Рішення

від 16.12.2024 по справі 534/655/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/655/24

Провадження №2/534/206/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський судПолтавської області

у складі:головуючого судді Солохи О.В.

за участі: секретаря судового засідання Гончар С.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Черьомухіна А.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому прохає стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти в сумі 245000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Заявлені вимоги мотивує тим, що з 11.08.2005 по 07.04.2006 та з 06.05.2006 по 21.05.2008 він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ «Полтавських ГЗК». За час роботи на підприємстві позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до акту №4-15НК від 04.03.2015 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у ОСОБА_2 наявне професійне захворювання: радикулонейропатія попереково-крижова L4, L5, S1, та шийна С5-С8, білатеральна, переважно справа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больвим та мязово-трофічним порушенням на кистях, нейродистрофічними прочвами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) та остеоартрозу ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів, рецидивуючий перебіг.

Пунктом 16 вказаного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за період роботи в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці обумовлених технологічним процесом на Смлінській та Новокостянтинівській шахтах ДП «Схід ГЗК», та Полтавському ГЗК. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ № 17 МОЗ України»: своєчасного виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання, несвоєчасне вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів під час трудового процесу.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується , негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Вважає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування, з огляду на що вважає, що завдана зі сторони відповідача моральна шкода йому має бути відшкодована.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 29.03.2024 позовна заява прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 15.05.2024 частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Мотуза О.В. про витребування доказів та витребувано від ДП «Східний ГЗК» інформацію щодо залучення або причин не залучення до комісії з розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2 : представників установи державної санітарно - епідеміологічної служби, яка обслуговує ПрАТ «Полтавський ГЗК» та представників лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує ПрАТ «Полтавський ГЗК» (акт №4-15 НК розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.03.2015). В частині витребування від ДП «Східний ГЗК» копій матеріалів щодо складання акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (стосовно ОСОБА_2 ) від 04.03.2015 №4-15НК відмовлено.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Мотуза О.В. про витребування доказів. Витребувано від Державного підприємства «Східний Гірничо-збагачувальний комбінат» копії матеріалів розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , оформленого актом № 5-15 НК від 04.03.2015.

Представником відповідача ПрАТ «Полтавський ГЗК» подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_2 ПрАТ «Полтавський ГЗК» не визнає, та прохає відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що основною і єдиною причиною отримання позивачем хронічного професійного захворювання є несвоєчасне з боку ДЗ «СМСЧ № 17 МОЗ України» виявлення різних ознак хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2 ; та відсутність з боку ДЗ «СМСЧ № 17 МОЗ України» щодо вирішення питання можливості продовжувати роботу ОСОБА_2 в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів під час трудового процесу, які в подальшому спричинили виникнення професійного захворювання працівника. Також вважає, що акт № 4-15НК від 04.03.2015 неможливо вважати підставою для стягнення з ПрАТ «Полтавський ГЗК» моральної шкоди, оскільки комісією не встановлена фактична вина підприємства та причина набуття позивачем хронічного професійного захворювання саме під час роботи на ПрАТ «Полтавський ГЗК». Зазначає, що позивачем не надано доказів причинного зв`язку між набуттям хронічного професійного захворювання та його роботою на ПрАТ «Полтавський ГЗК», оскільки після звільнення з ПрАТ «Полтавський ГЗК», ОСОБА_2 працював на шахті «Новокостянтинівська» ДП «Схід ГЗК», куди був прийнятий на роботу зі шкідливими та небезпечними умовами праці без будь яких протипоказань за станом здоров`я (т.1 а.с.51-58).

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що актом №4-15НК від 04.03.2015 встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_2 отримав внаслідок роботи в особливо шкідливих умовах праці обумовлених технологічним процесом на Смолінській та Новокостянтинівській шахтах ДП «Схід ГЗК» та Полтавському ГЗК. Зазначає, що розслідування хронічного професійного захворювання позивача відбулося відповідно до чинного законодавства за останнім місцем його роботи на ДП «Східний ГЗК». Даним розслідуванням встановлено причини виникнення хронічного професійного захворювання, у тому числі і робота в шкідливих виробничих факторах на ПрАТ «Полтавський ГЗК». Вважає позовні вимоги обґрунтованими та наполягає на їх задоволенні (т.1 а.с.59-64).

Представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких ознайомившись з наданими матеріалами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , оформленого актом № 5-15 НК від 04.03.2015 прохає відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 (т.2 а.с.15-17).

На виконання ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2024 ДП «Східний ГЗК» надіслано матеріали розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , оформленого актом № 5-15 НК від 04.03.2015.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та прохав відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд дійшов наступних висновків.

Як убачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.08.2005 був прийнятий на роботу в спеціалізований цех по виробництву вибухових робіт, підривником 4 розряду ПрАТ «Полтавський ГЗК».

07.04.2006 ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за власним бажанням.

06.05.2006 ОСОБА_2 було прийнято на роботу підривником 4 розряду в кар`єрі в спеціалізований цех по виробництву вибухових робіт ПрАТ «Полтавський ГЗК».

21.05.2008 ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за власним бажанням.

29.05.2008 ОСОБА_2 прийнятий прохідником 4 розряду на підземну дільницю гірничо-капітальних робіт з повним робочим днем в підземних умовах ДП «Дирекція підприємства що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд».

12.01.2015 ОСОБА_2 було звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи п.2 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до акту розслідування № 4-15 НК розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.03.2015 у ОСОБА_2 наявне професійне захворювання: радикулонейропатія попереково-крижова L4, L5, S1, та шийна С5-С8, білатеральна, переважно справа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больвим та м`язово-трофічним порушенням на кистях, нейродистрофічними прочвами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) та остеоартрозу ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів, рецидивуючий перебіг (т.1 а.с.20-21).

Згідно з п.15 вказаного акту (т.1 а.с.20-21) професійне захворювання у ОСОБА_2 виникло у зв`язку з роботою в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці обумовлених технологічним процесом на Смолінській та Новокостянтинівській шахтах ДП «Схід ГЗК» та Полтавському ГЗК. Незабезпеченням з боку ДЗ «СМСЧ№ 17МОЗ України»: своєчасного виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання, несвоєчасного вирішенняпитання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Також судом встановлено, що головним державним санітарним лікарем Маловисківського, Новомиргородського і Новоукраїнського району затверджено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці ОСОБА_2 . У вказаних умовах праці описана робота ОСОБА_2 на ПрАТ «Полтавський ГЗК»: роботапідривника в карєрі Полтавського ГЗК організована в одну зміну. Роботи виконуються на поверхні під відкритим небом в карєрі. Технологія проведення робіт: підготовка робочого місця 15 хв; огляд, налагодження обладнання 25 хв.; зарядка свердловин близько 5 змін; проведення вибухів 1 зміна; огляд блоків після вибуху зміна. Шкідливі виробничі фактори: шум до 100дБа; запиленість 40,0мг/м3;загазованість повітря робочої зони двоокис азоту 15,9 мг/м3, при ГДК 5,0, СО2 54,4 мг/м3 при ГДК 20,0; виконання робіт зарядження вибухівки механізованим способом, сумарна маса речовин, що заряджаються до 200250 тонн зміну 4-5 осіб; мікрокліматичні умови відповідають клімату навколишнього середовища даної пори року; взимку 10 до +10 С, літо до + 35 С; наявність ТНТ в повітрі робочої зони (т.2 а.с.1-7).

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №57 затвердженої головним державним санітарним лікарем Маловисківського, Новомиргородського і Новоукраїнського району

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально - профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання № 191 від 03.02.2015, встановлено, що захворювання позивача є професійним (т.1 а.с.18-19).

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №011487, ОСОБА_2 встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності з 01.03.2018 та третю групу інвалідності до 30.03.2020 (т.1 а.с.17, а.с. 17 з.б.).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №085548 від 04.03.2020, ОСОБА_2 встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безтерміново (т.1 а.с.13).

До матеріалів розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , оформленого актом № 5-15 НК від 04.03.2015 додано довідку про підтвердження трудового стажу працівника відокремленого структурного підрозділу «Новокостянтинівська шахта» державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_2 , згідно якої загальний стаж роботи ОСОБА_2 (станом на 27.11.2014) 20 років 11 місяців 01 день. Загальний стаж роботи ОСОБА_2 в підземних умовах (станом на 27.11.2014) 16 років 07 днів. Загальний стаж роботи ОСОБА_2 на ДП «Східний ГЗК» (станом на 27.11.2014) 16 років 04 місці 05 днів. Загальний стаж роботи ОСОБА_2 на ДП «Східний ГЗК» в підземних умовах праці (станом на 27.11.2014) 16 років 07 днів. Загальний стаж роботи ОСОБА_2 на Новокостянтинівській шахті ДП «Східний ГЗК» (станом на 27.11.2014) 06 років 05 місяців 29 днів. Загальний стаж роботи ОСОБА_2 на Новокостянтинівській шахті ДП «Східний ГЗК» в підземних умовах (станом на 27.11.2014) 06 років 05 місяців 29 днів (т.1 а.с.202-203).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із ч. 4ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції Україникожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд наголошує, що відповідно до ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Приписами ст.173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно із ч. 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього стійкої втрати професійної працездатності, встановленої 04.03.2020 60% та третьої групи інвалідності безстроково.

Посилання представника позивача на не залучення представника ПрАТ «Полтавський ГЗК» до участі у розслідуванні причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки вказане розслідування проводилося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232 Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Постанова №1232).

Положеннями вказаної Постанови №1232 визначено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Пунктом 70 Постанови №1232 визначено, що у разі коли хворий працював на кількох підприємствах, де були умови для розвитку професійного захворювання, або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку професійного захворювання, повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство, де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку стійкого професійного захворювання.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача стосовно тієї обставини, що позивач після звільнення з ПрАТ «Полтавський ГЗК» за власним бажанням тривалий час продовжував працювати на інших підприємствах (ДП «Східний ГЗК» шахта «Новоконстантинівська») в шкідливих умовах праці, і якби в нього були проблеми зі здоров`ям то він не був би прийнятий на посаду підземного прохідника зі шкідливими та важкими умовами праці, зокрема з огляду на те, що розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 було пізніше у часі ніж прийняття на такі посади.

Також суд не погоджується із запереченнями представника відповідача про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю їх вини, відсутністю причинного зв`язку між отриманим позивачем професійним захворюваннями та протиправними діяннями підприємства,оскільки із пункту 17 вказаного Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання убачається, що причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є «несвоєчасне з боку ДЗ «СМСЧ № 17 МОЗ України» виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання та відсутність рекомендацій ДЗ «СМСЧ № 17 МОЗ України» щодо вирішення питання можливості ОСОБА_2 продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів під час трудового процесу, які в подальшому спричинили виникнення професійного захворювання працівника», оскільки, як встановлено судом позивач ОСОБА_2 працював на ПрАТ «Полтавський ГЗК» певний період часу (2 роки 8 місяців) де були шкідливі умови праці, що підтверджено санітарно-гігієнічними умовами праці (т.2 а.с.1-7).

Суд наголошує,що відповіднодо зміступ.1ч.2ст.23ЦК Україниморальна шкодаполягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 по справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 №20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1981 №155, ратифікованою Україною законом №3988-VI (3988-17) від 02.11.2011 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.У відповідності достатті 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Судом встановлено, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли за обставин роботи в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці обумовлених технологічним процесом на Смолінській та Новокостянтинівській шахтах ДП «Східний ГЗК» та Полтавському ГЗК, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновком комісії при розслідуванні професійних захворювань (акт розслідування № 4-15 НК т.1 а.с.20-21), котрий є чинним і не був оскаржений ПрАТ «Полтавський ГЗК», а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Суд наголошує, що сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводять до порушення звичайного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для його організації.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v.BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Беручи до уваги, що внаслідок отриманих професійних захворювань ОСОБА_2 безстроково з 20.03.2020 втратив 60% професійної працездатності та йому було встановлено безстроково третю групу інвалідності, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я позивача у майбутньому, незважаючи на чисельні курси лікування, враховуючи стаж роботи в шкідливих умовах праці, в тому числі на ПрАТ «Полтавський ГЗК» 2 роки 08 місяців, характер немайнових витрат, суд вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачеві моральної шкоди за його працю в шкідливих умовах праці на ПрАТ «Полтавський ГЗК» буде в сумі 60 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Щодо ініційованої позивачем вимоги, а саме: відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, то судом звертається увага щодо наявного законодавчо визначено правового регулювання, зокрема Податковим кодексом України, здійснення відшкодування моральної шкоди за рішенням суду та відсутності підстав вирішувати такі питання в межах цивільного процесу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 900 гривень.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» провідшкодування моральноїшкоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання у сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 900 (дев`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;Відповідач:Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00191282, адреса: 39802, Полтавська область, Кременчуцький район, м.Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 16.

Суддя О.В.Солоха

Повний текст рішення складено 20.12.2024.