Постанова

від 09.12.2024 по справі 905/570/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Харків Справа № 905/570/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (вх.№2417Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2024 (рішення ухвалено суддею Лободою Т.О. в приміщенні Господарського суду Донецької області 12.09.2024 о 13:42, повний текст складено 23.09.2024) у справі №905/570/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів», м. Дніпро, код 00191052,

до Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш», м. Слов`янськ Донецької області, код 04873009,

про розірвання договору та стягнення 9570350,00 грн, та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш», м. Слов`янськ Донецької області, код 04873009,

до Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів», м. Дніпро, код 00191052,

про стягнення 210000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дружківський завод металевих виробів» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш», в якій просило суд: розірвати договір №12770/1 від 21.10.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» та Приватним акціонерним товариством «Дружківський завод металевих виробів», стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» грошові кошти в розмірі 9570350,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №12770/1 від 21.10.2021 в частині виготовлення та поставки продукції.

Приватне акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» про стягнення пені за прострочення платежу по договору №12770/1 від 21.10.2021 за період з 23.04.2023 по 24.04.2024 частково в сумі 210000,00 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2024 у справі №905/570/24 позов Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» до Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» задоволено частково в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» 9570350,00 грн, в решті вимог первісного позову відмовлено; зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» до Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» задоволено частково в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» пені в сумі 712,80 грн, в решті вимог зустрічного позову відмовлено; відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування стягнутих сум за первісним позовом та за зустрічним позовом; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» грошові кошти в сумі 9569637,20 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» витрати по сплаті судового збору в сумі 143555,25 грн, витрати на правову допомогу щодо первісного позову в сумі 248863,84 грн, витрати на правову допомогу за зустрічним позовом у сумі 56776,47 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» витрати по сплаті судового збору в сумі 10,71 грн.

Приватне акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить позов Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» до Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» 9570350,00 грн залишити задоволення, зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» до Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» пені в сумі 210000,00 грн задовольнити в повному обсязі. Також заявник апеляційної скарги просив суд в порядку підготовки розгляду справи вирішити клопотання про огляд речових доказів за місцем знаходження та про допит свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, таке:

- суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 693 ЦК України без урахування факту невиконання договірних зобов`язань позивачем за первісним позовом, адже відповідач мав право не поставляти не оплачену в повному обсязі продукцію позивачу і він не вважається таким, що прострочив зобов`язання за договором;

- місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків при дослідженні письмових доказів;

- внаслідок неправильного визначення предмету договору №12770/1 від 21.10.2021 суд дійшов неправильного висновку, що вказаний договір є змішаним та містить як положення договору поставки, так і положення договору підряду;

- судом першої інстанції невірно розтлумачені положення договору №12770/1 від 21.10.2021.

14.10.2024 від Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» надійшли доповнення до апеляційної скарги, які він просить розглядати з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2024 у справі №905/570/24. У доповненнях до апеляційної скарги відповідач посилається на упередженість суду першої інстанції на користь позивача, зокрема, шляхом зняття запитань відповідача представнику позивача та не встановлення обставини справи, що мають значення для справи. Нові обставини, що підлягають встановленню, на думку відповідача це: обставини, які обумовили причини прострочення позивачем термінів сплати третього платіжного етапу за договором; обставини, які обумовили причини, з яких позивач не цікавився обставинами виконання договору від 21.10.2021 до 13.10.2023; обставини, які позивач вважав поважними для прострочення виконання умов договору від 21.10.2021 відповідно до викладеного в листі відповідача від 13.10.2023; обставини невиконання позивачем умов п. 7.1 договору від 21.10.2021 по дружньому врегулюванню розбіжностей щодо виконання зобов`язань сторін договору після відповіді відповідача на лист від 13.10.2023; обставини втрати позивачем інтересу до виконання умов договору від 21.10.2021. Відповідач вказує, що докази, які підлягають дослідженню та оцінці це: відеозаписи судових засідань по справі, які зафіксували факти відмови головуючого судді в реалізації представником відповідача за первісним позовом з`ясувати обставини справи шляхом постановки запитань щодо обставин справи представнику за первісним позовом; досьє на позивача, відповідно до якого станом на 19.03.2024 офіційною адресою електронної пошти позивача є: dfm@ dfm.com.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (вх.№2417Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2024 у справі №905/570/24; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.12.2024.

08.11.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, зокрема, таке:

- судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачу у задоволенні відводів, адже вони були заявлені через незгоду з результатом розгляду його клопотань та процесуальними діями суду;

- недотримання відповідачем положень ГПК України при здійснені процесуальних дій з певного питання та прийняття судом відповідного рішення з такого питання, яке не задовольняє відповідача не свідчить про упередженість суду, а свідчить про ігнорування відповідачем вимог ГПК України;

- позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору, проте відповідач повідомив про неготовність продукції, а потім відмовився від пропозиції та вимог позивача повернути грошові кошти, що змусило останнього звернутися до суду для вирішення даного спору;

- твердження відповідача в апеляційній скарзі на невірне застосування судом першої інстанції положень ст. 693, 538, 594, 595 та 856 ЦК України є безпідставним, з огляду на те, що: у відзиві на позовну заяву та в запереченнях відповідач не посилався на факт притримання речі; продукція не була готова, а отже відповідач не міг притримати товар, який не був виготовлений; відповідач не повідомляв позивача про притримання продукції;

- піч шахтна газова, яка є предметом договору, не була виготовлена на 100%, отже відповідач не міг надати повідомлення про готовність продукції до відвантаження;

- безпідставним та необґрунтованим є посилання на неправильне визначення строку позовної давності та неправильне застосування ч. 6 ст. 232 ГК України;

- обґрунтованим є висновок суду про те, що у позивача було право вимагати від відповідача повернення сплачених ним коштів у разі не отримання продукції, що передбачено п. 6.9 договору, а також на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України;

- судом першої інстанції було зроблений вірний висновок про те, що договір від 21.10.2021 є змішаним, який містить як положення договору поставки, так і положення договору підряду. В апеляційній скарзі відповідачем не спростовано вказаної правової позиції, а посилання відповідача на те, що вказаний договір є виключно договором підряду спростовується текстом самого договору;

- в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що встановленню підлягають нові обставини, проте обставини, які відповідач зазначає як нові, є лише його правовою позицією та не відносяться до предмету спору.

08.11.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить поставити такі запитання іншій стороні:

- яка причина (чому) ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» прострочив оплату третього платіжного етапу в сумі 1000000,00 гривень на 15 п`ятнадцять календарних днів?

- чи мав ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» 09.02.2022 року фінансову можливість оплатити третій платіжний етап по договору №12770/1 від 21.10.2021 року в сумі 3028140,00 грн., а якщо не мав, то чому не повідомив про це ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш»?

- яка причина (чому) ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» прострочив оплату третього платіжного етапу в сумі 1000000,00 гривень на 22 двадцять два календарних дні?

- яка причина (чому) ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» не сплатив в межах третього платіжного етапу в сумі 1028140,00 гривень до 03.04.2022 року, до 13.10.2023 року?

- чи були наявними форс-мажорні обставини з прострочення ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» платежу по договору №12770/1 від 21.10.2021 року?

- коли (дата) та за яких обставин ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» відновив фінансову спроможність сплатити по договору №12770/1 від 21.10.2021 року та чому не здійснив оплату третього платіжного етапу?

- коли та внаслідок яких обставин ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» втратив інтерес до отримання від ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» продукції по договору №12770/1 від 21.10.2021 року?

- яка обставина перешкодила ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» розірвати договір № 12770/1 від 21.10.2021 року по взаємній згоді сторін на пропозицію ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш»?

- які обставини ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» визнавав як поважну причину не поставки (не доставки) продукції для ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш», висловлену в листі від 13.10.2023 року?

- яка причина (чому) ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» не відповів на пропозицію ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» виконати свої зобов`язання по договору № 12770/1 від 21.10.2021 року, висловлену в листі від 28.11.2023 року?

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 09.12.2024.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та заявлені клопотання.

Представник позивача проти апеляційної скарги та клопотань відповідача заперечував.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про огляд речових доказів за місцезнаходженням, зазначає таке.

В апеляційній скарзі відповідач не зазначає, які саме речові докази необхідно оглянути за їх місцезнаходженням. Водночас апеляційний господарський суд враховує, що в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про огляд речових доказів за місцем знаходження, яке заявлялося в суді першої інстанції. Відповідно до наданого клопотання відповідач просить провести огляд речових доказів по справі за участі свідка ОСОБА_2 в промислових приміщеннях ПрАТ «Кераммаш» по вул. Вокзальній (Свєрдлова) 1а, м.Слов`янськ Краматорського району Донецької області, 84105, та в орендованих у ПрАТ «Дніпропрессталь» приміщеннях в м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 139. Обґрунтовуючи таке клопотання відповідач посилався на те, що позивач у заявах по суті стверджує, що відповідач не виготовив комплектуючі до печі за договором №12770/1 від 21.10.2021, тому не поставив його в обумовлений цим договором строк. В свою чергу, відповідачем до відзиву на позовну заяву надані фотографії речових доказів, а саме: наявних комплектуючих до печі за вказаним договором, які в переважній частині є великими за габаритами і не можуть бути доставлені до суду. Відповідач зазначав, що такі речові докази знаходяться у приміщеннях ПрАТ «Кераммаш» та в орендованих у ПрАТ «Дніпропрессталь» приміщеннях у м. Дніпро, у зв`язку з чим просив провести їх огляд за місцезнаходженням.

Відповідно до положень ч.1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 93 ГПК України речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, огляд речових доказів по своїй суті має за мету встановлення обставин, що мають значення для справи.

Проте, звертаючись до суду з відповідними клопотаннями про огляд речових доказів ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» не зазначило, які саме обставини, що мають значення для справи, має встановити суд внаслідок проведення відповідних дій.

Якщо заявник переслідує мету доведення суду обставин щодо стану виготовлення продукції, то вочевидь така мета не може бути досягнута такою процесуальною дією, оскільки суд не має відповідних спеціальних знань та досвіду. При цьому, це не позбавляє заявника можливості доведення таких обставин іншими доказами, зокрема, письмовими, електронними або висновками експертів.

Крім того, позивач не заперечує тверджень відповідача про виготовлення комплектуючих до печі за договором №12770/1 від 21.10.2021, та зазначає, що ПрАТ «Кераммаш» у встановлені договором строки не здійснило поставку готової продукції. В свою чергу, відповідач визнає ті обставини, що предмет вказаного договору не був виготовлений повністю.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» про огляд речових доказів за місцем знаходження.

Розглянувши клопотання відповідача про допит свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ст. 88 ГПК України).

Згідно зі ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

В апеляційній скарзі відповідач не зазначає підстави для виклику судом для допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, в матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, а тому відсутні підстави для задоволення даного клопотання.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у суді першої інстанції заявлялись клопотання про огляд речових доказів за місцем знаходженням та допит свідків. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2024 відмовлено у задоволенні таких клопотань. Вказана ухвала в цій частині не підлягає оскарженню. Водночас відповідачем не включено до апеляційної скарги на рішення суду відповідні заперечення на ухвалу щодо вирішення судом першої інстанції відповідних клопотань.

Стосовно клопотання ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш», в якому він просить поставити запитання іншій стороні, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст.90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Отже, письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.

Втім, колегія суддів зазначає, що визначені у заяві питання не є тими, що спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для справи.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Предметом первісного позову є розірвання договору та стягнення грошових коштів з підстав невиконання відповідачем умов договору щодо строку постави продукції.

Предметом зустрічного позову є стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним виконанням умов договору.

Водночас питання саме підстав (причин) прострочення позивачем платежів за договором (їх не сплата), не входить до предмету доказування та не стосуються предмету спору.

Обставини не поставки продукції мають досліджуватися судом під час розгляду справи по суті за наявними в матеріалах справи доказами. Відтак надання чи ненадання позивачем пояснень з цього приводу, не впливає на повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин, що мають значення у цій справі та, відповідно, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оцінка доказів, зокрема, листів на які посилається відповідач (від 13.10.2023, від 28.11.2023) носить правовий характер та лежить в площині виключних повноважень судової юрисдикції.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав й для задоволення клопотання ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш», в якому він просить поставити запитання іншій стороні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

21.10.2021 між ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (постачальник) та ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» (замовник) укладено договір №12770/1 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується розробити, виготовити і поставити відповідно до технічних вимог (додаток №1, додаток №2), піч шахтну газову (з датчиком контролю вуглецевого потенціалу в печі) ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс згідно з ТУ У 29.2-04873009-002:2011, Цеховий канал димовидалення (20 метрів) (надалі - продукція), виконати монтажні, шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи (надалі - роботи), а замовник сплатити та прийняти продукцію та роботи в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в специфікації, на умовах СРТ м. Дружківка (відповідно до Інкотермс в редакції 2010 року) (п.1.1 договору).

Також, у п.1.1 договору сторонами погоджено специфікацію, в якій визначено найменування, кількість та вартість продукції, а саме:

1. Піч шахтна газова (з датчиком контролю вуглецевого потенціалу в печі) ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс згідно з ТУ У 29.2-04873009-002:2011 у кількості 1 шт, вартістю 11589250,00 грн без ПДВ.

2. Цеховий канал димовидалення (20 метрів) у кількості 1 шт вартістю 270000,00 грн без ПДВ.

3. Монтажні, шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи вартістю 758000,00 грн без ПДВ.

Всього на суму 12617250,00 грн без ПДВ, ПДВ 20% в сумі 2523450,00 грн, всього з ПДВ в сумі 15140700,00 грн.

Сума цього договору становить 15140700,00 грн з ПДВ. (п 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно, в наступному порядку:

- перший етап 30% від суми цього договору, що складає 4542210,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, оплачуються замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного договору обома сторонами до початку виконання робіт з виготовлення продукції (п. 2.3.1 договору).

- другий етап 20% від суми цього договору, що складає 3028140,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, оплачуються замовником протягом 60 календарних днів з моменту початку виготовлення (п. 2.3.2 договору).

- третій етап - 20% від суми цього договору, що складає 3028140,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, оплачуються замовником протягом 90 календарних днів з моменту початку виготовлення (п. 2.3.3 договору).

- четвертий етап - 20% від суми цього договору, що складає 3028140,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, оплачуються замовником протягом 7 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від постачальника про готовність продукції до відвантаження (п. 2.3.4 договору).

- п`ятий етап - 10% від суми цього договору, що складає 1514070,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, оплачуються замовником протягом 15 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі монтажних, шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт та акта про відповідність продукції, що поставляється, технічним вимогам, опису, зазначеним в додатку №1, додатку №2 цього договору (п. 2.3.5 договору).

Згідно з п. 3.1 договору початок виконання робіт з виготовлення продукції на підставі затверджених технічних вимог (додаток №1) та опису печі (додаток №2) до цього договору здійснюється постачальником протягом 1 робочого дня з моменту проведення попередньої оплати відповідно до п. 2.3.1 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору термін виготовлення та поставки постачальником замовнику продукції не більше 160 календарних днів з моменту отримання постачальником передплати згідно з п. 2.3.1 даного договору. За погодженням із замовником допускається дострокове виготовлення та поставка продукції з відповідною оплатою платіжних етапів на підставі виставленого рахунка.

Згідно з п. 3.4 договору постачальник зобов`язаний повідомити замовника про відвантаження продукції не менше ніж за 10 календарних днів до планової дати відвантаження. Про готовність продукції до відвантаження постачальник повідомляє замовника письмово в один із таких способів: факсом: (06267) 4-47-11, електронною поштою: dmf@dmf.com.ua, листом на адресу: 84205, Україна, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 3.

Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами товарних накладних. Остаточне приймання продукції за якістю і кількістю, а також випробування продукції здійснюється замовником згідно з пунктами 9.2-9.4 цього договору (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 3.8 договору перехід права власності на продукцію від постачальника до замовника - з моменту підписання сторонами товарних накладних, а також акта приймання-передачі монтажних, шеф-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт та акту про відповідність продукції, що поставляється, технічним вимогам, опису, зазначеним в додатку №1, додатку №2 цього договору.

Ризики випадкової загибелі та/або пошкодження продукції від постачальника до замовника переходять в момент передачі продукції замовнику відповідно до умов СРТ - м. Дружківка (місце - адреса замовника: Україна, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 3) згідно з Міжнародними правилами по інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС - ред.2010 р, з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, встановлених умовами цього договору. Тобто, ризики випадкової загибелі та/або пошкодження продукції від постачальника до замовника переходять в момент підписання сторонами акта приймання-передачі монтажних, шеф-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт та акта про відповідність продукції, що поставляється, технічним вимогам, опису, зазначеним в додатку №1, додатку №2 цього договору, при умові забезпечення замовником збереження переданих йому комплектуючих виробів та складових частин продукції до початку виконання робіт.

Сторони не несуть відповідальність за непрямі збитки та упущену вигоду в зв`язку з невиконанням зобов`язань за цим договором (п. 6.4 договору).

Обов`язки сторін по установці, монтажу, шеф-монтажу і пуско-налагоджуванню продукції, яка поставляється, викладені в додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.7 договору термін проведення монтажних, шеф-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт не більше 60 календарних днів після їх початку, за умови виконання замовником своїх зобов`язань, викладених в додатку №3 до цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору приймання замовником продукції та виконаних постачальником робіт оформлюється актом приймання-передачі монтажних, шеф-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт та актом про відповідність продукції, що поставляється, технічним вимогам, опису, зазначеним в додатку № 1, додатку № 2 цього договору (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 11.4 договору сторони мають право вносити в договір зміни та доповнення, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками обох сторін. Сторони не можуть в односторонньому порядку змінити або відмовитися від виконання умов цього договору, за виключення випадків, які прямо передбачаються цим договором та/або чинним законодавством України (п. 11.5 договору).

Сторони домовилися, що будь-які повідомлення, які сторони адресують один одному в рамках виконання даного договору, можуть передаватися за допомогою повідомлень по електронній пошті: від постачальника info@kerаmmash.com; від замовника dmf@dmf.com.ua (п. 11.14 договору).

Відповідно до п. 11.18 договору замовник має право розірвати в односторонньому порядку даний договір і вимагати відшкодування збитків у випадку, якщо постачальник у строк, визначений даним договором не здійснив поставку продукції, не розпочав виконання монтажних, шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт або виконує роботи з порушенням погоджених строків, не забезпечує на місці виконання робіт виконання необхідних заходів щодо техніки безпеки й пожежної безпеки.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Також, в матеріалах справи містяться додатки №1-№3 до договору.

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено Технічні вимоги на розробку, виготовлення печі шахтної газової (з датчиком контролю вуглецевого потенціалу в печі) ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс; у додатку № 2 до договору погоджено опис печі шахтної газової (з датчиком контролю вуглецевого потенціалу в печі) ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс; у додатку №3 до договору погоджено відомість розподілу робіт з проектування, виготовлення, монтажу і пуско-налагодження печі шахтної газової (з датчиком контролю вуглецевого потенціалу в печі) ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс.

До додатків № 1 та № 2 були внесені зміни додатковою угодою № 1 від 22.11.2021, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками.

