Постанова

від 18.12.2024 по справі 916/2631/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2631/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Аленін О.Ю., судді: Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.)

від 30.09.2024

за заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області

про забезпечення позову

у справі №916/2631/24

за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Південного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», в якій просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду від 12.02.2020 № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.01.2020 № 08-185, укладеного між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - Договір);

- визнати недійсною додаткову угоду від 12.02.2020 № 2 до Договору;

- визнати недійсною додаткову угоду від 16.09.2020 № 3 до Договору;

- визнати недійсною додаткову угоду від 06.11.2020 № 4 до Договору;

- стягнути з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 125 475,40 грн.

В обґрунтування підстав позову Прокурор посилається на те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог законодавства, оскільки його сторонами безпідставно було змінено істотні умови Договору в частині збільшення ціни одиниці товару та зменшення кількості споживання електричної енергії, що не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та має наслідком неналежне розпорядження бюджетними коштами.

1.2. Разом з позовною заявою Прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 125 475,40 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову Прокурор посилається на те, що статутний капітал відповідача становить 1 000 000,00 грн, наразі відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем нерухоме майно не зареєстровано, а тому накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову є необхідним для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, що забезпечить Прокурору і позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, а також надасть можливість останнім захистити свої інтереси в межах одного провадження без нових звернень до суду. При цьому у Прокурора відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки у нього відсутні підстави вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені збитки.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви про забезпечення позову

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову у справі №916/2631/24.

Суд першої інстанції, постановляючи дану ухвалу виходив з такого:

- заява Прокурора не містить доводів та обґрунтованих припущень, які саме дії чи бездіяльність відповідача після подання Прокурором позову чи до його подання можуть призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позову судом;

- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення;

- використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви;

- пред`явлення грошових вимог Прокурора до відповідача та подання позову автоматично не свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача від сплати спірних коштів у добровільному порядку за рішенням суду, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між учасниками справи. В цей же час, наявність/відсутність обставин, якими Прокурор обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів, суд буде встановлювати лише на стадії розгляду справи по суті;

- Прокурором не подано суду доказів наявності обставин, з яких можна обґрунтовано припустити, що виконання судового рішення, у разі задоволення/часткового задоволення позову може бути утруднено чи унеможливлено внаслідок дій або бездіяльності відповідача після подання позову Прокурора або внаслідок дій інших учасників у правовідносинах з відповідачем.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №916/2631/24 ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 скасовано. Заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», які знаходяться на всіх рахунках товариства в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 125 475,40 грн.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:

- враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 125 475,40 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів;

- застосування обраного Прокурором заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову;

- відповідачем не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду Прокурор, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову;

- відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що могло б достеменно свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в майбутньому, в разі задоволення позову;

- накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог не спричинить неможливість сплати товариством заробітної плати, податків, зборів і обов`язкових платежів;

- запропоновані Прокурором заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- надання заявником будь-яких доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, у тому числі й грошовими коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі №916/2631/24 залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - статті 13, 73, 74, 136, 137 ГПК України.

3.2. Прокурор 26.11.2024 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 у справі №916/2631/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/2631/24 за касаційною скаргою ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №916/2631/24, якою вжито заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу, у межах суми позовних вимог.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення при розгляді заяви про забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

5.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, зокрема про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 125 475,40 грн відповідно до умов додаткових угод Договору, які, за твердженнями Прокурора, слід визнати недійсними.

Отже, позивач звернувся до суду, зокрема і з позовною вимогою майнового характеру.

5.4. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Підсумовуючи вищенаведене, Суд відзначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.

5.5. Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).

5.6. Суд, оцінюючи доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, відзначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

За таких умов колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність існування достатньо обґрунтованого припущення про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, у випадку, якщо позов буде задоволений, можливе утруднення виконання рішення суду у зв`язку з можливим ухиленням відповідача від виконання такого, що призведе до порушення прав позивача (сторони Договору).

Суд ураховує, що відповідачем не надано жодних доказів, які свідчать, що застосований судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність товариства та відповідно порушує права третіх осіб (споживачів).

Отже, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що застосований судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах предмета позову є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими Прокурором вимогами майнового характеру та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову у частині стягнення коштів.

5.7. Оцінюючи вищенаведене у контексті мотивів оскаржуваного рішення, Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статей 136, 137 ГПК України в межах предмета позову засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду, що є сталими та послідовними у застосуванні статей 136, 137 ГПК України.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.8. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 5 цієї постанови.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як такого, що ухвалене із додержанням норм процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №916/2631/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець