Рішення
від 20.12.2024 по справі 160/23954/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/23954/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п. 7.63 наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 (далі третя особа, ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 7.63 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2024 року №87 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), грошові кошти (премія та додаткова винагорода) за січень 2024 року, яких він був позбавлений на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2024 року №87 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що 17.01.2024 р. відносно нього складено протокол серії ДНК-2 №372 від 17.01.2024 р., з якого слідує, що 17.01.2023 р. о 15-30 год. молодший сержант ОСОБА_1 перебуваючи в АДРЕСА_1 у місці тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 всупереч вимогам ст. 11, 16, 125 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, недбало віднісся до своїх службових обов`язків, відмовився виконувати наказ командира роти вогневої підтримки та вибувати у розпорядження командира кулеметного взводу, при цьому всіляко порушував дисципліну, порушував порядок субординації, підбиваючи інших військовослужбовців до не виконання ними службових обов`язків, в умовах воєнного стану особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. 29.02.2024 р. Слов`янським міськрайонним судом Донецької області було розглянуто вказаний протокол та у справі №243/645/24 винесено постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. ОСОБА_1 зауважив, що вказане рішення суду не оскаржувалось та набуло законної сили 12.03.2024 р. 01.02.2024 р. командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ за №87 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення», згідно з яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, а саме: командиру 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 : «СУВОРА ДОГАНА» за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 (недбале ставлення військової службової особи до військової служби) кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол серія ДНК-2 №872 від 17.01.2024 р., від командира військової частини НОМЕР_1 , позбавити премії та додаткової винагороди у повному обсязі за січень місяць 2024 року. ОСОБА_1 вважає, що вказані дії відповідача є протиправними, та, як наслідок, п. 7.63 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 87 від 01.02.2024 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» таким, що підлягає визнанню протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, військова частина не мала жодних законних підстав для позбавлення ОСОБА_1 премії у повному обсязі за січень місяць 2024 року, чим порушила Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви (вх. №25768/24) від 10.09.2024 р., в якій позивач просив суд залучити, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , до участі у справі №160/23954/24. Також в позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п. 7.63 наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п. 7.63 наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :

- докази отримання позивачем оскаржуваного наказу;

- належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ;

- належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ;

- відомості щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошових коштів (премія та додаткова винагорода) за січень 2024 року;

- належним чином засвідчені копії всіх документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

23.09.2024 р. до суду надійшли від Військової частини НОМЕР_2 пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначено, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноваженнями суб`єкта його накладення, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння. Третя особа зауважує, що з огляду на положення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, призначення службового розслідування є правом, але не обов`язком особи, яка приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим не проведення службового розслідування відносно позивача не є порушенням процесу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Також третьою особою заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

30.09.2024 р. до суду надійшли від представника позивача додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що у поясненнях третя особа лише цитує нормативно-правові акти, але не вказує підстав, в зв`язку з якими службове розслідування не проводилось, хоча перед притягненням ОСОБА_1 до відповідальності жодним чином не було встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення. Також позивач зауважив, що посилання третьої особи на те що він повинен був звернутись до суду тоді, коли отримав зменшене грошове забезпечення, не мають ні якого обґрунтування та доказів. Позивач стверджує, що він не розумів у зв`язку з чим отримав неповне грошове забезпечення. ОСОБА_1 стверджує, що він неодноразово звертався до командирів, щоб дали роз`яснення у зв`язку з чим він отримав зменшене грошове забезпечення та просив надати йому письмовий наказ, однак ніякої відповіді та наказу не отримував. Тобто ОСОБА_1 не міг звернутися до суду, оскільки достовірно не знав з якими вимогами звертатися до суду та що конкретно оскаржувати у суді. У додаткових поясненнях зауважено, що ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ ВЧ НОМЕР_2 жодним чином не спростовано ті факти порушень, які вказані у позовній заяві, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.09.2024 р. відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвала суду від 16.09.2024 р. про відкриття провадження у справі, в якій суд витребував у відповідача докази у справі, була направлена на адресу відповідача - ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) за допомогою засобів поштового зв`язку, однак до суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення "тимчасово немає приймання у даному напрямку, або закрите ВПЗ".

У подальшому ухвала суду від 16.09.2024 р. була направлена на адресу відповідача - ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) за допомогою засобів поштового зв`язку, однак до суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, у позовній заяві інші засоби зв`язку із Військовою частиною НОМЕР_1 окрім поштового відсутні.

