Рішення
від 16.12.2024 по справі 916/2148/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"16" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2148/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши розглянувши заяву від 12.08.2024р. за вх.№ 2-1301/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" про стягнення судових витрат по справі № 916/2148/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" (02232, м. Київ, вул.Закревського, 75/2, код ЄДРПОУ 34840889)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ" (68000, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.20, код ЄДРПОУ 42846767)

про стягнення 757 387,31грн.

Представники:

Від позивача: Шкабура В.В.;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ про стягнення 757 387, 31 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору від 01.10.2020р. про надання послуг машин та механізмів № 84/20 в частині оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.08.2024р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ" задоволено повністю.

12.08.2024р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" про прийняття судом додаткового рішення про стягнення судових витрат в сумі 68 164,86 грн.

Ухвалою від 14.08.2024р. суд призначив заяву до розгляду. Проте судове засідання не відбулось у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на рішення від 05.08.2024р. та направленням усіх матеріалів справи до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 у справі № 916/1959/24 з доданими до неї документами було повернуто відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Паритетбудінвест" .

Після повернення 05.11.2024р. матеріалів справи від суду апеляційної інстанції, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" від 12.08.2024р. за вх. № 2-1301/24 ухвалою суду від 13.11.2024р. призначена до розгляду на 25.11.2024р.

До суду від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат та заява представника відповідача про зменшення розміру судоих витрат, згідно яких ввавжає, що предметом позову у даній справі (матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача) є стягнення боргу, із нарахуванням на суму заборгованості трьох процентів річних, визначення інфляційних втрат, а також неустойки (штрафу, пені).

Тобто, на розсуд відповідача, дана справа не є складною, представнику позивача необхідно було лише здійснити розрахунки. При цьому, звертаємо увагу суду, що розрахунки здійснено автоматизованим способом, з використанням калькулятору «ligazakon» https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Ухвалою суду від 25.11.2024р. відкладено розгляд заяви на 16.12.2024р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових адвокатських витрат у суді першої інстанції, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, який вважає заявлену суму компенсації витрат неспівмірною з ціною позову та надмірною для позивача, тому, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, присуджує її частково, і виходить з такого.

Як встановлено судом, 08.01.2024 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Максименко і Партнери" було укладено Договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), згідно з яким клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), що передбачає:

- надання усних та письмових консультацій, складання висновків і довідок з правових питань широкого кола галузей права;

- інформування на запит Клієнта про зміни в законодавстві, аналіз змін, які стосуються діяльності Клієнта;

- узагальнення та аналіз судових та інших справ, учасником яких є Клієнт, результатів розгляду претензій;

- складання та аналіз договорів та інших документів, організація контролю за виконанням договорів;

- перевірка документів Клієнта на відповідність вимогам законодавства, надання допомоги при підготовц та правильному оформленні таких документів;

- участь в розгляді питань щодо заборгованості Клієнта та прав вимоги до боржників, здійснення заходів по ліквідації заборгованості та виконанню зобов?язань боржниками;

- представництво інтересів Клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами, у будь-яких установах. організаціях, підприємствах України незалежно від форм власності та галузевої належності, в тому числі в органах державної фіскальної служби, в органах нотаріату, органах місцевого самоврядування тощо;

- представництво інтересів Клієнта та ведення справ від імені Клієнта у всіх судових органах усіх інстанцій судової системи України, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі;

- представництво інтересів Клієнта у правоохоронних органах, зокрема органах внутрішніх справ, служби безпеки, органах прокуратури, антикорупційних органах, тощо, у кримінальних провадженнях, де він є свідком, або потерпілим. а також по підозрі та обвинуваченню Клієнта у скоєнні злочину, передбаченому Кримінальним Кодексом України, з усіма правами захисника у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів Клієнта у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України;

- підготовку та подачу відповідної документації до органів виконавчого провадження;

- інші юридичні послуги, які будуть погоджені Сторонами..

Додатком № 1 до Договору про надання юридичних послуг від 08.01.2024р. є Розрахунок вартості правової допомоги, згідно якого сторони погоджують, що вартість правової допомоги залежить лише від суми (ціни) позову, згідно наведеної таблиці.

Всианоілено наступний порядок оплат: Аванс - 30%, що складає 34 082,43 грн. та гонорар за результатами розгляду справи в першій інстанції - 30%, що складає 34 082,43 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 20.08.2024 адвокатом надано позивачу послуги правничої допомоги на загальну суму 68 164,86 грн, згідно з пп. 5.1 та 5.2. Додатку до Договору про надання юридичних послуг від 08.01 2024 року.

Саме така вартість послуги правничої допомоги на загальну суму 68 164,86 грн. була зазначена позивачем у якості попереднього розрахунку витрат.

Позивач до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу додав акт № 1 приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 08 січня 2024р. про наступне:

1. Станом на 05 серпня 2024р. у справі ухвалене рішення на користь Клієнта, відповідно вартість наданих йому послуг згідно Додатку № 1 від 08 січня 2024р. становить 68 164,86 грн. та складається з:

- відповідно до п. 5.1. Додатку 1 до Договору - 34 082,43 грн;

- відповідно до п. 5.2. Додатку 1 до Договору - 34 082,43 грн;

2. Послуги з представництва інтересів Клієнта у першій інстанції у справі № 916/2148/24 передані Адвокатом та прийняті Клієнтом у повному обсязі.

3. Вартість послуг наданих за цим Актом складає 68 164.86 грн (шістдесят вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 86 коп).

4. Клієнт підтверджує, що Адвокатським об`єднанням відповідно до умов Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №б/н від 08.01.2024р., в період з 08.01.2024р. по 12.08.2024 р. послуги надані якісно та в повному обсязі.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що заява позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" про прийняття судом додаткового рішення про стягнення судових витрат в сумі 68 164,86 грн. надійшла до Господарського суду Одеської області 12.08.2024р., (понеділок) тобто у строк, встановлений ст.129 ГПК України ( до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду).

Проте Копія додаткової угоди № 1 від 09.12.2024р. до Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) №б/н від 08.01.2024р.; копія додатку № 1 від 09.12.2024р. до Акту № 1 від 12 серпня 2024 року, приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 08.01.2024р. подані позивачем до суду та надіслані відповідачу лише 10.12.2024р. (вх. № суду 44312/24 від 11.12.2024р., т.3, а.с.63-71), тобто з порушенням строків, встановлених ст.129 ГПК України

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2024р. відповідач надіслав до суду та позивачу у якості відзиву на позов додаткові пояснення (т.2,а.с.1-128), у яких вцілому не заперечує проти суми основного боргу з урахуванням інфляційного збільшення та 3 % річних та штрафних санкцій, і просить суд лише зменшити суму штрафних санкцій, застосувати у вирішенні спору положення статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що заявлені у позові до стягнення.

При цьому відповідач зазначає, що Акти наданих послуг за договором складені та підписані відповідачем і позивачем в період між 05 жовтнем 2020р. та 12 липня 2021 року.

У відповідності до умов пункту 3.4 договору, остаточні розрахунки за фактично надані виконавцем послуги здійснюються замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Разом з тим, позов не містить посилань на те, чому позивач більш ніж три роки (поза межами загального строку позовної давності) не проявляв заінтересованості у вирішенні питання погашення боргу.

Наприклад, періодичним і систематичним складанням актів звірки взаєморозрахунків або вчиненням дій направлених на їх складання. Адже, згідно позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Або, наприклад, направленням відповідачу вимог про сплату боргу. Вперше вимогу про сплату боргу за договором (претензія № 1 вих. № 05/02-1 від 05 лютого 2024 року) позивач направив відповідачу лише 06 лютого 2024 року засобами АТ "Укрпошта" (накладна № 0223212494789). Крім того, позивач не пояснив тривалість очікувань сплати боргу. Наприклад, посиланням на те, що між позивачем і відповідачем існує домовленість за якою вони визнали вплив військової агресії Російської Федерації проти України на виконання зобов`язань за договором (як то зазначено у листі № 2024/02.0-7 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України) і у зв`язку із цим відтермінували виконання грошових зобов`язань.

У відзиві позивач надав також і заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, обгрунтовуючи наступним.

Так, відповідач звертає увагу суду, що Позивач заявив до стягнення з відповідача 68 164,86 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до пунктів 4.5, 4.6, 5.1 договору про надання юридичних послуг від 08 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРА ТЕРМ» (клієнт) і Адвокатським об`єднанням «Максименко і Партнери» (далі договір юридичних послуг) послуги клієнт сплачує на підставі акту наданих послуг та у розмірі згідно з додатком № 1 «Тарифікаційна сітка вартості юридичних послуг» до вказаного договору.

Разом з тим, позовна заява не містить доказів складання та підписання відповідного акту між позивачем та адвокатським об`єднанням. Не містить обґрунтувань неминучості витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Більш того, виходячи з умов додатку № 1 до договору юридичних послуг, вартість послуг прямо залежить від розміру боргу, а не від змісту (об`єму) дій вчинених адвокатським об`єднанням, отже за однакових обставин але при різній сумі боргу об`єм наданих послуг залишиться незмінним, а їх ціна буде різною, тому на думку відповідача тарифна сітка вартості юридичних послуг є способом збагачення.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021р. від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Вирішуючи питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, відровідач просить просимо суд врахувати, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Тобто при визначенні розміру відшкодування суд, виходячи з конкретних обставин справи, дотримується критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру витрат (за наявності обґрунтованих та доведених відповідними доказами заперечень протилежної сторони).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З огляду на усе вищевикладене, керуючись статтями 2, 42, 61, 233 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просив суд зменшити заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРА ТЕРМ» до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» розмір витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справ, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами.

Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19, від 22.02.2022 у справі № 916/893/21, а саме :.

За умовами договору сторони можуть погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, особливістю якого є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Разом з тим, це не звільняє представника позивача від обов"язку виконати приписи частини 3 статті 126 ГПК України,де унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані позивачем документи, додані до його заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (надійшла 12.08.2024р. ) було додано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 08 січня 2024р.

Ні заява про стягнення витрат на правничу допомогу (надійшла 12.08.2024р. ), ні акт № 1 приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 08 січня 2024р. не містять доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Докази,які подані позивачем 10.12.2024р. (вх. № суду 44312/24 від 11.12.2024р., т.3, а.с.63-71), тобто з порушенням строків, встановлених ст.129 ГПК України, судом до уваги не приймаються.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 26.02.2015 у справі Двойних проти України (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, проаналізувавши акт приймання-передачі наданих послуг № 1, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 68 164,86 грн., є необґрунтованими, не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Суд погоджується з запереченнями відповідача про те, що спір між сторонами про стягнення боргу з урахуванням річних та інфляційних втрат є типовим, справа не є складною, а розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження.

Більш того відповідачем було надано заперечення лише щодо розміру штрафних санкцій, проти суми основного боргу відповідач не заперечував.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Тому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо належності та допустимості доказів (платіжних документів).

Згідно зі ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, оцінивши додані до заяви докази, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та встановлення, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом щодо деяких послуг, є завищеним щодо відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.129,244,254-255 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" від 12.08.2024р. за вх.№ 2-1301/24 про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/2148/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ" (68000, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.20, код ЄДРПОУ 42846767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" (02232, м. Київ, вул.Закревського, 75/2, код ЄДРПОУ 34840889) витрати на правову допомогу в сумі 25 000 (Двадцять п`ять тисяч)грн.

3. В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст.254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повне додаткове рішення складено 20.12.2024р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення16.12.2024
Оприлюднено23.12.2024
Номер документу123923012
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2148/24

Рішення від 16.12.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 13.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 14.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Рішення від 05.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 09.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 25.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні