Постанова

від 17.12.2024 по справі 906/512/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/512/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Кисіль Т.В.,

відповідача - Довгалюк Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Машевської О.П.

від 02.05.2024 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Розізнана І.В., Грязнов В.В., Павлюк І.Ю.

від 27.08.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

про стягнення 118 041 825,05 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення заборгованості у сумі 118 041 825,05 грн за добові небаланси природного газу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000100 щодо оплати за врегулювання щодобових негативних небалансів за газові місяці квітень, травень, вересень 2021 року.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України (надалі - Оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (надалі - Замовник) укладено Договір транспортування природного газу № 2002000100, відповідно до пункту 2.1 якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Згідно з пунктом 2.3 Договору обсяг послуги, що надається за Договором, визначається підписанням додатка 1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (Кодексу газотранспортної системи).

Відповідно до пункту 2.8 Договору взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу.

Згідно з пунктами 3.2, 4.1 Договору Оператор має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані послуги. Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.

Вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом (пункт 7.1 Договору).

Згідно з пунктами 9.2, 9.3 Договору у разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом ХІV Кодексу. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Відповідно до пункту 9.6 Договору розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 Договору, визначається за даними Оператора.

Пунктами 11.4, 11.5 Договору передбачено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби). Оператор та Замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до 25 числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформляється сторонами актом звірки.

Відповідно до пункту 13.5 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дня його укладення, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).

Додатком № 3 до Договору сторони погодили перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

26 лютого 2021 року між Оператором та Замовником укладені додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до Договору, згідно з якими викладено в новій редакції окремі пункти Договору в новій редакції.

30 квітня 2021 року Оператором складено односторонній акт № 04-2021-2002000100 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року, згідно з яким обсяг небалансу склав 0,11890 тис. куб. м на суму 144,73 грн, а також оформлено рахунок № 04-2021-2002000100 від 30.04.2021 на суму 144, 73 грн.

31 травня 2021 року Оператором складено односторонній акт № 05-2021-2002000100 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 року, згідно з яким обсяг небалансу склав 0,29232 тис. куб. м на суму 604,24 грн, а також оформлено рахунок № 05-2021-2002000100 від 31.05.2021 на суму 604,24 грн.

30 вересня 2021 року Оператором складено односторонній акт №09-2021-2002000100 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць вересень 2021 року, згідно з яким обсяг небалансу склав 2 153,41917 тис. куб. м на суму 82 004 151,25 грн, а також оформлено рахунок № 09-2021-2002000100 від 30.09.2021 на суму 82 004 151,25 грн.

Реєстр файлів відправлених з інформаційної платформи Оператора за газовий місяць у період квітень-травень, вересень 2021 підтверджує факт доставки актів врегулювання добових небалансів, рахунків Замовнику 12.05.2021, 12.06.2021 та 12.10.2021.

Розрахунок суми основного боргу за добовий небаланс природного газу (квітень, травень, вересень 2021року) складено Оператором у вигляді таблиці, до якої внесено відомості про те, що акт врегулювання щодобових небалансів за квітень 2021 року складено 30.04.2021, вручено Замовнику 12.05.2021, з 21.05.2021 виникло прострочення в оплаті у сумі 144,73 грн; акт врегулювання щодобових небалансів за травень 2021 року складено 31.05.2021, вручено 12.06.2021, з 23.06.2021 виникло прострочення в оплаті в сумі 604,24грн; акт врегулювання щодобових небалансів за вересень 2021 року складено 30.09.2021, вручено 12.10.2021, з 22.10.2021 виникло прострочення в оплаті в сумі 82 004 151,25 грн.

Представники Оператора (балансова зона Північна; західний регіон) та Замовник підписали зведені акти приймання-передачі природного газу в точках виходу з газотранспортної системи.

Відповідно до бухгалтерської довідки Оператора від 05.09.2022 вбачається, що в бухгалтерському обліку відображено господарські операції по контрагенту АТ "Житомиргаз" згідно з Договором в загальному обсязі згідно з Реєстром врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року, в тому числі, акт № 04-2021-2002000100 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року в обсязі негативний добовий небаланс - 0,11890 тис. куб. м природного газу, позитивний добовий небаланс - 0,11890 тис. куб. м природного газу.

Відповідно до бухгалтерської довідки Оператора від 05.09.2022 вбачається, що в бухгалтерському обліку відображено господарські операції по контрагенту АТ "Житомиргаз" згідно з Договором в загальному обсязі згідно з Реєстром врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 року, в тому числі, акт № 05-2021-2002000100 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 року в обсязі негативний добовий небаланс - 0,29232 тис. куб. м природного газу, позитивний добовий небаланс - 0,29232 тис. куб. м природного газу.

Відповідно до бухгалтерської довідки Оператора від 05.09.2022 вбачається, що в бухгалтерському обліку відображено господарські операції по контрагенту АТ "Житомиргаз" згідно з Договором в загальному обсязі згідно з Реєстром врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць вересень 2021 року, в тому числі, акт № 09-2021-2002000100 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць вересень 2021 року в обсязі негативний добовий небаланс - 2 153,41917 тис. куб. м природного газу, позитивний добовий небаланс - 0,11033 тис. куб. м природного газу.

Згідно з актом звірки розрахунків за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, підписаного сторонами, обороти при звірці склали 82 585 371,20 грн.

Позивач фактично нарахував пеню за зобов`язаннями квітня, травня та вересня 2021 року, зокрема, за квітень 2021 року кількість днів прострочення склала 184 дні, пеня склала - 11,71 грн; за травень 2021 року кількість днів прострочення склала 183 дні, пеня склала - 49,91 грн; за вересень 2021 року кількість днів прострочення 182 дні, пеня склала - 7 658 963,06 грн.

Відповідач у клопотанні від 21.03.2024 просить суд, у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені на 90%.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі № 906/512/23 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50% з обґрунтованої до стягнення пені 7 659 024,68 грн до суми 3 829 512,34 грн. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 82 004 900,22 грн основного боргу; 3 829 512,34 грн пені; 24 859 545,08 грн інфляційних втрат; 3 518 355,07 грн 3% річних; 939 400,00 грн судового збору. У стягненні 3 829 512,34 грн пені відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі № 906/512/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 829 512,34 грн пені; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

Постановою від 27.08.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі № 906/512/23.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановивши невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за врегулювання щодобових негативних небалансів за газові місяці квітень, травень, вересень 2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, керуючись наданими статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України дискреційними повноваженнями, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин та засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.

Суди першої та апеляційної інстанцій навели аргументи та мотиви, якими вони керувалися при ухваленні висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, зокрема:

- відповідач у спірний період до 31.08.2023 здійснював функції оператора газорозподільної системи, що потребувало першочергове забезпечення функціонування критичної інфраструктури у особливий період, відповідав за надійну, безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення, які, загалом, значно перевищують суму пені;

- загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 36 036 924,20 грн, що створює надмірний тягар для відповідача;

- врахування майнового стану обох сторін, періоду прострочення, наслідків порушення зобов`язання, засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементівзагального конституційного принципу верховенства права;

- здійснене зменшення розміру заявленої до стягнення пені повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача, та є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін;

- таке зменшення є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу інтересів сторін, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту для отримання безпідставних доходів, ані як способу уникнути відповідальності.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 906/512/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 829 512,34 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.

5. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише у відмовленій частині пені, оскільки інші частини рішень не оскаржені.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд виходить з того, що сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, з метою недопущення судового свавілля та фактичного нівелювання забезпечувальної функції неустойки, що призводить до потурання суб`єктам господарювання та створення у них стійкого сприйняття можливості безвідповідально ставитися до виконання договірних зобов`язань, оскільки з огляду на судову практику, яка наразі стає сталою, суд все одно зменшить штрафні санкції.

З огляду на вказане, на думку скаржника, Верховний Суд, відступивши від зазначених вище висновків та здійснивши правильне тлумачення і застосування норм статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України у взаємозв`язку із положеннями норм статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України щодо наявності обов`язку у суб`єктів господарювання виконувати зобов`язання належним чином, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", однозначно прийде до висновку, що судам, вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки, зокрема і пені, слід також встановити:

- наявність та ступінь умислу на порушення господарського зобов`язання, в тому числі наявність/відсутність обізнаності у сторони, яка порушила зобов`язання, щодо строку його виконання та наслідків такого порушення;

- наявність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність порушника, в

тому числі обставин, які виникають внаслідок виконання рішень органів державної влади та інших суб`єктів владних повноважень;

- законодавцем обмежено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України), а тому, відповідно, якщо прострочення виконання зобов`язання тривало понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, такі штрафні санкції вже є зменшеними (обмеженими) у відповідності до вимог законодавства та, як наслідок, не можуть бути зменшені додатково судом;

- у випадку, якщо розмір нарахованої пені, із врахуванням тривалості періоду прострочення виконання зобов`язання, є таким, що не перевищує 15% від суми зобов`язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженим сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, то нарахування пені у такому розмірі не може бути визнане судом неадекватною мірою відповідальності лише з мотивів його розміру;

- навіть за умови наявності обставин, які пом`якшують відповідальність порушника, не може бути зменшений заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої у розмірі, що не перевищує 5% від суми зобов`язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженою сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, оскільки зменшення пені у такому випадку буде в повному обсязі нівелювати забезпечувальну функцію неустойки. Зокрема, у такому випадку мова йде про заявлений до стягнення розмір пені, який заздалегідь відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності допущеному суб`єктом господарювання порушенню.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Таким чином, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не обґрунтувало необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навело змістовного обґрунтування мотивів і причин необхідності для відступлення, встановлення інших та яких саме критеріїв, враховуючи що статтею 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України встановлені підстави для зменшення пені, та з огляду на повноваження Верховного Суду та принцип розподілу влади.

Суд вважає за необхідне наголосити, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі № 906/512/23, узгоджуються з останньою актуальною правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, яка виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

При цьому, наведені у касаційній скарзі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у цій справі.

У контексті доводів касаційної скарги Суд наголошує, що чинним Господарським процесуальним кодексом України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 904/2839/21 від 22.08.2024 у справі № 910/10968/23, від 27.08.2024 у справі № 910/31605/15, тощо).

Суд виходить з того, що схожі доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у касаційній скарзі для обґрунтування необхідності відступу від правових висновків Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та стосовно яких зроблені відповідні висновки, які узгоджуються з висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18 щодо зменшення розміру пені судом.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначає про необхідність встановлення інших критеріїв зменшення пені. Верховний Суд через призму дії принципу верховенства права зазначає, що право та підстави для зменшення пені чітко визначені законодавством.

З огляду на повноваження суду касаційної інстанції, Суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", адже з моменту винесення об`єднаною палатою Верховного Суду постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 не відбулися зміни в законодавстві та правозастосуванні щодо права та підстав (критеріїв) зменшення пені. Крім того, зазначені висновки об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 911/2269/22 узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що у межах цієї справи № 906/512/23 відсутні правові підстави для відступлення від усталених висновків Верховного Суду, які викладені у означених скаржником постановах Верховного Суду, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 906/512/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова