Ухвала

від 12.12.2024 по справі 947/31032/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1717/24

Справа № 947/31032/24 1-кс/947/13553/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника

підозрюваної ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Добропілля, Донецької області, громадянку України, з вищою освітою, неодруженої, без дітей, заступника начальника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), (категорія посади державної служби - Б), проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024160000001201 від 25.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. .4 ст.368 КК України,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та застосований щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до29 листопада 2024 року включно.

В якості альтернативного запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначена застава в сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста ) гривень, із покладенням не неї обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із міста Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, підозрювана ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати і постановити нову, якою в

задоволенні клопотання старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 03.10.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити та покласти на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що кримінальне провадження сфальсифіковане і підозра не обґрунтована.

Слідчий суддя дійшов помилкового висновку в оцінці сукупності отриманих від органу досудового розслідування фактів та обставин щодо вірогідності вчинення підозрюваною кримінального правопорушення та достатності фактів для застосування заходів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Протокол обшуку від 01.10.2024 pоку, а також протокол ідентифікації (огляду), також не можуть бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження у зв`язку з тим, що ОСОБА_10 нічого підозрюваній не передавав, а підкинув якийсь пакет у смітник в кабінеті, про що їй нічого відомо не було.

Посилається на те, що ризики про які зазначає слідчий у клопотанні відсутні, про що свідчить її поведінка з моменту винесення оскарженої ухвали.

ОСОБА_7 зазначає, що має намір довести свою невинуватість, а тому не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, здійснила усі передбачені ухвалою вимоги, у тому числі щодо звернення до компетентного органу задля здачі закордонного паспорту.

Слідчим суддею не взято до уваги, що підозрювана має міцні соціальні зв`язки, офіційне місце роботи, позитивно характеризується за місцем роботи, має місце проживання у м. Одесі, має на утриманні матір похилого віку, яка не працює, є інвалідом 2-ї групи, і потребує стороннього догляду.

Позиції учасників апеляційного провадження

Підозрювана ОСОБА_7 та її захисник адвокат ОСОБА_11 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри,поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000001201 від 25.09.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що заступник начальника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) заступник Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) ОСОБА_7 , підозрюється у тому, що вона 24.09.2024 року прибула з перевіркою до ФОП ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , де виявила порушення у сфері екологічного законодавства. Далі ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний намір, направлений на одержання неправомірної вигоди, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. № 1 в ході бесіди з ОСОБА_10 , зазначила, що нею будуть складені матеріали перевірки та виписані великі штрафні санкції, але пояснила, що в її повноваженнях виписати менший штраф, ніж це передбачено законодавством та взагалі уникнути відповідальності, але за це їй необхідно буде надати неправомірну вигоду.

26.09.2024 на адресу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надійшло звернення ОСОБА_12 , щодо порушень екологічного законодавства з боку ФОП ОСОБА_10 , яке зареєстровано за вх. К -600 від 26.09.2024, та відповідно до резолюції в.о. начальника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) розгляд доручено ОСОБА_7 .

В подальшому, 01.10.2024 приблизно о 11:00 год. ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, прибула з перевіркою до ФОП ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході особистої зустрічі зазначила, що за виявлені нею порушення із забруднення земельної ділянки, будуть складені матеріали та направлені до правоохоронних органів для притягнення ОСОБА_10 , до кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_7 , зазначила що збиток завданий в наслідок забруднення земельної ділянки складає 236 млн. грн., але в разі надання їй особисто неправомірної вигоди в розмірі 20 000 доларів США, нею будуть вжиті заходи щодо уникнення кримінальної відповідальності та матеріали перевірки не буде скеровано до правоохоронних органів.

В цей же день, 01.10.2024 о 14:30 год., перебуваючи в службовому кабінетіДержавної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), за адресою: м. Одеса, вул. 12 лінія Люстдорфської дороги, 22, ОСОБА_10 ,виконуючи вимоги ОСОБА_7 ,передав їй особисто неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США(що відповідно до даних НБУ станом на 01.10.2024 складало 824 398 гривень), щоу п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,зане складання матеріалів щодо виявлених порушень із забруднення земельної ділянки та не скерування їх до правоохоронних органів для притягнення до кримінальної відповідальності.

02.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.368 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:

-протоколами допиту свідка ОСОБА_10 , який надав показання про обставини вимагання та одержання ОСОБА_7 неправомірної вигодив особливо великому розмірі, для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах ОСОБА_10 , дій щодо складання матеріалів перевірки та скерування матеріалів перевірки до правоохоронних органів.

-протоколом обшуку від 01.10.2024, яким зафіксований факт виявлення і вилучення грошових коштів в сумі 20 000 доларів США, переданих в якості неправомірної вигоди ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ;

-протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів від 01.10.2024, відповідно до якого кількість, номінал, серія і номери купюр, які надавалися заявником в якості неправомірної вигоди ОСОБА_7 , співпадають з вилученими купюрами в ході обшуку службового кабінету ОСОБА_7 від 01.10.2024.

Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої підозри ОСОБА_7 в інкримінованому їй злочині з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вирішується питання про наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно ризику втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Апеляційний суд приходить до висновку, що обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за вчинення якого у випадку доведеності її вини, останній може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, як обґрунтовано зазначає слідчий суддя, у разі визнання ОСОБА_7 винною за вказаним корупційним злочином до підозрюваної неможливе застосування умовного звільнення від відбування покарання, оскільки вимогами ст.75 КК України заборонено застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням до осіб, які вчинили корупційні злочини.

Разом з тим, підозрювана ОСОБА_7 не має обмежень щодо перетину державного кордону під час військового стану в Україні так як не є військовозобов`язаною.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК, не можна вважати недоведеним.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Оскільки досудове розслідування наразі триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд наголошує на тому, що ризик незаконного впливу на свідків об`єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

При цьому апеляційний суд враховує, що підозрювана особисто знає заявника, покази якого є надважливими у цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про те, що знаючи обсяг доказової бази, вилучених під час слідчих дій документів у кримінальному провадженні, підозрювана може знищитиабо спотворитидокументи, які маютьістотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки обізнана з іншими документами, які можуть свідчити про вчинення злочину, однак які ще не вилучались в ході досудового розслідування.

При цьому апеляційний суд враховує, що на час постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді підозрювана не була відсторонена від посади.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Колегія суддів враховує, що підозрювана має міцні соціальні зв`язки, офіційне місце роботи, позитивно характеризується за місцем роботи, має місце проживання у м. Одесі, має на утриманні матір похилого віку, яка не працює, є інвалідом 2-ї групи, і потребує стороннього догляду, однак вважає відсутніми підстави стверджувати, що вказані соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків апеляційний суд переконаний що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Слідчий суддя, враховуючи встановлені ризики, дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків і визначив заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 908400грн.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваної та її майновий стан, а також правової кваліфікації злочину, який інкримінуються підозрюваній, який відповідно до положень ст.12 КК Українивідносяться до категорії тяжкого корупційного злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, слідчий суддя мав право визначити заставу у виключному розмірі.

Разом з тим, відповідно до повідомлення ДУ «Одеський слідчий ізолятор», підозрювана ОСОБА_7 була звільнена 04.10.2024 року, тобто на наступний день після ухвалення слідчим суддею оскарженого судового рішення, з-під варти у зв`язку із внесенням застави, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є для неї непомірним.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024160000001201 від 25.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. .4 ст.368 КК України, строком до29 листопада 2024 року включно, із визначенням розміру застави, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4