Постанова

від 20.12.2024 по справі 300/7015/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7015/23 пров. № А/857/12282/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (суддя Остап`юк С.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №300/7015/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради,

про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (далі відповідач, Департамент), в якому просила визнати протиправним та скасувати припис №147/31.1-15/07в від 18.07.2023, виданий директором Департаменту ОСОБА_2 та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком. Вирішити питання розподілу судових витрат по справі.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позовну відмовити повністю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис за №147/31.1-15/07в від 18.07.2023 про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1878 гривень.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи і з неправильним застосуванням норм матеріального, порушенням норм процесуального права, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що нормативно-правовим регулюванням встановлено обмеження щодо видів будівельних робіт, проваджуваних на пам`ятках культурної спадщини (зокрема, консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток), а також на недопустимості зміни пам`ятки, втрати її автентичності та/або погіршення її історичної, естетичної, наукової або художньої цінності. Вимога припису щодо усунення порушення шляхом відновлення пам`ятки, зокрема розісклити міжколонний простір на рівні першого поверху та відновити загальнодоступну галерею до попереднього вигляду - має на меті виключно збереження культурної спадщини, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Щодо наявності повноважень на видання припису зауважує скаржник, що оскільки відділ охорони культурної спадщини як спеціально уповноваженим орган охорони культурної спадщини діє в складі Департаменту, а також беручи до уваги, що саме Департамент є юридичною особою, керівництво яким здійснює директор Департаменту, то припис про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини в межах повноважень був виданий директором Департаменту та відповідним головним спеціалістом. Крім того, наявність повноважень посадових осіб Департаменту як уповноваженого органу охорони культурної спадщини підтверджується листом управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 19.06.2023 №2421/01-16/06, який є уповноваженим органом культурної спадщини вищого рівня. Тому скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції про підписання припису неуповноваженими на те особами не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт також зазначає про відсутність підстав для погодження із центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини призначення керівника відповідного органу охорони культурної спадщини з органом охорони культурної спадщини вищого рівня при припиненні державних органів з наявністю публічного правонаступника, якщо такого працівника вже було погоджено, тому не потребується попереднього погодження із центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також і погодження призначення керівника відповідного органу охорони культурної спадщини з органом охорони культурної спадщини вищого рівня, якщо такого працівника вже було погоджено раніше. Не погоджується апелянт із застосуванням судом першої інстанції в межах регулювання спірних правовідносин Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю). Звертає увагу суду, що орган охорони культурної спадщини здійснив візуальне обстеження об`єкту культурної спадщини на вул. Січових Стрільців, 12 в м. Івано-Франківську з метою його захисту та збереження, а не вживає заходи нагляду чи контролю за господарською діяльністю суб`єкта. Зауважує скаржник, що працівниками Департаменту було здійснено охоронюваний захід (візуальний огляд). Відповідно, оскаржуваний припис був винесений працівниками Департаментом не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини у розумінні статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», який є у спірних правовідносинах спеціальним нормативно-правовим актом. Тому в даному випадку положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» застосуванню не підлягають.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.04.2024 та прийняти нове, яким у задоволенні позовну відмовити повністю.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами. Вважає позивач твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не було в повній мірі з`ясовано обставини справи, не відповідають дійсності, а оскаржуване рішення прийнято в результаті повного та всебічного дослідження обставин справи з посиланням на надані сторонами докази. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, з врахуванням наступного.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є власником об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини місцевого значення по вул.Січових Стрільців, 12 в місті Івано-Франківську. Місто Івано-Франківськ занесено до Списку історичних населених місць України.

15.07.2015 між Сектором з питань охорони культурної спадщини Управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Лєвшаковою Надією Миколаївною укладено Охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за №337, згідно умов якого позивач бере на себе зобов`язання щодо частини приміщень будівлі не житлового будинку АДРЕСА_1 об`єкта культурної спадщини п. 20 ст. (ОХ.№ 354-ІФ) (а.с. 100).

18.07.2023 за результатами візуального огляду пам`ятки архітектури на вулиці Січових Стрільців, 12 в м. Івано-Франківськ, після завершення будівельних робіт, директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком встановлено самовільне проведення робіт із зміни пам`ятки, а саме: змінено пропорції частин будинку, силует та планування будівлі на рівні першого поверху ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, що є порушенням частини 1 статті 22, абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України Про охорону культурної спадщини.

З метою усунення виявлених порушень винесено позивачу Припис за №147/31.1-15/07в від 18.07.2023 про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, шляхом відновлення пам`ятки, зокрема розісклити міжколонний простір на рівні першого поверху та відновити загальнодоступну галерею до попереднього вигляду, в термін 14 календарних днів з дня видання цього припису (а.с. 10).

