Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/23404/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/23404/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Основа?</a>

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 (колегія суддів: Шевчук С. Р. - головуючий, Буравльов С. І., Владимиренко С. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2023 (суддя Мальована Л. Я.)

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Основа?</a>,

третя особа - Публічне акціонерне товариство ?Банк ?Фінанси та Кредит?,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю:

позивача: Клименко О. В. (самопредставництво)

відповідача: Лупол І. В. (адвокат)

третьої особи: Ярошенко А. С. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Національний банк України (далі - Нацбанк) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Основа?</a> (далі - ТОВ ?БК ?Основа?) про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс загальною площею 22621,10 кв. м (корпуси А, Б, В, Г), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби (Іоана Павла ІІ), 4/6 (далі - майновий комплекс) шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 375 891 300 грн.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між Нацбанком та Публічне акціонерне товариство ?Банк ?"Фінанси та Кредит? (далі - Банк) було укладено низку кредитних договорів, предметом яких є грошові кошти. В якості іпотеки виступає майновий комплекс. Постановою Нацбанку від 17.12.2015 № 898 відкликано банківську ліцензію Банку, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 ?Про початок процедури ліквідації ПАТ ?Банк ?Фінанси та Кредит? та розпочато процедуру ліквідації Банку в порядку, визначеному Законом України ?Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?, а тому позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, позов задоволено частково.

2.2 Суд дійшов висновку про те, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником та іпотекодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому суд в частині сплачених боржником коштів провадження у справі закрив.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі ТОВ ?БК ?"Основа? просить судові рішення скасувати та у позові відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3 На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин приписи Закону України ?Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?, вимоги якого підлягають обов`язковому застосуванню при вирішенні судових спорів, що випливають з кредитних договорів із банком, щодо якого запроваджено ліквідаційну процедуру, тобто не врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 522/179/16-ц.

3.4 Крім того, суди порушили положення частини 3 статті 46 та частини 2 статті 237 ГПК України, оскільки суд першої інстанції мав розглянути справу в межах позовних вимог, викладених позивачем у первинній позовній заяві, та не мав права приймати рішення щодо вимог, викладених у заяві позивача, що подана 03.07.2019 і повинен був повернути такі заяви позивачеві (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, а також Верховного Суду від 03.08.2020 № 911/2139/19, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 01.01.2021 у справі № 405/3360/17, від 17.02.2023 у справі № 902/560/20(902/301/21)). Таким чином, суд вийшов за межі позовних вимог.

3.5 Також скаржник зазначає про те, що суд розглянув справу із порушенням правила виключної підсудності, що виникають стосовно нерухомого майна, його місцезнаходження, що передбачено у статті 30 ГПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18), а також в порушенням вимог статей 50, 51 ГПК України не залучив орендаря до участі у справі в якості третьої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків, споруд).

3.6 У відзиві Нацбанк просить залишити касаційну скаргу без задоволення та зазначає, що доводи, викладені й ній, не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, наведені скаржником, не підлягають застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки такі висновки стосуються правовідносин, які не є подібними. Нацбанк також подав з цих підстав клопотання про закриття касаційного провадження.

3.7 Банк у своєму відзиві також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та обґрунтованими. Під час розгляду справи № 910/13023/16 Верховний Суд прийняв постанову від 03.10.2019, якою зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Нацбанку у розмірі 1 846 448,15 грн та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку і подати зміни на затвердження виконавчою дирекцією Фонду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 26.03.2009 між Нацбанком та Банком укладено Кредитні договори з додатковими угодами до них, а саме: Кредитний договір № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/23 від 18.06.2009, № 03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008, №03/6 від 05.03.2009 (надалі за текстом - Кредитні договори). До зазначених договорів були внесені надалі відповідні зміни.

4.2 18.11.2008 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Нацбанком та ТОВ "БК "Основа" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3828.

