Рішення

від 23.10.2024 по справі 911/3624/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа № 911/3624/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом): Чайка О. В. (адвокат - ордер серії АІ № 1481899 від 20.10.2023 р.);

від відповідача (за первісним позовом) від позивача (за зустрічним позовом): Суровцов А. Ю (адвокат - ордер серії АІ № 1508467 від 07.02.2024 р.);

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК Адамант Груп, м. Київ

до Приватного підприємства Ліліт-ка, с. Росава, Обухівський район, Київська область

про стягнення 353 680, 18 грн

та

за зустрічним позовом Приватного підприємства Ліліт-ка, с. Росава, Обухівський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Адамант Груп, м. Київ

про визнання недійсним договору, зарахування платежу та стягнення 316 618, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ БК Адамант Груп звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПП Ліліт-ка про стягнення 230 000, 00 грн основної заборгованості, 15 709, 32 грн пені, 12 212, 05 грн 3% річних, 95 758, 81 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення наданої фінансової допомоги згідно з договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/3624/23 за позовом ТОВ БК Адамант Груп до ПП Ліліт-ка про стягнення 353 680, 18 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 07.02.2024 р.

07.02.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 28.02.2024 р.

28.02.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 20.03.2024 р.

19.03.2024 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 18.03.2024 р., що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

19.03.2024 р. ПП Ліліт-ка (відповідач по справі за первісним позовом) у строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 911/3624/23 звернулось в Господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ТОВ БК Адамант Груп про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 17-12/01 від 17.12.2020 р., укладений між ПП Ліліт-ка та ТОВ БК Адамант Груп; застосування наслідків недійсності правочину (удаваного правочину) зарахувавши платіж ТОВ БК Адамант Груп від 17.12.2020 р. у сумі 230 000 грн згідно з договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, як платіж (оплату) за поставку ПП Ліліт-ка асфальтобетонної суміші; стягнення 316 618, 00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) тим, що договір № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги є недійсним, оскільки при його укладенні волевиявлення позивача (за зустрічним позовом) не було вільним, не відповідало його внутрішній волі та спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а мав на меті приховати інший правочин договір поставки асфальтобетонної суміші, а також неналежним виконанням відповідачем (за зустрічним позовом) свого обов`язку по оплаті за поставлений товар згідно з договору поставки.

20.03.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 17.04.2024 р.

17.04.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 15.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2024 р. прийнято зустрічний позов ПП Ліліт-ка (відповідача по справі за первісним позовом) до ТОВ БК Адамант Груп про визнання недійсним договору, зарахування платежу та стягнення 316 618, 00 грн для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ БК Адамант Груп у справі № 911/3624/23 і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 15.05.2024 р.

15.05.2024 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 15.05.2024 р. про долучення доказів, разом із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

15.05.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 05.06.2024 р.

05.06.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 19.06.2024 р.

10.06.2024 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надійшли пояснення б/н від 06.06.2024 р., що долучені судом до матеріалів справи.

19.06.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 10.07.2024 р. Крім того даною ухвалою судом витребувано у ТОВ БК Адамант Груп оригінали або належним чином завірені копії наступних документів: договір поставки, рахунки на оплату, видаткові накладні, які підтверджують правовідносини з поставки асфальтобетонної суміші, по яким на рахунок ПП Ліліт-ка були здійснені платежі 27.04.2021 р. на суму 250 002, 00 грн, 30.04.2021 р. на суму 500 004, 00 грн, 07.05.2021 р. на суму 30 006, 00 грн, 13.05.2021 р. на суму 50 000, 00 грн та докази, які підтверджують господарські операцій між ТОВ БК Адамант Груп та ПП Ліліт-ка по об?єму виконаних робіт, які проводились ТОВ БК Адамант Груп у м. Чигирин, Черкаської області, шляхом надання усіх документів на підтвердження асфальтоукладних робіт у м. Чигирин, Черкаської області, з асфальтобетонної суміші, яка була поставлена ПП Ліліт-ка у 2021 році.

10.07.2024 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 10.07.2024 р. про долучення доказів, разом із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

10.07.2024 р. через систему Електронний суд до суду від відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 10.07.2024 р. про долучення доказів, разом із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

10.07.2024 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 10.07.2024 р. про долучення доказів, разом із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

10.07.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 31.07.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 04.09.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2024 р. постановлено, що 04.09.2024 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю електричної енергії в приміщенні суду та як наслідок неможливості здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Крім того даною ухвалою призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 19.09.2024 р.

19.09.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.10.2024 р.

09.10.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 23.10.2024 р.

23.10.2024 р. через систему Електронний суд до суду від відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 23.10.2024 р. про долучення доказів, разом із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

23.10.2024 р. у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві. Також, представник позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісний позов. Також, представник відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 р. між позивачем (за первісним позовом) (надалі Позикодавець) та відповідачем (за первісним позовом) (надалі Позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 17-12/01, згідно з умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі іменується Поворотна фінансова допомога) (надалі Договір).

Згідно з п. 2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги за Договором становить 250 000, 00 (двісті п`ятдесят грн 00 коп.) грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата користування грошовими коштами не стягується.

Пунктами 3.1., 3.2.,3.3. Договору встановлено, що Позикодавець передає поворотну фінансову допомогу або її частину Позичальникові після підписання Сторонами цього Договору (п. 3.1).

3.2. Поворотна фінансова допомога (частина) передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, або готівковими коштами в касу Позичальнику.

3.3. Поворотна фінансова допомога (частина) вважається переданою Позичальникові в момент зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника, або зарахування готівкових коштів в касу Позичальника.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк надання поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором.

Пунктами 5.1, 5.2. Договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та передання поворотної фінансової допомоги (частини) Позичальникові (п. 5.1).

5.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору закінчується через 1 (один) місяць.

Відповідно до п. 5.3. Договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов договору позивачем (за первісним позовом) було надано відповідачу (за первісним позовом) поворотну фінансову допомогу в розмірі 230 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 940 від 17.12.2020 р., заключною випискою по рахунку ТОВ БК Адамант Груп за період з 17.12.2020 по 17.12.2020, наявними у матеріалах справи.

У вересні 2023 р. позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з претензією Вих. № 1 від 18.09.2023 р., у якій просив останнього повернути поворотно-фінансову допомогу в розмірі 230 000, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням поворотної фінансової допомоги здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 цього ж кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ст. 1049 цього ж кодексу визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 1051 цього ж кодексу позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 530 цього ж кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з положеннями ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач (за первісним позовом) свій обов`язок щодо повернення наданої йому поворотної фінансової допомоги не виконав і його основна заборгованість перед позивачем (за первісним позовом) складає 230 000, 00 грн, що підтверджується договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, платіжним дорученням № 940 від 17.12.2020 р., заключною випискою по рахунку ТОВ БК Адамант Груп за період з 17.12.2020 по 17.12.2020, іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

У процесі розгляду справи відповідачем (за первісним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним свого обов`язку по поверненню наданої йому поворотної фінансової допомоги за договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги.

Отже, вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення із відповідача (за первісним позовом) основної заборгованості у розмірі 230 000, 00 грн за договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача (за первісним позовом), викладені у відзиві б/н від 18.03.2024 р., щодо недійсності договору № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки при його укладенні волевиявлення відповідача (за первісним позовом) не було вільним, не відповідало його внутрішній волі та даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а мав на меті приховати інший правочин договір поставки асфальтобетонної суміші, є безпідставними і необґрунтованими з огляду на те, що відповідачем (за первісним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували недійсність, фіктивність чи удаваність укладеного між сторонами договору № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь пеню за період прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання свого обов`язку по поверненню наданої йому поворотної фінансової допомоги з 18.01.2021 р. по 18.07.2021 р. всього на загальну суму 15 709, 32 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, при укладенні договору № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги позивач (за первісним позовом) та відповідач (за первісним позовом) не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а саме повернення наданої йому поворотної фінансової допомоги, то безпідставним є нарахування позивачем (за первісним позовом) пені за прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання обов`язку по поверненню наданої йому поворотної фінансової допомоги з 18.01.2021 р. по 18.07.2021 р., а тому позовна вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 15 709, 32 грн пені від суми основної заборгованості за договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить стягнути із відповідача (за первісним позовом) 3 % річних та інфляційні втрати від суми основної заборгованості за договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги за період з 18.01.2021 р. по 25.10.2023 р. прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання свого обов`язку по поверненню наданої йому поворотної фінансової допомоги всього на загальну суму 12 212, 05 грн та 95 758, 81 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору про надання поворотної фінансової допомоги № 17-12/01 від 17.12.2020 р., позивач (за первісним позовом) та відповідач (за первісним позовом) не досягли згоди щодо встановлення у договорі строку повернення наданої відповідачу (за первісним позовом) фінансової допомоги у розмірі 230 000, 00 грн, а тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, надана поворотна фінансова допомога підлягала поверненню протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги про це.

Позивачем (за первісним позовом) в процесі розгляду справи не було надано до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів конкретного моменту пред`явлення відповідачу (за первісним позовом) вимоги (претензії № 1 від 18.09.2023 р. чи іншої) про повернення наданої поворотної фінансової допомоги, а тому безпідставним є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат від суми основної заборгованості до моменту виникнення прострочення відповідного зобов`язання.

Отже, враховуючи вищезазначене та положення ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позовні вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 12 212, 05 грн 3 % річних та 95 758, 81 грн інфляційних втрат від суми основної заборгованості за договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві серед іншого просить суд визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № 17-12/01 від 17.12.2020 р., укладений між ПП Ліліт-ка та ТОВ БК Адамант Груп, застосувати наслідкі недійсності правочину (удаваного правочину) зарахувавши платіж ТОВ БК Адамант Груп від 17.12.2020 р. у сумі 230 000 грн згідно з договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, як платіж (оплату) за поставку ПП Ліліт-ка асфальтобетонної суміші.

З приводу вказаних зустрічних позовних вимог позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 цього ж кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 203 цього ж кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ст. 204 цього ж кодексу визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги був підписаний від імені ПП Ліліт-ка виконуючим обов`язків директора товариства Авдаляном В. А., діючими на підставі статуту товариства (у відповідності до умов договору) та скріплений печаткою даного товариства, а від імені ТОВ БК Адамант Груп директором товариства Литвином А. В., діючим на підставі статуту товариства (у відповідності до умов договору) та скріплений печаткою даного товариства.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 235 цього ж кодексу удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 916/933/17, Верховний Суд, зазначив, що за змістом частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 р. у справі № 904/4885/20, від 11.04.2023 р. у справі № 916/508/22 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 607/13289/16-ц).

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі № 522/14890/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 916/933/17, від 26.06.2019 р. у справі № 910/12454/17, від 08.09.2021 р. у справі № 915/857/20, та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 466/6298/16-ц).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

У процесі розгляду справи позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів, необхідних для визнання правочину удаваним на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України, а саме та у тому числі спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Докази, додані позивачем (за зустрічним позовом) до зустрічної позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження наявності усіх елементів, необхідних для визнання правочину удаваним на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України, зокрема спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином, а саме підписаний позивачем в односторонньому порядку примірник договору поставки б/н від 10.12.2020 р., фільтрована виписка по рахунку ПП Ліліт-ка за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, податкові накладні, паспорти на асфальтобетонну суміш, та інші не є належними та достатніми доказами, що б підтверджували наявність усіх елементів, необхідних для визнання правочину - договір № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги удаваним на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України.

Заперечення позивача (за зустрічним позовом) щодо того, що договір № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, укладений між ТОВ БК Адамант Груп та ПП Ліліт-ка, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладенні волевиявлення позивача (за первісним позовом) не було вільним, не відповідало його внутрішній волі та даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а мав на меті приховати інший правочин, зокрема авансування договору поставки асфальтобетонної суміші, є також необґрунтованими з вищевказаних підстав.

Таким чином враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем (за зустрічним позовом) не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів, необхідних для визнання правочину удаваним на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України, а саме та у тому числі спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином, то позовні вимоги позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 17-12/01 від 17.12.2020 р., укладеного між ПП Ліліт-ка та ТОВ БК Адамант Груп, застосування наслідків недійсності правочину (удаваного правочину) зарахувавши платіж ТОВ БК Адамант Груп від 17.12.2020 р. у сумі 230 000 грн згідно з договором № 17-12/01 від 17.12.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги, як платіж (оплату) за поставку ПП Ліліт-ка асфальтобетонної суміші, є такими, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Крім того позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 316 618, 00 грн основної заборгованості.

З приводу вказаних зустрічних позовних вимог позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позовної вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) 316 618, 00 грн основної заборгованості є той факт, що ПП Ліліт-ка, як постачальник здійснив поставку ТОВ БК Адамант Груп, як покупцю товару - асфальтобетонну суміш на загальну суму 1 377 500, 00 грн, в свою чергу відповідачем (за зустрічним позовом) було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті за поставлений товар на загальну суму 1 060 012, 00 грн, а отже станом на момент розгляду справи, основна заборгованість відповідача (за зустрічним позовом) перед позивачем (за зустрічним позовом) складає 316 618, 00 грн.

На підтвердження вищезазначених обставин позивачем (за зустрічним позовом) було подано до суду підписаний ним в односторонньому порядку договір поставки б/н від 10.12.2020 р., паспорти на асфальтобетонну суміш (оформлені та підписані позивачем (за зустрічним позовом) в односторонньому порядку), зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму товару в розмірі 830 016, 00 грн.

Як вбачається зі змісту пунктів 1.1., 2.3 підписаного позивачем (за зустрічним позовом) в односторонньому порядку договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати асфальтобетонну суміш (надалі іменується Товар). Загальна кількість, асортимент, тип, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати Товару визначаються Сторонами у заявках та/або рахунках-фактурах та видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), які мають юридичну силу Специфікації у розумінні статті 266 Господарського кодексу України та є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1).

