Постанова

від 16.12.2024 по справі 906/419/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 906/419/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року у справі № 906/419/24 (суддя Лозинська І.В.)

час та місце ухвалення рішення: 25 вересня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, повний текст рішення складено 1 жовтня 2024 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод"

про стягнення 233279 грн 62 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Батовська Т.І.;

від Відповідача - Чепура М.В..

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" (надалі Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 447428 грн 92 коп. боргу, 36697 грн 36 коп. пені, 76671 грн 76 коп. штрафу, 190108 грн 06 коп. інфляційних, та 39359 грн 77 коп. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1431-02024 від 27 грудня 2019 року (надалі Договір; том 1, а. с. 19 - 22) в частині оплати за надані послуги.

Враховуючи, що під час розгляду справи Відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 липня 2024 року закрив провадження в частині стягнення з Відповідача 447428 грн 92 коп. основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року в справі №906/419/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2221 грн 06 коп. пені, 29515 грн 99 коп. 3% річних, 67912 грн 46 коп. інфляційних, 1494 грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 1590 грн 73 коп. пені, 9843 грн 78 коп. 3% річних, 122190 грн 60 коп. інфляційних відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи Відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі. Констатувавши, що у зв`язку з порушенням Відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати послуг Позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій та нарахувань у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, виходячи з суми простроченої заборгованості, що виникла на підставі пунктів 4.1, 5.2, 5.7 Договору за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року, а саме: 3811 грн 79 коп. пені, 190108 грн 06 коп. інфляційних, 39359 грн 77 коп. 3% річних.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що Позивач зазначає, що в порушення пунктів 4.1, 9.1 Договору Відповідач не надсилав повідомлення про плановий обсяг передачі електроенергії та що у відповідності до пункту 5.2 Договору, Позивачем виставлено Відповідачу по п`ять рахунків-фактур у кожному розрахунковому періоді на суму 1/5 від вартості планового обсягу послуги, який визначений, відповідно до пункту 4.1 Договору, на підставі фактичного обсягу наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді.

Окрім того, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що враховуючи фактичний обсяг наданої послуги, підставним до задоволення є вимоги в частині стягнення з Відповідача 2221 грн 06 коп. пені, 29515 грн 99 коп. 3% річних та 67912 грн 46 коп. інфляційних втрат в межах періоду, визначеного Позивачем.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 2221 грн 06 коп. пені, 29515 грн 99 коп. 3% річних та 67912 грн 46 коп. інфляційних. У стягненні 1590 грн 73 коп. пені, 9843 грн 78 коп. 3% річних, 122190 грн 60 коп. інфляційних втрат суд відмовив у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Не погоджуючи з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив оспорюване судове рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача та стягнути з Відповідача пеню в сумі 1 590 грн 73 коп., 3% річних в сумі 9 843 грн 78 коп., інфляційних втрати в сумі 122 190 грн 60 коп.. Водночас скаржник просив в частині стягнення пені в сумі 2 221 грн 06 коп., 3% річних в сумі 29 515 грн 99 коп., інфляційних втрат в розмірі 67 912 грн 46 коп. рішення залишити без змін.

Апелянт зазначає, що у визначеному оскаржуваному рішенні розрахунку вбачається, що сума планового платежу за відповідний розрахунковий період визначена судом виходячи із вартості послуги за поточний розрахунковий період після коригування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з умов Договору, саме Відповідач зобов`язаний був, на виконання свого обов`язку за Договором, визначити наперед обсяг послуги, яку він планує отримати в наступному розрахунковому місяці та, відповідно до цього обсягу послуги зобов`язаний здійснити оплату частинами. Скаржник зауважив, що планові платежі є оплатою фактично наданих послуг, в об`ємі який визначено самим Відповідачем. По завершенню звітного періоду, який включає в себе і останню дату місяця, після отримання Адміністратором комерційного обліку від постачальників послуг комерційного обліку даних до «Системи управління ринком» щодо обсягів, обробки цих даних та визначення обсягів по кожному учаснику ринку електричної енергії, зокрема і для Відповідача, визначається обсяг фактично наданої у розрахунковому періоді послуги. Констатував, що на підставі даних Адміністратора комерційного обліку формується акт приймання-передачі послуги з визначенням фактично отриманого обсягу послуги та її вартості за розрахунковий період.

Скаржник зазначає, що із змісту пунктів 4.2, 5.2, 5.5.Договору у їх сукупності вбачається, що визначення планового обсягу здійснюється раніше ніж формуються фактичні обсяги (на підставі даних Адміністратора комерційного обліку) за розрахунковий період (місяць), що відображається в первинних документах. Таким чином, Позивач зауважує, що висновок суду першої інстанції про визначення планового обсягу на поточний розрахунковий період, наприклад, за лютий 2022 року, виходячи із вартості послуги відповідно до Акта приймання-передачі Послуги за попередній місяць - за січень 2022 року, який не існує на дату виставлення рахунків та сплату з першого по третій плановий платіж, не відповідає фактичним обставинам справи, та зроблений без надання належної правової оцінки умовам спірного Договору у їх сукупності. Апелянт вважає при цьому, що наведений Господарським судом Житомирської області в рішенні від 25 вересня 2024 року № 906/419/24 розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає не тільки фактичним обставинам справи, але й власним висновкам суду, оскільки для розрахунку сума планового платежу визначена як 1/5 від вартості послуги за поточний період після корегування.

Позивач вказав, що вищенаведені висновки суду першої інстанції є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, сталій судовій практиці та висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 серпня 2022 року № 912/1941/21 щодо порядку розрахунку за надані послуги з передачі електричної енергії за спірним Договором.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року та запропоновано Відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 12 листопада 2024 року від Відповідача надійшов відзив в котрому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення. Відповідач вказав, що Позивач мав би визначати як плановий обсяг передачі електроенергії на цей період фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді, зокрема в лютому 2022 року за січень 2022, а не за грудень 2021 року, в березні 2022 року за лютий 2022 року, а не за січень 2022 року, в квітні 2022 року за березень 2022 року, а не за лютий 2022 року. Крім цього, Відповідач звертає увагу на те, що в актах приймання-передачі послуги за грудень 2021 року, лютий 2022 року зазначений не фактичний обсяг наданої послуги в цей період, оскільки в подальшому цей обсяг коригувався Відповідачем актами-коригування (за грудень 2021 року актом-коригування від 16 червня 2022 року, за лютий 2022 року актом-коригування від 27 липня 2021 року). Вважає, що проведення Відповідачем коригування обсягу наданої послуги після спливу майже півроку з часу надання послуги є свідченням порушення Позивачем зобов`язань по Договору. На переконання Відповідача, зважаючи на специфічність правовідносин, що виникли між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, неможливість Відповідача контролювати фактичний обсяг наданих Позивачем послуг, Відповідач визначав обсяг наданої послуги за спірний період в актах приймання-передачі, значно їх завищуючи.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2024 року справу №906/419/24 призначено до розгляду на 16 грудня 2024 року на 10 год 15 хв..

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2024 року заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/419/24 задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №906/419/24, яке призначено на 16 грудня 2024 року о 10:15 год. в режимі відеоконференції .

В судовому засіданні від 16 грудня 2024 року представник Позивача підтримував доводи, наведені в апеляційній скарзі Позивача, та просив рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача та стягнути з Відповідача пеню в сумі 1 590 грн 73 коп., 3% річних в сумі 9 843 грн 78 коп., інфляційних втрат в сумі 122 190 грн 60 коп. в частині стягнення пені в сумі 2 221 грн 06 коп., 3% річних в сумі 29 515 грн 99 коп., інфляційних втрат в розмірі 67 912 грн 46 коп. залишити оспорювае судове рішення без змін. Позивач зауважив, що з умов Договору, саме Відповідач зобов`язаний був, на виконання свого обов`язку за Договором, визначити наперед обсяг послуги, яку він планує отримати в наступному розрахунковому місяці та, відповідно до цього обсягу послуги зобов`язаний здійснити оплату частинами. Вказує, що планові платежі є оплатою фактично наданих послуг, в об`ємі який визначено самим Відповідачем. По завершенню звітного періоду, який включає в себе і останню дату місяця, після отримання Адміністратором комерційного обліку від постачальників послуг комерційного обліку даних до «Системи управління ринком» щодо обсягів, обробки цих даних та визначення обсягів по кожному учаснику ринку електричної енергії, зокрема і для Відповідача, за доводами представника і визначається обсяг фактично наданої у розрахунковому періоді послуги. На підставі даних Адміністратора комерційного обліку формується акт приймання-передачі послуги з визначенням фактично отриманого обсягу послуги та її вартості за розрахунковий період. Представник Позивача зазначає, що зі змісту пунктів 4.2, 5.2, 5.5.Договору у їх сукупності вбачається, що визначення планового обсягу здійснюється раніше ніж формуються фактичні обсяги на підставі даних Адміністратора комерційного обліку за розрахунковий період (місяць), що відображається в первинних документах. Таким чином, представник Позивача зауважує, що висновок суду першої інстанції про визначення планового обсягу на поточний розрахунковий період, наприклад, за лютий 2022 року, виходячи із вартості послуги відповідно до Акта приймання-передачі Послуги за попередній місяць - за січень 2022 року, який не існує на дату виставлення рахунків та сплату з першого по третій плановий платіж, не відповідає фактичним обставинам справи, та зроблений без надання належної правової оцінки умовам спірного Договору у їх сукупності. А наведений Господарським судом Житомирської області в рішенні від 25 вересня 2024 року № 906/419/24 розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає не тільки фактичним обставинам справи, але й власним висновкам суду, оскільки для розрахунку сума планового платежу визначена як 1/5 від вартості послуги за поточний період після корегування.

В судовому засіданні від 16 грудня 2024 року представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник зазначив, що Позивач мав би визначати як плановий обсяг передачі електроенергії на цей період фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді, зокрема в лютому 2022 року за січень 2022, а не грудень 2021 року, в березні 2022 року за лютий 2022 року, а не січень 2022 року, в квітні 2022 року за березень 2022 року, а не лютий 2022 року. Крім цього, представник Відповідача звертає увагу на те що в актах приймання-передачі послуги за грудень 2021 року, лютий 2022 року зазначений не фактичний обсяг наданої послуги в цей період, оскільки в подальшому цей обсяг коригувався Відповідачем актами-коригування за грудень 2021 року актом-коригування від 16 червня 2022 року, за лютий 2022 року актом-коригування від 27 липня 2021 року. За доводами представника, проведення Відповідачем коригування обсягу наданої послуги після спливу майже півроку з часу надання послуги є свідченням порушення Позивачем зобов`язань по Договору. Зважаючи на специфічність правовідносин, що виникли між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, неможливість Відповідача контролювати фактичного обсягу наданих Позивачем послуг, Відповідач визначав обсяг наданої послуги за спірний період в актах приймання-передачі, значно їх завищуючи.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача на судове рішення слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Позивач є юридичною особою, що утворена 29 липня 2019 року як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15 лютого 2019 року №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

Позивач є правонаступником майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 року №802, пункту 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

Позивач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1, статті 33, абзацу 2 пункту 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").

27 грудня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір (том 1, а. с. 19 - 22).

1 лютого 2022 року між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду до Договору (том 1, а. с. 23 - 27), якою, зокрема викладено Договір у новій редакції.

Як вказав Позивач, на спірний період діяла редакція вказаного Договору, викладена в додатковій угоді від 1 лютого 2022 року.

З вищевказаних Договору та Додаткової угоди вбачається, що згідно з пункту 1.1 Договору Позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов Договору, а Відповідач зобов`язався здійснювати оплату за послугу за умовами Договору.

В силу дії пункту 3.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті.

За пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії Позивач здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Відповідачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; у разі ненадання або несвоєчасного надання Відповідачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що планові обсяги послуги Відповідач зобов`язався подавати Позивачу до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим їх коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом.

За пунктом 5.1 Договору розрахунковим періодом за Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Відповідач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги Позивача таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно з пунктом 5.5 Договору Відповідач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих Позивачем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються Відповідачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, Відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді Позивач направляє Відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх Позивачу.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від Позивача за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Відповідач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення Позивачу повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо Відповідач не надає Позивачу повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Відповідно до пункту 5.7 Договору у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за Договором Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пеня нараховується до повного виконання Відповідачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У разі, якщо фактичний обсяг оплати Відповідачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, Позивач (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Відповідачу надлишок коштів або, враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6.1, підпунктом 3 пункту 8.3 Договору: Позивач має право отримувати від Відповідача своєчасну оплату за послугу; Відповідач зобов`язався здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.

Позивач з лютого 2022 року по вересень 2022 року склав та направив Відповідачу такі акти:

·акт коригування від 21 лютого 2022 року до акта приймання-передачі за серпень 2021 року на суму зменшення - 77 458 грн 20 коп.;

·акт приймання-передачі від 28 лютого 2022 року на суму 626 527 грн 39 коп.;

·акт коригування від 21 березня 2022 року до акта приймання-передачі за вересень 2021 року на суму збільшення 27 170 грн 07 коп.;

·акт приймання-передачі від 31 березня 2022 року на суму 211 965 грн 11 коп.;

·акт приймання-передачі від 30 квітня 2022 року на суму 21 611 грн 90 коп.;

· акт коригування від 19 травня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за жовтень 2021 року на суму збільшення 18 490 грн 42 коп.;

·акт коригування від 30 травня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за листопад 2021 року на суму збільшення 34 036 грн 05 коп.;

· акт коригування від 16 червня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за грудень 2021 року на суму збільшення 10 314 грн 47 коп.;

· акт коригування від 29 червня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за січень 2022 року на суму збільшення 4 050 грн 63 коп.;

· акт коригування від 27 липня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за лютий 2022 року на суму зменшення 62 196 грн 54 коп.;

· акт коригування від 18 серпня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за березень 2022 року на суму зменшення 55 444 грн 11 коп.;

·акт коригування від 20 вересня 2022 року до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за квітень 2022 року на суму зменшення 993 грн 79 коп., на загальну суму 758073грн 40 коп..

Відповідач оплату наведених актів здійснив частково на загальну суму 305000 грн, згідно з такими платіжними інструкціями: № 428 від 23 лютого 2022 року на суму 100 000 грн; № 435 від 16 березня 2022 року на суму 40 000 грн; № 448 від 2 червня 2022 року на суму 100 000 грн; № 451 від 22 липня 2022 року на суму 50 000 грн; № 452 від 3 серпня 2022 року на суму 15 000 грн.

За даними Позивача, станом на 1 лютого 2022 року дебетове сальдо Позивача по Договору складало 894 355 грн 52 коп., яке погашено платіжним документом №413 від 8 лютого 2022 року на суму 300 000 грн, платіжним документом № 417 від 10 лютого 2022 року на суму 300 000 грн, платіжним документом № 420 від 14 лютого 2022 року на суму 300 000 грн, в зв`язку з чим станом на 14 лютого 2022 року виникла переплата за попередній період в сумі 5 644 грн 48 коп..

Таким чином, заборгованість Відповідача на підставі складених актів приймання- передачі послуги та актів коригування станом на 11 квітня 2024 року становила 447428 грн 92 коп..

Враховуючи, що під час розгляду справи Відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 липня 2024 року закрив суд провадження в частині стягнення з Відповідача 447428 грн 92 коп. основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, у зв`язку з порушенням Відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати послуг Позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій та нарахувань у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, виходячи з суми простроченої заборгованості, що виникла на підставі пунктів 4.1, 5.2, 5.7 Договору за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом про стягнення нарахованих сум пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу дії статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні приписи містяться в статті 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

За статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, щодо невірного розрахування сум пені, річних та інфляційних втрат виходячи із ніби-то застосування невірних показників щодо фактичного обсягу поставленої енергії, а не з показників планового обсягу, використаних Позивачем під час проведення розрахунку для звернення в суд з даним позовом, то апеляційний господарський суд досліджуючи вказані заперечення зауважує наступне.

Дослідження вищевказаних доводів у контексті діючого законодавства призводить суд до висновку, що визначення Позивачем Відповідачу планового обсягу передачі електричної енергії в лютому-квітні 2022 року суперечить положенням договору, зокрема вимогам пунктів 4.1 та 5.1 Договору. Пунктом 4.1 Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Відповідачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що планові обсяги послуги Відповідач зобов`язався подавати Позивачу до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом. Розрахунковий період визначений в пункті 5.1 Договору є 1 календарний місяць.

При врахуванні зазначених умов Договору та норм права, по суті Позивач мав би визначати як плановий обсяг передачі електроенергії на цей період фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді, зокрема в лютому 2022 року за січень 2022, а не за грудень 2021 року, в березні 2022 року за лютий 2022 року, а не січень 2022 року, в квітні 2022 року за березень 2022 року, а не за лютий 2022 року. Крім цього, в актах приймання-передачі послуги за грудень 2021 року, лютий 2022 року судом встановлено, що Позивачем зазначений не фактичний обсяг наданої послуги в цей період (оскільки в подальшому цей обсяг коригувався Відповідачем актами коригування (за грудень 2021 року актом-коригування від 16 червня 2022 року (за грудень 2021 року), актом-коригування від 27 липня 2021 року (за лютий 2022 року)).

В той же час, щодо стягнення з Відповідача 3811 грн 79 коп. пені, 39 359 грн 77 коп. 3 % річних, а також 190108 грн 06 коп. інфляційних втрат суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке.

Розрахунок штрафних санкцій додано Позивачем до позовної заяви (том 1, а. с. 8 - 11).

При цьому, Позивач вказує, що в порушення пунктів 4.1, 9.1 Договору Відповідач не надсилав повідомлення про плановий обсяг передачі електроенергії.

У відповідності до пункту 5.2 Договору, Позивачем виставлено Відповідачу по п`ять рахунків-фактур у кожному розрахунковому періоді на суму 1/5 від вартості планового обсягу послуги, який визначений, відповідно до пункту 4.1 Договору, на підставі фактичного обсягу наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді.

Так, для лютого 2022 року плановий обсяг визначений на підставі фактичного обсягу послуги отриманого у грудні 2021 року - 2 155,101 МВт*год/5 = 431,020 МВт*год х 345 грн 64 коп. = 148 977 грн 75 коп. + 20% ПДВ = 178 773 грн 30 коп..

Для березня 2022 року плановий обсяг визначений на підставі фактичного обсягу послуги отриманого у січні 2022 року - 2 085,159 МВт*год/5 = 417,032 МВт*год х 345 грн 64 коп. = 144 142 грн 94 коп. + 20% ПДВ = 172 971 грн 53 коп..

Для квітня 2023 року плановий обсяг визначений на підставі фактичного обсягу послуги отриманого у лютому 2022 року - 1510,549 МВт*год/5 = 302,110 МВт*год х 345 грн 64 коп. = 104421 грн 30 коп. + 20% ПДВ = 125 305 грн 56 коп..

Відповідач визнає, що допустив прострочення оплати за послуги, надані йому Позивачем в лютому - квітні 2022 року. Однак, дослідивши поданий Позивачем розрахунок вбачається, що здійснюючи розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, Позивач виходив з вартості планового обсягу послуги, що є значно більшою за вартість фактичного обсягу послуги.

В лютому 2022 року Позивач зазначив, що вартість планового обсягу послуги становила 893866 грн 50 коп., а вартість фактичного обсягу, що зазначено в акті коригування від 27 липня 2022 року -564330 грн 85 коп..

В березні 2022 року Позивач зазначив, що вартість планового обсягу послуги становить 864857 грн 65 коп. (хоча мала б бути 564330 грн 85 коп., а отже сума кожного з п`яти платежів протягом місяця 564330 грн 85 коп. : 5=112866 грн 17 коп., а не 172971 грн 53 коп.), а вартість фактичного обсягу, що зазначено в акті коригування від 18 серпня 2022 року -156521 грн.

В квітні 2022 року Позивач зазначив, що вартість планового обсягу послуги становила 626527 грн 80 коп. (хоча мала б бути 156521 грн, а отже сума кожного з п`яти платежів протягом місяця 156521 грн: 5=31304 грн 20 коп., а не 125305 грн 56 коп.), а вартість фактичного обсягу, що зазначено в акті коригування від 20 вересня 2022 року становила 156521 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами пункту 5.7 Договору у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за Договором Відповідач сплачує ОСП пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Зі змісту пункту 5.1 Договору в редакції викладеній в додатковій угоді від 1 лютого 2022 року є попередній календарний місяць.

Отже, плановий обсяг послуги в лютому 2022 року мав би відповідати фактичному обсягу наданої послуги в січні 2022 року, вартість якої відповідно до акта приймання-передачі послуг за січень 2022 року від 31 січня 2022 року становила 864 857 грн 23 коп.. Однак при розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат Позивач зазначив як вартість планового обсягу послуги 893 866 грн 5 коп. (178773 грн 30 коп. x 5).

Плановий обсяг послуги в березні 2022 року мав би відповідати фактичному обсягу наданої послуги в лютому 2022 року, вартість якої відповідно до акта приймання- передачі послуг за лютий 2022 року від 28 лютого 2022 року становила 626527 грн 39 коп., яка актом-коригування від 27 липня 2022 року була зменшена і визначена в сумі 564 330 грн 85 коп.. При розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат Позивач зазначає як вартість планового обсягу послуги 864 857 грн 65 коп. (172971 грн 53 коп. x 5).

Плановий обсяг послуги в квітні 2022 року мав би відповідати фактичному обсягу наданої послуги в березні 2022 року, вартість якої відповідно до акта приймання- передачі послуг за березень 2022 року від 31 березня 2022 року становила 211965 грн 11 коп., яка актом-коригування від 18 серпня 2022 року була зменшена і визначена в сумі 156521 грн. При розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат Позивач зазначає як вартість планового обсягу послуги 626527 грн 8 коп. (125305 грн 56 коп. x 5).

В той же час оцінюючи здійснені апелянтом розрахунок та доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції констатує, що фактично скаржник по суті, не зважаючи на існуюче законодавство та положення Договору добивається можливості стягувати інфляційні, річні та штрафні санкції виходячи з максимальних сум аби перерахувати ці платежі в максимальних сумах, не беручи до уваги (ігноруючи) корегування іншої сторони щодо їх зменшення, чим самим усуваючись від їх нарахування відповідно до чинного Законодавства (усуваючись від перерахування цих сум після їх коригування стороною та намагаючись узаконення своєї бездіяльності в цій частині).

Оскільки як встановлено вище в даній постанові було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку Відповідача, судова колегія виснує про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому апеляційний господарський суд констатує, що у відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом пункту 5.7 Договору у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за Договором Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання Відповідачем своїх зобов`язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.

Положеннями пункту 7 Договору визначено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відтак, колегія суду прийшла до висновку, що сторонами у Договорі встановлено інший термін для нарахування пені, який є більшим за той, що визначений у статті 232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів враховуючи саме фактичний обсяг наданої послуги, здійснивши розрахунок пені за допомогою інтегрованого калькулятора системи «Ліга Закон» в межах періоду, визначеного Позивачем, виходячи з такого розрахунку:

·за період з 3 лютого 2022 року по 10 лютого 2022 року на суму боргу 112866 грн 17 коп. 494 грн 76 коп.;

·за період з 11 лютого 2022 року по 13 лютого 2022 року на суму боргу 225732 грн 34 коп. 371 грн 07 коп.;

· за період з 14 лютого 2022 року по 15 лютого 2022 року на суму боргу 220087 грн 86 коп. 241 грн 19 коп.;

·за період з 16 лютого 2022 року по 21 лютого 2022 року на суму боргу 332954 грн 03 коп. 912 грн 20 коп.;

· за 22 лютого 2022 року (один календарний день) на суму боргу 368362 грн 201 грн 84 коп..

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 2221 грн 01 коп. пені, а відтак у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1590 грн 73 коп. пені суд відмовляє.

