Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/13003/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13003/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги громадської спілки "Національна асоціація адвокатів України - територія без корупції" (далі - Спілка)

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024

за позовом недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України"

до Спілки

про визнання протиправним використання власної назви та зобов`язання вчинити дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - громадська організація "Міжнародна Антикорупційна Асамблея",

ВСТАНОВИВ:

Спілка 03.12.2023 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 910/13003/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, згідно з приписами статті 6 ГПК України: суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац перший та другий частини шостої в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX).

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Тобто, Спілка як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Однак, при зверненні з касаційною скаргою Спілка не зареєструвала електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що також підтверджується інформацією, отриманою на запит уповноваженого працівника Суду та сформованою засобами підсистеми "Електронний суд", згідно з якою Спілка (ЄДРПОУ: 44980123) не має зареєстрованого кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що з огляду на приписи частини другої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зміст касаційної скарги свідчить, що підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які скаржник наводить у скарзі та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду.

Водночас Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, з формулюванням викладеного у ній висновку про застосування якої саме норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;

у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Однак, скаржником у скарзі не конкретизовано норм права, порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень.

Тобто, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновків, як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій, а щодо яких такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Також у касаційній скарзі скаржник, серед іншого, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оспорюване рішення, використав певні висновки Верховного Суду з вказівкою на необхідність відступлення (не поясненням відступлення, а лише вказівкою на невідповідність) та проігнорував обов`язок аргументації правового висновку, що на його думку, є підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 2 часини другої статті 287 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тобто, для цілей зазначеної норми висновок про застосування норми права повинен бути викладений у постанові Верховного Суду, а також цей висновок повинен бути застосований апеляційним судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення; скаржник має обґрунтувати необхідність відступлення від такого правового висновку.

Разом з цим зазначення скаржником цієї підстави касаційного оскарження судового рішення фактично зводиться лише до посилання на вказану норму, проте не наведено ні самого висновку Верховного Суду, викладеного у якій саме постанові Верховного Суду, ані норми права, щодо застосування якої цей висновок було сформовано Верховним Судом та застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а також не зазначено належного обґрунтування необхідності та мотивів такого відступлення.

Водночас у касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що судові рішення оскаржуються з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

При цьому Суд зауважує, що наведені скаржником пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Окрім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Однак до касаційної скарги не додано жодних доказів надіслання її копії третій особі у цій справі, а саме - громадській організації "Міжнародна Антикорупційна Асамблея" у визначеному частиною сьомою статті 42 ГПК України порядку.

Неповідомлення учасника справи в установленому процесуальним законом порядку про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій:

- уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а також порушення та неправильного застосування яких (норм) припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду відсутній;

- у разі наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу, належним чином обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (зазначити пункт, частину, статтю) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (зазначити постанову) та застосованого апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення;

- обґрунтувати процесуальні порушення, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 названого Кодексу як на підставу касаційного оскарження судових рішень, а також

- зареєструвати електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- надати докази надіслання копії касаційної скарги третій особі у цій справі - громадській організації "Міжнародна Антикорупційна Асамблея" у визначеному частиною сьомою статті 42 ГПК України порядку.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу громадської спілки "Національна асоціація адвокатів України - територія без корупції" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 зі справи № 910/13003/23 залишити без руху.

2. Надати громадській спілці "Національна асоціація адвокатів України - територія без корупції" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити громадській спілці "Національна асоціація адвокатів України - територія без корупції", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова