожне питання та усвідомлювати його логічний та вербальний зміст. В результаті чого це йому завадило повноцінно здати успішно тестування. Крім того, під час складання абстрактно-логічного тесту, відповідаючи на п`яте-сьоме питання в деяких інших випадках, після вибору відповіді на моніторі з`являлись червоні плями, які відволікали його від концентрації уваги на суті завдання. Водночас, у декількох завданнях було по два аналогічних варіанти відповідей, що суттєво вплинуло на загальний середній бал за результатами тесту. Крім того, після складання тестування він в усній формі звернувся до присутніх членів кадрової комісії та повідомив про зазначені вище порушення, а також з проханням перевірити його робочий комп`ютер на предмет збоїв в програмному забезпеченні та складання відповідного акту. На його звернення члени кадрової комісії не змогли скласти відповідний акт у зв`язку з відсутністю технічного працівника, що позбавило його права та можливості фіксації неналежної роботи технічного обладнання, а також на неналежні умови тестування та права повторного складання іспиту. У зв`язку з чим просив призначити новий час (дату) складання відповідного іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

33. 25 лютого 2021 року на засіданні Чотирнадцятої кадрової комісії (протокол №5) відмовлено, зокрема ОСОБА_1 у повторному проходженні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з тим, що іспит із прокурором не переривався, акт про дострокове його завершення із незалежних від членів комісії та прокурора не складався; зауваження та скарги від прокурора до та під час складання іспиту до членів кадрової комісії та робочої групи не надходили.

34. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 направив за допомогою поштового зв`язку до кадрової комісії заяву (додатково до раніше поданої від 25 лютого 2021 року), в якій посилався на ті ж самі обставини. Ця заява була долучена до заяви від 25 лютого 2021 року.

35. 09 березня 2021 року на засіданні Чотирнадцятої кадрової комісії

(протокол №7) було ухвалено рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, згідно з яким ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію, оскільки за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрав 84 бали, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту.

36. 09 березня 2021 року рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії №18 ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.

37. Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №254к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

VІIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

38. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

40. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

41. Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

42. Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

43. Статтею 14 Закону №1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

44. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.

45. У тексті Закону №1697-VII слова Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури.

46. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

47. Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

48. Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

49. Пунктом 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

50. Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ (в редакції на час звільнення позивача) визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

51. Приписами підпункту 5 пункту 21 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом особи, які на день набрання чинності цим Законом проходили спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України, вважаються такими, що успішно завершили спеціальну підготовку без складання іспиту. Такі особи можуть бути призначені на вакантні посади прокурорів у місцеві прокуратури залежно від результатів кваліфікаційного іспиту, який вони склали перед направленням Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів для проходження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України. Такі особи можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених статтею 27 Закону України "Про прокуратуру".

52. Порядок призначення в місцеві прокуратури осіб, які на день набрання чинності цим Законом проходили спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України, визначається Генеральним прокурором.

53. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі -Порядок №221).

54. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

55. У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

56. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

57. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

58. Пунктами 6-8 розділу I Порядку №221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

59. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

60. Відповідно до пункт 3 розділу IІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

61. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. (пункт 5 розділу IІІ Порядку № 221).

62. Пунктом 6 розділу IІІ Порядку № 221 визначено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

63. Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

64. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

65. Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

ІХ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

66. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

67. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

68. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

69. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неврахування судами попередніх інстанцій того, що на момент набрання чинності Законом №113-ІХ позивач не був прокурором, не працював в системі органів прокуратури, а тому щодо нього не можуть бути застосовані, як підстава для звільнення, положення частини 9 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

70. Надаючи оцінку вказаним доводам позивача щодо застосування до спірних правовідносин приписів Закону №113-ІХ та положення частини 9 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Верховний Суд зазначає таке.

71. Приписами пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ в редакції, чинній на час звільнення позивача, передбачено, що на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" можуть бути звільнені лише прокурори у визначених цим пунктом випадках, які на день набрання чинності Законом №113-ІХ займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах.

72. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 08.10.2019 призначений на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області згідно наказу №277к від 04.10.2019, отже на день набрання чинності Закону №113-IX (25.09.2019) він не займав посаду в органах прокуратури, а до призначення його на посаду він проходив спеціальну підготовку кандидата на посаду прокурора в Національній академії прокуратури України.

73. Разом з тим, за приписами підпункту 5 пункту 21 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ особи, які на день набрання чинності цим Законом проходили спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України, уважаються такими, що успішно завершили спеціальну підготовку без складання іспиту. Такі особи можуть бути призначені на вакантні посади прокурорів у місцеві прокуратури залежно від результатів кваліфікаційного іспиту, який вони склали перед направленням Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів для проходження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України. Такі особи можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених статтею 27 Закону України "Про прокуратуру".

74. Таким чином, обґрунтованими є висновки судів про те, що в разі виявлення бажання бути переведеним до окружної прокуратури, на таку особу розповсюджується положення порядку проведення атестації відповідно до розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 ІХ, зокрема, і щодо наслідків її не проходження.

75. Наказом Генерального прокурора від 04.10.2019 №277к позивач був призначений на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області з 08 жовтня 2019 року та відповідно переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі, окружних прокуратурах було можливе лише у разі успішного проходження ним атестації.

76. Суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що позивачем подано заяву 09.10.2019 про намір пройти атестацію на адресу Генерального прокурора. Зі змісту вказаної заяви слідує, що позивач погодився та ознайомився з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора; позивач усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, позивача буде звільнено з посади прокурора.

77. Отже, позивач надав згоду на проходження атестації та добровільно взяв участь у проходженні тестування.

78. Спеціальною нормою Закону №113-ІХ прямо визначено право призначення на посаду прокурора окружної прокуратури особи, яка призначена на посаду прокурора місцевої прокуратури, у разі успішного проходження ними атестації, визначеної Законом №113-ІХ.

79. Відсутність у позивача обов`язку проходження атестації є лише у разі відсутності бажання бути переведеним до відповідної окружної прокуратури, проте в цьому випадку позивач таке бажання виявив.

80. В аналогічних цій справі обставинах Верховний Суд в постановах від 26 жовтня 2023 року в справі № 240/2118/21, від 16 вересня 2022 року в справі № 200/1031/21-а дійшов висновків, що доводи позивачів про те, що до них не можуть бути застосовані норми Закону №113-ІХ як підстава для звільнення, оскільки станом на момент набрання вказаним Законом чинності вони не працювали на посаді прокурора, а були призначені на такі посади після набрання чинності цим законом, є безпідставними саме з огляду на приписи підпункту 5 пункту 21 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ.

81. Стосовно посилання касатора на постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №640/25472/19, від 31 серпня 2022 року у справі №640/25387/19, від 12 липня 2022 року у справі №640/21824/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/22969/19, Верховний Суд зазначає наступне.

82. Оцінюючи вказані доводи позивача, колегія суддів враховує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

83. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

84. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

85. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

86. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

87. У вказаних справах, на які посилається ОСОБА_1 у касаційний скарзі, позивачі, що не проходили атестацію, оскаржували наказ органу прокуратури про звільнення їх з посади слідчого органу прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

88. Натомість у цій справі позивач, який займає посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1, оскаржує рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації та наказ органу прокуратури про його звільнення у зв`язку із неуспішим проходженням вказаної атестації.

89. З наведеного слідує, що правовідносини у справах №640/25472/19, №640/25387/19, №640/21824/19 та у цій справі не є подібними, а тому висновки Верховного Суду у справах №640/25472/19, №640/25387/19, №640/21824/19 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

90. Також підставою для відкриття касаційного провадження стало твердження позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20 та від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20 щодо виникнення технічних збоїв у роботі програмного забезпечення.

91. Позивач вказує на те, що оскільки у процесі проходження ним іспиту мали місце технічні проблеми, про які він повідомляв членів комісії, тому іспит є таким, що не відбувся з причин незалежних від членів комісії та особи, яка його складала, а тому відповідач мав призначити новий час для складання іспиту повторно.

92. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

93. Отже, з огляду на сталу практику Верховного Суду у цій категорії спорів та враховуючи правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у цій справі враховує правову позицію, яка є останньою у цій категорії спорів.

94. За встановлених у цій справі обставин, твердження позивача про те, що під час проходження ним тестування виникали проблеми з комп`ютерною технікою не підтверджені належними доказами, а звернення з відповідною заявою після проходження атестації, фактично, свідчить про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.

95. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04 травня 2023 року у справі №300/1453/20, від 12 грудня 2023 року у справі №300/1611/20 висловив правову позицію, відповідно до якої у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день.

96. Між тим, позивач таких дій не вчинив, а навпаки, завершив тестування без висловлення зауважень.

97. Ураховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

98. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі.

99. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

100. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Х. Судові витрати

101. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №280/2475/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова прийнята з окремою думкою.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А.Уханенко