Відповідне рішення було прийняте і місцевим господарським судом, відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд лишає без змін оспорюване судове рішення, в частині стягнення пені, відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині.

Що ж до вимоги Позивача про стягнення з Відповідача річних в розмірі 39359 грн 77 коп. та 190108 грн 06 коп інфляційних втрат, то колегія суду зауважує таке.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

За своїми ознаками, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Колегія суду здійснивши розрахунок інфляційних втрат за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", погоджується з вірністю розрахунку здійсненого судом першої інстанції в оспорюваному судовому рішенні.

З огляду на все вищевстановлене, правомірними та такими, що підлягають до стягнення будуть суми в розмірі 29515 грн 99 коп. 3% річних та 67912 грн 46 коп. інфляційних втрат.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції задовільняє позов Позивача до Відповідача в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат частково, а саме в сумі 29515 грн 99 коп. 3% річних та 67912 грн 46 коп. інфляційних втрат, відмовляючи при цьому в стягненні інфляційних втрат в розмірі 122190 грн 60 коп. та 9843 грн 78 коп. трьох відсотків річних.

Відповідне рішення прийняте в цій частині і місцевим господарським судом, відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

В той же час оцінюючи доводи апелянта щодо, ніби-то неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19 серпня 2022 року №912/1941/21 щодо порядку оплати вартості послуг з передачі електричної енергії згідно з договором про надання послуг з передачі електричної енергії, то колегія суду зауважує наступне. Предметом позову в справі №912/1941/21 була вимога НЕК «Укренерго» про стягнення пені, штрафу, 3% річних нарахованих за порушення ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» строків оплати наданих послуг з передачі електричної енергії за серпень, грудень 2019 року, січень, лютий, квітень, серпень, листопад, грудень 2020 року, січень-березень 2021 року. При цьому планові обсяги послуги, що були покладені в основу розрахунків штрафних санкцій у цей період визначалися на підставі повідомлень ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» (користувачем системи передачі) щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У справі ж №906/419/24 планові обсяги послуги визначали оператор системи передачі (НЕК «Укренерго»). Перед Верховним Судом у справі №912/1941/21 постало питання щодо того, чи є положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 8 квітня 2020 року № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» у відповідній редакції, спеціальними відносно положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №912/1941/21 зазначив про наявність підстав для застосування положень постанови від 8 квітня 2020 року № 766, у зв`язку з чим у період з 8 квітня 2020 року по 26 січня 2021 року (тобто до дати виключення з постанови від 8 квітня 2020 року № 766 положень про обмеження нарахування пені та стягнення штрафу) ОСП, що виконує функцію адміністратора розрахунків, яким є НЕК «Укренерго», не міг застосовувати до електропостачальників, яким є ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК», пеню та штраф за прострочення платежу. Поряд з тим колегія суду констатує, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №1431-02024, що діяв в спірний період в редакції, викладеній в Додатковій угоді від 1 лютого 2022 року. Водночас, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП (в редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди від 1 лютого 2022 року): Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до цього Кодексу. В преамбулі Додаткової угоди від 1 лютого 2022 року стоорни зазначили, що Договір укладається в новій редакції у зв`язку з приведенням Договору у відповідність до Кодексу системи передачі, необхідність якого зумовлена змінами внесеними постановою НКРЕКП від 10 листопада 2021 року №2027, зокрема змінами до типової форми Договору. Зважаючи на це, за змістом договір, укладений між позивачем та відповідачем (що були сторонами у справі №912/1941/21) відрізнявся від Договору, що діяв між Позивачем та Відповідачем - сторонами у справі №906/419/24. Таким чином правовідносини у справі №906/419/24 не є подібними з правовідносинами у справі №912/1941/21 за предметом, підставами позову, умовами договорів, за фактичними обставинами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає вищеописані посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, з огляду на що відхиляє їх з підстав зазначених у цій постанові суду апеляційної інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору та розподілу судових витрат (в тому числі на адвокатські послуги) місцевим господарським судом, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року у справі № 906/419/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року в справі № 906/419/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №906/419/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.