Ухвала

від 18.12.2024 по справі 917/1112/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1112/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (колегія суддів: Слободін М. М., Склярук О. І., Шутенко І. А.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 (суддя Мацко О. С.) у справі

за позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,

(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом направити представників для участі у судовому засіданні),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кременчуцький заклад дошкільної освіти № 29) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") про зобов`язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Кременчуцьким закладом дошкільної освіти № 29 за період з початку опалювального періоду 2022- 2023 років: з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги з постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм законодавства України при нарахуванні плати за теплову енергію. Зокрема, на обґрунтування позову позивач посилається на те, що Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі - Закон № 2479-IX), який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання для всіх категорій споживачів протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

3. Проте відповідач з 01.11.2022, тобто після набрання чинності Законом № 2479-IX, самочинно застосовує при обрахунку вартості поставленої позивачу теплової енергії двоставковий тариф, чим, на думку позивача, порушує цей Закон, оскільки сплата коштів за двоставковим тарифом є більшою, ніж при застосуванні одноставкового тарифу, який діяв по відношенню до позивача станом на 24.02.2022.

4. Позивач також вважає, що тарифи на теплову енергію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2024, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Позивачу на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 3.

6. Починаючи з опалювального періоду 2022- 2023 років, позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

7. До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ").

8. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів" з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

9. Вказаними рішеннями для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 - 2862,85 грн за 1 Гкал, а з 30.12.2021 - 3281,22 грн за 1 Гкал.

10. Судами встановлено, що даний тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

11. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було повністю зруйноване, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

12. 29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502), пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

13. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

14. Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 № 473 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ" надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи "Навчально- методичний центр з газової безпеки".

15. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області" Полтавською обласною радою прийнято рішення від 14.10.2022 № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".

16. Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс як внесок до статутного капіталу ПОКВПГ "Полтаватеплоенерго" майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.

17. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно з чинним законодавством визначено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

18. Таким чином, у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ у господарське відання ПОКВПГ "Полтаватеплоенерго" відбулась зміна постачальника відповідних послуг для споживачів по лівобережній частині м. Кременчука.

19. В подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 було внесено зміни до вищезазначеного рішення № 1508, яким на виконання вимог статті 1 Закону № 2479-IX зобов`язано ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

20. Згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574 опалювальний період 2022- 2023 років для споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

21. Між позивачем і відповідачем було укладено договір від 01.11.2022 № 7074 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір № 7074), а також договір від 25.01.2023 № 7074/2023 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.

22. Згідно з пунктом 1 договору № 7074 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація за договором) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщення Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 29 (споживач за договором) за адресою: м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 3, дошкільний заклад № 29, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

23. Відповідно до пункту 33 договору № 7074 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. У разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

24. У 2023 році укладено додаткову угоду № 1 до договору № 7074. Пунктом 1 вказаної додаткової угоди сторони погодили внести зміни до пункту 33 договору, виклавши його в наступній редакції: "Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ)".

25. Відповідно до пункту 1.1 договору № 7074/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (учасник за договором) зобов`язується з 01.01.2023 по 31.12.2023 постачати позивачу (замовник за договором) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

26. Пунктом 1.2 договору № 7074/2023 сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 по 31.12.2023 становлять 123,520 Гкал.

27. Відповідно до пункту 3.1 договору № 7089/2023 сума цього договору становить 540 705,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 90 117,50 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника, та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції.

28. Керуючись пунктом 7 статті 19 Постанови № 1178, сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договорів).

29. Таким чином, починаючи з 01.11.2022 відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу згідно з укладеними договорами № 7074 та № 7074/2023.

30. Відповідач направив позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов договору № 7074, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2197,08 грн без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн без ПДВ).

31. У вказаних рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в додатку № 1 до рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - рішення Полтавської обласної ради № 477).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

32. 10.07.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, про відмову у задоволенні позову.

33. Судові рішення мотивовано тим, що норма статті 1 Закону № 2479-IX, якою запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, не містить вимог до постачальників, які здійснюють постачання теплової енергії за регульованими тарифами (до числа яких належить відповідач), щодо вчинення певних дій (внесення змін до договорів, здійснення перерахунку наданих послуг, тощо), а адресована суб`єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення. При цьому відповідач до числа таких суб`єктів не віднесений.

34. Суди також дійшли висновків про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з урахуванням того, що умови договорів, якими передбачено постачання теплової енергії із застосуванням двоставкового тарифу, розмір якого встановлено в додатку № 1 до рішення Полтавської обласної ради № 477, сторонами не змінювались та не оспорювались.

35. Крім того, суди виходили з того, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом № 2479-IX, а тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій" (далі - рішення Полтавської обласної ради № 286).

36. При цьому суди вказали, що вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин тарифів, які були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022", є безпідставним, оскільки зазначені тарифи були встановлені не відповідачу, а іншому теплопостачальному підприємству, а саме ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

Короткий зміст касаційної скарги

37. У касаційній скарзі Кременчуцький заклад дошкільної освіти № 29 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

38. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23, в якій зазначено, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

39. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Закону № 2479-ІХ до правовідносин, які виникли між суб`єктами господарювання у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

40. У відзиві на касаційну скаргу ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позиція Верховного Суду

41. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача - Кременчуцького закладу дошкільної освіти № 29 стосовно приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 3, за період з початку опалювального періоду 2022- 2023 років, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувалися до позивача станом на 24.02.2022.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

42. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23.

43. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Отже, відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

45. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

46. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

47. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

48. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід у частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

49. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

50. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.

51. Так, правовідносини у справі № 917/730/23, на яку посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається, оскільки предметом позову у справі № 917/1115/23 є вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих/отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу, тоді як у справі № 917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.

52. Отже, у справі, що переглядається, і у наданій для порівняння справі, правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин.

53. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 у пункті 18.8 зазначено таке: "Отже, правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору".

54. Водночас у справі № 917/730/23 Верховний Суд не давав висновку щодо питання застосування частини першої статті 1 Закону № 2479-IX, а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502, на неоднакове застосування яких вказує скаржник. Верховний Суд у справі № 917/730/23 зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Суд за змістом рішення прямо вказав на те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах. Постанова Верховного Суду у справі № 917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі власної оцінки доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

55. Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

56. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

57. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

58. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

59. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, на думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 1 Закону № 2479-ІХ в контексті спірних правовідносин.

60. Водночас колегією суддів встановлено, що у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23, яка прийнята за подібних правовідносин, вказано наступне.

61. Відповідно до змісту частини першої статті 1 Закону № 2479-IX протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

62. Водночас до частини першої зазначеної статті Закону були внесені зміни згідно із Законом України від 30.06.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" (набрав чинності з 27.07.2023) та викладено статтю 1 Закону № 2479-IX у такій редакції:

"Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".

63. За доводами позивача, відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений згідно із Законом № 2479-IX (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022- 2023 років здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф).

64. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

65. Згідно із частиною п`ятою статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

66. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

67. Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов`язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії.

68. Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

69. Приписами статті 16-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

70. При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).

71. Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

72. Частиною третьою статті 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

73. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (статті 190 ГК України).

74. Державні регульовані ціни у розумінні частин першої та другої статті 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" та іншими законами.

75. Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

76. Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23 також зазначив, що стаття 1 Закону № 2479-IX є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:

- містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;

- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

77. Верховний Суд виснував, що ПОКВПГ "Полтаватеплоенерго" як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а в своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 286 (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

78. Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області; згідно зі статутом КП "Полтаватеплоенерго" засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада; тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою; застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку № 1 до рішення Полтавської обласної ради № 477; тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 286 (ці тарифи введені в дію з 01.11.2021); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом № 2479-IX. Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука; тариф ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

79. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, а також з урахуванням висновку Верховного Суду, зробленого у справі № 917/1389/23, приписи статті 1 Закону № 2479-IX не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

80. З огляду на викладене вище Судом у справі № 917/1389/23 вже було надано правовий висновок стосовно застосування статті 1 Закону № 2479-ІХ у подібних правовідносинах і рішення судів попередніх інстанцій узгоджуються із таким висновком. У свою чергу, у межах вказаної підстави скаржником також не наведено ґрунтовних доводів щодо допущення судами порушень норм процесуального права, які зумовлюють скасування оскаржених судових рішень.

81. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 917/1112/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, в силу приписів пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Згідно із пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

83. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

84. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного перегляду справи, то касаційне провадження необхідно закрити.

Судові витрати

85. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 29 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 917/1112/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач