Постанова

від 03.12.2007 по справі 8/234-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/234-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.07                                                                                       Справа №8/234-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кагітіна Л.П.  , Юхименко О.В.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:          Симаченко М.Г., довіреність №39 від 01.06.2007р.,

                          залишив зал судового засідання о 10 год. 23 хв.;

відповідача-1:  Шурпінов В.І., довіреність від 01.11.2007р.;

відповідача-2:  не з'явився;

3-ої особи:        не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу       Науково-виробничого закритого акціонерного товариства

                                        «Електромаш», м. Тирасполь, Молдова

на рішення                    господарського суду Херсонської області від 12.07.2007р.

у справі                          № 8/234-07

за позовом                     Науково-виробничого закритого акціонерного товариства

                                       «Електромаш», м. Тирасполь, Молдова

до відповідача-1           Товариства з обмеженою відповідальністю

                                        «Науково-виробниче об'єднання «Рубін»,

                                        м. Дніпропетровськ

до відповідача-2           Українсько-Молдавського підприємства товариства з

                                        обмеженою відповідальністю «Електромаш», м. Херсон

третя особа без самостійних вимог на предмет спору –

                                        Мале приватне підприємство «Селена», м. Херсон

про                                   визнання недійсним договору поставки

                                        №23/11-01 від 23.11.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробничим закритим акціонерним товариством «Електромаш», м. Тирасполь, Молдова було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Рубін», м. Дніпропетровськ і Українсько-Молдавського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Електромаш», м. Херсон про визнання недійсним договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р., укладеного між відповідачами, із застосуванням двосторонньої реституції.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 12.07.2007 року у справі № 8/234-07 (суддя Хом'якова В.В.) в позові відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту відсутності у сторін договору наміру створити правові наслідки договору поставки. Зокрема судом зазначено, що матеріалами справи підтверджується факт отримання електродвигунів відповідачем-2 від відповідача-1 за спірним договором поставки, чим спростовуються доводи позивача про фіктивність такого договору.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в письмових поясненнях НВ ЗАТ «Електромаш», позивач у справі, вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає зокрема, що договір поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. був укладений між відповідачами у змові між директором Паляєвим А.Є. і директором Сусловським Є.Г. Така змова направлена на спричинення матеріальної шкоди відповідачу-2 і доведення підприємства до банкрутства. Метою шахрайських дій вищевказаних осіб є заволодіння майном – базою відпочинку «Електромаш», яка внесена в статутний капітал основним засновником (позивачем). Єдиним виробником електродвигунів, які були предметом спірного договору, є позивач; такі двигуни призначені лише для Запорізької АЕС, оскільки виготовлені по спеціальному технічному завданню. Ціна двигунів за спірним договором в три рази перевищує ціну заводу-виробника. Відповідач-2 не виконав зобов'язань по оплаті двигунів за договором поставки. При укладенні договору № 23/11-01 була відсутня мета створити правові наслідки, які обумовлювались цією угодою. Судом не з'ясовано підстав знаходження у власності продавця двигунів при укладенні договору. Судом не розглянуто питання мирного врегулювання спору. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 12.07.2007р. у справі № 8/234-07 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ТОВ «НВО «Рубін», відповідач-1 у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає зокрема про відсутність порушених прав позивача у спірних правовідносинах. Позивачем не наведено підстав для визнання спірного договору недійсним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення і прийняти постанову суду, якою виключити з описової частини рішення встановлення факту про порушення прав позивача.

МПП «Селена», третя особа у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає, що позивач не є стороною спірного договору поставки, а тому на нього не розповсюджуються права та обов'язки за таким договором, у зв'язку з чим позивач не може звертатися до суду, оскільки його право не порушено. Доводи позивача про незаконні дії та шахрайство керівництво відповідача-2 при укладенні угоди є безпідставними, оскільки до суду не надано жодного доказу про такі незаконні дії або про злочин. Третя особа просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Також, третя особа посилається на помилковість висновку суду першої інстанції стосовно встановлення факту порушення корпоративного права позивача та просить виправити таку помилку.

В судових засіданнях присутні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Від УМП ТОВ «Електромаш», відповідача-2 у справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. В судових засіданнях представник відповідача-2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні скарги.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2532 від 11.09.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Мойсеєнко Т.В., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 12.09.2007р. за клопотанням позивача і відповідача-1 розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено до 04.10.2007р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2744 від 03.10.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Юхименка О.В. Розгляд справи розпочато заново. Склад судової колегії в наступних засіданнях не змінювався.

В судовому засіданні 04.10.2007р. розгляд апеляційної скарги на підставі ст 77 ГПК України  було відкладено до 26.10.2007р.

В судовому засіданні 26.10.2007р. розгляд апеляційної скарги на підставі ст 77 ГПК України  було відкладено до 09.11.2007р.

В судовому засіданні 09.11.2007р. розгляд апеляційної скарги  на підставі ст 77 ГПК України було відкладено на 23.11.2007р.

В судовому засіданні 23.11.2007р. за усним клопотанням позивача було оголошено перерву до 28.11.2007р.

В судовому засіданні 28.11.2007р. від позивача надійшло усне клопотання про оголошення постанови Запорізького апеляційного господарського суду у повному обсязі. Вказане клопотання колегією суддів задоволено, у зв'язку з чим оголошено перерву до 03.12.2007р. для підготовки постанови суду у повному обсязі. Розгляд справи по суті закінчено 28.11.2007р.

В судовому засіданні 03.12.2007р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду оголошено у повному обсязі.

Запис розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме, програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

В ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення позивачем заявлялось декілька клопотань.

Так, 09.11.2007р. від позивача до суду надійшло клопотання про витребування від відповідачів та податкових інспекцій певних документів, а саме: реєстру отриманих та виданих податкових накладних; договору, на підставі якого у відчужувача (ТОВ «НВО «Рубін») виникло право власності на двигуни; балансу та його розшифровка по забалансовим рахунком; договору оренди приміщення, де зберігаються двигуни з моменту їх приймання. Колегією суддів клопотання позивача про витребування певних доказів задоволено частково. Від відповідачів були витребувати наступні документи: податкові декларації, в яких відображено результати спірної господарської операції (операцій) за договором поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. з відміткою податкового органу про їх одержання; реєстр податкових накладних за такими податковими деклараціями; при наявності – акти перевірок податкового органу за відповідний період; при наявності – інші матеріали податкового обліку.

23.11.2007р. від позивача до суду надійшло клопотання (від 22.11.2007р. за № 05/19180) про витребування від ДПА в Дніпропетровській області, ДПА в Херсонській області, ТОВ «НВО «Рубін» певної інформації і документів, а саме: від ДПА в Дніпропетровській області -  чи включена ТОВ «НВО «Рубін» в податкові зобов'язання сума ПДВ у розмірі 791.500,00 грн. за договором поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.; чи включена ТОВ «Електроапарат» в повному обсязі в податковий кредит сума ПДВ у розмірі 792.500,00 грн. за договором поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.; чи відображені господарські операції по виконанню договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. у ТОВ «НВО «Рубін» і договору поставки від 17.11.2006р. у ТОВ «Електроапарат» в бухгалтерському і податковому обліку, і в якому звітному періоді; податкові декларації з доданням реєстрів отриманих і виданих податкових накладних, всіх податкових накладних зареєстрованих у  реєстрі і платіжних документів по сплаті до бюджету ПДВ ТОВ «НВО «Рубін»; від ДПА в Херсонській області – чи включена УМП ТОВ «Електромаш» в повному обсязі в податковий кредит сума ПДВ у розмірі 791.500,00 грн. за договором поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.; чи включена УМП ТОВ «Електромаш» в податкові зобов'язання сума ПДВ у розмірі 792.500,00 грн. за договором поставки від 17.11.2006р.; чи відображені УМП ТОВ «Електромаш» господарські операції по виконанню договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. і договору поставки від 17.11.2006р. в бухгалтерському і податковому обліку, і в якому звітному періоді; податкові декларації з доданням реєстрів отриманих і виданих податкових накладних, всіх податкових накладних зареєстрованих в реєстрі і платіжних документів по сплаті в бюджет ПДВ УМП ТОВ «Електромаш»; від ТОВ «НВО «Рубін» - документи, що підтверджують право власності ТОВ «НВО «Рубін» на двигуни АВСМ 2-16-73-12 (зав. № 0015-0020) при укладенні договору № 23/11-01 від 23.11.2006р.

Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти заявленого позивачем клопотання про витребування від ДПА в Дніпропетровській області, ДПА в Херсонській області, ТОВ «НВО «Рубін» певної інформації і документів, вказавши зокрема на відсутність необхідності витребування вище перелічених документів, оскільки основна частина з цих документів вже надана до суду і матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті.

Колегією суддів клопотання позивача про витребування від ДПА в Дніпропетровській області, ДПА в Херсонській області, ТОВ «НВО «Рубін» певної інформації і документів залишено без задоволення як необґрунтоване, оскільки  документи, щодо витребування  яких висувається клопотання, вже надані до суду іншими сторонами у справі (том № 6, аркуші справи: 53-86), а решта документів (щодо права власності продавця на майно) не має значення для вирішення даного спору і не є належними і допустимими доказами в розмінні ст.ст. 33, 34 ГПК України при розгляді справи, з урахуванням предмету та підстав заявленого позову (перш за все – ст. 216, 234 ЦК України).

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 23.11.2006р. між ТОВ «НВО «Рубін» (постачальник) і УМП ТОВ «Електромаш» (покупець) був укладений договір поставки № 23/11-01, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах EXW (франко-склад м. Дніпропетровськ) передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Найменування товару, що поставляється за цим договором: електродвигун АВСМ 2-16-73-12 в кількості 6 штук за ціною 791.500,00 грн. за один двигун, в т.ч. ПДВ – 131.916,67 грн. (п.1.2 договору).

Умовами п.2 договору передбачені обов'язки сторін, згідно до яких постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк не пізніше 11.01.2007р. передати покупцеві в м. Дніпропетровськ товар із технічною документацією по його експлуатації (п.2.1 договору), а покупець бере на себе обов'язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим договором (п.2.2 договору).

Загальна сума договору становить 4.749.000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 791.500,00 грн. (4.2 договору).

Оплата товарів покупцем здійснюється не пізніше 04.02.2007р. шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця (п.4.4 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.7.1 договору).

З боку ТОВ «НВО «Рубін» договір підписаний директором Паляєвим А.Є., а з боку УМП ТОВ «Електромаш» - директором Сусловським Є.Г.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. укладений у змові між директором Паляєвим А.Є. і директором Сусловським Є.Г., оскільки електродвигуни, єдиним виробником яких в країнах СНД є позивач, продані відповідачем-1 відповідачу-2 по завищеній ціні. Укладений між відповідачами договір став наслідком незаконних дій і носив завідомо спланований характер; метою шахрайських дій зазначених осіб було заволодіння майном – базою відпочинку «Електромаш», яка внесена в статутний капітал УМП ТОВ «Електромаш» позивачем. Договір з боку відповідача-2 підписаний генеральним директором, посада якого не передбачена Статутом цього товариства. Відсутні певні первинні документи, що стосуються виконання цього договору, а також докази, що підтверджують надходження ТМЦ (двигуни АВСМ) відповідачу-2 від відповідача-1, у зв'язку з чим, на думку позивача, договір є фіктивним. Угода не здійснена «в натурі», не направлена на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, а здійснена внаслідок змови з метою спричинення шкоди і банкрутства відповідача-2, основним засновником якого є позивач. Також позивач посилається на те, що товар, проданий за спірним договором, не відповідає якості і технічним умовам, що пред'являються для такого виду товарів. В позові ставиться вимога про визнання недійсним договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р., укладеного між відповідачами, із застосуванням двосторонньої реституції (повернення сторін в первісний стан). Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 203, 215, 216, 234, 712 ЦК України.

Звернення в суд з даним позовом позивач обґрунтовує необхідністю захисту свого права, яке, на його думку, може бути порушене у випадку стягнення відповідачем-1 з відповідача-2 грошових коштів (боргу) за договором № 23/11-01 від 23.11.2006р., і позивач, як акціонер відповідача-2, згідно зі ст.50 Закону України «Про господарські товариства», буде відповідати своїм вкладом (базою відпочинку «Електромаш») в статутному фонді відповідача-2, на яку (базу відпочинку) накладений господарським судом арешт у справі № 1/87-07.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р., укладеного між відповідачами.

За змістом ст.712 ЦК України і ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач у якості  підстави позову посилається на ст. ст 216,  234 ЦК України (фіктивність договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.) і зазначає, що ця угода не направлена на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В розумінні наведеної норми закону, за фіктивним правочином у сторін відсутній намір створити ті правові наслідки, які закріплені у такому правочині. Ознаками фіктивного правочину є: 1) наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; 2) відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину – спрямованість на встановлення припинення або зміну цивільних правовідносин.

З питання наявності у відповідачів дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювались договором поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного договору, електродвигуни АВСМ 2-16-73-12 у кількості 6 штук, які були предметом цього договору, були отримані від продавця (ТОВ «НВО «Рубін») покупцем (УМП ТОВ «Електромаш») через свого представника (Сусловського Є.Г.) по довіреності серії ЯМК № 281667 від 04.01.2007р., яка була дійсна до 14.01.2007р. Електродвигуни були отримані покупцем 11.01.2007р. на підставі рахунку-фактури № СФ-0000116 від 04.01.2007р. по видатковим накладним № РН-0001/01, № РН-0001/02, № РН-0001/03 від 11.01.2007р. В кожній видатковій накладній зазначено по 2 електродвигуна марки АВСМ 2-16-73-12 із вказівкою їх вартості з урахуванням ПДВ.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору поставки сторонами складені, підписані та скріплені печатками 3 акти приймання-передачі електродвигунів від 11.01.2007р. В актах зазначено також про задовільний вид електродвигунів після їх транспортування і завантажувально-розвантажувальних робіт, про відсутність порушень маркування і заводських пломб, пошкоджень оболонки корпусу, наявність транспортно-закріпних елементів, відповідності заводського номеру зазначеному в технічному паспорті, тощо.

Всього за спірним договором поставлено електродвигуни на загальну суму 4.749.000,00 грн., у т.ч. ПДВ – 791.500,00 грн.

Факт виконання договору № 23/11-01 від 23.11.2006р. в частині поставки електродвигунів також встановлений в рішенні господарського суду Херсонської області від 29.03.2007р. у справі 1/87-07 (за позовом ТОВ «Рубін» до УМП ТОВ «Електромаш» про стягнення суми 4.749.000,00 грн. боргу). В цьому ж рішенні встановлено, що товар був отриманий безпосередньо покупцем і доставлений його власним автотранспортом без оформлення в даному випадку товарно-транспортних накладних.

Крім того, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «НВО «Рубін» з питань взаємовідносин з УМП ТОВ «Електромаш» за січень 2007р., за наслідком якої податковим органом складено довідку № 5794/235/32185197 від 20.11.2007р. В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «НВО «Рубін» здійснило продаж товару УМП ТОВ «Електромаш» згідно договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.  ТОВ «НВО «Рубін» виписано наступні податкові накладні та нараховано податкові зобов'язання: податкова накладна № 6 від 11.01.2007р. на суму 1.583.000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 263.833,33 грн.; податкова накладна № 7 від 11.01.2007р. на суму 1.583.000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 263.833,33 грн.; податкова накладна № 8 від 11.01.2007р. на суму 1.583.000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 263.833,33 грн. Разом – 4.749.000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 791.499,99 грн. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкових зобов'язань відповідних періодів, відображені у реєстрі податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за січень 2007р. При проведенні перевірки також досліджувались такі первинні документи, як: видаткові накладні № РН-0001/01, № РН-0001/02, № РН-0001/03 від 11.01.2007р., довіреність серії ЯМК № 281667 від 04.01.2007р., акти приймання-передачі електрообладнання від 11.01.2007р. Представниками ТОВ «НВО «Рубін» підтверджено, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевіряється немає.

Також, ДПІ у м. Херсоні була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства УМП ТОВ «Електромаш» за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт № 3144/234/31653535 від 15.11.2007р. В зазначеному акті відсутні висновки про наявність будь-яких порушень податкового законодавства з боку УМП ТОВ «Електромаш» з питання взаємовідносин з ТОВ «НВО «Рубін» при виконанні договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. Зокрема, в акті зазначено, що перевіркою не встановлено порушення в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість.

Згідно повідомлення ДПІ у м. Херсоні № 16884/10/26-802 від 19.10.2007р., а також інформації ДПІ  м. Херсоні № 16885/10/26-802 від 19.10.2007р., при розгляді заяви НВ ЗАТ «Електромаш» фактів порушення податкового законодавства з боку УМП ТОВ «Електромаш» по договору поставки №23/11-01 від 23.11.2006р. не встановлено.

Згідно повідомлення прокуратури Суворівського району м. Херсона від 22.06.2007р., електродвигуни АВСМ 2-16-73-12 в кількості 6 штук (№№ 0015 – 0020) знаходяться на території офісу УМП ТОВ «Електромаш» (м. Херсон, пр. Ушакова, 72). Останні були вилучені і залишені на відповідальне зберігання по зазначеній адресі.

З викладених вище обставин справи вбачається, що договір поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. був виконаний його сторонами в частині приймання-передачі електродвигунів АВСМ 2-16-73-12 в кількості 6 штук. Тобто, предмет договору був переданий від продавця до покупця. Факт здійснення відповідачами господарської операції також підтверджений податковими органами при проведенні перевірки з питання оподаткування.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача про те, що спірний договір є фіктивним, тобто таким, що не направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Щодо питання про невиконання покупцем (УМП ТОВ «Електромаш») своїх обов'язків в частині розрахунку за отриманий товар за спірним договором, то слід зазначити, що лише ця обставина не може вважатися достатньою підставою для твердження про фіктивність угоди, з огляду на фактичну передачу товару від продавця до покупця. Невиконання або неналежне виконання однією стороною умов договору не свідчить про те, що договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором. До того ж, стягнення суми 4.749.000,00 грн. є предметом позову у вищевказаній справі № 1/87-07 господарського суду Херсонської області, яким 29.03.2007р. прийнято рішення про задоволення позову і стягнення з УМП ТОВ «Електромаш» на користь ТОВ «НВО «Рубін» зазначеної суми боргу.

Обставини справи у їх сукупності свідчать про те, що договір поставки №23/11-01 від 23.11.2006р. вчинений між відповідачами з наміром створити правові наслідки, що обумовлені цим договором. Іншого позивачем суду не доведено.

Слід також зазначити, що позовна вимога НВ ЗАТ «Електромаш» про визнання договору поставки недійсним з підстав його фіктивності суперечить позовній вимозі про застосування двосторонньої реституції, як наслідку визнання угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається також на те, що договір поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. укладений у змові між директором Паляєвим А.Є. і директором Сусловським Є.Г. з метою спричинення шкоди і банкрутства УМП ТОВ «Електромаш» та те, що зазначений договір став наслідком незаконних і шахрайських дій зазначених осіб і носив завідомо спланований характер.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в силу ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У відповідності з ч.3 ст.35 ГПК України, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Позивачем не надано до суду жодного належного доказу того, що між директором Паляєвим А.Є. і директором Сусловським Є.Г. була незаконна змова при укладенні договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р., метою якої було спричинення шкоди УМП ТОВ «Електромаш», акціонером якого є позивач, і незаконне заволодіння базою відпочинку «Електромаш».

Отже, позивачем не доведено наявності будь-якої змови представників покупця і продавця за спірним договором поставки, спрямованої на спричинення шкоди УМП ТОВ «Електромаш».

Не можуть бути підставою для задоволення позову і інші обставини, на які посилається позивач.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставними доводи позивача про те, що спірний договір з боку відповідача-2 підписаний генеральним директором, посада якого не передбачена Статутом цього товариства. З матеріалів справи вбачається, що на день укладення договору поставки директором УМП ТОВ «Електромаш» був Сусловський Є.Г. (призначений на посаду директора товариства рішенням загальних зборів засновників товариства від 03.07.2006р.), який і підписав договір з боку покупця. Сама ж обставина зазначення в тексті договору посади Сусловського Є.Г. як генерального директора, а не директора, не є підставою для висновку про недійсність договору. Згідно до пунктів 8.15, 8.18, 8.20 Статуту УМП ТОВ «Електромаш», управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом – директором; директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників; директор має право без доручення виконувати дії від імені товариства.

Згідно зі ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності зі ст.62 Закону України «Про господарські товариства», дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Таким чином, підписання спірного договору поставки з боку УМП ТОВ «Електромаш» директором Сусловським Є.Г. узгоджується з приписами ст.92 ЦК України, ст.62 Закону України «Про господарські товариства» та положеннями Статуту УМП ТОВ «Електромаш».

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що товар, який проданий за спірним договором, не відповідає якості і технічним умовам, що пред'являються для товарів такого виду, а також проданий відповідачем-1 відповідачу-2 по завищеній ціні. Зазначені доводи не встановлюють підстав для визнання спірного договору поставки недійсним, з урахуванням предмету та підстав даного позову та з огляду на положення ст.1 Закону України «Про господарські товариства» якою встановлено, що товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені.

Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом з ч.3 ст.189 та ст.190 ГК України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, між відповідачами при укладенні спірного договору встановлено ціну спірного договору на підставі вільного волевиявлення, що узгоджується з наведеними приписами діючого законодавства України.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи позивача про те, що судом першої інстанції не з'ясовано підстав знаходження у власності ТОВ «НВО «Рубін» двигунів при укладенні договору. Такі доводи також не встановлюють підстав для визнання спірного договору поставки недійсним, з урахуванням предмету та підстав заявленого у даній справі позову (за ст 234 ЦК України).

Необґрунтованими є доводи позивача, з посиланням на проект угоди № 1 та угоди № 2 за 2007р. (які направлялись позивачем відповідачу-1), про те, що судом першої інстанції не розглянуто питання мирного врегулювання спору.

Так, проект угоди № 1 (про врегулювання ситуації за договором поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р. між ТОВ «Рубін» і УМП ТОВ «Електромаш») і проект угоди № 2 (про розірвання договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.) не підписані будь-якою з його сторін, і вимога про спонукання до підписання (укладення) таких угод не є предметом спору у даній справі.

За змістом ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, оскільки вищевказані угоди № 1 і № 2, на які посилається позивач, не підписані його сторонами, такі угоди в силу ст.ст. 638, 639 ЦК України, ст.181 ГК України вважаються неукладеними (такими, що не відбулися), а отже не породжують будь-яких прав та обов'язків для сторін за такими угодами, не встановлюють підстав для виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин.

Не надавалось до суду на затвердження і будь-якої мирової угоди сторін в порядку ст.78 ГПК України, у зв'язку з чим у суду були відсутні підстави для розгляду питання мирного врегулювання спору, про що зазначає позивач.

Є необґрунтованими твердження відповідача-1 і третьої особи про помилковість висновку в оскаржуваному рішенні суду про наявність порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є акціонером УМП ТОВ «Електромаш» з часткою в статутному фонді 99,763 %, у якого згідно положень Закону України «Про господарські товариства» є корпоративні права відносно відповідача-2, передбачені ст.10 названого Закону, а також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Отже, НВ ЗАТ «Електромаш», який вбачає можливість порушення своїх прав, не позбавлений права звернутися в суд із позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а також ні в якому випадку не позбавлений права на позов в процесуальному розумінні.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем, в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України, не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнати недійсним договір поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поставки № 23/11-01 від 23.11.2006р., укладеного між відповідачами. Відповідно, відсутні підстави для застосування двосторонньої реституції в порядку ст.216 ЦК України.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого закритого акціонерного товариства «Електромаш», м. Тирасполь, Молдова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 12.07.2007р. у справі № 8/234-07 – без змін.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кагітіна Л.П.  Юхименко О.В.