Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/9079/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9079/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Заболотний А.М.,

відповідача - Радченко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бойка Р.В.

від 12.03.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.

від 02.09.2024

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"

про стягнення 4 989 600,00 грн.

1. Історія справи

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про стягнення штрафу за неякісне виконання робіт, передбаченого пунктом 8.4 договору будівельного підряду № 2.КБ/2017 від 07.09.2017, у розмірі 4 989 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" робіт за договором будівельного підряду № 2.КБ/2017 від 07.09.2017, оскільки побудований об`єкт - установка адсорбційної осушки газу, працює неналежним чином та не підлягає промисловій експлуатації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9079/20 у задоволенні позову відмовлено.

01 березня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд вирішити питання розподілу витрат відповідача, пов`язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 319 000,00 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі № 910/9079/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 319 000,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

- наявність у відповідача обов`язку сплатити за проведення судової експертизи експертній установі коштів у розмірі 319 000,00 грн підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у даній справі та актом надання послуг № 24 від 10.02.2023 на зазначену суму, які були наявні в матеріалах справи до проведення у справі судових дебатів;

- відтак, у суду був обов`язок вирішити питання розподілу судових витрат не лише в частині судового збору, а й в частині понесених відповідачем витрат на оплату судової експертизи, проте судом не було вирішено даного питання;

- тому судові витрати у розмірі 319 000,00 грн, сплачені відповідачем за проведення експертною установою судової експертизи, відповідно до приписів пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, з огляду на відмову в задоволені позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суди першої та апеляційної інстанцій порушили частину 8 статті 129 та статтю 221 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосували зазначені норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2023 у справі № 904/7108/21.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як зазначалось вище, здійснивши розгляд справи по суті, судом першої інстанції 18.01.2024 у цій справі було ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

01 березня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд вирішити питання розподілу витрат відповідача, пов`язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 319 000,00 грн.

Як доказ понесених витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи у даній справі відповідачем до зазначеної заяви додано, зокрема копії: акта надання послуг (проведення судової експертизи) від 10.02.2023 № 24, підписаний обома сторонами (Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз"); платіжних доручень від 10.06.2021 № 4512 на суму 159 500,00 грн та від 27.04.2022 № 4308 на суму 159 500,00 грн; рахунок-фактуру на оплату експертних послуг від 08.04.2021 № СФ-0804212 на суму 319 000,00 грн.

За наслідками розгляду вказаної заяви відповідача, судом першої інстанції було прийнято оскаржуване додаткове рішення, яке залишено судом апеляційної інстанції без змін.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9079/20 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз"; витрати по проведенню експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" рахунок-фактуру № СФ-0804212 від 08.04.2021 на суму 319 000,00 грн на оплату проведення експертизи відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9079/20.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/9079/20 Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" кошти у загальному розмірі 319 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4212 від 10.06.2021 на суму 159 500,00 грн та № 4308 від 27.04.2021 на суму 159 500,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" було виконано роботи з проведення судової експертизи, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" було прийнято таке виконання без зауважень, що підтверджується актом надання послуг № 24 від 10.02.2023.

Такий акт міститься у матеріалах справи (т. 9, а.с. 121). Даний акт підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" та надійшов до суду першої інстанції 21.02.2023 разом із висновком експертів №10079/А від 10.02.2023 (тобто майже за рік до проведення судових дебатів).

Проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" судової експертизи, за наслідками якої складено висновок експертів №10079/А від 10.02.2023 та направлено його до Господарського суду міста Києва, слугувало підставою для поновлення провадження у справі №910/9079/20.

У самому висновку експертів № 10079/А від 10.02.2023 вказано, що 23.04.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" надійшов гарантійний лист щодо можливості сплати повної суми вартості проведення судової експертизи та прохання поділити суму на два етапи.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9079/20 було не лише вирішено питання щодо покладення на відповідача обов`язку оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" проведення судової експертизи, а й досліджено заявлену експертною установою ціну, внаслідок чого судом першої інстанції було встановлено обмеження на вартість проведення судової експертизи сумою у розмірі 319 000,00 грн (пункт 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9079/20).

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що наявність у відповідача обов`язку сплатити за проведення судової експертизи експертній установі коштів у розмірі 319 000,00 грн підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9079/20 та актом надання послуг № 24 від 10.02.2023 на суму 319 000,00 грн, які були наявні в матеріалах справи задовго до проведення у справі судових дебатів. Відтак, у суду першої інстанції був обов`язок вирішити питання розподілу судових витрат не лише в частині судового збору, а й в частині понесених відповідачем витрат на оплату судової експертизи, проте судом першої інстанції не було вирішено даного питання.

Вищевикладене стало підставою для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, є помилковими, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами частин 4-7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Відповідно до приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання заяви чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 904/7108/21, на яку посилається скаржник).

Із матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідач до закінчення судових дебатів у даній справі заяви про розподіл судових витрат на проведення експертизи подано (заявлено) не було, у тому числі, й в усному порядку. Заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач вперше попросив стягнути з позивача витрати на проведення експертизи в сумі 319 000,00 грн, була подана до суду першої інстанції разом з доказами оплати експертизи 01.03.2024, тобто після ухвалення рішення від 18.01.2024 у справі № 910/9079/20, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

В силу приписів частин 1, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчинення нею процесуальних дій, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, враховуючи встановлений процесуальним законом порядок такої дії, який в даному випадку не дотриманий Підприємцем.

З огляду на викладене, відповідна заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у даній справі (про розподіл судових витрат на проведення експертизи) не підлягала задоволенню.

Залишивши поза увагою викладені процесуальні аспекти дотримання відповідачем порядку звернення з відповідною заявою, суд першої інстанції помилково задовольнив заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення. До того ж суд апеляційної інстанції зазначеного процесуального порушення суду першої інстанції не виправив.

Як наслідок, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі, не можна визнати такими, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, доводи скаржника про наявність підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшли своє підтвердження.

Отже, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи, що аргументи скаржника знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9079/20 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова