Ухвала

від 20.12.2024 по справі 922/2268/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

20 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2268/16

Східний апеляційний господарський суд у складі судді - доповідача Терещенко О.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву представника Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16

за позовом Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви, м. Ізюм,

до Ізюмської міської ради, м. Ізюм

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Харківська обласна військова адміністрація, м. Харків,

2. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, м. Київ

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2016 року у справі № 922/2268/16 позов задоволено повністю; визнано за Релігійною громадою Спасо-Преображенська Ізюмської єпархії Української православної церкви право власності на церковні споруди: храм літ.А-1Н з пономаркою літ. а - площею 227,0 кв.м; нежитлову будівлю літ.Б з ганком літ. б - площею 83,1 кв.м; погріб літ. В - площею 32,9 кв.м; вбиральню літ. Г - площею 2,0 кв.м; гараж літ Д- площею 60,4 кв.м; навіс літ. Е- площею 75,2 кв.м; сторожку літ.Ж - площею 9,3 кв.м; навіс літ.З - площею 20,0 кв.м; огорожу №1 - площею 374 кв.м; хвіртку №2 - площею 1,9 кв.м; ворота №3 - площею 7,8 кв.м; водопровід №4, які знаходяться за адресою: м. Ізюм, вул. Старопоштова, №20, Харківська область.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 року у справі №922/2268/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову; залучити до розгляду справи Харківську обласну військову адміністрацію (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 23912956) та Міністерство культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275); здійснити перерозподіл судових витрат. Судовий збір у розмірі 33 849,00 грн. стягнути з Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви. Справу розглядати за участі представника Харківської обласної прокуратури. Про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 року суддею-доповідачем у справі № 922/2268/16 визначено суддю Слободіна М.М., та сформовано колегію суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року поновлено апелянту пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 року у справі №922/2268/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, поданої в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 року у справі №922/2268/16; залучено до участі у справі № 922/2268/16 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Харківську обласну військову адміністрацію (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 23912956) та Міністерство культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275); зобов`язано апелянта у найкоротший строк направити Харківській обласній військовій адміністрації та Міністерству культури та інформаційної політики України копію апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду. Зобов`язано позивача у найкоротший строк направити Харківській обласній військовій адміністрації та Міністерству культури та інформаційної політики України копії позовної заяви та апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 03.12.2024 року; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2016 року у справі № 922/2268/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.12.2024 року, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Плахова О.В., суддею-доповідачем у справі № 922/2268/16 визначено суддю Слободіна М.М., та сформовано колегію суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 року оголошено перерву у розгляді справи до 19.12.2024 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.12.2024 року, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гребенюк Н.В. та судді Шутенко І.А., суддею-доповідачем у справі № 922/2268/16 визначено суддю Слободіна М.М., та сформовано колегію суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.

В судовому засіданні 19.12.2024 представником позивача подано усну заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи №922/2268/16, яка обґрунтована тим, що колегією суддів незаконно відмовлено у прийнятті відзиву, оскільки, як зазначає заявник, апеляційна скарга прокурора подана зі спливом майже 8 років з дня прийняття судом першої інстанції рішення і судом апеляційної інстанції було поновлено строк на її подання, в свою чергу, відзив було подано з порушенням строку лише на 24 дні, у зв`язку з непереборними обставинами, пов`язаними з перебуванням відповідача на території можливих бойових дій в м. Ізюм, значну віддаленість від м. Харкова та відсутність адвокатів в місті Ізюм через постійні обстріли, наслідком чого було недостатньо часу для пошуку адвоката з релігійних питань; посилання колегії суддів на практику Верховного Суду щодо поновлення строків для подання додаткових доказів, на переконання представника позивача, свідчить про їх некомпетентність; також, представник позивача рекомендував головуючому судді Слободіну М.М. уникнути розгляду справи шляхом уходу на лікарняний в день розгляду справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 року визнано заявлений представником Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви відвід колегії суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16 необґрунтованим; передано справу № 922/2268/16 на автоматизований розподіл у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Визнаючи заявлений представником Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви відвід колегії суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16 необґрунтованим та передаючи справу № 922/2268/16 на автоматизований розподіл у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України, суд, зокрема, виходив з такого.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У рішенні у справі "Олександр Волков проти України" зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У рішенні у справі "Білуха проти України" зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку. Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об`єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання. Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам`ятати, що від нього вимагають очевидної об`єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2024 у справі № 902/975/21).

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Наведені заявником доводи в обґрунтування заявленого відводу колегії суддів - є необґрунтованими та не є підставами для відводу, які визначені ст.ст. 35, 36 ГПК України, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Посилання заявника є безпідставними, недоведеними належними доказами та не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому заявлений представником позивача відвід колегії суддів є необґрунтованим, а заява представника позивача про відвід колегії суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16 є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 року оголошено перерву у розгляді справи до 19.12.2024 року, а заява представника позивача про відвід колегії суддів подана 19.12.2024 року, і заявлений відвід визнано необґрунтованим, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, справа підлягає передачі для здійснення визначення складу суду автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України та розгляду заяви про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 року, для розгляду заяви про відвід у справі № 922/2268/16 суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І.

Розглянувши заяву представника Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви про відвід колегії суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16 , слід зазначити на таке.

Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відтак, суд під час розгляду заяви про відвід, враховуючи положення статті 39 ГПК України виходить з того, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд також виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Оскільки ст.35 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов`язкових підстав), лежить у межах повноважень суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).

Положення ГПК України не встановлюють вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначають, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджені належними і допустимими доказами.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на характер доводів, їх суть, спрямованість, суд, враховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та частини четвертої статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід зазначає, що фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться до незгоди сторони з процесуальним рішенням у справі, зокрема, щодо відмови у прийнятті відзиву.

Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Зважаючи на те, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді Східного апеляційного господарського суду прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їх безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді та/чи суддів, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Отже, доводи заявника щодо необхідності відводу колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16, а саме з підстав незгоди з процесуальним рішенням, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.

А отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді і які б могли бути перевіреними та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у її об`єктивності і неупередженості, а відтак з огляду на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з відмовою у прийнятті відзиву не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість суддів і не є підставою для відводу колегії суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., відповідно до наведених норм ГПК України від розгляду даної справи.

За таких обставин, слід зазначити, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати колегію суддів у складі : головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. упередженими чи необ`єктивними, оскільки всі доводи, є припущеннями заявника та зводяться до незгоди учасника справи з процесуальним рішенням.

Інших обставин, які викликають у заявника сумніви у неупередженості або об`єктивності колегії суддів, ним не зазначено.

Отже доводи, наведені у заяві про відвід суддів, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності колегії суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., у розгляді справи № 922/2268/16, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись ст.ст. 32, 35, 36, 38, 39, 234, 235, 281 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника Релігійної громади Спасо-Преображенської Ізюмської єпархії Української православної церкви про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. від розгляду справи № 922/2268/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя О.І. Терещенко