4.3 Положеннями пункту 1.3 іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є майновий комплекс, загальною площею 22 621, 10 кв. м (корпуси літ. А, Б, В, Г), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби 4/6. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, підтверджено: Договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А. 04.05.2007 за № 1528, який зареєстрований Київським МБТІ 16.05.2007 та записаний в реєстрову книгу за № 821-3. Згідно висновку про оцінку майна, складеного суб?єктом оціночної діяльності ПП "Олімп" 31.10.2008, заставна вартість предмету іпотеки на дату підписання цього договору становить 695 103 436 (шістсот дев?яносто п?ять мільйонів сто три тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

4.4 Відповідно до пункту 2.1.4. договору іпотеки майнового комплексу від 18.11.2008 іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником умов кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем умов цього договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

4.5 Пунктом 2.1.5. даного договору встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інші платежі, неустойку, пеню; витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору.

4.6 19.05.2014 між Нацбанком та Банком, ТОВ "БК "Основа" укладено договір про внесення змін № 2 до іпотечного договору, за яким п. 1.1. ст. 1 "Предмет Іпотеки" викладено у наступній редакції: "Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з кредитних договір № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/23 від 18.06.2009, №03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008, № 03/6 від 05.03.2009".

4.7 Постановою Правління Нацбанку від 17.09.2015 № 612 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв`язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію Банку.

4.8 17.12.2015 Постановою Нацбанку № 898 відкликано банківську ліцензію Банку, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

4.9 15.11.2016 Нацбанк на адресу ТОВ ?БК ?Основа? направив вимогу № 18-0005/93765 про сплату заборгованості за Кредитними договорами, яка відповідачем не виконана.

4.10 Зважаючи на те, що постановою Нацбанку від 17.12.2015 № 898 відкликано банківську ліцензію Банку, а рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 № 230 розпочату процедуру ліквідації Банку в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди дійшли висновку, що Нацбанк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.11 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.12 Спірним у цій справі є вирішення питання можливості / неможливості звернути стягнення на предмет іпотеки з іпотекодавця (майнового поручителя) у судовому порядку, у випадку коли боржник, який перебуває на стадії ліквідації, та іпотекодавець достроково на вимогу кредитора не виконали у повному обсязі кредитні зобов`язання.

4.13 Колегія суддів зазначає, що розрізняють основні зобов`язання та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Основні зобов`язання можуть існувати самостійно без додаткового (акцесорного) зобов`язання, тоді як додаткові (акцесорні) зобов`язання виникають лише за наявності основного зобов`язання та нерозривно пов`язані з ним.

4.14 За положення частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), що передбачено частиною 1 статті 572 ЦК України. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України). Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини 1 статті 593 ЦК України).

4.15 Іпотека за визначенням у статті 1 Закону України ?Про іпотеку? є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

4.16 У наведених нормах права чітко простежується акцесорність іпотеки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування іпотеки окремо від основного зобов`язання.

4.17 Іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. Тому в разі неможливості задоволення вимоги є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

4.18 Погоджуючись з доводами Нацбанку, суди попередніх інстанцій вважали, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником та іпотекодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

4.19 Колегія суддів зазначає, що такі висновки судів, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, не можуть бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням встановлених обставин цієї справи з огляду на таке.

4.20 Суди попередніх інстанцій встановили, що 17.09.2015 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а 18.12.2015 розпочато процедуру ліквідації Банку.

4.21 Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

4.22 Велика Палата Верховного Суду у касаційному порядку переглядала судове рішення у справі № 522/179/16 та у своїй постанові від 12.06.2024, яку оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.07.2024, тобто до прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови у справі, що розглядається, зазначила, що норми статей 36, 46 Закону України ?Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? (як і переважна частина правил цього Закону) стосовно наслідків запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації банку мають публічно-правовий характер. Кінцевою метою приписів цього Закону є максимальне забезпечення збереження активів банку, а також запобігання втрати його майна та виникненню збитків у банку. Публічно-правовий характер визначених цим Законом правил тимчасової адміністрації та ліквідації проявляється через застосування державою імперативного методу регулювання суспільних відносин, дія якого спрямована передусім на суб`єктів владних повноважень шляхом визначення меж їхніх повноважень (пункт 98 постанови).

Частина 5 статті 36 та пункт 3 частини 2 статті 46 цього Закону спрямовані насамперед на виявлення усіх активів та пасивів банку, оцінку його реального фінансового стану, а так само для стимулювання кредиторів неплатоспроможного банку до заявлення своїх вимог у межах ліквідаційної процедури з метою виявлення усіх пасивів банку та не можуть сприйматися окремо від інших норм цього Закону, які безпосередньо регулюють процедуру виведення банку з ринку, у тому числі із застосуванням у подальшому такого цивільно-правового механізму, як акцепт вимог кредитора. Законом передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку (частина 5 статті 45). Відповідно до частини 1 статті 49 уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (пункт 3 частини 2 статті 49) (пункти 100-103 постанови).

У цьому Законі простежується комплексний, а не індивідуальний підхід до виконання зобов`язань неплатоспроможного банку. Так, уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури (частина 6 статті 49). За змістом частини 8 статті 49 вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що необхідною умовою для задоволення вимог кредитора неплатоспроможного банку (у справі, переглянутій Великою Палатою Верховного Суду, таким кредитором є Національний банк України) є акцептування його вимог уповноваженою особою Фонду на ліквідацію такого неплатоспроможного банку, а також їх затвердження Фондом, оскільки у протилежному випадку такі вимоги вважатимуться погашеними та не підлягатимуть задоволенню (пункти 107-109).

На переконання Великої Палати Верховного Суду зазначені приписи треба розуміти так, що з моменту призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку кредитор, після проведення заходів у процедурі тимчасової адміністрації та переходу до ліквідаційної процедури, набуває права на заявлення всіх своїх вимог до боржника шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду. Водночас усі подальші важелі цивільно-правового впливу на боржника, зокрема із застосуванням механізмів акцесорних зобов`язань, кредитор має можливість реалізувати після акцептування Фондом таких зобов`язань та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, а не під час тимчасової адміністрації чи відразу з початком ліквідації банку (пункт 116 постанови).

4.23 Крім того слід зазначити, що позицію Великої Палати Верховного Суду щодо долі акцесорних зобов`язань, яка є залежною від основного зобов`язання, було застосовано нею і в інших справах щодо інших спорів - у постанові від 09.10.2024 у справі № 638/1046/14-ц, що відповідно до положень частини 4 статті 300 ГПК України колегія суддів також враховує. Також колегія суддів зазначає, що відносно банку, який ліквідується в порядку, визначеному Законом України ?Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?, Нацбанк взагалі не має переважного й безумовного права, передбаченого частинами 1 та 2 статті 73 Закону України ?Про Національний банк України? (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020).

4.24 Із положень статті 287 ГПК України вбачається, що суд касаційної інстанції повинен, розглядаючи касаційні скарги, спрямовувати судову практику таким чином, щоб суди нижчих інстанцій застосовували норми права у подібних правовідносинах у відповідності до висновків, викладених у постановах Верховного Суду із подібних правовідносин.

4.25 Із наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду вбачається, що застосування нею положень статей 36, 46 Закону України ?Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? у різних правовідносинах зводяться до необхідності застосування комплексного, а не індивідуального підходу до виконання зобов`язань неплатоспроможного банку.

4.26 За вказаних обставин викладені у відзиві та клопотанні про закриття касаційного провадження, про неможливість врахування цих висновків у зв`язку з тим, що у справі № 522/179/16 правовідносини стосувалися поруки, правове регулювання якої є відмінним від іпотеки, колегія суддів відхиляє. Тому клопотання Нацбанку про закриття касаційного оскарження з підстав, викладених у ньому, не підлягає задоволенню.

4.27 При цьому посилання Банку у відзиві на касаційну скаргу на справу № 910/13023/16 колегія суддів відхиляє з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові, зазначені у вказаній справі № 910/13023/16 обставини не досліджувалися та не встановлювалися у даній справі, що переглядається у касаційному порядку і Нацбанк, як вбачається, не був позбавлений права доводити їх у суді першої інстанції.

4.28 Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо процесуальних порушень судів попередніх інстанцій, які з посилання на пункт 1 частину 2 статті 287 ГПК України як на виключний випадок є підставою касаційного оскарження, не підтвердилися, оскільки скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування процесуальних норм права у справах, які відрізняються фактичними обставинами.

4.29 Згідно зі статтею 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.30 Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

4.31 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача. Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видача наказу має здійснити Господарський суд Київської області.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Основа?</a> у справі № 910/23404/16 задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2023 скасувати, і прийняти нове рішення - у позові відмовити.

Стягнути з Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Основа?</a> (код ЄДРПОУ 34521258) 640 770 (шістсот сорок тисяч сімсот сімдесят) грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач