Ухвала

від 09.12.2024 по справі 1-499/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/803/13/24 Справа № 1-499/11 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора,який приймавучасть урозгляді справи,Центральної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 навирок Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від09травня 2024року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, та кримінальну справу відносно останнього закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року.

Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_10 , 06.05.2010 року, приблизно о 23-00 годин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, застосовуючи насилля, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого, наніс один удар потерпілому ОСОБА_11 в область обличчя після чого діючи відкрито, із корисних спонукань, шляхом ривка, зірвав з шиї потерпілого, тобто викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_11 , а саме, золотий ланцюжок вартістю 14 175 грн. і золотий хрестик вартістю 1 546 грн. 65 коп., загальною вартістю 15 721 грн. 65 коп. та внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді: синців на шиї та праві верхній кінцівці, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після чого, ОСОБА_10 з викраденим майном намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак виконавши усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, не зміг його закінчити, з незалежних від його волі причин, оскільки був затриманий потерпілим.

В апеляції прокурор просить вирок змінити, винести постанову про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_10 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на порушення судом вимог КПК України в редакції 1960 року. Прокурор вважає, що закон та інші джерела процесуального права не містять визначення поняття реабілітація, а тому в силу вимог ст. 248 КПК України в редакції 1960 року суд повинен був лише закрити справу.

В апеляції захисник засудженого просить вирок скасувати та ухвалити виправдувальний, закривши справу на підставі п. 1 ч. 1, ч.3 ст. 6, п. 1 ст. 213 КПК України 1960 року.

Свої вимоги ОСОБА_8 обґрунтовує невідповідністю висновків суд фактичним обставинам справи, однобічність досудового та судового слідства, а також істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Так, на переконання сторони захисту, суд не надав належної оцінки показанням потерпілого, не врахував довідки № 1497, а також вироку Бабушкінського районного суду від 18.07.2013, які свідчать про те, що потерпілий помилково сприймав подію як замах грабіж, доводять неправдивість його показань, а також приховування потерпілим порушень кримінально-процесуального закону з боку слідчого та наявність змови між останніми. Окрім цього, ОСОБА_8 звертає увагу на відсутність збитку та ненадання потерпілим речових доказів, що спростовує кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України. Разом із цим, на відсутність події злочину, з позиції захисту, вказують також показання свідка ОСОБА_12 , які останнім змінювались за час досудового розслідування та судового розгляду, в тому числі у Бабушкінському районному суді. На переконання сторони захисту, суд необґрунтовано надав перевагу показанням останнього, наданим у суді, не навівши при цьому мотивів, з яких він не враховує його свідчення, надані під час досудового розслідування та розгляду справи Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, які мають істотне значення для справи. Поряд із цим, суд безпідставно врахував й показання свідка ОСОБА_13 , надані останнім слідчому зі слів свідка ОСОБА_12 , в яких він повідомив про те, що ОСОБА_10 зірвав ланцюжок з потерпілого. При цьому, поза увагою суду залишилось те, що згідно з поясненнями свідка, викладеними в іншому протоколі, ланцюжок потерпілий загубив в процесі бійки. На вказані обставини, крім іншого, вказує також й третій протокол допиту свідка, протокол очної ставки між ним та ОСОБА_12 , а також розписка ОСОБА_13 , надана ним під час допиту в Бабушкінському районному суді про надання неправдивих свідчень у первинному протоколі допиту. Окрім цього, на думку ОСОБА_8 , суд помилково не врахував показань свідка ОСОБА_14 та протокол прослуховування аудіозапису виклику на лінію 102, які свідчать про відсутність факту грабежу. Разом із цим, суд безпідставно надав перевагу показанням свідка ОСОБА_15 , які є сумнівними через надання ним пояснень з чужих слів, а також у зв`язку з перебуванням останнього у стані алкогольного сп`яніння та неможливість відтворення ним через це всіх обставин справи. Більш того, свідок відмовився від участі в проведенні очних ставок. Решта свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 надали пояснення зі слів потерпілого. Також, на думку ОСОБА_8 , суд не надав належної оцінки й показанням самого ОСОБА_10 та письмовим доказам у справі. ОСОБА_8 звертає увагу на те, що висновки експертиз спростовують факт спричинення ОСОБА_10 удару в обличчя потерпілому, а також зірвання ланцюжка з шиї потерпілого шляхом ривка. Разом із цим, протокол медичного огляду ОСОБА_10 спростовує показання потерпілого та свідків щодо наявності від засудженого різкого запаху алкоголю. Наведені обставини у сукупності, в тому числі й вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013, на думку захисту, підтверджують невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. При цьому, під час судового розгляду захисником було подано клопотання про визнання незаконними дій органу досудового розслідування при порушенні кримінальної справи, її досудовому розслідуванні, а також рішення суду про застосування запобіжного заходу та адвоката при виконанні доручення КДКА, проте суд всупереч вимогам ч. 8 ст. 334 КПК України не вказав на вказані порушення.

Поряд із цим, ОСОБА_8 вказує на однобічність та неповноту досудового та судового слідства. Апелянт звертає увагу на те, що під час судового розгляду залишились не допитаними свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , показання яких стали підставою для порушення кримінальної справи та які викликали обставини, які їм відомі зі слів потерпілого під час залучення вказаних свідків у якості понятих до проведення слідчих дій. Водночас, за відсутністю даних щодо часу звернення потерпілого з заявою про злочин, суд відмовив у витребуванні з райвідділу журналу реєстрації заяв та повідомлень цих даних, не з`ясувавши таким чином законність підстав для порушення кримінальної справи. При цьому, неперевіреними залишився й перелік документів, які стали підставою для порушення кримінальної справи, зокрема й протокол медичного огляду потерпілого. Окрім цього, у нарадчій кімнаті суд не розглянув скаргу щодо протиправних дій прокурора, в тому числі й щодо незаконності зміни обвинувачення, а при ухваленні вироку не вказав у повному обсязі показань потерпілого, свідків та засудженого, які надавались ними під час досудового розслідування та судового розгляду. Також, без належної перевірки залишились й обставини неодноразового доставлення потерпілого до правоохоронних органів з приводу нанесення тілесних ушкоджень іншим особам.

Серед іншого ОСОБА_8 вважає, що судом було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону. Апелянт звертає увагу на те, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.09.2019 було скасовано вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Водночас, при новому розгляді, всупереч вимога ч. 2 ст. 375 КПК України, суд застосував закон про більш тяжкий злочин.

Поряд із цим, на істотне порушення вимог КПК України, на думку захисту, вказують також й дані протоколу судового засідання від 07.02.2024, в якому захисник повідомив про те, що йому телефонував прокурор та просив прибути до прокуратури для узгодження позиції, що останній не заперечував. Окрім цього, ОСОБА_8 зазначає, що під час вказаного засідання він повідомляв суд про неділові стосунки прокурора з потерпілим, про що свідчать їх розмови біля суду.

В запереченнях прокурор з доводами та вимогами ОСОБА_8 не погоджується. На переконання прокурора, висновки суд про доведеність винуватості ОСОБА_10 узгоджуються з дослідженим судом доказами. Посилання ОСОБА_8 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська прокурор вважає безпідставним, оскільки цей вирок не набрав законної сили. Водночас, прокурор зазначає, що необхідність зміни прокурором кваліфікації виникла після допиту потерпілого та свідка ОСОБА_20 . Що стосується доводів захисту про недослідження речових доказів, то вимог про їх дослідження ОСОБА_8 у суді не заявляв. Більш того, потерпілий повідомив про відсутність у нього речового доказу. Щодо свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , то вони дійсно під час судового розгляду не допитувались, проте судом було вжито вичерпних заходів щодо їх явки за викликом суду. Серед іншого, прокурор не погоджується й з доводами ОСОБА_8 про те, що суд не розглянув його клопотання, оскільки це суперечить матеріалам справи. Що стосується тверджень захисту про відсутність доказів звернення 07.05.2010 потерпілого з заявою про злочин та часу порушення справи, то ці обставини на думку прокурора не спростовують доказів обвинувачення та висновків суду в цілому. У скарзі ОСОБА_8 відсутні факти протиправності дій прокурора, а оскарження постанови про зміну обвинувачення КПК України не передбачено.

Заслухавши суддю-доповідача, захисників, які підтримали апеляцію сторони захисту, прокурора, яка підтримав апеляцію обвинувачення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду про відсутність підстав для реабілітації ОСОБА_10 є законними, обґрунтованими та повністю підтверджуються дослідженими судом:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 , наданими ним Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська та оголошеними під час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, який хоча і не визнав свою вину, проте не заперечував, що дійсно ввечері 06.05.2010, повертаючись додому, проходив повз столик розташований, де сиділа компанія хлопців приблизно з шести осіб;

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 від 07.05.2010, наданими під час досудового розслідування, який не заперечував, що 06.05.2010 знаходився вдома в будинку номер 2а по вулиці Запорізьке шосе, де у вечірній час вжив невелику кількість горілки і приблизно о 23:00 вийшов за цигарками. Коли він повертався додому то в дворі будинку побачив 5-6 чоловік, які сиділи на лавочці і розпивали пиво (т. 1 а.с. 43, 92);

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 від 02.02.2011 і 24.05.2011, наданими під час досудового розслідування, який не заперечував, що повертався з кіоску додому через двір будинку АДРЕСА_2 та бачив, що у дворі на лавочках сидять 5-6 чоловіків (т. 2 а.с. 142, 245);

- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , наданими суду який вказав на те, що він, за домовленістю зі своїм племінником, приїхав до двору будинку номер АДРЕСА_2 , де побачив людей, які вживали пиво на лавочці, та приєднався до них. Через деякий час до столу підійшов раніше незнайомий йому ОСОБА_10 , який був в стані сильного алкогольного сп`яніння і попросив цигарку. Обвинувачений дістав цигарку і передав її через стіл ОСОБА_10 , але той не взяв цигарку, обійшов стіл, підійшов до потерпілого заду і обняв його за шию. Він встав, а обвинувачений зненацька наніс удар кулаком йому в обличчя, у відповідь на що він схопив обвинуваченого за плечі. Після цього обвинувачений повис на шиї потерпілого і від його ваги розтягнувся замок ланцюжка, який висів на шиї потерпілого і розірвався. Обвинувачений впав, а потім піднявся і почав бігти по двору. Коли він зрозумів, що на шиї немає ланцюжка з хрестиком, погнався за обвинуваченим, збив його з ніг і побачив в руках обвинуваченого свій ланцюжок. Він намагався забрати ланцюжок у обвинуваченого, однак той його міцно тримав і потерпілому довелося розгинати кожен палець обвинуваченого. Забравши ланцюжок, він зрозумів, що на ньому відсутній хрестик, а тому разом з іншими людьми, які знаходились в дворі, почали шукати цей хрестик. Пошуки зайняли близько 15 хвилин і хрестик було знайдено на землі. В цей час приїхала міліція, яка затримала і обвинуваченого і потерпілого, доставила їх до відділку міліція, де він написав заяву про вчинення злочину. При цьому, за медичною допомогою не звертався, оскільки тілесних ушкоджень на ньому не було;

- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , наданими ним Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська та оголошеними під час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, які в цілому не суперечать показанням останного, наданим ним Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська (т. 4 а.с. 27, 34);

- показання ОСОБА_11 від 07.05.2010, наданими ним під час досудового розслідування, який вказав на те, що знаходився у дворі будинку розпивав пиво разом з двома хлопцями - ОСОБА_22 і ОСОБА_23 . До нього підійшов раніше незнайомий йому обвинувачений ОСОБА_10 , який наніс йому один удар кулаком в обличчя, зірвав нього ланцюжок з хрестиком і побіг в бік будинку. Потерпілий наздогнав його і забрав свій ланцюжок (т. 1 а.с. 24);

- показаннями свідка ОСОБА_13 , наданими ним Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська та оголошеними під час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, який зазначив, що у дворі будинку вони разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та потерпілим ОСОБА_11 вживали пиво. До столику підійшов раніше незнайомий ОСОБА_10 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння та попросив цигарку. Потерпілий дав цигарку, після чого ОСОБА_10 підійшов та обійняв останнього. Далі ОСОБА_11 встав з-за столику, запитав, що він хоче та запропонував йому йти далі, на що ОСОБА_10 вдарив його в обличчя. Потерпілий запитав чи бачили це, після чого обвинувачений наніс ще один удар. Далі ОСОБА_24 зцепився за обвинуваченим і обвинувачений повис на ланцюжку, який був на шиї потерпілого. Внаслідок цього ланцюжок розірвався і потерпілий і обвинувачений впали в різні боки. Далі обвинувачений встав і відразу побіг в бік будинку. ОСОБА_24 погнався за ним, збив з ніг, наніс декілька ударів і забрав з рук ОСОБА_10 ланцюжок. Після цього він помітив, що відсутній хрестик і вони всі разом шукали хрестик, який знайшли;

- показаннями свідка ОСОБА_13 від 07.05.2010, наданими ним під час досудового розслідування, який вказав на те, що вони разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , а також малознайомим ОСОБА_11 у дворі будинку розпивали пиво. Йому відомо, що якийсь чоловік підійшов до ОСОБА_11 , вдарив його рукою по обличчю після чого зірвав з нього золотий ланцюжок. Свідок обернувся і побачив як чоловік з золотим ланцюжком в руці біг по двору. Потерпілий побіг за ним, наздогнав та наніс два удари кулаками в область обличчя, після чого затримав цього чоловіка і підвів його до лавки;

-показаннями свідка ОСОБА_13 від 13.08.2010,наданими повторнопід часдосудового розслідування,який вказавна те,що вониразом з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та малознайомим ОСОБА_11 у дворібудинку вживалипиво.До нихпідійшов ранішенезнайомий ОСОБА_10 ,який перебуваву станіалкогольного сп`яніння (т. 2 а.с. 73);

-показаннями свідка ОСОБА_13 від 06.06.2011,наданими повторнопід часдосудового розслідування,який вказавна те,що втой вечірвони разомзі своїмитоваришами ОСОБА_12 і ОСОБА_15 ,а такожмалознайомим потерпілиму дворібудинку розпивали пиво.До нихпідійшов ОСОБА_10 , нічого не пояснюючи, кулаком правої руки вдарив потерпілого в обличчя, пхнув потерпілого в плече і почав хапати його за шию. При цьому схопив ланцюжок який був на шиї у останнього і повис на ньому. Ланцюжок порвався і потерпілий впав на спину, а ОСОБА_10 з ланцюжком впав на коліна і почав бігти в бік під`їзду будинку. За ним побіг ОСОБА_11 , при цьому ОСОБА_10 з ланцюжком в руці впав на землю і останній почав з руки ОСОБА_10 забирати свій ланцюжок. Пальці ОСОБА_10 , були міцно зжаті і ОСОБА_11 не відразу зміг розжати руку і забрати свій ланцюжок В цей же час з вікна яка жінка крикнула що викличе міліцію, а далі за проханням ОСОБА_11 всі почали шукати хрестик, який знайшов свідок, і повернув ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 14);

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який зазначив, що він зі знайомими перебував у дворі будинку АДРЕСА_2 . До них приєднались раніше незнайомі йому ОСОБА_11 з товаришем і вони всі разом продовжили спілкування. Через деякий час до них підійшов нетверезий чоловік, який почав чіплятись до потерпілого, вдарив його і між ними відбулась сутичка в ході якої обвинувачений зірвав ланцюжок з потерпілого. Далі потерпілий намагався забрати з рук обвинуваченого ланцюжок, однак той його не віддавав і тому потерпілий силою забирав ланцюжок з рук. Також свідок пам`ятає, що вони шукали хрестик;

- показаннями свідка ОСОБА_25 , наданими Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська та оголошеними під час судового розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, який вказав на те, що вони разом з ОСОБА_13 і ОСОБА_15 у дворі будинку вживали пиво. Трохи пізніше до них приєднався раніше малознайомий ОСОБА_11 . Вони вживали пиво і спілкувались. До столику підійшов обвинувачений ОСОБА_10 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. Після цього свідок побачив як ОСОБА_10 обійшов навколо столика, підійшов до потерпілого і повис сзаду в нього на плечах, а також наніс удар обхопивши за шию. Після цього ОСОБА_11 встав з-за столу і запитав обвинуваченого хто він і що він хоче на що обвинувачений наніс потерпілому удар кулаком правої руки в щелепу. ОСОБА_11 хотів нанести удар у відповідь але ОСОБА_10 хитався і повис на ланцюжку потерпілого при падінні. Ланцюжок порвався від ваги і ОСОБА_24 впав вперед, впершись руками об землю. В цей час обвинувачений став йти в бік будинку і свідок бачив в його руках золотий ланцюжок, який до цього висів на шиї потерпілого. ОСОБА_11 погнався за ОСОБА_10 , догнав його і став у нього з рук забирати свій ланцюжок, розгибаючі його пальці.Коли він забрав ланцюжок то побачив що також зник хрестик і вони всі разом почали його шукати який знайшли (т. 4 а.с. 29);

- показаннями свідка ОСОБА_12 від 13.05.2010, наданими під час досудового розслідування, який вказав на те, що вони разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_15 у вечірній час у дворі будинку вживали пиво. В подальшому до них приєднався раніше незнайомий йому ОСОБА_11 . До них підійшов раніше незнайомий ОСОБА_10 та наніс правою рукою зжатою в кулак удар по обличчю ОСОБА_11 , після чого зірвав з шиї останнього золотий ланцюжок на якому знаходився золотий хрестик і почав бігти в бік будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе. ОСОБА_11 побіг за ним і між під`їздами його наздогнав його та забрав у нього з рук свою свій золотий ланцюжок. Також свідок пояснив що вони всі шукали хрестик ОСОБА_11 і крім ОСОБА_11 ніхто тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не наносив;

- показаннями свідка ОСОБА_12 від 23.04.2011, наданими під час досудового розслідування повторно, який вказав на те, що першим пхнув і вдарив потерпілого саме ОСОБА_10 після чого почалась бійка в ході якої з шиї потерпілого зірвали ланцюжок з хрестиком (т. 2 а.с. 200);

-показаннями свідка ОСОБА_12 від 06.06.2011,наданими підчас досудовогорозслідування повторно,який вказавна те,що вониразом зісвоїми товаришами ОСОБА_13 і ОСОБА_15 ,а такожмалознайомим потерпілиму дворібудинку розпивалипиво.Через деякийчас доних підійшовраніше незнайомий ОСОБА_10 ,який буву станісильного алкогольногосп`яніння.Далі ОСОБА_10 пхнув ОСОБА_11 в плечеі почавхапати йогоза шию.При цьому,схопив ланцюжокякий бувна шиїостаннього іповис наньому.Ланцюжок порвавсяі потерпілийвпав наспину,а ОСОБА_10 з ланцюжкомвпав наколіна іпочав бігтив бік8-гопід`їзду будинку АДРЕСА_2 .За нимпобіг ОСОБА_11 при цьому ОСОБА_10 з ланцюжкомв руцівпав наземлю іпотерпілий почавз руки ОСОБА_10 забирати свійланцюжок.Пальці ОСОБА_10 ,були міцнозжаті і ОСОБА_11 не відразузміг розжатируку ізабрати свійланцюжок.За проханням ОСОБА_11 всі почалишукати хрестик,який знайшовсвідок,і повернув ОСОБА_11 . Також ОСОБА_12 пояснив, що вперше він давав правдиві свідчення, потім змінив показання під впливом жінки адвоката, яка просила говорити проти ОСОБА_24 так як так буде краще і скоріше закриється справа. Цього разу свідок повторює свої первісні показання, які були правдивими. ОСОБА_24 ніколи на нього не впливав і не просив дати будь-які показання;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , який зазначив, що вони з ОСОБА_11 приїхали у двір будинку АДРЕСА_2 , де присіли за столик та спілкувались між собою і вживали пиво. Через деякий час свідок пішов відпочити в автомобіль, де заснув, а ще через деякий час його хтось розбудив та попросив допомогти знайти хрестик і він разом з ОСОБА_26 шукали його в полісаднику в кущах. Через деякий час приїхала поліція і ОСОБА_11 говорив, що ланцюжок з хрестиком з нього зірвав хлопець, однак хто це був свідок сказати не може і ОСОБА_10 не знає. Міліціонери доставили їх до відділу, де відбирали пояснення. Свідок в міліції бачив у ОСОБА_11 слід від ланцюжка - смугу на шиї;

-показаннями свідка ОСОБА_16 ,наданими Бабушкінськомурайонному судум.Дніпропетровська таоголошеними підчас судовогорозгляду Жовтневимрайонним судомм.Дніпропетровська,який вказавна те,що вони разом з ОСОБА_11 приїхали до будинку АДРЕСА_2 , де зустріли незнайомих чоловіків з якими почали також вживати пиво на лавочці зі столиком. Через деякий час він пішов в автомобіль спати, а ОСОБА_24 залишився з цими хлопцями. Ще через деякий час свідок прокинувся і побачив суматоху, в якій приймали участь потерпілий і обвинувачений, при цьому потерпілий говорив «поверни ланцюжок». Після того як ОСОБА_24 забрав з рук обвинуваченого свій ланцюжок вони всі шукали хрестик, а обвинувачений лежав на газоні;

- показаннями свідка ОСОБА_16 від 13.05.2010, наданими під час досудового розслідування, який вказав на те, що вони разом з ОСОБА_11 , а також двома їх знайомими приїхали до будинку АДРЕСА_2 на його автомобілі свідка. Там свідок і ОСОБА_11 підійшли до хлопців, які сиділи на лавочці за столиком неподалік будинку та випили з ними трохи пива, після чого свідок пішов в автомобілі і ліг спати. Через деякий час він почув шум, вийшов з автомобіля і побачив що ОСОБА_11 знаходиться поряд з незнайомим чоловіком біля городу будинку № 2а. При цьому, чоловік лежить на землі, ОСОБА_11 розжимає його пальці рук і забирає у нього золотий ланцюжок. Після цього вони всі разом почали шукати золотий хрестик, який скоро знайшли;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , наданими ним Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська та оголошеними під час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, який зазначив, що в той вечір він вживав пиво разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 . Пам`ятає конфлікт і те, що обвинувачений був у стані сильного алкогольного сп`яніння, біг в бік будинку і що були розмови про те, що він у потерпілого з шиї зірвав ланцюжок;

- показаннями свідка ОСОБА_15 від 16.06.2011, наданими ним під час досудового розслідування, який вказав на те, що вони разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у дворі будинку вживали пиво. Пізніше до них приєднався малознайомий йому ОСОБА_11 . Далі до їх столика підійшов раніше незнайомий чоловік, який знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння та кулаком один раз вдарив ОСОБА_11 в обличчя, пхнув останнього рукою в плечі і почав хапати за шию. При цьому схопив за ланцюжок, який висів на шиї ОСОБА_24 і повис на ньому внаслідок чого ланцюжок порвався. Потрепілий впав на спину, а чоловік з ланцюжком в руках впав на коліна і почав бігти в під`їзду. ОСОБА_11 побіг за ним, наздогнав і почав з руки цього чоловіка забирати свій ланцюжок. При цьому пальці чоловіка міцно стискали ланцюжок і останній не зміг відразу їх розжати. Після цього ОСОБА_12 за проханням потерпілого шукав золотий хрестик, який знайшов в районі городу (т. 3 а.с. 32);

- показаннями свідка ОСОБА_17 , який вказав на те, що станом на травень 2010 року він працював в патрульній міліції і виїжджав за викликами, які надходили від чергового. Події 07.05.2010 в дворі будинку АДРЕСА_2 він не пам`ятає, а тому підтримує ті данні, що описані в його рапорті;

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.05.2010, під час проведення якого ОСОБА_10 вказав на місце вчинення злочину (т. 1 а.с. 84);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 12.05.2010, під час проведення якого ОСОБА_11 на місці вчинення злочину показав за яких обставин ОСОБА_10 спричинив йому тілесні ушкодження та заволодів його ланцюжком (т. 1 а.с. 101);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 26.07.2010, під проведення якого свідок ОСОБА_13 на місці вчинення злочину показав за яких обставин ОСОБА_10 спричинив тілесні ушкодження потерпілому та заволодів його ланцюжком (т. 2 а.с. 46);

- протоколом очної ставки від 07.05.2010, під час проведення якої потерпілий підтримав свої показання, а підозрюваний підтримав свої показання, вказавши додатково, що удари йому наносив не ОСОБА_11 , а також те, що до цього він вжив 0,5 літри горілки (т. 1 а.с. 45);

- протоколом очної ставки від 06.06.2011, під час проведення якої ОСОБА_26 підтримав свої показання, а ОСОБА_12 - свої, які відповідають показанням ОСОБА_26 (т. 3 а.с. 10);

- протоколом очної ставки від 09.06.2011, під час проведення якої ОСОБА_26 підтримав свої показання, уточнивши, що він погоджується з позицією свідка про те, що він сидів за столиком коли підійшов ОСОБА_10 , а не відходив справляти природні потреба, а ОСОБА_13 підтримав свої показання дані слідчому 06.06.2011, які відповідають показанням потерпілого (т. 3 а.с. 21);

- протоколомочної ставкивід 07.05.2010, під час проведення якої ОСОБА_13 підтримав свої показання, а ОСОБА_10 повідомив що взагалі не пам`ятає події, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 54);

- протоколом очної ставки від 19.05.2011, під час проведення якої ОСОБА_13 підтримав свої показання (т. 2 а.с. 229);

- протоколом очноїставки від28.07.2010,під часпроведення якої ОСОБА_12 повідомив щораніше незнайомиййому ОСОБА_10 ,який підійшовдо столу,де вонивідпочивали,пхнув ОСОБА_26 в областіплечей,а такожнаніс одинудар вобласті йогообличчя (т. 2 а.с. 53);

- протоколом очної ставки від 18.08.2010, під час проведення якої ОСОБА_12 , наполягав на своїх показаннях про те, що ОСОБА_10 спочатку пхнув потерпілого, а потім наніс один удар в обличчя, а ОСОБА_13 підтримав свої показання, він цього по моменту не бачив і, можливо, в той час відвернувся;

- протоколом прослуховування аудіозапису за участі свідка ОСОБА_14 , анкетні данні якої були змінені згідно постанови слідчого від 03.06.2010 (т. 2 а.с. 7), а також аудіозаписом самої розмови (т. 2 а.с. 27), згідно з якими жіночій голос повідомляє міліцію про те, що на вул. Запорізьке шосе, 2а «куча чоловіків б`ють одного, вже до напівсмерті забили», «він лежить вже майже не дихає». А також звукозапис ще однієї розмови, де жіночій голос просить прискоритись з приїздом патруля міліції, так як «вони його вб`ють». Згідно протоколу свідок ОСОБА_14 вказала, що на запису її голос і це її розмова по лінії 102 в той вечір;

- копією журналу ЖРЗПЗ, згідно якого 06.05.2010 о 23:15 з номеру 0938633281 надійшло повідомлення про бійку на вул. Запорізьке шосе, 2 (т. 2 а.с. 16);

- довідкою 10 міської клінічної лікарні від 07.05.2010, згідно з якою під час огляду ОСОБА_11 виявлено на шиї зліва крововилив неправильної форми (т. 1 а.с. 10);

- довідкою 10 міської клінічної лікарні від 07.05.2010, згідно з якою під час огляду ОСОБА_10 стало відомо що він впав, однак тілесні ушкодження не описані, даних про струс головного мозку немає (т. 1 а.с. 14);

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовини та стану сп`яніння від 07.05.2010, згідно з яким ОСОБА_10 відмовився проходити огляд (т. 1 а.с. 15);

- протоколом усної заяви про злочин від 07.05.2010, згідно з яким ОСОБА_11 повідомив що, 06.05.2010 о 23:00 в дворі будинку № 2 по вулиці Запорізьке шосе невідомий, шляхом застосуванням насильства, відкрито викрав золотий ланцюжок (т. 1 а.с. 4);

- постановою про порушення кримінальної справи від 07.05.2010, згідно з якою слідчим СВ Бабушкінського РВ порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 186 КК України (т. 1 а.с. 1);

- протоколами вручення копії постанови про порушення кримінальної справи від 07.05.2010, згідно з якими постанова вручена потерпілому ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 2, 3);

- постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.07.2010, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_10 на постанову слідчого по порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (т. 2 а.с. 90);

- висновком експерта № 1553е від 11.05.2010, згідно з яким у ОСОБА_11 виявлені ушкодження у виді синця на шиї, правій верхній кінцівці, спричинені від дії тупих твердих предметів можливо в термін та при обставинах вказаних обстеженим та в постанові слідчого. Ці тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 31);

- протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_10 від 07.05.2010, згідно з яким ОСОБА_10 висловив бажання захищатись самостійно (т. 1 а.с. 35);

- протоколом огляду від 07.05.2010, яким зафіксовано огляд ювелірного виробу - ланцюжка з жовтого металу, довжиною близько 50 см. з пошкодженнями на застібці на якому мається ювелірний виріб хрест. Дані ювелірні вироби були вилучені та згідно розписки передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 6, 9);

- протоколом огляду від 11.05.2010, яким зафіксовано огляд ланцюжка, який має пошкоджену застібку та хрестика (т. 1 а.с. 97);

- актом експертизи від 20.05.2010, згідно з яким надані на дослідження ланцюжок та хрестик виготовлені із золота, вага ланцюжка - 45 г., а вага хрестка - 4,91 г. Ланцюжок має незначну деформацію замка (т. 1 а.с. 154);

- висновком експерта 70/34-304 від 11.06.2010, згідно з яким оціночна вартість ланцюжка складає 14 175 гривень, а хрестика 1 546 гривень (т. 1 а.с. 176);

- протоколом усної заяви про злочин від 07.05.2010, згідно з якою ОСОБА_10 повідомив що 06.05.2010 близько 23:00 години в дворі будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе невідомі в кількості шести осіб спричинили йому тілесні ушкодження у виді значних пошкоджень обличчя (т. 1 а.с. 18);

- заявою ОСОБА_10 від 07.05.2010 про направлення його для проведення судово-медичної експертизи (т. 1 а.с. 59);

- висновком експерта № 1557е від 11.05.2010, згідно з яким у ОСОБА_10 виявленні тілесні ушкодження у виді синців, саден в області обличчя, тулубу, кінцівок спричинені від дії тупих твердих предметів можливо в термін та при обставинах які вказує обстежений. За своїм характером тілесні ушкодження відносити до легких тілесних ушкоджень.

Згідно описової частини висновку при огляді у ОСОБА_10 виявлено: на повіках обох очей, на правій вушній раковині, на правій щоці з переходом на нижню щелепу праворуч та підборідну область 4 синця брудно-синьо-фіолетового кольору з нечіткими жовтими контурами, розміром від 10х4см до 6х5см.; на лобі праворуч, на нижній повіці правого ока, на правій вушній раковині, на боковій поверхні шиї праворуч 4 садна під засохлими коричневими кірками, розміром від 5х0,2см до 0,3?0,2см.; на слизовій оболонці губ посередині 2 садна під білісуватим нальотом, розміром 0,5х0,2 см та 0,3х0,2см.; в області грудини ліворуч синець вищеописаного характеру, розміром 5х4см.; по задній поверхні обох ліктьових суглобів, в лівій поперековій області, по зовнішньо-боковій поверхні правого колінного суглобу, по задньо-підпахвовій лінії праворуч, в області копчика, в правій тім?яно-скроневій області 12 саден під коричневими кірками, розміром від 180,3см до 8х5см (т. 1 а.с. 76);

- додатковим висновком судово-медичного експерта № 3114е від 08.09.2010, згідно з яким у ОСОБА_10 є рубець на нижній повіці правого ока, який міг бути наслідком загоєння садна, який є виправним і з часом стане менш помітним (т. 2 а.с. 103);

- постановою від 14.05.2010, отриманою ОСОБА_10 18.05.2010, про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11 за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень з тих підстав, що дії останнього були направлені на затримання ОСОБА_10 , який намагався заволодіти майном потерпілого. Ці дії не перевищили меж необхідних для затримання особи, а отже склад злочину передбаченого ст. 125 КК України відсутній (т. 1 а.с. 124, 150);

- довідками МВС, згідно з якими ОСОБА_11 , притягувався до відповідальності за несення легких тілесних ушкоджень в 2000 році та не судимий (т. 1 а.с. 27, 188).

Надаючи оцінку цим доказам, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази у своїй сукупності суд вважає достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що злочин було вчинено в умовах очевидності, оскільки сам ОСОБА_10 обставину перебування на місці події не заперечував, тоді як потерпілий та свідки засвідчили, як факт застосування підсудним насильства відносно останнього, так і обставину замаху на відкрите заволодіння його ланцюжком.

Що стосується доводів сторони захисту про однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, то вони свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_10 вказує на ненадання судом належної оцінки показанням допитаних свідків та потерпілого.

Між тим, з оскаржуваного вироку вбачається, що суд надав детальну оцінку показанням вказаних осіб, наданим як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду, та навів докладні мотиви з яких він надає перевагу одним та відкидає інші, з якими погоджується й суд апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження суду про те, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_11 змінювались протягом досудового розслідування та судового розгляду. Між тим, ці зміни на зміст обвинувачення не вплинули, адже кожен із вказаних осіб засвідчив факт нанесення ОСОБА_10 удару потерпілому, а також обставину замаху на заволодіння його ланцюжком. Наведені обставини не суперечать й дослідженим судом письмовим доказам.

Доводи ОСОБА_8 про недостовірність показань свідків колегія суддів розцінює критично, оскільки підстав для обмови останнього вони не мали. З наданих свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_15 показань вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 їм малознайомий, тоді як ОСОБА_12 вказав на те, що потерпілого взагалі не знав. Що стосується свідчень ОСОБА_16 , який приїхав разом з ОСОБА_11 , то він очевидцем події не був та дізнався про неї лише тоді, коли потерпілий намагався забрати у ОСОБА_10 свій ланцюжок.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано надав перевагу показанням цих свідків та поклав їх в основу вироку.

Що стосується показань свідка ОСОБА_14 , то на думку колегії суддів, суд обґрунтовано поставив їх під сумнів.

Колегія суддів погоджується з тим, що остання спостерігала за подіями зі значної відстані. При цьому, слідчий експеримент з останньою не проводився, а її анкетні дані були залегендовані, що позбавило суд можливості дослідити її показання безпосередньо.

Щодо решти свідків, які з позиції ОСОБА_10 безпідставно не були допитані судом, то колегія суддів звертає увагу на те, що забезпечити їх явку до суду не надалось можливим.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів не може погодитись з доводами захисту про ненадання належної оцінки показанням свідків, а тому розцінює доводи ОСОБА_8 виключно як спосіб захисту.

Що стосується покладених в основу вироку письмових доказів, які з позиції захисту не підтверджують винуватості ОСОБА_10 , то вони також отримали належну оцінку. Ці докази що зібрані в порядку КПК України в редакції 1960 року і під час досудового слідства не було допущено таких порушень КПК, які б свідчили про їх незаконність чи неможливість прийняття їх до уваги при ухвалені рішення.

В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що цими доказами не підтверджується факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень, перебування ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння, а також спричинення потерпілому матеріальних збитків.

Наведені доводи під час апеляційного розгляду також свого підтвердження не знайшли.

Так, з матеріалів справи дійсно вбачається, що під час проведення медичного огляду ОСОБА_11 не скаржився на своє здоров`я та у нього було виявлено лише крововилив на шиї.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів звертає увагу на те, що факт застосування насильства підтвердив сам потерпілий, а також й свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . На переконання колегії суддів, ці показання є належним підтвердження наявності цієї кваліфікуючої ознаки злочину.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає підтвердженою й обставину перебування ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що підсудний відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння, в той час як потерпілий та свідки вказали на наявність у підсудного його ознак хитка хода, запах алкоголю. Більш того, суд звертає увагу на те, що сам ОСОБА_10 під час проведення досудового розслідування засвідчив, що вживав горілку, проте в подальшому свої показання змінив.

Що стосується належного підтвердження збитків, то ці обставини повністю підтверджуються протоколами огляду ланцюжка та висновком експерта щодо його оціночної вартості. Ці докази отримано у процесуальний спосіб, що виключає сумніви у їх допустимості. При цьому та обставина, що речовий доказ потерпілим наразі втрачено та не надано суду для дослідження, свідчити про недопустимість письмових доказів не може.

Щодо доводів захисника про незаконність підстав для порушення кримінальної справи, то вони також є безпідставними.

Під час апеляційного провадження судом повторно досліджено докази, які стали підставою для порушення кримінальної справи, зокрема постанову про порушення кримінальної справи від 07.05.2010, протоколи про вручення копії вказаної постанови від 07.05.2010, протокол усної заяви про злочин від 07.05.2010, пояснення ОСОБА_11 від 07.05.2010.

На підставі цих доказів, а також решти покладених в основу вироку, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що працівники міліції прибули на місце вчинення злочину за викликом випадкового свідка, після чого обвинувачений та потерпілий були доставлені до лікарні, де було проведено огляд останнього. Того ж дня, обставини злочину були задокументовані працівниками міліції, шляхом відібрання відповідних пояснень та оформлення протоколів.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, у колегії суддів відсутні сумніви у законності підстав для порушення кримінальної справи.

При цьому, колегія суддів не встановлено й об`єктивних даних, які б свідчили про упередженість слідчого та прокурора.

За версією захисту, дії слідчого мали обвинувальний нахил. При цьому, обставини застосування насильства до самого ОСОБА_10 залишились належним чином неперевіреними.

Між тим, колегією суддів встановлено, що заява ОСОБА_10 про отримання тілесних ушкоджень була прийнята слідчим, перевірена у процесуальний спосіб, а за наслідками цієї перевірки постановлено рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке не скасовано. При цьому, під час досудового розслідування призначались експертизи стосовно тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_10 , які встановили їх категорію як легкі тілесні ушкодження, що виключає кримінальну відповідальність так як вони спричинені в ході затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для визнання висновків суду такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, а досудове слідство та судовий розгляд неповними.

Що стосується доводів ОСОБА_8 про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема неврахування вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2013 року, то вони свого підтвердження також не знайшли.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний вирок, яким встановлена винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, було скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи протоколу судового засіданні та його технічного запису. При цьому, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, предметом оцінки не були.

В подальшому, при новому судовому розгляді, обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України в редакції 1960 року було змінено на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, в межах якого судом і проведено судовий розгляд.

Аналізуючи наведені обставини у сукупності з положеннями ст. 277 КПК України в редакції 1960 року, які визначають, що зміна обвинувачення не допускається, якщо цимбуде порушено правило обов`язковості проведення досудового слідства, колегія суддів вважає, що вимог кримінально-процесуального закону при новому розгляді порушено не було.

Вирішуючи питання про можливість зміни обвинувачення на більш тяжке, суд звертає увагу на те, що під час досудового слідства обставина правильності кваліфікації дій обвинуваченого перевірялась, отже проведення додаткового розслідування не потребувала.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_8 та приходить до висновку про відсутність підстав для реабілітації ОСОБА_10 , яка правильно встановлена судом при розгляді справи.

Що стосується доводів прокурора про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, то вони заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ст. 282 КПК України (в редакції 1960 року), якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 71, 72, 8, 9, 10 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами.

Колегією суддів встановлено, що наведених вимог закону судом правильно застосовано не було.

Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 324 КПК України (в редакції 1960 року), питання винуватості підсудного вирішується судом лише при постановленні вироку, який в силу вимог ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) ухвалений щодо померлого бути не може.

При цьому, аналіз норм кримінально-процесуального закону дає підстави вважати, що у разі продовження судового розгляду щодо померлого суд, на підстави досліджених ним доказів, встановлює лише наявність або відсутність підстав для його реабілітації та за наслідками такого розгляду ухвалює одне з рішень, передбачених п.п. 1, 2, 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року).

З оскаржуваного вироку вбачається, що за наслідками розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_10 суд правильно встановив відсутність підстав для реабілітації померлого, однак ухвалив два взаємовиключні судові рішення, яким одночасно визнав останнього винним та закрив кримінальну справу з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), що вимогам закону не відповідає. При цьому, вказані рішення суд ухвалив у формі вироку.

Відповідно до ст. 367 КПК України (в редакції 1960 року), підставами для скасування чи зміни вироку при розгляді справи в касаційному порядку є: однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

В силу вимог ст. 370 КПК України (в редакції 1960 року), істотними порушеннями кримінально-процесуального закону є такі порушення, які обмежили засудженого в здійсненні його права на захист або обмежили права потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, або інакше перешкоджали чи могли перешкодити суду об`єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний і обґрунтований вирок.

З огляду на допущені судом порушення, які колегія суддів вважає істотними, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування вироку та постановлення ухвали, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_10 слід закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року).

Керуючись ст.ст. 362, 365,366, 367, 370, 374, 377, 379, 383 КПК України (в редакції 1960 року), п.15Розділу ХІПерехідних положеньКПК України,колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від09травня 2024року щодо ОСОБА_10 , засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України скасувати.

Постановити ухвалу, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_10 , засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3