2.3. Загальна вартість Договору складає 1 377 500, 00 грн (Один мільйон триста сімдесят сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.) з ПДВ.

Водночас, позивачем (за зустрічним позовом) не було додано до зустрічної позовної заяви та не було подано до суду в процесі розгляду самої справи жодних підписаних між ПП Ліліт-ка, як постачальником та ТОВ БК Адамант Груп, як покупцем видаткових накладних, товарно-транспортних накладних чи актів приймання-передачі товару, що б підтверджували факт передачі товару - асфальтобетонної суміші за договором поставки, його кількість та вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (за зустрічним позовом) до суду було подано підписаний між ПП Ліліт-ка (надалі Постачальник) та ТОВ БК Адамант Груп (надалі - Покупець) договір б/н б/д поставки, виставлені ПП Ліліт-ка рахунки на оплату за поставлений товар асфальтобетонну суміш, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму товару в розмірі 830 016, 00 грн, а також дані бухгалтерського обліку картки рахунку 631 за 01.01.2018-14.05.2024 по контрагенту - ПП Ліліт-ка.

Як вбачається зі змісту пунктів 1.1., 2.3 підписаного між позивачем (за зустрічним позовом) та відповідачем (за зустрічним позовом) договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати асфальтобетонну суміш (надалі іменується Товар). Загальна кількість, асортимент, тип, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати Товару визначаються Сторонами у заявках та/або рахунках-фактурах та видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), які мають юридичну силу Специфікації у розумінні статті 266 Господарського кодексу України та є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1).

2.3. Загальна вартість Договору складає 956 142, 00 грн (Дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч сто сорок дві грн 00 коп.) з ПДВ.

У процесі розгляду справи позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт укладення між ПП Ліліт-ка та ТОВ БК Адамант Груп договору поставки у редакції відмінній від тої, що була подана відповідачем (за зустрічним позовом) до суду та долучена до матеріалів справи.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку що між сторонами був укладений договір поставки саме в редакції, що була подана до суду відповідачем (за зустрічним позовом).

Крім того, позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт поставки ним товару відповідачу (за зустрічним позовом) на загальну суму 1 377 500, 00 грн та наявності у відповідача (за зустрічним позовом) основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 316 618, 00 грн.

Водночас, матеріалами справи, зокрема зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, а також даними бухгалтерського обліку ТОВ БК Адамант Груп картки рахунку 631 за 01.01.2018-14.05.2024 по контрагенту - ПП Ліліт-ка підтверджується факт поставки позивачем (за зустрічним позовом) відповідачу (за зустрічним позовом) товару на загальну суму 830 016, 00 грн, а отже, враховуючи лише часткове виконання відповідачем (за зустрічним позовом) свого обов`язку по оплаті за поставлений товар у розмірі 830 012, 00, факт наявності станом на момент розгляду справи основної заборгованості відповідача (за зустрічним позовом) перед позивачем (за зустрічним позовом) у розмірі 4, 00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача (за зустрічним позовом) в частині стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) 316 618, 00 грн основної заборгованості у розмірі 4, 00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.

Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Як було зазначено вище, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом) 230 000, 00 грн основної заборгованості, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) на користь позивача (за зустрічним позовом) 4, 00 грн основної заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зустрічного зарахування вищезазначених грошових сум і відповідних сум судового збору та стягнення різниці між ними (пропорційного зменшення складових присуджених до стягнення коштів), а саме 229 996, 00 грн основної заборгованості, судові витрати 3 449, 94 грн судового збору відповідно з Приватного підприємства Ліліт-ка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК Адамант Груп.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Ліліт-ка (08835, вул. Центральна, буд. 80, с. Росава, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 33461497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК Адамант Груп (04060, вул. Максим Берлінського, буд. 20, офіс 4, м. Київ; ідентифікаційний код 41199383) 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості та судові витрати 3 450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.

4.Зустрічний позов задовольнити частково.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Адамант Груп (04060, вул. Максим Берлінського, буд. 20, офіс 4, м. Київ; ідентифікаційний код 41199383) на користь Приватного підприємства Ліліт-ка (08835, вул. Центральна, буд. 80, с. Росава, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 33461497) 4 (чотири) грн 00 (нуль) коп. та судові витрати 0 (нуль) грн 06 (шість) коп. судового збору.

6.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог зустрічного позову.

7.Провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними.

8.Стягнути з Приватного підприємства Ліліт-ка (08835, вул. Центральна, буд. 80, с. Росава, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 33461497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК Адамант Груп (04060, вул. Максим Берлінського, буд. 20, офіс 4, м. Київ; ідентифікаційний код 41199383) 229 996 (двісті двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості та судові витрати 3 449 (три тисячі чотириста сорок дев`ять) грн 94 (дев`яносто чотири) коп. судового збору.

9.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

20 грудня 2024 р.