Ухвала

від 19.12.2024 по справі 756/14776/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/14776/24

Провадження № 1-кс/756/2725/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від розгляду справи № 756/14776/24 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2022 року за № 12021100050002061,

В С Т А Н О В И В :

І. Суть заяви про відвід

У провадженні слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_5 перебуває клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Екосервіс Груп» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 13 листопада 2024 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:013:5135 (справа № 756/14776/24).

У ході розгляду клопотання у судовому засіданні 03 грудня 2024 року прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 заявив відвід слідчому судді.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 підтримав заяву про відвід та повідомив, що в ході досудового розслідування отримано відомості про те, власник майна до розгляду клопотання про скасування арешту почав вживати дії, які свідчать про його впевненість у позитивному результаті розгляду клопотання. Крім того, було отримано інформацію про задоволення клопотання представника власника щодо долучення доказів. Також прокурор звернув увагу, що слідчий суддя виявив упередженість, запитавши у адвоката до початку розгляду справи, чи переглядалося рішення про арешт майна в апеляційному порядку, а також витребувавши додаткові докази в адвоката. Крім того, слідчий суддя ухвалював у межах цього кримінального провадження інші суперечливі рішення.

На думку прокурора, такі дії можуть викликати у стороннього спостерігача об`єктивні сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 .

Представник власника майна ТОВ «Екосервіс Груп» - адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та звернув увагу, що наведені прокурором доводи мають характер припущень.

ІІІ. Мотиви судді

Оцінивши наведені у заяві про відвід слідчого судді доводи, суддя дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Правовий інститут відводу є механізмом, який забезпечує гарантію розгляду та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, яка передбачена ч. 1 ст. 21 КПК України.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити слідчому судді відвід з підстав, передбачених ст. 75 КПК України, які передбачають перелік обставин, що виключають участь слідчого судді в кримінальному провадженні.

Відвід може бути ініційований особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, та повинен бути вмотивований (ч. 2, 5 ст. 80 КПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення у справі «Білуха проти України»). При цьому, при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

Заява про відвід, серед іншого, обґрунтована прокурором сумнівами в неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 , викликаними поведінкою представників власника майна ТОВ «Екосервіс Груп», яка стороннім спостерігачем могла бути сприйнята як упевненість у результаті розгляду клопотання.

Разом з тим, поведінка учасника справи сама по собі не може бути доказом упередженості судді під час розгляду справи.

Власна правова кваліфікація певних обставин, оцінка ймовірності досягнення певного результату, у тому числі результату розгляду клопотання, з урахуванням наявних доказів та їх вагомості, прогнозування та планування подальших дій з урахуванням такої оцінки, є звичайною складовою професійної діяльності юриста, яка характерна як для сторони захисту, так і для сторони обвинувачення.

У зв`язку з викладеним, професійна впевненість представника власника у правових результатах своїх дій не може бути витлумачена як упередженість судді, який вирішує справу. Прокурор не навів вагомих доводів про те, що вказана впевненість могла мати інший характер.

Оцінюючи доводи прокурора про процесуальні дії слідчого судді, які, на його думку, суперечать засаді диспозитивності, слід виходити з положень ч. 1 ст. 321 КПК України, згідно з якими головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Крім того, кримінальний процесуальний закон передбачає особливості судового розгляду у межах здійснення слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях. Зокрема, в ході розгляду окремих питань, у тому числі питань, пов`язаних із застосуванням арешту майна та запобіжних заходів, слідчий суддя не обмежений виключно клопотаннями сторони кримінального провадження та може за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питань щодо арешту майна чи запобіжного заходу (ч. 4 ст. 172, ч. 4 ст. 193 КПК України тощо).

За таких обставин, процесуальні дії слідчого судді ОСОБА_5 щодо з`ясування апеляційного перегляду ухвали про арешт майна, з`ясування наявності доказів на підтвердження доводів, наведених представником, чи роз`яснення права або необхідності їх подання, перебувають у межах повноважень слідчого судді під час розгляду справи та спрямовані на повне та всебічне дослідження всіх обставин, які мають значення для вирішення порушеного перед слідчим суддею питання.

Будь-яких доводів, які б об`єктивно створювали сумнів в неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 , прокурор не навів, а суб`єктивна оцінка учасником кримінального провадження певних обставин, невідповідність ухвалених слідчим суддею рішень очікуванням учасника та його незгода з ними не є вагомою підставою припускати упередженість слідчого судді.

У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Цей інститут не є інструментом перегляду судових рішень (процесуальних дій) чи додаткового роз`яснення мотивів їх ухвалення (здійснення). Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору судді, адже це буде суперечити засаді доступу до правосуддя.

Отже, наведені прокурором доводи за своїм змістом частково є суб`єктивною оцінкою дій іншого учасника кримінального провадження, частково - полягають у незгоді з процесуальними діями слідчого судді. Внутрішня оцінка та незгода з окремими діями слідчого судді є правом учасника кримінального провадження, втім, вимога обґрунтованості, яку кримінальний процесуальний закон висуває до заяви про відвід (ч. 5 ст. 80 КПК України), передбачає наведення переконливих доводів та підтвердження їх вагомими доказами, і у цьому випадку згадану вимогу не дотримано.

Таким чином слід констатувати, що в ході розгляду заяви про відвід не встановлено обставин, які б виключали участь слідчого судді у розгляді справи у розумінні ст. 75 КПК України, а відтак у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви про відвід - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1