Ухвала

від 17.12.2024 по справі 463/9364/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/9364/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1791/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна -адвоката ОСОБА_6 ,

представника БО «Благодійний фонд «Авто Прима АП» - ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою клопотання задоволено.

Накладено арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку транспортного засобу марки Mazda моделі CX-7 (номер кузова НОМЕР_1 ) з державним номерним знаком НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , а саме:

1. транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору;

2. тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_3 виданий 30.11.2023 на транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 , власник БО БФ «Авто Прима АП»;

3. технічний паспорт серії НОМЕР_4 виданий компетентними органами Латвійської Республіки на транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 ;

4. оригінал Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою на транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 виданий на гр. ОСОБА_8 ;

5. автомобільний ключ запалювання до транспортного засобу марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною.

Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази причетності «Благодійного фонду «Авто Прима АП» чи ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КК України, тому відсутні підстави для накладення арешту на майно.

Звертає увагу на те, що досудове розслідування проводиться з березня 2024 року та впродовж цього часу, не здобуто жодних доказів причетності Благодійного фонду до даного кримінального правопорушення, навіть не допитано в якості свідка посадових осіб фонду.

Апелянт наголошує, що слідчий суддя не врахував вимоги ст.ст. 94, 132, 170-173 КПК України, а саме: відсутність у сторони обвинувачення обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, відсутність правової підстави для арешту майна, відсутність розміру шкоди, яка завдана кримінальним правопорушенням.

Також зауважує, що з клопотанням про арешт майна в порушення вимог ст. 64-2 КПК України звернувся не прокурор, а детектив; наголошує про пропуск строку визначеного ст. 171 КПК України на звернення із клопотанням.

ОСОБА_8 ,адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Прокурор ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечив, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024140000000069 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-4 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що група осіб, а саме, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , діючи за попередньою змовою групою осіб у змові з керівниками благодійних організацій «Благодійний фонд «Авто Прима АП» (код ЄДРПОУ 44903541) ОСОБА_8 , «Благодійний фонд «Авто донор для ЗСУ» (код ЄДРПОУ 45607253) ОСОБА_29 , «Благодійний фонд «Авто турбота 4х4» (код ЄДРПОУ 45457604) ОСОБА_30 , «Благодійний фонд «24 Легіон» (код ЄДРПОУ 45530977) ОСОБА_31 , а також з іншими благодійними організаціями, з метою отримання прибутку, організували контрабанду транспортних засобів, які у відповідності до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України належать до підакцизних товарів, шляхом їх переміщення через митний кордон України у спосіб умисного подання до митного органу як підстави для переміщення документів, які містять завідомо неправдиві відомості щодо пільгового ввезення автомобілів під виглядом гуманітарної допомоги, що підлягають обов`язковому декларуванню відповідно до законодавства з питань митної справи, та необхідні для підтвердження дотримання встановлених законодавством заборон і обмежень щодо переміщення транспортних засобів через митний кордон України.

30.10.2024 детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 09.10.2024 проведено обшук транспортного засобу марки Mazda моделі CX-7 (номер кузова НОМЕР_1 ) з державним номерним знаком НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , в ході якого виявлено та вилучено майно: транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору; тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_3 виданий 30.11.2023 на транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 , власник БО БФ «Авто Прима АП»; технічний паспорт серії НОМЕР_4 виданий компетентними органами Латвійської Республіки на транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 ; оригінал Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою на транспортний засіб марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 виданий на гр. ОСОБА_8 ; автомобільний ключ запалювання до транспортного засобу марки MAZDA моделі CX-7 номер кузова НОМЕР_1 .

31 жовтня 2024 року постаново детектива підрозділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_32 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024140000000069 від 14.03.2024 за ч. 2 ст. 201-4 КК України, на вище зазначені речі та документи, які вилучено в ході проведення обшуку транспортного засобу Mazda моделі CX-7 (номер кузова НОМЕР_1 ) з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

31.10.2024 детектив підрозділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_33 звернувся із клопотанням про арешт майна, яке 13.11.2024 надійшло до Личаківського районного суду м. Львова.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №42024140000000069, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

З оскарженої ухвали вбачається, що слідчим суддею накладено арешт на майно, що є речовим доказом, оскільки таке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №№42024140000000069 від 14.03.2024. При цьому слідчим у клопотанні зазначено підставу накладення такого арешту, а саме: з метою збереження речових доказів. Таким чином майно відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.

Так, ЄСПЛ своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

На переконання апеляційного суду, слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власника майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи апеляційної скарги про пропуск строку звернення із клопотанням, передбаченим ч. 5 ст. 171 КПК України апеляційний суд вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів судового провадження 30.10.2024 детективами проведено обшук транспортного засобу марки Mazda моделі CX-7 (номер кузова НОМЕР_1 ) з державним номерним знаком НОМЕР_2 . Який в ході обшуку був вилучений разом з рядом документів. Клопотання детектива підрозділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_32 датовано 31.10.2024, зареєстровано судом 13.11.2024 (надіслано поштою), що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта щодо відсутності процесуальних повноважень у слідчого, у розумінні положень ст. 64-2 КПК України, на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Положеннями ч. 1 ст. 171 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Такими особами є прокурор та слідчий за погодженням з прокурором.

В свою чергу, норми ст. 64-2 КПК України визначають лише права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024140000000069 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-4 КК України.

З клопотанням про арешт майна в межах даного провадження до слідчого судді звернувся старший детектив Підрозділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_32 , за погодженням в.о. заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 .

Таким чином, в даному випадку, з огляду на приписи ст. 171 КПК України, детектив (слідчий) є належною процесуальною особою, а тому, за наявності погодження прокурора, наділений правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 174 КПК України визначено осіб, які наділені правом на звернення із клопотанням про скасування арешту майна у випадку якщо у застосуванні такого відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,407,419,422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року про накладення арешту на майно, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4