Вважаючи оскаржуваний Припис протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 54 Конституції України встановлено, що держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-ІІІ), цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно зі ст.1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Згідно з ч.1ст.3 Закону №1805-ІІІ, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (ч.3 ст.3 Закону №1805-ІІІ).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, крім іншого: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них, застосування фінансових санкцій за порушення цьогоЗакону.

Частиною 1ст.24 Закону №1805-ІІІ встановлено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цьогозаконута охоронного договору.

Згідно зст.30 Закону №1805-ІІІ, приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. Органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

У розглядуваній справі колегія суддів апеляційного суду враховує, що позивач ОСОБА_1 у адміністративному позові оспорює правомірність Припису №147/31.1-15/07в від 18.07.2023, виданого директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком та головним спеціалістом Відділу охорони культурної спадщини цього Департаменту Володимиром Ідаком, про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, шляхом відновлення пам`ятки культурної спадщини місцевого значення по вул.Січових Стрільців, 12 в місті Івано-Франківську, зокрема, розісклення міжколонного простору на рівні першого поверху та відновлення загальнодоступної галереї до попереднього вигляду.

Підставами позову вказано те, що спірний Припис підписано неуповноваженими посадовими особами, а також те, що спірний Припис винесено з порушення порядку (процедури) проведення перевірки суб`єкта господарювання передбаченої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Суд першої інстанції повністю погодився із такими доводами позивача щодо протиправності спірного Припису від 18.07.2023 року.

Водночас апелянт (відповідач) доводить апеляційному суду свою правову позицію про безпідставність вказаних тверджень позивача і висновків суду першої інстанції, обгрунтовуючи, що спірний Припис винесено і підписано уповноваженими посадовими особами, і у визначений законодавством спосіб.

Також колегія суддів враховує, що не являється спірним (не являється предметом доказування) питання щодо об`єктивності змісту спірного Припису про те, що власником об`єкта культурної спадщини місцевого значення по вул.Січових Стрільців, 12 в місті Івано-Франківську здійснено самовільне проведення робіт із зміни пам`ятки, а саме: змінено пропорції частин будинку, силует та планування будівлі на рівні першого поверху ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, що є порушенням частини 1 статті 22, абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України Про охорону культурної спадщини.

Здійснюючи апеляційний розгляд справи з дотриманням приписів статті 308 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. № 885, Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

При цьому, частиною 2 ст.5 Закону №1805-ІІІ визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого належить, зокрема: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини.

Відповідно до з підпункту 10 пункту б статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР), до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Отож, відповідний виконавчий орган міської ради може бути наділений делегованими повноваженнями щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Частиною 4 ст.6 Закону №1805-ІІІ встановлено, що голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Таким чином, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини на території м.Івано-Франківськ, яке віднесено до Списку історичних населених місць України, є Міністерство культури та інформаційної політики України та Івано-Франківська обласна державна адміністрація. Також спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини на території м.Івано-Франківськ може бути відповідний виконавчий орган Івано-Франківської міської ради, який повинен бути утворений місцевою радою виключно за погодженням із Міністерством культури та інформаційної політики України та керівник такого органу охорони культурної спадщини повинен бути призначений за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням 3 сесії 8 демократичного скликання від 24.12.2020 № 413-3 (далі Положення про Департамент), даний Департамент є виконавчим органом Івано-Франківської міської ради, який утворюється Івано-Франківською міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, першому заступнику міського голови. У складі вказаного Департаменту діє відділ охорони культурної спадщини.

Згідно з п.4.1. Положення про Департамент, Департамент складається з управлінь та відділів. Структура управлінь та відділів Департаменту, штатний розпис затверджується у встановленому порядку за погодженням із першим заступником міського голови.

Пунктом п. 5. 1 Положення про Департамент визначено, що директор Департаменту від імені Департаменту та в межах завдань, покладених на Департамент, підписує документи, пов`язані з діяльністю Департаменту; затверджує за погодженням із першим заступником міського голови положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників Департаменту. Положення про відділ охорони культурної спадщини погоджується у порядку, встановленому Законом України Про охорону культурної спадщини.

Відтак, з наведеного Положення слідує, що уповноваженим органом охорони культурної спадщини є Відділ, який діє у складі Департаменту та який повинен мати окреме Положення, яке погоджується у порядку, встановленому Законом України Про охорону культурної спадщини - Міністерством культури та інформаційної політики України.

Судом встановлено, що Положення про Департамент не містить грифу погодження з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Також матеріали справи містять лист Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.10.2023 № 918/Л-978/23-ЗПІ, згідно відомостей якого, погодження створення Відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради як спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходило, відповідних погоджень Міністерством не надавалось (а.с. 70).

Матеріали справи містять також копії посадових інструкцій директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Ореста Кошика та головного спеціаліста відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Ідака В. та копію Розпорядження міського голови віл 11.01.2021 про призначення Ореста Кошика на посаду директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради з 11.01.2021 за переведенням з Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради (а.с. 72, 75).

Натомість, докази погодження посади керівника органу охорони культурної спадщини відповідним органом вищого рівня, як того вимагає частина 4 ст. 6 Закону №1805-ІІІ, серед поданих документів відсутні.

Відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2023, наявного у справі, Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, ідентифікаційний код 42909845, вул. Незалежності, 9, м.Івано-Франківськ, створений за рішенням Івано-Франківської міської ради №383-22 та зареєстрований, як юридична особа, орган місцевого самоврядування. Дата запису в ЄДР 26.03.2019 (а.с. 162).

Отож, на час винесення оскаржуваного Припису функціонує Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (Код ЄДРПОУ 42909845), в складі якого є Відділ охорони культурної спадщини.

Натомість, вказаний Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради та створений у ньому відділ (Код ЄДРПОУ 42909845) не було утворено, як місцевий територіальний орган охорони культурної спадщини за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України. В свою чергою керівник вказаного Департаменту Орест Кошик та керівник відповідного відділу не є керівником відповідного місцевого виконавчого органу охорони культурної спадщини, призначеним за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня.

Суд зазначає, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Визначення механізму здійснення окреслених законодавством повноважень суб`єкта владних повноважень є вкрай важливим у правовій державі, оскільки, з одного боку, запровадження відповідних процедур для реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи, визначає спосіб їх реалізації, а з другого, є способом забезпечення прав, свобод та інтересів осіб.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42909845) не наділений в установленому порядку делегованими повноваженнями у сфері здійснення контролю та забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання, оскільки такий орган не утворений в порядку, визначеному ч.3 ст.3 Законом №1805-ІІІ як місцевий виконавчий орган охорони культурної спадщини за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України, а його керівник не призначений за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у вказаного Департаменту повноважень у сфері охорони культурної спадщини та видання спірного Припису від 18.07.2023 як і відсутність повноважень у керівника Департаменту О.Кошика на підписання такого Припису.

Такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Апеляційний суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування спірного Припису №147/31.1-15/07в від 18.07.2023 про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, з наведених вище підстав.

Відносно висновків суду першої інстанції про те, що спірний Припис винесено з порушення порядку (процедури) проведення перевірки суб`єкта господарювання передбаченої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та доводів апеляційної скарги відповідача про непогодження із такими висновками суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об`єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №495 (далі - Положення №495) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

До повноважень Міністерства культури України згідно з підпунктами 57-58 пункту 4 Положення №495 відносяться, зокрема: видача розпоряджень і приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визнання необхідності проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт; здійснення відповідно до закону нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках, об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Зі змісту наведених правових вбачається, що Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V), цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, Закон № 877-V слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону №1805-III цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 1 Закону №1805-III визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Орган охорони культурної спадщини здійснює візуальне обстеження об`єкту культурної спадщини з метою його захисту та збереження, а не вживає заходи нагляду чи контролю за господарською діяльністю суб`єкта.

Таким чином, Закон України «Про охорону культурної спадщини» є у розглядуваних в цій справі правовідносинах спеціальним нормативно-правовим актом.

Тому положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в даному випадку) застосуванню не підлягають.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18, від 16.03.2020 у справі №826/6522/15, від 24.06.2021 у справі № 826/7595/17, від 14.06.2023 у справі №640/15921/20.

Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих висновків.

За таких законодавчих приписів та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження позивача і помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності при здійсненні уповноваженим органом охорону культурної спадщини та за наявності обставин щодо видання припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, керуватися приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а не спеціальним Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Таким чином, у вказаній частині доводи апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження.

Тому, з урахуванням приписів статті 317 КАС України, рішення суду від 10.04.2024 першої інстанції слід змінити в частині мотивів щодо підстав для задоволення позовних вимог, виключивши з мотивувальної частини цього рішення суду відповідні обґрунтування про те, що спірний Припис №147/31.1-15/07в від 18.07.2023 являється протиправним і підлягає скасуванню з підстав того, що його винесено з порушення законодавчого порядку (процедури), а у спірних правовідносинах підлягає до застосування загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю) згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У решта ж частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, з правильним встановленням обстави справи та наданням їм належної правової оцінки.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,316,317, 321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративній справі №300/7015/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису змінити в частині мотивів щодо підстав для задоволення позовних вимог.

У решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративній справі №300/7015/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль Р. В. Кухтей