Ухвала від 20.12.2024 по справі 924/1206/23

УХВАЛА

20 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1206/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жайворонок Т.Є.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024

в справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Фізичної особи-підприємця Федоченка Володимира Олександровича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби України Північного офісу Держаудитслужби,

про 1) визнання протиправним включення фізичною особою-підприємцем Федоченко В.О. матеріальних витрат на загальну суму 45 387,35 грн до калькуляції щодо визначення ціни за договорами №69 та №70 від 23.08.2022,

2) зобов`язання фізичної особи-підприємця Федоченка В.О. відшкодувати військовій частині НОМЕР_1 витрати на суму 45 387,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2024 Військова частина НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024.

Касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Однак документів, що підтверджують сплату судового збору, до касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 не додано.

Натомість скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору строком на 1 місяць.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

За змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначена норма стосується окремих категорій фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб, якою є Військової частини НОМЕР_1 .

Ураховуючи зазначене, у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2023 році у справі № 924/1206/23 подано позов: про визнання протиправним безпідставне включення фізичною особою-підприємцем Федоченко В.О. матеріальних витрат на загальну суму 45 387,35 грн до калькуляції щодо визначення ціни за договорами №69 та №70 від 23.08.2022; зобов`язання фізичну особу-підприємця Федоченко В.О. відшкодувати військовій частині НОМЕР_1 витрати на суму 45 387,35 грн

Отже, предметом касаційного розгляду є одна немайнова вимоги та одна майнова.

З огляду на те, що касаційну скаргу подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий та немайновий характер спору та обставини подання касаційної скарги на спірні судові акти через підсистему "Електронний суд", скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 588, 80 грн (2684 грн х 2 х 200% х 0,8).

Отже, скаржникові слід сплатити судовий збір у сумі 8 588, 80 грн і надати Суду документ, що підтверджує таку сплату.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) у справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини 2 статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У частині першій статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Разом із тим в касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко, послідовно та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, неправильно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК в ухвалі про залишення скарги без руху зазначаються, зокрема, недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК (із урахуванням змісту цієї ухвали); подачі документа, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення плати судового збору.

2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 924/1206/23 залишити без руху.

3. Надати скаржникові строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Є. Жайворонок