Оскільки станом на 25.10.2024 року вимоги ухвали суду від 16.09.2024 р. Військовою частиною НОМЕР_1 не виконані, суд в ухвалі від 25.10.2024 р. суд повідомив Військову частину НОМЕР_1 про обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окрему підсистему (модуль) у відповідності до вимог ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також у цій ухвалі відповідача повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами позовної заяви через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. вдруге витребувано від Військової частини НОМЕР_1 :

- докази отримання позивачем оскаржуваного наказу;

- належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ;

- належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ;

Цією ж ухвалою суд зупинив провадження по справі до надання витребуваних судом доказів.

30.10.2024 р. судом зареєстровано відзив на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 , до якого додано копії витягів з наказів №152 від 30.05.2023 р. та №87 від 01.02.2024 р., протоколу ДНК-2 №372 та службової картки ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Позиція ВЧ НОМЕР_1 аргументована тим, що 17.01.2024 р. відносно позивача складено протокол серії ДНК-2 №372 від 17.01.2024 р. з якого слідує, що 17.01.2024 р. о 15:30 год. молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст.ст. 11, 16, 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, недбало віднісся до своїх службових обов`язків, відмовився виконувати наказ командира роти вогневої підтримки та вибувати у розпорядження командира кулеметного взводу, при цьому всіляко порушував дисципліну, порушував порядок субординації, підбиваючи інших військовослужбовців до не виконання ними службових обов`язків в умовах воєнного стану особливого періоду, чим вчинив правопорушення, за що передбачено відповідальність за ч.2 ст. 172-15 КУпАП. При цьому, позивач вказує на те, що 29.02.2024 р. Слов`янським міськрайонним судом Донецької області було розглянуто даний протокол та винесено у справі №243/645/24 постанову, згідно з якою провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Стосовно наведеного відповідач зауважив, що з положень статті 38 КУпАП вбачається, що застосування цієї норми можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення. Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, на думку відповідача, жодним чином не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення або ж вказує на відсутність події і складу адміністративного правопорушення. У відзиві на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 наголошено, що факт вчинення правопорушення позивачем жодним чином не спростовано, а будь-які спроби щодо його оскарження з боку позивача відсутні. Також відповідач зауважив, що з даного приводу позивач не звертався до командування ВЧ НОМЕР_1 й дане рішення про накладення дисциплінарного стягнення ним також не оскаржувалося, а рапорт з порушеним питанням щодо скасування даного дисциплінарного стягнення військовослужбовцем ОСОБА_1 не подавався. Відповідач стверджує, що оспорюване позивачем дисциплінарне стягнення було накладено у повній відповідності до чинного законодавства, а аргументація ОСОБА_1 з посиланням на ч. 1 ст. 87 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» стосовно того, що дисциплінарне стягнення має бути накладено не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, не є в достатній мірі переконливою. Також відповідач зауважив, що позивач мав можливість звернутися з рапортом і оскаржити даний наказ протягом місяця, коли йому стало відомо про це, а твердження ОСОБА_1 про те, що йому стало відомо про накладення стосовно нього дисциплінарного стягнення лише 07.08.2024 р. з відповіді, яка надійшла від ВЧ НОМЕР_1 на адвокатський запит його представника, не відповідає дійсності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 р., з урахуванням ухвали суду від 22.11.2024 р., поновлено провадження у справі. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п. 7.63 наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Позивачеві встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.

15.11.2024 р. до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 р. ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду та ухвалено продовжити розгляд справи №160/23954/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п. 7.63 наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. у ВЧ НОМЕР_1 витребувано:

- належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ;

- належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 (за наявності), а в разі відсутності таких матеріалів надати до суду пояснення щодо обставин та підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного у відповідній частині наказу;

- відомості (в т.ч. документально підтверджені) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошових коштів (премія та додаткова винагорода) за січень 2024 року або пояснення разом із документальним підтвердженням (в т.ч. у вигляді відповідних наказів) щодо не нарахування та не проведення позивачу відповідних виплат;

Цією ж ухвалою суд зупинив провадження по справі до надання витребуваних судом доказів.

До суду надійшли від ВЧ НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали наступні документи:

- витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №87 від 01.02.2024 р.;

- службова характеристика на молодшого сержанта ОСОБА_1 ;

- довідки про доходи військовослужбовця ОСОБА_1 №7292 від 28.11.2024 р.;

- медична характеристика молодшого сержанта ОСОБА_1 ;

- належним чином завірена копія витягу з журналу обліку порушень військової дисципліни, вчинених військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 ;

- копія протоколу серії ДНК-2 №872 від 17.01.2024 р., що слугував підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 р. у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовлено.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у період з 30.05.2023 р. по 01.02.2024 р. (дата виникнення спірних правовідносин) проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями військового квитка позивача серії НОМЕР_6 від 18.07.2022 р., витягами з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 за №152 від 30.05.2023 р. та за №87 від 01.02.2024 р.

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №152 від 30.05.2023 р. солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 29.05.2023 р. №200-РС на посаду старшого оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_7 , з 30.05.2023 р. зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і наказано вважати таким, що 30.05.2023 р. справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

17.01.2024 р. відносно позивача було складено протокол про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ДНК-2 №372, зі змісту якого слідує, що 17.01.2023 р. о 15-30 год. молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 у місці тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст. 11, 16, 125 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, недбало віднісся до своїх службових обов`язків, відмовився виконувати наказ командира роти вогневої підтримки та вибувати у розпорядження командира кулеметного взводу, при цьому всіляко порушував дисципліну, порушував порядок субординації, підбиваючи інших військовослужбовців до не виконання ними службових обов`язків, в умовах воєнного стану особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

У протоколі в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що позивач відмовився від надання пояснень та підпису в протоколі, а також зазначено про відмову ОСОБА_1 в отриманні примірника цього протоколу.

З метою притягнення позивача до адміністративної відповідальності вищевказаний протокол було направлено до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.02.2024 р. по справі №243/645/24 провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

У вищезазначеній постанові зазначено, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНК-2 №372 від 17.01.2024 р., адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, було вчинене 17.01.2023 р.

Одночасно із цим, суд зауважує, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає «17.01.2024» в якості дати вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час як згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНК-2 №372 від 17.01.2024 р. датою відповідного правопорушення є «17.01.2023».

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з п.п. 7.63 п. 7 витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» за №87 від 01.02.2024 р. з метою зміцнення військової дисципліни та підтримання статутного порядку на належному рівні наказано за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, скоєння адміністративних правопорушень передбачених Главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших розпорядчих документів, щодо заборони вживання алкогольних напоїв, керуючись вимогами статі 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та під пункту 2, пункту 31.6 "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.08 р. №260 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.07.08 р. за №638/15329 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти наступні стягнення, а саме:

«7.63 Командиру 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_8 молодшому сержанту ОСОБА_1 :

«СУВОРА ДОГАНА» за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 (недбале ставлення військової службової особи до військової служби) кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол серія ДНК-2 №872 від 17.01.2024, від командира військової частини НОМЕР_1 , позбавити премії та додаткової винагороди у повному обсязі за січень місяць 2024 року.».

Вважаючи вищезазначений наказ протиправним, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»№2232-XII від 25.03.1992 р. (далі Закон №2232-ХІІ)здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно із ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»№389-VIII від 12.05.2015 р. (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України«Про правовий режим воєнного стану»Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»№64/202 від 24.02.2022 р. (далі Указ №64/202), затвердженим Законом України«Про затвердження Указу Президента УкраїниПро введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 р. воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу №64/202 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом УкраїниПро правовий режим воєнного станузаходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 р., №259/2022 від 18.04.2022 р., №341/2022 від 17.05.2022 р., №573/2022 від 12.08.2022 р., №757/2022 від 07.11.2022 р., №58/2023 від 06.02.2023 р., №254/2023 від 01.05.2023 р., №451/2023 від 26.07.2023 р., №734/2023 від 06.11.2023 р., №271 від 06.05.2024 р., №740/2024 від 28.10.2024 р. продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який наразі триває.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999 р. (далі - Статут внутрішньої служби).

У відповідності до положень ст.ст. 5, 6 Статуту внутрішньої служби, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно з статтею 7 Статуту внутрішньої служби, внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.

Статтею 8 Статуту внутрішньої служби визначено, що відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Згідно із приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до частини 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно з статтею 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

За статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24.03.1999 р. (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту (тут і надалі положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно з статтею 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Абзацами 1, 3 статті 3 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно із частинами 1, 3 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України«Про оборону України».

Відповідно до частини 1 статті 6 Дисциплінарного статуту, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання), військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

У відповідності до положень статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема: сувора догана.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Статтею 83 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У статті 85 Дисциплінарного статуту визначено, що:

службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина 1);

службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (частина 3);

якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (частина 4);

порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина 7).

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (стаття 86 Дисциплінарного статуту).

Отже, підставою притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності є невиконання (неналежного виконання) службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку. Рішенню про накладення дисциплінарного стягнення повинно передувати встановлення: вини військовослужбовця у вчиненні проступку, характеру, обставин вчинення правопорушення, його наслідки. При цьому за приписами перелічених вище норм доведеність вини особи для накладення дисциплінарного стягнення є обов`язковою умовою.

Згідно з частинами 1, 2 статті72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 4 та 6статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

При цьому, з урахуванням положень, ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, в ухвалах від 16.09.2024 р., від 25.10.2024 р., суд витребував у відповідача, зокрема, копії матеріалів службового розслідування щодо ОСОБА_1 та копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

При цьому, в ухвалі від 25.11.2024 р. суд витребував у ВЧ НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 (за наявності), а в разі відсутності таких матеріалів надати до суду пояснення щодо обставин та підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного у відповідній частині наказу.

На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2024 р. ВЧ НОМЕР_1 були направлені документи разом із супровідним листом (вх. №92246/24 від 09.12.2024 р.), в якому зазначено, що протокол серії ДНК-2 №872 від 17.01.2024 р. слугував підставою для прийняття оскаржуваного наказу у відповідній частині.

При цьому, жодних пояснень щодо проведення або не проведення відносно позивача службового розслідування відповідачем до суду не надано.

Наведене вище дозволяє дійти висновку, що в межах спірних правовідносин службове розслідування не проводилось. Доказів протилежного до суду не надано й про факт проведення такого розслідування відповідачем суд не повідомлено.

З цього приводу слід зауважити, що Дисциплінарний статут не містить обов`язку командира військової частини проведення службового розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту передбачена можливість проведення службового обов`язку з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, однак ця норма не зобов`язує командира проводити службове розслідування, а лише наділяє його таким правом.

З огляду на викладене, суд не приймає посилання ОСОБА_1 на не проведення відповідачем відносно позивача службового розслідування в якості підстави для скасування оскаржуваного наказу у відповідній частині.

Окрім того, суд зауважує, що недоліки допущені відповідачем під час оформлення спірного наказу (зокрема, у вигляді описки в номері протоколу про військове адміністративне правопорушення, що складався відносно позивача та посилання на положення Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 р., який втратив чинність 20.07.2018 р.) не можуть слугувати безпосередньою підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Суд зазначає, що з урахуванням тверджень відповідача та наявних у матеріалах справи доказів, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани» за наказом №87 від 01.02.2024 р. на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ДНК-2 №372 від 17.01.2024 р., зі змісту якого слідує, що відповідне правопорушення вчинено позивачем 17.01.2023 р. та полягало в тому, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 недбало віднісся до своїх службових обов`язків, відмовився виконувати наказ командира роти вогневої підтримки та вибувати у розпорядження командира кулеметного взводу, при цьому всіляко порушував дисципліну, порушував порядок субординації, підбиваючи інших військовослужбовців до не виконання ними службових обов`язків, в умовах воєнного стану особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідачем було порушено строк накладення даного стягнення, оскільки про відповідне правопорушення командир ВЧ НОМЕР_1 дізнався 17.01.2023 р., чим порушено п. 87 Дисциплінарного статуту.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця оскаржується в установленому законом порядку (пункт 87-1 Дисциплінарного статуту) .

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (пункт 88 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Статтею 98 Дисциплінарного статуту, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статті 91 Дисциплінарного статуту, заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення (частина 1 статті 97 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до п. 106 Дисциплінарного статуту, усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця.

Так, про наявність дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, накладеного на позивача наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за №87 від 01.02.2024 р. ОСОБА_1 був обізнаний з 19.06.2024 р., що підтверджується підписом останнього на копії відповідної службової картки в розділі ІІ стосовно виду накладеного на позивача стягнення з посиланням на дату і номер наказу.

Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що до ОСОБА_1 було доведено суть вчиненого ним порушення дисципліни.

Доказів того, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваного наказу та/або отримав примірник цього наказу до 07.08.2024 р. (дата надходження оскаржуваного наказу разом з відповіддю на адвокатський запит представника позивача) у матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач фактично був позбавлений можливості оскаржити спірний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності в порядку та строк, визначені п. 88 Дисциплінарного статуту (в т.ч. шляхом подання скарги старшому командирові).

Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далівійськові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням, визначено перелік розпорядчих документів яківидаються у Збройних Силах України врегульовано Інструкцією з діловодства у Збройних силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України №124 від 07.04.2017 р. (далі Інструкція №124).

Відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2 Інструкції №124, у військових частинах (установах) Збройних Сил України видаються:

накази командира (керівника) військової частини (установи) з основної діяльності;

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по особовому складу) відповідно до номенклатури призначення;

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині про склад добового наряду);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (з адміністративно-господарської діяльності);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по тилу);

накази командира (керівника) військової частини (установи)

(по технічній частині);

накази командира військової частини про призначення на бойове чергування (у військових частинах, які здійснюють бойове чергування).

розпорядження начальника штабу військової частини (першого заступника (заступника) керівника установи).

Основні питання, що регламентуються розпорядчими документами, які видаються у Збройних Силах України в межах наданих повноважень (п. 2.3. Інструкції), є:

Накази з основної діяльності, які видаються зокрема з питань щодо:

підсумків бойової, гуманітарної, оперативної підготовки, несення бойового чергування з протиповітряної оборони за місяць (квартал, навчальний рік);

стану служби військ та військової дисципліни за місяць (квартал, навчальний рік); (п.п 2.3.1. Інструкції №124)

Накази з адміністративно-господарської діяльності, які видаються зокрема з питань щодо:

призначення розслідувань нещасних випадків, спеціальних розслідувань, розслідувань авіаційних подій (інцидентів), службових розслідувань та перевірок щодо невиконання або неналежного виконання службових обов`язків, невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших нормативних документів, порушень військової дисципліни, порушень у сфері охорони державної таємниці, пошкодження техніки чи втрати майна тощо;

притягнення військовослужбовців та працівників до дисциплінарної відповідальності;

встановлення та виплата посадових окладів, надбавок, премій і одноразових видів грошового забезпечення (п.п. 2.3.5. Інструкції №124)

З урахуванням вищенаведених положень Інструкції №124 наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» за №87 від 01.02.2024 р., є наказом з основної діяльності.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що саме цим наказом (п.п. 7.63 п. 7) (наказом з основної діяльності) було накладено на позивача відповідне дисциплінарне стягнення.

Разом з тим, слід зауважити, що з урахуванням положень Інструкції №124, а саме: п.п. 2.3.5 притягнення військовослужбовців та працівників до дисциплінарної відповідальності є накази з адміністративно-господарської діяльності.

Водночас, відповідачем не надано суду доказу того, що ним приймався наказ з адміністративно-господарської діяльності про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскаржуваний у відповідній частині наказ командира ВЧ НОМЕР_1 за №87 від 01.02.2024 р. прийнято відповідачем з порушенням терміну накладення дисциплінарного стягнення, встановленого п. 87Дисциплінарного статуту.

У контексті цієї справи суд не надає оцінки діям позивача та підставам притягнення його до відповідальності, з огляду на процедурні порушення, допущені відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, які об`єктивно вказують на його протиправність.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправність наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» за №87 від 01.02.2024 р. в частині, що стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (зокрема, п.п. 7.63 п. 7) та наявність підстав для скасування цього наказу.

Стосовно позбавлення позивача премії та не нарахування додаткової винагороди за січень 2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2024 року №87 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» слід зазначити таке.

Одночасно із цим, слід зауважити, що про винесення щодо позивача в рамках спірних правовідносин інших наказів, розпоряджень суд не повідомлено й судом не встановлено.

Доказів оскарження позивачем вищезазначеного наказу у позасудовий спосіб суд не повідомлено.

З метою з`ясування фактичних обставин справи судом в ухвалі про відкриття провадження від 16.09.2024 р. та від 25.10.2024 р. у ВЧ НОМЕР_1 витребувано, зокрема, відомості щодо нарахування та виплати позивачу грошових коштів (премія та додаткова винагорода) за січень 2024 р.

Вимоги вищезазначених ухвал суду станом на 25.11.2024 р. відповідачем не було виконано й про неможливість надання відповідних доказів ВЧ НОМЕР_1 суд не повідомлено, у зв`язку з чим ухвалою від 25.11.2024 р. суд витребував у відповідача, зокрема, відомості (в т.ч. документально підтверджені) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошових коштів (премія та додаткова винагорода) за січень 2024 року або пояснення разом із документальним підтвердженням (в т.ч. у вигляді відповідних наказів) щодо не нарахування та не проведення позивачу відповідних виплат.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ВЧ НОМЕР_1 надано до суду, зокрема, довідку про доходи військовослужбовця ОСОБА_1 за №7292 від 28.11.2024 р., зі змісту якої слідує, що позивачу було нараховано за січень 2024 року грошове забезпечення на загальну суму 7920,00 грн.

Згідно з частиною 1статті 78 КАС України,обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи, що сторонами у заявах по суті справи (позивачем у позовній заяві, а відповідачем у відзиві на позовну заяву) не заперечується факт позбавлення позивача премії та не нарахування позивачу додаткової винагороди до грошового забезпечення за січень 2024 року, суд вважає дану обставину встановленою.

Відповідно до частин 1-4статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XIIвід 20.12.1991 р. (далі Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4ст. 9 Закону № 2011-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває до теперішнього часу.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію"Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№168 від 28.02.2022 р. (далі - постанова КМУ №168).

Пунктами 1-1, 1-2 постанови КМУ №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1001 від 15.09.2023 р.) установлено, що на період воєнного стану:

- військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

- військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Розділом XVI Порядку № 260 визначено порядок преміювання, а саме пунктами 1-7.

У відповідності до положень пунктів 1, 2, 3 розділу ХVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Згідно із приписами пункту 4 розділу ХVI Порядку №260 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від одного до трьох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від восьми до одинадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від дванадцяти до п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.

За змістом пункту 5 розділу ХVI Порядку №260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках:

за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини;

у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування;

у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання;

у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення;

у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п`ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності;

у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей.

Забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення (крім випадків, визначених вабзаці дев`ятомупункту 5 цього розділу (пункт 6 розділу ХVI Порядку №260).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано в розділі XXXIV Порядку №260.

Згідно із п. 15 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені упункті 2цього розділу, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Аналіз зазначених норм Порядку №260 вказує на те, що премія є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Зменшення її розміру чи не виплата здійснюється тільки у зв`язку із накладенням на військовослужбовця дисциплінарного стягнення, або у визначених вищезазначеними нормами випадках.

Одночасно із цим, суд зауважує, що постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.02.2024 р. по справі №243/645/24 закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що з урахуванням змісту п.п. 7.63 п. 7 витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» за №87 від 01.02.2024 р. позивача було позбавлено премії та додаткової винагороди у повному обсязі за січень 2024 року.

Наведене свідчить про те, що позивача було позбавлено премії та додаткової винагороди ще до розгляду Слов`янським міськрайонним судом Донецької області матеріалів про адміністративне правопорушення, допущене ОСОБА_1 .

Окрім того, за результатами розгляду цих матеріалів судом не було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення, що слугувало б законною підставою для позбавлення позивача премії та додаткової винагороди.

Інших підстав для позбавлення позивача премії, визначених пунктом 5 розділу ХVI Порядку №260 судом, та позбавлення позивача додаткової винагороди п. 15 розділу XXXIV Порядку №260, не встановлено й про існування таких суд не повідомлено.

При цьому, суд зауважує, що в оскаржуваному наказі №87 від 01.02.2024 р. міститься посилання на положення Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 р., який втратив чинність 20.07.2018 р. (тобто як на момент вчинення позивачем відповідного військового адміністративного порушення, так і на момент складання щодо позивача відповідного протоколу та притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності).

Таким чином, відповідач не довів наявність підстав, передбачених пунктом 15 розділу XXXIV Порядку №260, для невиплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану за січень 2024 року, а також не довів наявність підстав, передбачених пунктом 5 розділу XVI Порядку №260, для невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за січень 2024 року.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та невиплати йому премії за червень 2024 року.

Суд не має повноважень здійснювати розрахунок грошового забезпечення та визначати його складові до моменту проведення такого розрахунку відповідачем.

Відтак, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України, вважає за доцільне у цій справі визначити спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідачарозглянути питання щодо преміювання та нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за січень 2024 року.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1статті 9 КАС України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 73 КАС України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2статті 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, наказ якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого ним наказу в рамках спірних правовідносин, та не спростовано доводи позивача в цій частині.

Враховуючи викладене та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п. 7.63 наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.п. 7.63 п. 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 у січні місяці 2024 року та заходи щодо їх зміцнення» за №87 від 01.02.2024 р.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути питання щодо преміювання та нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за січень 2024 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	20.12.2024
Оприлюднено	23.12.2024
Номер документу	123940596
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них

Неклеса Олена Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.12.2024 по справі 160/23954/24ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/23954/24

Рішення від 20.12.2024

Рішення
від 20.12.2024 по справі 160/23954/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД