Окрема думка

від 19.12.2024 по справі 9901/248/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Шарапи В.М.

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа №9901/248/21

адміністративне провадження №П/9901/248/21

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2024 за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки та оборони України, Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.05.2021 №203/2021 у частині, задоволено заяву представника Президента України про залишення позову без розгляду. Позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.05.2021 №203/2021 у частині, залишено без розгляду з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Короткий зміст позовних вимог.

24.06.2021 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21.05.2021 №203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме позиції 650 додатку №1, відповідно до якої застосовано санкції до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чеченської Республіки, громадянина російської федерації.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що Указ Президента України від 21.05.2021 №203/2021 у визначеній ним частині видано не на підставі, яка визначена законом. Стаття 3 Закону України «Про санкції» встановлює підстави для застосування санкції, жодна з яких, на переконання позивача, не мала місце щодо нього. У тексті оспорюваного Указу відсутні посилання на конкретні обставини, що могли стати підставою для введення санкцій проти позивача, а також відсутні будь-які інші дані, які б дали змогу позивачу зрозуміти суть порушень, в яких обвинувачується позивач, обставини та докази, які підтверджують існування таких порушень.

Позивач стверджував про відсутність будь-яких його протиправних дій чи порушень, а також інформації про будь-які докази, які б підтверджували факт існування порушень, які б могли слугувати підставою для застосування до нього санкцій.

Позивач наполягав, що він не відноситься до кола суб`єктів, до яких Закон дозволяє застосовувати санкції, а також, що Указом застосовано санкції, які не передбачені Законом України «Про санкції», що є порушенням частини першої статті 3 Закону України «Про санкції».

Позиція Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, колегія суддів вказала, що позивач та його представники регулярно впродовж 2023-2024 років не приймали участі у судових засіданнях, ініціювали відкладення розгляду справи на іншу дату з різних причин, зокрема і тих, що є неповажними.

Верховний Суд у судовому засіданні 20.11.2024 визнав неповажними причини неможливості прибуття позивача та його представника у судове засідання, мотивовані неодноразовим оголошенням повітряної тривоги та повідомлень-застережень Посольства Сполучених Штатів Америки, Італії, Греції про можливу значну повітряну атаку.

У судовому засіданні 04.12.2024 суд також визнав неповажними причини неможливості прибуття у судове засідання, оскільки позивач та його представник не вказали і не обґрунтували належним чином причини неприбуття у судове засідання, не надали жодних доказів на підтвердження поважності причин неприбуття у зазначене судове засідання.

При цьому, суд відхилив посилання представника позивача Літинського Олександра Павловича на неможливість прибуття у судове засідання з підстав відсутності допуску до державної таємниці, оскільки справа розглядається у відкритому судовому засіданні, суд не переходив до розгляду справи у закритому судовому засіданні, а позивач та його представники протягом тривалого часу не вжили відповідних заходів щодо отримання допуску до державної таємниці, не надали відповідні документи до Верховного Суду з метою оформлення допуску до державної таємниці у справі №9901/248/21.

Верховний Суд звернув увагу на те, що докази, на підставі яких Національною поліцією України ініційовано застосування до позивача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яким надано гриф секретності «Таємно» надійшли до суду 30.05.2023. Не зважаючи на інформацію про наявність документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, та обізнаність про це представника позивача Літинського О.П., в період з 30.05.2023 до 04.12.2024, позивач та представники позивача з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, яким надано гриф секретності «Таємно» до Верховного Суду не зверталися. Доказів належного підтвердження наявності у адвокатів позивача допуску до державної таємниці та дотримання процедури отримання доступу до таємної інформації та її матеріальних носіїв Суду не надано.

На цих підставах суд залишив позовну заяву без розгляду.

Мотиви окремої думки.

З ухвалою Верховного Суду про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав, встановлених пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України не погоджуюсь та письмово висловлюю окрему думку відповідно до статті 34 КАС України виходячи з такого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд його справи судом.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Стаття 13 Конвенції).

Зазначені гарантії знайшли своє втілення у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як вказувалось вище, предметом оскарження у справі №9901/248/21 є Указ Президента України від 21.05.2021 №203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме позиції 650 додатку №1, відповідно до якої застосовано санкції до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чеченської Республіки, громадянина російської федерації.

У процесі розгляду справи Національна поліція України листом від 02.02.2022 №1246/55/01-2022 повідомила суд, що інформація щодо підстав застосування санкцій до ОСОБА_1 згідно зі статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є конфіденційною, таємною та службовою інформацією і не може бути розголошена так як містить відомості про організацію, завдання, результати оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11.05.2023 витребував у Національної поліції України матеріали, що стали підставою для внесення пропозицій на розгляд Раді національної безпеки та оборони України стосовно застосування санкцій до ОСОБА_1 як позивача у справі за Указом Президента України від 21.05.2021 №203/2021.

30.05.2023 відділом режимно-секретної роботи отримано від департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України докази, на підставі яких Національною поліцією України ініційовано застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яким надано гриф секретності «Таємно» відповідно до статті 4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 №383.

Відповідно до частини восьмої статті 10 КАС України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.

Частиною девятою статті 10 КАС України передбачено, що про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину.

Необхідність розгляду справи у закритому судовому засіданні зумовлено запобіганням нерозголошення, зокрема, секретної інформації (державної таємниці) під час розгляду справи.

Умовою участі в розгляді справи у закритому судовому засіданні учасників справи є наявність їх доступу до державної таємниці у суді.

Матеріали справи №9901/248/21 містили таємну інформацію, що в силу вимог частини восьмої статті 10 КАС України передбачало перехід та розгляд справи у закритому судовому засіданні.

03.10.2024 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи №9901/248/21 між суддями у зв`язку із відсутністю оформленого допуску до державної таємниці у судді Кравчука В.М.

Принцип незмінності складу суду закріплений у статті 35 КАС України, за частиною другою якої у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

За правилами частини чотирнадцятої статті 31 КАС України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

З огляду на те, що розгляд у справі №9901/248/21 по суті вже розпочався, Суд почав розгляд справи спочатку. Перше судове засідання після зміни складу суду відбулось 20.11.2024.

У судовому засіданні 20.11.2024 суд не визнав поважними причини неявки представника позивача, на які останній вказував, а саме: повітряні тривоги та загрозу можливої повітряної атаки, та констатував неявку позивача чи його представника у судове засідання без поважних причин.

04.12.2024 перед початком судового засідання представник позивача через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність оформленого доступу до державної таємниці, що перешкоджає ознайомитись з іншими документами, що мають гриф «Таємно». У клопотанні зазначалось, що представники позивача Літинський О.П. 20.11.2024 та Корховий Н.Є. 24.07.2024 звернулися до Голови Верховного Суду із заявами про оформлення допуску до державної таємниці та отримання доступу до матеріалів цієї справи. Вказано, що представниками позивача здійснюється збір необхідних документів для подання їх до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду для оформлення допуску до державної таємниці та надання їм доступу до матеріалів в рамках цієї справи. На підтвердження вказаного до клопотання були додані копії заяв, адресовані Голові Верховного Суду.

Колегія суддів Верховного Суду визнала таку причину неявки неповажною з підстав її необґрунтованості, зазначивши про повторну неявку позивача чи його представника в судове засідання без поважних причин.

Зазначене, на моє переконання, є проявом обмеження доступу до правосуддя, право на яке закріплено Конституцією України та статтею 6 Конвенції.

Статтею 44 КАС України гарантована рівність процесуальних прав та обов`язків учасників справи.

Указані гарантії прав учасників справи нерозривно пов`язані із процесом доказування, який в адміністративному судочинстві відрізняється обов`язком суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Порушення процесу доказування, у свою чергу, впливає на дотримання принципу змагальності сторін.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час ("Krcmar and Others v. the Czech Republic" заява № 35376/97, п. 42; "Immeubles Groupe Kosser v. France" заява № 38748/97, пункт 26).

Право на змагальні провадження фактично означає можливість сторін бути обізнаними щодо усіх представлених доказів, а також наданих до них коментарів та спостережень, у тому числі представлених незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду ("Ruiz-Mateos v. Spain" заява № 12952/87, п. 63; "McMichael v. the United Kingdom" заява № 16424/90, п. 80; "Vermeulen v. Belgium" заява № 19075/91, п. 33; "Kress v. France" заява № 39594/98, п. 74).

У продовження цього варто зазначити, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини (зокрема, рішення у справах "Жук проти України" заява № 45783/05, п. 25; "Kress v. France" заява №39594/98, п. 60, 72-76; "Goc v. Turkey" заява № 36590/97, пункти 55-57; "F.C.B. v. Italy" заява №12151/86, п. 33; "Kaya v. Austria" заява № 54698/00, п. 28) також виходить із того, що призначення змагальності процесу спрямоване на унеможливлення впливу на суд доказів, які одна з сторін не змогла оцінити та навести свої міркування (сторони повинні мати можливість знайомитися з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями, отримувати копії документів); у кожній справі судом мають бути з`ясовані всі обставини, але, при цьому суд досліджує докази та пояснення, які подані сторонами або іншими суб`єктами лише у межах судового процесу.

У справі "Ferreira Alves (№ 3) v. Portugal" (заява № 25053/05, п. 35-43), Суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду незабезпечення державою у цьому судовому провадженні дотримання принципу змагальності. Суд виходив із того, що концепція справедливого судового розгляду, в аспекті дотримання принципу змагальності, передбачає право сторін судового розгляду знати і коментувати всі подані докази або подані пояснення, які мають суттєве значення та впливають на рішення суду таким чином, який може бути несприятливим для будь-якої із сторін; право на змагальний процес для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, як витлумачено судовою практикою, в принципі означає можливість учасників мати відповідні знання та можливість коментувати всі надані докази чи зауваження з метою впливу на рішення суду, подані навіть незалежним членом національної юридичної служби; лише сторони спору можуть правильно вирішити, чи вимагає документ зауваження; хоча можна уявити виняткові обставини, коли деякі документи із матеріалів справи не можуть бути розголошені сторонам, оскільки, наприклад, вони є конфіденційними або пов`язані з державною безпекою.

В аспекті доказів, що містять інформацію з обмеженим доступом, Суд сформував наступні підходи: необхідно надавати доступ до матеріалів, що мають «життєво важливе» значення для результату справи; доступ до менш важливих доказів може бути обмежено («МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom), заява №16424/90, п. 78-82); труднощі, що постають для сторони захисту у зв`язку з нерозголошенням, повинні бути належним чином компенсовані процедурами, яких дотримуються судові органи («Фітт проти Сполученого Королівства» (Fitt v. the United Kingdom), заява №29777/96, п. 45-46); ці процедури можуть передбачати надання стороні захисту короткий виклад нерозкритих доказів («Ботме та Аламі проти Сполученого Королівства» (Botmeh та Alami v.the United Kingdom), заява №15187/03, п. 42-45).

Викладені підходи Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотриманням судом принципу змагальності, шляхом забезпечення та сприяння усім учасниками справи можливості ознайомитись з доказами, що містяться у матеріалах справи, попри те, що такі докази можуть містити секретну інформацію.

Правовідносини щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи, залишення її без розгляду унормовані у сукупності статтею 205 КАС України, зокрема її частинами першою, третьою, п`ятою та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, якими визначено:

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що зусилля суду перед усім спрямовуються на розгляд справи, навіть якщо учасник справи не з`явився в судове засідання. При цьому залишення позовної заяви без розгляду розглядається як крайній захід та може застосовуватись щодо обставин цієї справи лише за сукупності таких умов: позивач, який не є суб`єктом владних повноважень, або його представник повідомлені про час та місце розгляду справи судом; позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин; від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; повторна неявка позивача чи його представника у судове засідання перешкоджає розгляду справи.

У розрізі обставин справи №9901/248/21 уважаю, що Суд не у повному обсязі забезпечив право позивача на розгляд його справи та принцип змагальності з огляду на помилкові висновки про відсутність поважних причин неявки позивача у судове засідання та про наявність перешкод для розгляду справи у зв`язку з неявкою позивача.

На моє переконання, після визначення нового складу суду, коли розгляд справи розпочався спочатку, до уваги варто було брати лише обставини щодо неявки позивача у судове засідання під час розгляду справи новим складом суду - з 03.10.2024. Суд же, формуючи висновок про повторну без поважних причин неявку позивача у судове засідання, взяв до уваги неявку позивача у судові засідання, які призначалися і розглядалися попереднім складом суду.

Також Суд помилково визнав неявкою представників позивача у судове засідання без поважних причин та незацікавленість у розгляді цієї справи дії представників позивача під час оформлення доступу до державної таємниці.

З огляду на принцип змагальності сторін всі учасники мають рівні права, у тому числі і на ознайомлення з матеріалами справи. Матеріали цієї справи містять докази, які містять відомості, що становлять державну таємницю і ознайомлення з ними потребує наявності допуску та доступу до державної таємниці.

Відтак висновки Суду про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи для отримання відповідних допуску та доступу, ознайомлення з наданими іншим учасником справи доказами, є безпідставними. Більше того, такі висновки Суду не узгоджуються з нормами Закону України «Про державну таємницю», яким визначено, що: допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. Тобто цим Законом встановлено, що надання допуску та доступу до державної таємниці передбачає дотримання певної процедури щодо оформлення права на доступ до державної таємниці та надання відповідного дозволу на ознайомлення з конкретною інформацією з обмеженим доступом.

Відповідна процедура передбачена Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою КМ України від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок №939).

Суду достеменно було відомо, що представник позивача адвокат Літинський О.П., який звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи 04.12.2024, відповідно до вимог Порядку № 939, 25.11.2024 звернувся із заявою щодо оформлення йому допуску та надання доступу до Державної таємниці у Верховному Суді. Проте станом на 29.12.2024 такі допуск та доступ не оформлені.

При цьому цілком очевидним видається неможливість такого оформлення з огляду на визначені Порядком № 939 процедури, зокрема необхідність подати певний перелік документів, серед яких висновок спеціалізованого закладу МОЗ України про проходження психіатричного огляду, та їх часові рамки. Саме покликання на здійснення заходів щодо отримання і подання необхідних для отримання допуску та доступу до державної таємниці було покладено в основу клопотання про відкладення розгляду справи. Однак Суд вказаним нормам права та доводам клопотання представника позивача оцінки у контексті поважності причин неявки у судове засідання не надав. Також Суд не врахував тієї обставини, що представник позивача адвокат Літинський О.П. не ухилявся від отримання допуску та дозволу до державної таємниці, оскільки 11.05.2023 відділом РСР Верховного Суду у встановленому порядку направлено до СБУ вмотивований запит про розгляд відповідного питання. 17.06.2024 йому відмовлено у наданні такого доступу, про що поінформовано представника позивача 27.06.2024.

Також критично слід віднестись до твердження Суду про узгодженість висновків у цій справі із висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №9901/236/21 та Верховним Судом в ухвалах від 12.11.2024 у справі №990/180/24, від 19.08.2024 у справі №9901/312/21, з огляду на відмінність обставин, за яких суди залишили без розгляду позов, від обставин у цій справі.

Зокрема, у справі №9901/236/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08.05.2024 залишив позов без розгляду з підстав неприбуття позивача чи його представників у судове засідання повторно. Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність рішення суду першої інстанції постановою від 11.07.2024. За обставинами справи №9901/236/21 від представника позивача двічі надходили клопотання, обґрунтовані тим, що до даної справи долучено матеріали, які містять відомості, що становлять секретну інформацію з грифом таємно, у зв`язку з чим, останньою подано до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду заяву щодо початку процедури оформлення допуску до секретної інформації з грифом «таємно». Ця заява була прийнята, триває перевірка документів, однак, станом на даний час відомості щодо допуску відсутні, що унеможливлює надання належної правової (правничої допомоги) позивачу. На підставі викладеного просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

Разом із цим, Верховним Судом встановлено, що до цієї справи жодні матеріали, у тому числі які б містили відомості, що становлять державну таємницю у справі № 9901/236/21 (провадження № П/9901/236/21), не надходили, що також підтверджено службовою запискою відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду від 08.05.2024, отриманою на запит Суду від 07.05.2024. Суд констатував, що представник позивача жодного разу не скористалась процесуальними правами, передбаченими частиною третьою статті 44 КАС України в частині ознайомлення з матеріалами справи з метою уточнення інформації щодо наявності/або відсутності у цій справі документів, які містять державну таємницю.

Враховуючи ці обставини, колегією суддів визнано неповажними причини неприбуття представника позивача двічі поспіль у судові засідання призначені на 11 год. 30 хв. 20.03.2024 та 11 год. 00 хв. 08.05.2024, повідомлену належним чином про розгляд справи у вказані дати, час і місце розгляду справи.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12.11.2024 у справі №990/180/24 залишив без розгляду адміністративний позов. У цій справі, у день судового засідання через електронну пошту надійшло клопотання адвоката Шадріна О.С., у якому він просив оголосити перерву у розгляді вказаної справи до отримання представником позивача - Шадріним О.С. доступу до таємної інформації та її матеріальних носіїв та ознайомлення представника Позивача - Шадріна О.С. з усіма наявними матеріалами справи, у тому числі із документами, що містять гриф «таємно». Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що Шадрін О.С., як особа яка має допуск до державної таємниці, мав можливість бути залученим до цієї справи раніше, та звернутися з відповідним клопотанням про надання доступу до інформації, якій надано гриф «таємно» у цій справі. Проте, суду не було повідомлено причини неможливості належного звернення Шадріним О.С. з відповідним клопотанням про надання доступу до інформації, якій надано гриф «таємно» раніше.

Зазначені обставини у сукупності з іншими стали підставою для залишення позову без розгляду у справі №990/180/24.

Крім того, варто зауважити, що згідно даних Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала Верховного Суду від 12.11.2024 станом на 04.12.2024 законної сили не набрала.

Ухвалою від 19.08.2024 у справі №9901/312/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без розгляду позовну заяву у зв`язку із неприбуттям позивача та/або його представника в судове засідання повторно та неможливістю розгляду справи за його (їх) відсутності. За обставинами справи №9901/312/21 у судові засідання, призначені на 12 і 19 серпня 2024 року, представник позивача Збіглей І.В. не з`явився, хоч отримав судові повістки про виклик через підсистему "Електронний суд"; до суду не надходило від позивача, представника позивача заяви про продовження розгляду справи у відсутність представників позивача або повідомлення про поважність причин, з яких представник та/або особисто позивач не міг з`явитися у судові засідання.

Враховуючи обставини справ №№9901/236/21, 990/180/24, 9901/312/21, за яких суди залишали позов без розгляду, приходжу до переконання, що їх висновки не могли бути враховані під час постановлення цієї ухвали.

Відтак уважаю висновки Суду про те, що позивач повторно без поважних причин не з`явився у судове засідання безпідставними.

Ще однією обов`язковою умовою для залишення позовної заяви без розгляду є перешкоджання розгляду справи у зв`язку з неявкою позивача, хоч на моє переконання така умова в цій справі відсутня.

Суд в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду вказав, що справа не може бути розглянута без участі позивача, оскільки встановлення її обставин вимагає отримання судом пояснень позивача з приводу заперечень на його позов інших учасників справи, заявлених сторонами клопотань, тощо. При цьому Суд визнав процесуальними обов`язками позивача забезпечення його представництва в суді.

Проте такі висновки Суду не відповідають нормам КАС України. Зокрема, статтею 44 КАС України визначено процесуальні права та обов`язки учасників справи, серед яких вони мають право, а не обов`язок, брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої міркування щодо доводів, заяв, клопотань інших учасників справи. Цією ж статтею визначено і обов`язок учасника справи прибути у судове засідання, проте лише за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

За матеріалами цієї справи суд не визнавав явку позивача у судове засідання обов`язковою. Судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з огляду на відповідність її вимогам статей 160 та 161 КАС України, зокрема і щодо вказання змісту позовних вимог та викладу обставин справи. 28.07.2021 позивачем надано відповідь на відзив відповідача у справі. За участі представника позивача 21.10.2021 судом вирішено питання про залучення до участі у справі третіх осіб, а 12.01.2022 та 11.05.2022 вирішено питання витребування доказів від ініціаторів пропозиції щодо застосування до позивача санкцій.

Зважаючи на зазначене правове регулювання та обставини справи неявка позивача у судове засідання жодним чином не перешкоджала її розгляду, тому вважаю висновок Суду про неможливість розгляду цієї справи без участі позивача чи його представника помилковим.

Відтак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не мав законних (процесуальних) підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Суддя В.М. Шарапа