У квітні 2024 ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» звернулося до господарського суду з позовом, в кому просив розірвати договір №12770/1 від 21.10.2021 укладений між ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» та ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» і стягнути з останнього 9570350,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» зазначало, що ним відповідно до умов договору здійснено оплату в такому порядку: 26.10.2021 по першому етапу в сумі 4542210,00 грн (з ПДВ); 29.12.2021 по другому етапу в сумі 3028140,00 грн. (з ПДВ); 09.02.2022 та 16.02.2022 по третьому етапу в сумі 2000000,00 грн (з ПДВ). Всього за договором сплачено 9570350,00 грн. Також, як зазначає позивач, ним було здійснено оплату в розмірі 49200,00 грн. (з ПДВ) 09.08.2021 та 49200,00 грн. (з ПДВ) 28.12.2021.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, не виготовив та не поставив продукцію у встановлений договором строк (160 днів з моменту здійснення оплати по першому етапу).

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача була надіслана претензія від 16.01.2024 за №24/01-4 з проханням розірвати договір та повернути сплачені на виконання договору грошові кошти, а саме 9668750, 00 грн. Проте відповідач листом від 31.01.2024 відмовив позивачу у задоволенні вказаної претензії.

Також, позивачем направлено відповідачу лист №24/03-45 від 18.03.2024, в якому він повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав повернути всі сплачені на виконання договору грошові кошти, а саме 9570350,00 грн. Проте, відповідач у відповідь надав лист №01/019 від 19.03.2024, в якому не погодився з одностороннім розірванням договору та вимогою повернути грошові кошти.

Вказані обставини стали підставою для звернення первісного позивача з даним позовом.

До свого позову ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» надало, зокрема:

- договір №12770/1 від 21.10.2021 з додатком №1 до договору;

- платіжні інструкції №5936 від 28.12.2021 на суму 49200,00 грн, №670 від 16.02.2022 на суму 1000000,00 грн., №5947 від 29.12.2021 на суму 3028140,00 грн., №3689 від 09.08.2021 на суму 49200,00 грн., №551 від 09.02.2022 на суму 1000000,00 грн., №4935 від 26.10.2021 на суму 4542210,00 грн.;

- лист від 16.01.2024 вих.№24/01-4 адресований відповідачу, в якому позивач з посиланням на п. 5.2, 5.3 договору, а також на ст. 188 ГК України пропонував розірвати договір №12770/1 від 21.10.2021 та просив повернути усі сплачені за договором кошти;

- лист-відповідь від 31.01.2024 вих.№05/008, адресований позивачу, в якому відповідач звертав увагу на те, що отримані від позивача грошові кошти у сумі 9570350,00 грн було витрачено на придбання матеріалів, обладнання та комплектуючі на виконання зобов`язань за договором №12770/1 від 21.10.2021. Відповідач просив повідомити про готовність позивача в подальшому виконувати умови договору, здійснити доплату 1028140,00 грн третього платіжного етапу, здійснити оплату 3028140,00 грн четвертого платіжного етапу, прийняти поетапне відвантаження основних елементів металоконструкцій печі шахтної ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс та іншого закупленого обладнання та матеріалів, узгодити умови подальшого відстрочення виконання зобов`язань, узгодити зміну ціни контракту відповідно до умов, що склались внаслідок прострочення платежів та прострочення прийомки готової до часткового відвантаження печі шахтної ТермоГаз ШЗ-33.36/800 И2-HRс;

- лист позивача від 18.03.2024 вих.№24/03-45 адресований відповідачу, в якому позивач нагадав, що ПрАТ «Кераммаш» прострочило виготовлення та поставку продукції майже на 2 роки, у зв`язку з чим вимагав протягом 7 днів з моменту направлення даної вимоги, повернути на користь ПрАТ «ДЗМВ» сплачені за договором №12770/1 від 21.10.2021 грошові кошти в розмірі 9570350,00 грн., а також повідомляв про те, що в односторонньому порядку розриває вказаний договір.

Заперечуючи проти позову ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» зазначав, зокрема, таке:

- умови договору ним не порушені. Позивач не надав згоду на відвантаження печі шахтної газової та на початок монтажних робіт, тому строк поставки не сплив;

- відповідач вважає, що в даному випадку між сторонами укладено договір підряду, а не поставки;

- позивач не вчасно здійснював свої зобов`язання за договором. Так, 29.12.2021 відповідно до п. 2.3.2 договору позивач оплатив рахунок від 17.12.2021 на суму 3028140,00 грн. з прострочкою платежу 3 календарних дні; 09.02.2022 відповідно до п. 2.3.3 договору не виконав свої зобов`язання здійснити платіж протягом 90 календарних днів з дня першого платежу, частково оплатив рахунок від 24.01.2022 на суму 3028140,00 грн., перерахувавши відповідачу 1000000,00 грн. з прострочкою платежу 15 календарних днів та 10000000,00 грн. з прострочкою 22 календарних дні. Залишок не сплачених грошових коштів за цим рахунком 1028140,00 грн.;

- в порушення умов п. 2.3.4 договору позивач не виконав зобов`язання за договором та не оплатив 3028140,00 грн четвертого платіжного етапу протягом 7 календарних днів з дня письмового про готовність продукції до відвантаження;

- відповідач добросовісно виконував свої зобов`язання за договором по виготовленню печі шахтної газової, проте позивач відмовився оплатити в повному обсязі третій платіжний етап, підтвердити готовність прийняти відвантаження виготовленої печі для початку її монтажу, підтвердити готовність виробничої площадки для початку монтажу, здійснити четвертий платіжний етап за договором, чим перешкодив закупці комплектуючих печі для її поставки в повному комплекті;

- 09.09.2022 територія та будівлі відповідача зазнали ракетного обстрілу, було пошкоджено майно ПрАТ «Кераммаш», в тому числі виготовлене для позивача за договором №12770/1 від 21.10.2021, про що складено акт пошкодження майна ПрАТ «Кераммаш» та визнано потерпілим по кримінальному провадженню;

- 28.11.2023 відповідач письмово повідомив позивача про стан виконання договору з наданням фотографій на підтвердження факту наявності майна, виготовленого та закупленого за отримані від позивача грошові кошти. Проте, після отримання цієї інформації позивач безпідставно вимагає повернути йому кошти, витрачені на виконання умов договору;

- договір №12770/1 від 21.10.2021 не підлягає розірванню, оскільки відповідач не порушував його істотні умови.

До відзиву ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» додані, зокрема:

- договір, товарно транспортні накладні, видаткові накладні укладені та підписані з третіми особами;

- лист Торгово- промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1; акт від 09.01.2023 про втрату майна через руйнування приміщення монтажу електрообладнання під час обстрілу території підприємства 09.09.2022;

- рішення оперативних нарад від 25.01.2022, від 01.02.2022, від 23.02.2022;

- заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- листування відповідача з позивачем.

Так, зокрема, листом від 02.02.2022 відповідач повідомив позивача про готовність з 21.02.2022 розпочати поетапне відвантаження основних елементів металоконструкцій (каркас, основу) печі шахтної газової та приступити до виконання монтажних робіт, у зв`язку з чим просив позивача підтвердити готовність до приймання металоконструкцій печі та готовність до початку монтажних робіт на виробничій ділянці позивача.

Листом від 09.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором №12770/1 від 21.10.2022 у зв`язку із введенням в Україні військового стану та просив вважати ситуацію, яка склалася форс-мажорними обставинами; зазначав про те, що повідомить про продовження роботи коли зміняться обставини.

Листом від 13.10.2023 позивач пропонував відповідачу обговорити подальші дії щодо виконання договірних зобов`язань та повідомив відповідача про адреси для листування.

Відповідач листом від 28.11.2023 у відповідь на звернення позивача від 13.10.2023 зазначив, що незважаючи на воєнну ситуацію він готовий продовжити виконання договору №12770/1 від 21.10.2022, при цьому потрібно вирішити питання пов`язані з виникненням воєнної ситуації.

10.04.2024 позивач у відповіді на претензію відповідача зазначив, що не визнає заявлену суму пені у розмірі 1630068,90 грн. Станом на дату підготовки даної відповіді жодного письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження він не отримував. Тому з його сторони відсутнє порушення п. 3.2.4 договору, оскільки не настав момент оплати, визначений датою отримання письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження . Крім того позивач зазначав, що порушення ним п. 3.2.3 договору, яке полягає у несвоєчасній оплаті третього етапу за договором, обумовлено об`єктивними причинами, а саме: відсутністю інформації щодо стану справ на підприємстві відповідача та можливостей продовжувати виконувати договірні зобов`язання з початком військової агресії та протягом дії воєнного стану, а також частково зупинкою роботи підприємства позивача. Також позивач зазначав, що від відповідача не надходило жодних повідомлень, які би могли підтвердити наміри відповідача та можливості виконувати договірні зобов`язання у подальшому.

У листі від 23.04.2024 відповідач повідомив позивача про те, що грошові кошти в сумі 9570350,00 грн., які отримані від позивача, були витрачені за умовами договору №12770/1 від 21.10.2021 на розробку проекту, технічного завдання та складові частини замовленої виключно для ПрАТ «ДЗМВ» шахтної газової печі. Відповідач зазначав, що він має намір виконати свої зобов`язання за договором з урахуванням зміни обставин його виконання.

Також, відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» на користь ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» пені за прострочення платежу по договору №12770/01 від 21.10.2021 за період з 23.04.2023 по 24.04.2024 частково в сумі 210000,00 грн, в обґрунтування якої посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом прострочив платежі по договору №12770/1 від 21.10.2021 на суму 4056280,00 грн., з яких 1028140,00 грн. недоплата по третьому етапу, та не сплата 3028140,00 грн. четвертого етапу. Тому відповідно до п. 6.3 договору за прострочення оплати згідно з пунктами 2.3.2-2.3.5 понад 10 календарних днів ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» має сплатити ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» пеню. Загальна сума пені за підрахунками позивача за зустрічним позовом складає 1551499,29 грн., проте заявлено до стягнення 210000,00 грн.

У відповіді на відзив на позовну заяву ПрАТ «ДЗМВ» наполягає, що договір №12770/1 від 21.10.2021 є договором поставки, а не договором підряду, як стверджує ПрАТ «Кераммаш».

Також ПрАТ «ДЗМВ» зазначає, що не отримувало від ПрАТ «Кераммаш» листа від 02.02.2022 за №05/016. Вказує, що ПрАТ «Кераммаш» не направляло ПрАТ «ДЗМВ» повідомлення про готовність продукції до відвантаження в порядку, встановленому договором. Також стверджує, що ПрАТ «Кераммаш» не надано доказів того, що лист від 02.02.2022 року за № 05/016, а також інші його листи, направлялись ним в порядку, встановленому договором, а саме з e-mail ПрАТ «Кераммаш» - info@kerammash.com, або ж підписувався кваліфікованим електронним підписом, як того вимагає закон, в разі, якщо його було направлено з іншого e-mail. Крім того, стверджує, що в наданому до матеріалів справи листі від 02.02.2022 року за № 05/016, на який посилається ПрАТ «Кераммаш» не йде мова про готовність здійснити поставку продукції, як того вимагали умови договору, а зазначається лише про часткове відвантаження певних елементів продукції, що не передбачено договором.

ПрАТ «ДЗМВ» також заперечує проти тверджень ПрАТ «Кераммаш» про порушення умов договору в частині оплати четвертого етапу оплати. Зазначає, що за умовами договору четвертий етап оплати продукції мав бути здійснений протягом 7 календарних днів з моменту письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження. Однак строк оплати за четвертим етапом оплати не настав, оскільки повідомлення про готовність продукції до відвантаження в порядку, передбаченому договором, ПрАТ «ДЗМВ» не отримувало ні на електронну пошту, ні на адресу підприємства. А сама продукція піч шахтна газова, не виготовлена ПрАТ «Кераммаш» в повному обсязі. Зазначає про те, що відповідач не виставляв рахунок на оплату четвертого етапу.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, ПрАТ «ДЗМВ» зазначає, що з його боку відсутнє істотне порушення умов договору. Так, ПрАТ «ДЗМВ» належним чином виконало зобов`язання за договором щодо першого етапу оплати. За умовами договору ПрАТ «Кераммаш» мало розпочати роботи з виготовлення продукції протягом одного дня після такої оплати, а продукція мала бути виготовлена та поставлена в межах 160 днів з моменту такої оплати. Отже, саме з моменту здійснення оплати по першому етапу у ПрАТ «Кераммаш» виникло зобов`язання виготовити та поставити продукцію. Однак, саме ПрАТ «Кераммаш» порушило своє зобов`язання та не поставило продукцію.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про розірвання договору є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2022, тобто до подання позовної заяви про розірвання договору. В свою чергу договір, який припинив свою дію, не може бути розірваний.

Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що у позивача за первісним позовом станом на 25.01.2022 не було обґрунтованих підстав для нездійснення оплати 3 платіжного етапу в повному обсязі. Водночас, у відповідача за первісним позовом станом на 04.04.2022 не було обґрунтованих підстав для невиконання своїх зобов`язань з виготовлення та поставки продукції. Таких підстав не було у сторін і станом на жовтень 2023 року.

Суд першої інстанції врахував, зокрема, що несплата позивачем за первісним позовом 9,7% від загальної суми платежів, що мали бути здійсненні до отримання повідомлення про готовність продукції, ніяким чином не вплинула на виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань по виготовленню, повідомленні про готовність і поставці продукції. У разі нездійснення попередньої оплати продавець дійсно має право не передавати товар покупцю, у такому разі продавець має право пред`явити вимогу до покупця щодо сплати коштів, заявити відповідні вимоги до суду, тобто інша сторона має право достеменно бути обізнаною про виконання договору іншою стороною та про її претензії. Однак, відповідачем за первісним позовом не було пред`явлено до позивача за первісним позовом вимоги про здійснення доплати. При цьому, місцевий господарський суд врахував, що продавець має право не передавати наявний у нього товар, а як встановлено в даній справі відповідач за первісним позовом не мав готової продукції і не готовий до її передачі в повному обсязі і на даний час.

У жовтні 2023 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з листом щодо виконання умов договору № 12770/1 від 21.10.2021. Після проведеного листування між сторонами було з`ясовано, що продукція не була виготовлена, обґрунтованих підстав для не виготовлення продукції у відповідача за первісним позовом не було, крім того, відповідач за первісним позовом вказував на те, що необхідно переглянути умови щодо ціни, оскільки виросли ціни на комплектуючі (як також встановив суд, комплектуючі не були закуплені своєчасно в повному обсязі та по актуальним цінам станом на квітень 2022 року саме за свідомої відмови відповідача за первісним позовом від відповідних своїх контрактів, що було його рішенням і ризиком власної господарської діяльності), отже, після жовтня 2023 року з`ясовано, що відповідач не виконав умови договору № 12770/1 від 21.10.2021, так і надалі фактично відмовився від виконання договору на умовах, що були ним погоджені раніше.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача за первісним позовом виникло право відповідно до п. 6.9 договору і ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагати від відповідача за первісним позовом повернення сплачених коштів (коштів, які були сплачені на виконання умов договору за трьома платіжними етапами та які фактично є сумою попередньої оплати).

Одночасно, у позивача за первісним позовом виникло право заперечувати щодо подальшої сплати відповідачу за первісним позовом суми платежу за третім платіжним етапом у повному обсязі, оскільки стала очевидною неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі та наявність істотної затримки у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

Враховуючи, що право позивача за первісним позовом вимагати повернення сплачених ним коштів у разі не отримання продукції, передбачено в п. 6.9 договору, а також ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом коштів у сумі 9570350,00 грн, які були сплачені позивачем за первісним позовом в якості попередньої оплати за трьома платіжними етапами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме з направленням позивачем за первісним позовом вимоги про повернення коштів, зобов`язання сторін за договором № 12770/1 від 21.10.2023 припинились, а у відповідача за первісним позовом виник обов`язок повернути кошти позивачу за первісним позовом.

В частині зустрічних позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач за первісним позовом дійсно прострочив оплату третього платіжного етапу (п.п. 2.3.3 договору) частково на суму 1028140,00 грн по строку сплати 25.01.2022, при цьому щодо четвертого платіжного етапу (п. 2.3.4 договору) строк сплати не настав. Таким чином, нарахування пені на суму четвертого платіжного етапу є неправомірним, оскільки відсутнє порушення такого зобов`язання.

Щодо третього платіжного етапу місцевий господарський суд встановив, що відповідне зобов`язання виникло та вважається припиненим з 19.03.2024 (з наступного дня після направлення та отримання відповідачем відповідної вимоги про повернення коштів), отже у відповідача за первісним позовом виникло право на нарахування пені на несплачену суму третього платіжного етапу з 26.01.2022.

За таких обставин, враховуючи продовження на строк дії карантину (по 30.06.2023) 6-місячного строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції зазначив, що вірним періодом нарахування пені за прострочення оплати третього платіжного етапу на суму 1028140,00 грн є період з 26.01.2022 по 30.06.2023 (тобто дату припинення дії карантину), а тому ПрАТ «Кераммаш» безпідставно вважає, що воно має право на нарахування ПрАТ «ДЗМВ» пені на заборгованість оплати третього платіжного етапу до 24.04.2024. Суд також звернув увагу на неправомірність нарахування пені після 19.03.2024, оскільки дійшов висновку, що зобов`язання сторін припинились. Оскільки відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 25.04.2023 по 24.04.2024, враховуючи строк дії карантину та положення ч. 6 ст. 232 ГК України, вірним періодом нарахування пені (з урахуванням наданого розрахунку та заявленого періоду відповідачем за первісним позовом) суд визнав з 25.04.2023 по 30.06.2023. Здійснивши перерахунок пені за період з 25.04.2023 по 30.06.2023 на суму боргу в розмірі 1028140,00 грн, суд першої інстанції встановив, що вірним є нарахування пені в розмірі 94363,53 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач самостійно визначив до стягнення за період з 25.04.2023 по 27.07.2023 пеню в сумі 1000,00 грн, а суд вважає вірним нарахування пені лише за період з 25.04.2023 по 30.06.2023, тому визначив суму до стягнення, вирахувавши процентні співвідношення. Виходячи з розрахунку відповідача за первісним позовом та перерахунку, здійсненого судом першої інстанції, суд дійшов висновку про правомірність заявленої до стягнення відповідачем за первісним позовом у зустрічному позові пені в сумі 712,80 грн, яка і підлягає стягненню з позивача за первісним позовом.

Стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходячи із критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), враховуючи конкретні обставини даної справи, дійшов висновку, що розмір підтверджених ПрАТ «ДЗМВ» витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням зазначеної в деталізаціях погодинної ставки та курсу Євро до гривні у відповідні періоди надання послуг) за первісним позовом становить 254124,21 грн та за зустрічним у розмірі 56970,17 грн.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.

Разом з цим законодавець у статті 628 ЦК України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Слід значити, що у цивілістичній доктрині визначається, що «елементи різних договорів» можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов`язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.

Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів, адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір №12770/1 від 21.10.2021 є змішаним та містить в собі елементи договору підряду та поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, п. 2.3.1 договору передбачено, що перший платіж у сумі 4542210,00 грн здійснюється позивачем протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного договору до початку виконання робіт з виготовлення продукції.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом 26.10.2021 здійснив на користь відповідача за первісним позовом платіж на суму 4542210,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4935 від 26.10.2021.

Таким чином, відповідно до умов пункту 3.1 договору відповідач за первісним позовом повинен був розпочати виготовлення продукції з 27.10.2021, а відповідно до умов пункту 3.3 договору виготовити та поставити продукцію не пізніше 04.04.2022.

Згідно з п. 2.3.2 договору другий платіж у сумі 3028140,00 грн здійснюється позивачем за первісним позовом протягом 60 календарних днів з моменту початку виготовлення, тобто в строк до 26.12.2021.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом здійснив на користь відповідача за первісним позовом платіж на суму 3028140,00 грн згідно платіжної інструкції № 5947 від 29.12.2021.

Згідно з п. 2.3.3 договору третій платіж у сумі 3028140,00 грн здійснюється позивачем за первісним позовом протягом 90 календарних днів з моменту початку виготовлення, тобто в строк до 25.01.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, третій платіж був здійснений позивачем за первісним позовом частково, а саме: 09.02.2022 на суму 1000000,00 грн згідно платіжної інструкції № 551 від 09.02.2021, 16.02.2022 на суму 1000000,00 грн згідно платіжної інструкції № 670 від 16.02.2022.

Інші зобов`язання за договором, як вірно встановив суд першої інстанції, сторонами виконані не були: позивач за первісним позовом не оплатив повністю третій платіжний етап (залишок несплаченої суми складає 1028140,00 грн), а відповідач за первісним позовом не виготовив та не поставив продукцію позивачу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач за первісним позовом посилається, зокрема, на те, що позивач за первісним позовом на лист відповідача щодо поставки продукції не надав підтвердження своєї згоди на її прийняття, а також позивач не здійснив оплату четвертого етапу після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження. Відповідач за первісним позовом посилається на лист вих. № 05/016 від 02.02.2022 та на доказ на підтвердження факту його направлення позивачу на скріншот з електронної поштової скриньки: akincha@kerammash.com.

Позивач за первісним позовом заперечує факт отримання вказаного листа, посилається на те, що вказаний лист згідно наданого скріншоту направлено не з e-mail ПрАТ «Кераммаш» - info@kerammash.com, який визначений сторонами в договорі як електронна скринька, з якої ведеться листування в електронному вигляді, а також не надано доказів підписання такого листа кваліфікованим електронним підписом, як того вимагає закон, в разі, якщо його було направлено з іншого e-mail, а не з того, який вказаний в договорі.

В матеріалах справи міститься копія листа вих. № 05/016 від 02.02.2022, в якому ПрАТ «Кераммаш» повідомляє ПрАТ «Дружківський завод металевих конструкцій» про те, що готовий з 21.02.2022 почати поетапне відвантаження основних елементів металоконструкцій (каркас, основу) печі шахтної газової та приступити до виконання монтажних робіт. У листі ПрАТ «Кераммаш» просить підтвердити готовність до приймання металоконструкцій печі та про готовність до початку монтажних робіт на виробничій площадці ПрАТ «ДМЗК».

Із наданого скріншоту з електронної поштової скриньки вбачається, що вказаний лист направлено відповідачем за первісним позовом 02.02.2022 з e-mail: akincha@kerammash.com на e-mail: Papenko@dmf.com.ua та dmf@dmf.com.ua.

Суд першої інстанції, дослідивши копії листів, роздруківок та скріншотів з електронних поштових скриньок, які надані сторонами, а також здійснивши дослідження електронного доказу - електронної поштової скриньки akincha@kerammash.com, вірно встановив, що фактично листування велось між сторонами не лише з тих поштових скриньок, які визначені в договорі, а й з інших поштових скриньок працівників сторін, які є поштовими скриньками корпоративної пошти кожної сторони. Таке листування приймалось сторонами, велись певні перемовини щодо питань, які виникали при виконанні договору, зокрема, щодо узгодження технічних характеристик як печі, так і робіт, необхідних для її встановлення.

Щодо відсутності доказів отримання електронного листа, слід зазначити, що в електронній скриньці akincha@kerammash.com наявне лише одне автоматичне повідомлення системи про доставку та отримання листа адресатом, а також є листи-підтвердження, які безпосередньо направлені отримувачем таких листів, з чого суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що як налаштування автоматичних повідомлень про доставку електронних листів, так і безпосередньо направлення отримувачем підтвердження, залежить лише від волі та активних дій користувача - отримувача електронної поштової скриньки. При направленні листа електронною поштовою скринькою відповідач за первісним позовом позбавлений можливості самостійно отримати підтвердження того, що його електронний лист доставлений адресату без відповідних дій іншої сторони: або налаштування пошти або самостійного повідомлення про отримання листа. В поштовій електронній скриньці akincha@kerammash.com наявні відповіді на всі листи, які були направлені з даної поштової скриньки позивачу за первісним позовом, крім листа від 02.02.2022. Також, місцевий господарський суд вірно врахував, що позивач за первісним позовом стверджує про втрату ним доступу до корпоративної електронної пошти dmf.com.ua через втрату серверу, що було наслідком ведення бойових дій на території України, а отже на даний час достеменно встановити наявність вказаного листа на сервері позивача є неможливим.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що більш вірогідним є те, що позивач за первісним позовом отримав вказаний лист, однак не відреагував на нього.

В суді апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом зазначав, що не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Проте, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо висновку суду першої інстанції про отримання листа позивачем. Навпаки, відповідач наполягає на цих обставинах. В свою чергу позивачем за первісним позовом не оскаржувалось рішення суду першої інстанції із зазначених мотивів.

Отже, хоча вказаний лист направлений не з тієї поштової скриньки, яка визначена сторонами для листування (п.11.14 договору), а також такий лист не був підписаний кваліфікованим електронним підписом, з урахуванням фактичних відносин, що склались між сторонами, з метою виконання умов договору, позивач за первісним позовом мав можливість відреагувати на нього. Також, умовами п. 3.3 договору за погодженням із замовником допускається дострокове виготовлення та поставка продукції з відповідною оплатою платіжних етапів на підставі виставленого рахунка. Пунктом 3.4 договору визначений обов`язок постачальника повідомити замовника про відвантаження продукції.

В свою чергу лист від 02.02.2022 не є повідомленням про готовність продукції до відвантаження, оскільки в даному листі зазначено лише про готовність почати поетапне відвантаження основних елементів металоконструкцій печі, однак не вказано про повну готовність такої печі. Крім того, такий лист не спрямований і на узгодження дострокового виготовлення та поставки продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2023 відповідач направив позивачу лист вих. № 05/107 від 17.10.2023, в якому ПрАТ «Кераммаш» підтверджує дію Договору №12770/1 від 21.10.2021 та повідомляє, що виконання замовлення було призупинено через зупинку підприємства. Також повідомляє, що ПрАТ «Кераммаш» вжило заходи щодо забезпечення частин не відправленої на адресу ПрАТ «ДЗМВ» продукції, закуплених в рамках виконання договору матеріалів та комплектуючих виробів, однак, частина виробничих площ компанії постраждала під час обстрілів, в тому числі щодо замовлення ПрАТ «ДЗМВ». Вказує, що ПрАТ «Кераммаш» знадобиться деякий час для підготовки розгорнутої відповіді за станом справ у рамках договору №12770/1 від 21.10.2021, та що ПрАТ «Кераммаш» підготує матеріали, де будуть відображені наявність або відсутність відповідних виготовлених чи закуплених частин, матеріалів та комплектуючих виробів, після чого товариство зможе обговорити можливі шляхи та терміни завершення робіт у рамках договору.

Також, в матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.11.2023, в якому він повідомляв позивача, що незважаючи на воєнну ситуацію він готовий продовжити виконання договору №12770/1 від 21.10.2022, при цьому потрібно вирішити питання пов`язані з виникненням воєнної ситуації. Зокрема, відповідач зазначав, що у зв`язку з затримками фінансування договору, підприємство не ввезло від виробника із Німеччини замовлення газопальникове обладнання. Необхідно вирішити питання пов`язані з підтвердженням можливості ввезення в інтересах підприємств з реєстрацією в Донецькій області пальникового обладнання та обладнання для газоаналізу, виробленого в Німеччині. У зв`язку із затримкою фінансування печі в лютому 2022 пальникове обладнання не було оплачено, відповідно є подорожчання даних позицій. Крім того, з виготовлення частин для жароміцного муфеля викладена в листуванні з виробником. Проте, в Україні не залишились необхідного обладнання для виготовлення денців з габаритами. Найближчі країни, де можна замовити ці вироби Туреччина та Німеччина, що вимагає часу. Шафа управління печі знищена при обстрілі території підприємства, тобто потрібен час та ресурси для повторного виготовлення втраченої частини. У зв`язку із викладеним відповідач пропанував: розпочати відвантаження наявних елементів; обговорити обсяги та терміни продовження фінансування; обговорити терміни прийняття фундаментів та терміни початку монтажних робіт на території підприємства позивача.

Із заяви свідка ОСОБА_2 , який у рамках своїх посадових обов`язків з листопада 2021 року здійснював забезпечення виробництва замовлення №45-21 ТМЦ (товарно матеріальні цінності), відповідав за закупівлю та забезпечення логістики (в межах укладеного договору) вбачається, що станом на 21.02.2022 майже усі необхідні ТМЦ були замовлені, оплачені і поступили на склад підприємства для подальшого відвантаження ПрАТ «ДЗМВ», за винятком пальників компанії WS Германія, обладнання до пальників компанії LM Indastry, обладнання для контролю вуглецевого потенціалу компанії Mesa Electronic GmbH, які повинні були поставлені ПрАТ «Кераммаш» у березні 2022 та муфелю зі сталі 20*23н18 виробництва ТОВ «Науково виробниче об`єднання «СЗХНО», готовність для відвантаження на початок квітня 2022. Обладнання до пальників компанії LM Indastry, вартістю 283140,00 грн., пройшло митне оформлення в режимі «експорт» 17.02.2022, а пальники компанії WS, вартістю 1366200,00 грн., пройшли митне оформлення в режимі «експорт» 22.02.2022 в Германії і були готові до відвантаження. У зв`язку з тим, що третій етап фінансування у розмірі 3028140,00 грн. до 21.02.2022 зі сторони ПрАТ «ДЗМВ» не був виконаний у повному обсязі і його наміри щодо виконання своїх обов`язків за договором №12770/1 від 21.10.2021 були незрозумілі, станом на 24.02.2022 доставка пальників та обладнання для пальників, а також обладнання для контролю вуглецевого потенціалу не відбулася за причини дефіциту фінансування. Крім того, у зв`язку із відсутністю платежів ПрАТ «ДЗМВ» за вказаним договором та відповідного платежу ПрАТ «Кераммаш» на користь ТОВ «НВО СЗНХО» поставка муфелю не відбулась.

Отже піч шахтна газова, яка є предметом договору, не була повністю виготовлена як на час звернення з листом про готовність до відвантаження від 02.02.2022, так і станом на теперішній час, що не заперечується і відповідачем.

В свою чергу відповідач зазначає, що продукція ним не виготовлена повністю саме з вини позивача, оскільки останній не здійснив оплату третього платіжного етапу в повному обсязі та четвертого етапу.

Проте, колегія суддів зазначає, що сторони передбачили оплату товару частинами, при цьому три платіжні етапи фактично є попередньою оплатою (авансовими платежами), а виготовлення продукції за умовами договору не ставиться в залежність від здійснення позивачем певних етапів оплати. Тобто умовами договору не передбачено, що такі платежі є фінансуванням етапів виготовлення продукції та сторонами не передбачались етапи виготовлення продукції. Отже, невнесення позивачем частини попередньої оплати в сумі 1028140,00 грн не впливало на обов`язок виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань з виготовлення печі.

В свою чергу відповідач самостійно відмовився від закупівлі комплектуючих на суму, що явно перевищувала суму 1028140,00 грн, яка залишилась до сплати позивачем за первісним позовом як авансовий платіж.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно положень ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю. Відповідно, відповідач за первісним позовом самостійно прийняв рішення щодо відмови від закупівлі комплектуючих для печі та не виготовив піч у повній комплектації, що є ризиком його власної господарської діяльності.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість виготовити піч у зв`язку з несплатою позивачем попередньої оплати є необґрунтованими.

Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції загальна вартість печі шахтної газової становить 13907100,00 грн. (з ПДВ), згідно перших трьох етапів має бути здійснена передоплата в сумі 10598490,00 грн., тобто авансовий платіж не покриває повну вартість печі. Щодо четвертого етапу, колегія судів зазначає, що строк оплати такого етапу не настав, оскільки такий платіж мав бути здійснений по факту готовності продукції, що виключає можливість фінансування виробництва печі за рахунок коштів такого етапу.

Стосовно посилань відповідача на положення ст. 594 ЦК України щодо права на притримання речі, яка підлягає передачі позивачу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

Притримання відноситься до речово-правових способів забезпечення виконання зобов`язань і має речовий характер, яке може бути застосовано за умови, що кредитор правомірно володіє майном, що підлягає передачі боржникові та боржник порушив виконання своїх зобов`язань на користь кредитора.

З вищенаведеного вбачається, що кредитор має право притримати річ, тобто в даному випадку відповідач за наявності певних обставин міг притримати річ в повній комплектації піч газову шахтну, яка є предметом договору, а не частину її складових. Крім того, притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання, проте відповідач в жодному листі до позивача не повідомляв про таке притримання відповідно до вимог ч. 1 ст. 595 ЦК України

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не виникло право на притримання, а посилання на ст. 594 ЦК України є необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалось відповідач листом від 09.03.2022 вих. №05/032.3 повідомив позивача, що у зв`язку з воєнною агресією, введенням воєнного стану та порушенням інфраструктури всередині України, станом на 01.03.2022 робота підприємства (ПрАТ «Кераммаш») тимчасово призупинена. Також підприємство повідомило про неможливість на теперішній час виконати зобов`язання по договору №12770/1 від 21.10.2021 та просило ситуацію, яка склалась, вважати форс-мажорними обставинами, які підтверджуються листом ТПП України №2024/02-7.1 від 28.02.2022. Також в листі ПрАТ «Кераммаш» вказало, що про продовження роботи повідомить як тільки ситуація зміниться

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 5.1 договору сторони погодили, зокрема, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого з положень даного договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин. При цьому строк виконання зобов`язання продовжується на строк дії таких обставин.

Якщо форс-мажорні обставини діють понад 2 місяці і не виявляють ознак припинення, сторони узгоджують умови подальшого відстрочення виконання зобов`язань по цьому договору або розривають його. У разі розірвання договору кожна сторона повертає другій стороні все одержане нею за цим договором в натурі, якщо інше не буде узгоджене сторонами (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання своїх зобов`язань по цьому договору, повинна негайно, але не пізніше 5 календарних днів, сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону права посилатися на них в майбутньому.

Документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням або іншим компетентним органом державної влади відповідної сторони, є достатнім підтвердженням наявності та тривалості дії форс-мажорних обставин (п. 5.4 договору).

Однак, повідомлення про настання форс-мажорних обставин ПрАТ «Кераммаш» було направлено з порушенням встановленого сторонами у договорі строку. Доказів неможливості вчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили матеріали справи не містять. Отже, за умовами договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини.

Крім того, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися. Документом, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин є саме сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Проте, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та вплив таких обставин саме на невиконання спірних зобов`язань.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність своєчасного повідомлення ПрАТ «Кераммаш» про настання форс-мажорних обставин та відсутність доказів, передбачених договором, про наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним зобов`язання перед позивачем за спірним договором позбавляє відповідача права посилатись на форс-мажорні обставини.

При цьому, така обставина, як введення воєнного стану, сама по собі не є абсолютною форс-мажорною обставиною, яка позбавляє відповідача виконати свої зобов`язання. Інших доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин не надано.

В свою чергу позивач своєчасно не повідомив відповідача про втрату доступу до своєї електронної поштової скриньки dmf@dmf.com.ua.

В своїх поясненнях ПрАТ «ДЗМВ» зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення рф 24.02.2024 товариство втратило доступ до електронної пошти dmf@dmf.com.ua через припинення функціонування поштового сервера-комп`ютера, на якому оброблялась пошта домену. Про зміну поштової електронної скриньки та зміну адреси позивач повідомив відповідача за первісним позовом лише в жовтні 2023 року, при цьому таке несвоєчасне повідомлення ніяким чином не мало вплив на виконання умов договору, оскільки відповідач у вказаний період, окрім листа від 10.03.2022 не надсилав ніякої іншої документації, листів.

Таким чином, станом на 04.04.2022 невиконаними за договором № 12770/1 від 21.10.2021 залишились зобов`язання позивача за первісним позовом з часткової оплати попередньої плати в сумі 1028140,00 грн та зобов`язання відповідача за первісним позовом з поставки готової продукції печі шахтної газової, граничний строк поставки 04.04.2022.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Як було зазначено, спірні правовідносини між сторонами виникли зі змішаного договору, а саме договору поставки та договору підряду.

Відповідно до п. 10.1 договору, його строк встановлюється з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (за наявності) сторін і діє по 31.12.2022 включно, але в будь-якому разу до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання в повному обсязі прийнятих на себе зобов`язань, а також від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

В свою чергу договір, який припинив строк своєї дії, не може бути розірваний за його відсутністю. Припинення договору і його розірвання є різними взаємовиключними юридичними фактами.

Статтею 252 ЦК України передбачено, зокрема, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Вказана стаття є універсальною нормою для будь-яких договірних відносин, її застосування залежить від правового режиму договору, прав і обов`язків сторін, передбачених договором.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наведену норму слід застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення «неминуче має настати» означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну.

Отже, «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Зі змісту пункту 10.1 спірного договору вбачається, що погоджена сторонами умова «але в будь-якому разі повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 ЦК України є строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Ураховуючи вказане, з огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.12.2022, а вказівка «в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань» не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності самих сторін договору, ризиковості самої господарської діяльності та сторонніх факторів. Така умова не може вважатися ані строком, ані терміном у розумінні статей 251, 252, 253 ЦК України. Разом з тим, зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору залишаються чинними для сторони/сторін, і вказана обставина не звільняє останніх від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Оскільки строк дії договору закінчився ще 31.12.2022, а з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся в квітні 2024 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, а також враховуючи, що розірвано може бути лише чинний договір, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про розірвання договору є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів, які були сплачені ним як попередня оплата, але продукція так і не була поставлена, колегія суддів зазначає, що навіть після припинення дії договору, невиконані сторонами зобов`язання за ним залишаються чинними для сторін, і вказана обставина не звільняє сторони від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

За умовами п. 6.9 договору у разі прострочення постачальником виготовлення та поставки продукції понад 20 календарних днів, постачальник зобов`язується повернути замовнику всі отримані від замовника грошові кошти протягом 7 календарних днів з моменту направлення замовником на поштову адресу (або на електронну пошту) постачальника відповідної вимоги.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Уразі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

У даній справі у позивача за первісним позовом станом на 25.01.2022 не було обґрунтованих підстав для нездійснення 3 етапу платежів в повному обсязі. Водночас, у відповідача за первісним позовом станом на 04.04.2022 не було обґрунтованих підстав для невиконання своїх зобов`язань з виготовлення та поставки продукції.

Колегія суддів зазначає, що у разі нездійснення попередньої оплати, продавець, дійсно має право не передавати товар покупцю, у такому разі продавець має право пред`явити вимогу до покупця щодо сплати коштів, заявити відповідні вимоги до суду, тобто інша сторона має право достеменно бути обізнаною про виконання договору іншою стороною та про її претензії. Однак, відповідачем за первісним позовом не було пред`явлено до позивача за первісним позовом вимоги про здійснення доплати. При цьому, продавець має право не передавати наявний у нього товар, проте у даній справі відповідач за первісним позовом не мав готової продукції і не готовий до її передачі в повному обсязі і на даний час.

У жовтні 2023 року позивач звернувся до відповідача з листом щодо виконання умов договору № 12770/1 від 21.10.2021 та між сторонами було з`ясовано, що продукція не була виготовлена. Крім того, відповідач вказував на те, що необхідно переглянути умови щодо ціни, оскільки виросли ціни на комплектуючі (як вже було встановлено комплектуючі не були закуплені своєчасно в повному обсязі у зв`язку з відмовою відповідача, що було його рішенням і ризиком власної господарської діяльності), отже, після жовтня 2023 року з`ясовано, що відповідач не виконав умови договору № 12770/1 від 21.10.2021, та фактично відмовився від виконання договору на умовах, що були ним погоджені раніше.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача виникло право відповідно до п. 6.9 договору, так і відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагати від відповідача повернення сплачених коштів (коштів, які були сплачені на виконання умов договору за трьома платіжними етапами, що фактично є сумою попередньої оплати).

Одночасно, у позивача виникло право заперечувати щодо подальшої сплати відповідачу суми платежу за третім платіжним етапом у повному обсязі, оскільки стала очевидною неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі та наявність істотної затримки в виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару.

Листом від 18.03.2024 ПрАТ «ДЗМВ» вимагало від ПрАТ «Кераммаш» повернути сплачені за договором № 12770/1 від 21.10.2021 грошові кошти в розмірі 9570350,00 грн. Також вказаним листом ПрАТ «ДЗМВ» повідомило ПрАТ «Кераммаш» про розірвання договору №12770/1 від 21.10.2021 в односторонньому порядку.

19.03.2024 на вказаний лист надана відповідь вих. 01/019, в якому відповідач фактично не погодився з вимогою позивача за первісним позовом.

Кошти не повернуті до теперішнього часу.

Враховуючи, що право позивача за первісним позовом вимагати повернення сплачених ним коштів у разі не отримання продукції передбачено в п. 6.9 договору, а також ч. 2 ст. 693 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 9570350,00 грн, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати за трьома платіжними етапами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на нікчемність пункту 6.9 договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки між господарюючими суб`єктами укладений договір, щодо якого існує свобода його укладання. Сторони погодили всі умови такого договору та підписали його. Ті обставини, що в подальшому, при пред`явленні до сторони позову, одна сторона вважає будь-яку мову договору не справедливою, не свідчить про нікчемність певного пункту договору.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення оплати згідно з пунктами 2.3.2 - 2.3.5 понад 10 календарних днів замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з наданого відповідачем за первісним позовом 24.06.2024 розрахунку, пеня ним нарахована за період з 25.04.2023 по 24.04.2024 на суму заборгованості 1028140,00 грн, тобто на залишок суми за третім платіжним етапом. А також здійснено нарахування пені за період з 25.04.2023 по 24.04.2024 на суму заборгованості 3028140,00 грн, тобто на суму сплати за четвертим платіжним етапом.

Як було встановлено судом, відповідач за зустрічним позовом дійсно частково прострочив оплату третього платежу на суму 1028140,00 грн зі строком сплати 25.01.2022, при цьому щодо четвертого платіжного етапу строк сплати не настав.

Таким чином, нарахування пені на суму четвертого платіжного етапу є неправомірним, оскільки відсутнє порушення такого зобов`язання.

Отже, щодо третього платіжного етапу у позивача за первісним позовом виникло право на нарахування пені на несплачену суму третього платежу з 26.01.2022.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У пункті 6.3 Договору, як і в інших умовах, сторони не збільшували період нарахування пені, а тому правомірним є нарахування позивачем пені за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, 02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі по тексту - Закон № 540-IX від 30.03.2020), яким доповнено п. 12 Розділу Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаним законом також доповнено п. 7 Прикінцевих положень ГК України, який визначив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні скасований 30.06.2023. А отже, відповідно до Закону № 540-IX від 30.03.2020, на строк дії карантину, тобто по 30.06.2023 включно, були продовжені (а не зупинені) строки, які мали сплинути у період дії такого карантину, зокрема 6-місячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, та 1-річний строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи продовження на строк дії карантину нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, вірним періодом нарахування пені за прострочення оплати третього платежу на суму 1028140,00 грн є період з 26.01.2022 по 30.06.2023 (тобто дату припинення дії карантину), а тому ПрАТ «Кераммаш» безпідставно вважає, що воно має право на нарахування ПрАТ «ДЗМВ» пені на заборгованість оплати третього платіжного етапу до 24.04.2024.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 25.04.2023 по 24.04.2024, враховуючи строк дії карантину та положення ч. 6 ст. 232 ГК України, вірним періодом нарахування пені (з урахуванням наданого розрахунку та заявленого періоду відповідачем за первісним позовом) є з 25.04.2023 по 30.06.2023.

Стосовно строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Разом з тим, у подальшому, Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, за положенням зазначеної норми, з огляду на те, що введений в Україні з 24.02.2022 воєнний стан був неодноразово продовжений та триває до тепер, перебіг встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України 1-річного строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені за порушення строків розрахунків за договором наразі є зупиненим.

Здійснивши перерахунок пені за період з 25.04.2023 по 30.06.2023 на суму боргу в розмірі 1028140,00 грн, суд першої інстанції встановив, що вірним є нарахування пені в розмірі 94 363,53 грн.

Водночас позивач за зустрічним позовом просить стягнути пеню частково. Згідно його розрахунку ним здійснено нарахування пені в сумі 132390,63 грн за період з 25.04.2023 по 27.07.2023 на суму заборгованості 1028140,00 грн, при цьому з нарахованої суми відповідач за первісним позовом просить стягнути з позивача за первісним позовом лише 1000,00 грн.

Оскільки відповідач самостійно визначив до стягнення за період з 25.04.2023 по 27.07.2023 пеню в сумі 1000,00 грн, а судом встановлено, що вірним нарахування пені є лише період з 25.04.2023 по 30.06.2023, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визначення суми до стягнення, вирахувавши процентні співвідношення.

Так, із загальної суми нарахувань 132390,63 грн за період з 25.04.2023 по 27.07.2023 суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування 94363,53 грн, що складає 71,28 % від 132390,63 грн. Таким чином, із заявленої суми пені 1000,00 грн за період з 25.04.2023 по 27.07.2023 до стягнення підлягає сума пені 712,80 грн, тобто 71,28% від 1000,00 грн.

Виходячи з розрахунку позивача за зустрічним позовом та перерахунку, здійсненого судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність заявленої до стягнення відповідачем за первісним позовом у зустрічному позові пені в сумі 712,80 грн, яка і підлягає стягненню з позивача за первісним позовом.

З урахуванням часткового задоволення первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції враховуючи положення ст. 238 ГПК України дійшов обґрунтованого висновку про необхідність проведення зустрічного зарахування стягнутих сум та визначив до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» грошових коштів в сумі 9569637,20 грн.

Крім того, ПрАТ «ДЗМВ» просить стягнути з ПрАТ «Кераммаш» 500407,41 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

ПрАТ «ДЗМВ» в позовній заяві зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, витрат на професійну правничу допомогу, складає 200000,00 грн, та повідомило, що розрахунок та докази понесених судових витрат будуть надані після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до статей 123-130, 221 ГПК України.

06.08.2024 позивач звернувся з клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів про витрати, пов`язані з розглядом справи.

Заперечуючи проти заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ «Кераммаш» вказував на їх необґрунтованість, в тому числі вказував, що не можуть бути стягнуті судові витрати оскільки їх розрахунок включає оплату послуг осіб, які такі послуги не надавали; зміст оплачених рахунків не відповідає змісту актів виконаних робіт. Також вважає, що робота по складанню адвокатом Литвином А.Б. позовної заяви спростовується тим, що адвокат в судовому засіданні не зміг пояснити чому до позовної заяви були включені два платежі по 49200,00 грн, які не мають жодного відношення до цієї справи.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, колією суддів встановлено таке.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ПрАТ «ДЗМВ» до матеріалів справи надано, зокрема, договір №1879-863 про надання правової допомоги від 25.06.2020; умови надання юридичних послуг Юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери» (додаток №1 до договору №1879-863); завдання від 11.01.2024; рахунки № 42165 від 16.05.2024, № 42394 від 16.05.2024, № 42628 від 18.06.2024, № 42844 від 25.07.2024 та деталізації до них; акти виконаних робіт (наданих послуг) № 279 від 03.06.2024, № 281 від 07.06.2024, № 331 від 03.07.2024, № 356 від 25.07.2024; платіжні інструкції № 849 від 03.06.2024, № 850 від 07.06.2024, № 1058 від 03.07.2024, № 1264 від 25.07.2024; наказ АО «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» № 01-пр від 11.01.2018 про прийняття за сумісництвом на посаду адвоката Литвина А.Б.

Так, згідно договору №1879-863 про надання правової допомоги від 25.06.2020 укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (юридична фірма) та ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» (клієнт), юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених цим договором, «Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери» (надалі - «Умови надання послуг») та «Завданням щодо надання правової допомоги», які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору до обов`язків юридичної фірми входить захист прав і законних інтересів клієнта будь-яким адвокатом юридичної фірми, визначеним юридичною фірмою.

Згідно з п. 3.1 договору до обов`язків клієнта входить вчасне здійснення розрахунків з юридичною фірмою відповідно до положень договору та Умов надання послуг.

За приписами п. 5.1 договору вартість послуг юридичної фірми, що надаються відповідно до договору, визначається згідно з Умовами надання послуг. Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному Умовами надання послуг (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору юридична фірма виставляє рахунок одночасно з актом виконаних робіт, який містить деталізацію, перелік та види виконаних робіт (послуг), загальну вартість послуг за період їх надання, а також найменування витрат, їх розмір, загальний розмір витрат, які були понесені юридичною фірмою за період надання послуг. Оплата за виставленим рахунком здійснюється з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до його виконання (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 4 Умов надання послуг виконавець робіт (один чи декілька) визначається одним з партнерів «Ілляшев та Партнери» негайно після отримання завдання від клієнта.

За приписами п. 5.1 Умов надання послуг вартість послуг «Ілляшев та Партнери», якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої «Ілляшев та Партнери» для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.

За умовами п. 5.3 Умов надання послуг очікування в будь-якому місці за межами офісу «Ілляшев та Партнери» враховується як виконання завдання.

Згідно з п. 5.4 Умов надання послуг у випадку одночасного виконання завдання кількома виконавцями (спільна участь в судових засіданнях, зустрічах з клієнтом, внутрішньоофісні наради тощо) вартість послуг розраховується окремо для кожного виконавця, виходячи з почасової ставки, встановленої «Ілляшев та Партнери» для кожного виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта.

Пунктом 6 Умов надання послуг «Ілляшев та Партнери» встановлює для кожного з спеціалістів почасову ставку, на основі якої здійснюється розрахунок гонорару «Ілляшев та Партнери». Зазначена ставка може час від часу змінюватись партнерами «Ілляшев та Партнери» на свій власний розсуд. Клієнт має право ознайомлюватись в будь-який час з розмірами почасових ставок спеціалістів «Ілляшев та Партнери» та повідомляється про зміну таких ставок завчасно до такої зміни. На даний час розмір почасової ставки всіх спеціалістів «Ілляшев та Партнери» становить від 120 євро до 360 євро (з ПДВ).

Відповідно до п. 8.1 Умов надання послуг «Ілляшев та Партнери», як правило, виставляє рахунки щомісячно.

В пункті 8.2 Умов надання послуг погоджено формат рахунку. Рахунок містить дату, номер, платіжні реквізити «Ілляшев та Партнери», найменування клієнта, вартість послуг за період або суму авансового платежу, розмір податку на додану вартість, якщо такий застосовується, загальну суму, що підлягає сплаті. Разом з рахунком може надаватися деталізація, яка, як правило, містить номер та дату рахунку, до якого вона додається, період, за який виставляється рахунок, вид виконаних робіт з зазначенням дати виконання, виконавця, витраченого часу (у випадку розрахунку гонорару в залежності від витраченого часу), розміру премії, загальної вартості послуг за період, найменування витрат, їх розмір, загальний розмір витрат за період. При цьому така деталізація не є бухгалтерським документом, повинна зберігатись в суворій таємниці та не може бути надана третім особам за будь-яких умов.

Згідно з п. 8.3 Умов надання послуг, якщо інше не узгоджено, рахунки сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати отримання рахунку.

Із наданого позивачем Завдання від 11.01.2024 вбачається, зокрема, визначення адвокатів, які надаватимуть правничу допомогу та визначення суті справи представництво інтересів у спорі з ПрАТ «Кераммаш» стосовно договору № 12770/1 від 21.10.2021.

На виконання умов договору юридичною фірмою виставлено такі рахунки на оплату юридичних послуг згідно договору № 1879/863 від 25.06.2020: № 42165 від 16.05.2024 на загальну суму 241781,69 грн, № 42394 від 16.05.2024 на загальну суму 321225,77 грн, № 42628 від 18.06.2024 на загальну суму 211533,46 грн, № 42844 від 25.07.2024 на загальну суму 341228,69 грн.

До кожного з вказаних рахунків додано деталізації, у видах робіт яких є вказівка на справу № 905/570/24.

У клопотанні позивача від 06.08.2024 ПрАТ «ДЗМВ» вказує, що за рахунком №42165 від 16.05.2024 було надано правничої допомоги на загальну суму 91270,70 грн; за рахунком № 42394 від 16.05.2024 було надано правничої допомоги на загальну суму 108475,02 грн; за рахунком № 42628 від 18.06.2024 було надано правничої допомоги на загальну суму 124079,31 грн; за рахунком № 42844 від 25.07.2024 було надано правничої допомоги на загальну суму 176582,38 грн.

Тобто, фактично за вказаними рахунками до відшкодування було заявлено витрати на надання правничої допомоги на загальну суму 500407,41 грн.

Також, з наданих ПрАТ «ДЗМВ» документів вбачається, що між ПрАТ «ДЗМВ» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) № 279 від 03.06.2024 на суму 241 781,69 грн, № 281 від 07.06.2024 на суму 321 225,77 грн, № 331 від 03.07.2024 на суму 211 533,46 грн та № 356 від 25.07.2024 на суму 341 228,69 грн.

Із наданих платіжних інструкцій вбачається, що ПрАТ «ДЗМВ» сплачені надані виконавцем рахунки: № 849 від 03.06.2024 на суму 241781,69 грн (призначення платежу за юридичні послуги зг.рах.42165 від 16.05.2024, дог.1879-863 від 25.06.2020), № 850 від 07.06.2024 на суму 321 225,77 грн (призначення платежу за юридичні послуги зг.рах.42394 від 16.05.2024, дог.1879-863 від 25.06.2020), № 1058 від 03.07.2024 на суму 211533,46 грн (призначення платежу за юридичні послуги зг.рах.42628 від 18.06.2024, дог.1879-863 від 25.06.2020), № 1264 від 25.07.2024 на суму 341 228,69 грн (призначення платежу за юридичні послуги зг.рах.42844 від 25.07.2024, дог.1879-863 від 25.06.2020).

Наданими доказами позивачем доведено понесені витрати на правничу допомогу при розгляді даної справи, а твердження ПрАТ «Кераммаш» про необґрунтованість понесених ПрАТ «ДЗМВ» витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи.

Як вже зазначалось, п. 8 Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери» визначено порядок виставлення рахунків та їх оплати, а також передбачено надання разом з розрахунком деталізації до рахунку, що і було здійснено сторонами під час оплати наданих послуг.

Таким чином, підставою для проведення розрахунків між сторонами є виставлення юридичною фірмою клієнту саме рахунку на оплату, до якого додана деталізація, яка конкретизує зміст, час, обсяг наданих послуг та їх виконавця.

Суд першої інстанції, оцінюючи зазначений в деталізаціях до рахунків № 42165 від 16.05.2024, № 42394 від 16.05.2024, № 42628 від 18.06.2024, № 42844 від 25.07.2024 перелік наданих юридичною фірмою послуг, дійшов обґрунтованого висновку, що необхідними, адекватними та безпосередньо пов`язаними з розглядом даної справи є такі послуги з підготовки проекту позовної заяви, складання та подача до суду заяв по суті справи та додаткових пояснень на вимогу суду, приймання участі представником у судових засіданнях.

Як свідчать матеріали справи, адвокат Литвин А.Б. безпосередньо здійснював представництво інтересів ПрАТ «ДЗМВ» у суді під час розгляду справи № 905/570/24 на підставі ордеру серії АХ №1185497 від 29.04.2024, про що свідчать наявні в матеріалах заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, складені та підписані адвокатом Литвиним А.Б. Саме адвокат Литвин А.Б. приймав участь в судових засіданнях з розгляду справи № 905/570/24.

З наведених у деталізаціях видів робіт (наданих послуг) вбачається, що виконавцями окремих робіт зазначено адвокатів Кізленко В.А., Лазебний Д.В., залучення яких до виконання робіт у даній справі, ПрАТ «ДЗМВ» належними доказами не підтверджено, а також не доведено реальність (дійсність та необхідність) виконання робіт такими адвокатами.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надання правової допомоги це професійний обов`язок адвоката, який знає закон та судову практику. Виокремлення в деталізаціях правового аналізу документів (в тому числі заяв по суті справи та ухвал суду), правового аналізу матеріалів справи, судової практики та інформації з судових реєстрів як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим.

Також ПрАТ «ДЗМВ» не доведено реальність та доцільність надання таких послуг як внутрішньоофісні наради, обговорення адвокатом з працівниками ПрАТ «ДЗМВ» щодо вирішення різних питань. Стосовно включення витрат на дорогу до суду, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що ПрАТ «ДЗМВ» не надано доказів, що підтверджують обґрунтованість як часу, так і реальних витрат на таку дорогу, загальна вартість якого згідно деталізацій становить 31,25 євро.

Суд першої інстанції, виходячи із критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), враховуючи конкретні обставини даної справи, дійшов висновку, що розмір підтверджених ПрАТ «ДЗМВ» витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням зазначеної в деталізаціях погодинної ставки та курсу Євро до гривні у відповідні періоди надання послуг) за первісним позовом становить 254 124,21 грн (а саме: за підготовку позовної заяви (8,6 год.) загальною вартістю 46 063,86 грн, за підготовку відповіді на відзив (7,1 год.) загальною вартістю 38 029,46 грн, за підготовку пояснень у справі (17,7 год.) загальною вартістю 98 222,40 грн, за підготовку клопотання про приєднання доказів (2,8 год.) загальною вартістю 15646,54 грн, за участь в судових засіданнях, включаючи час на очікування їх початку через затримки у зв`язку з оголошенням повітряних тривог загальною вартістю 56 161,95 грн) та за зустрічним позовом становить 56 970,17 грн (а саме: за підготовку відзиву на зустрічну позовну заяву (8,3 год.) загальною вартістю 44 997,60 грн, за підготовку заперечень на відповідь на відзив (2,2 год.) загальною вартістю 11 972,57 грн), які підлягають розподілу.

Апеляційний господарський суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, умови надання юридичних послуг Юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери», враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участі адвоката у судових засіданнях , погоджується із судом першої інстанції, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу за первісним позовом у сумі 254124,21 грн та за зустрічним позовом - 970,17 грн. є реальними, обґрунтованими, розумними і підтвердженими матеріалами справи.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають витрати на правову допомогу за первісним позовом в сумі 248863,84 грн. та на правову допомогу за зустрічним позовом у сумі 56776,47 грн.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2024 у справі №905/570/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.12.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.А. Пуль