Постанова

від 18.12.2024 по справі 820/2876/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 820/2876/18

касаційне провадження № К/9901/14118/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 (суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» (далі - Підприємство) про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Управління звернулось до суду з позовом до Підприємства, в якому просило стягнути з останнього податковий борг у розмірі 1197950,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку за самостійно поданими податковими деклараціями, рішеннями контролюючого органу та нарахованою контролюючим органом пенею, а вжиті контролюючим органом позасудові заходи стягнення не призвели до погашення суми боргу, з огляду на що податковий борг підлягає погашенню в судовому порядку.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом було порушено процедуру стягнення коштів за податковим боргом у судовому порядку (передчасне винесення податкової вимоги, наведення у податковій вимозі неіснуючого станом на 01.03.2017 податкового боргу, суттєве викривлення суми податкового боргу станом на 02.03.2017, відсутність доказів направлення податкової вимоги належним контролюючим органом на адресу платника податків).

Управління, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подало до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі, відповідач доводить наявність у відповідача заборгованості та вжиття контролюючим органом всіх передбачених ПК України заходів для погашення податкового боргу платника, які не призвели до погашення податкового боргу, що є підставою для стягнення такого боргу у судовому порядку. Скаржник зазначає, що: оскільки в лютому 2017 року було лише 28 календарних днів, то у розумінні положень статті 287 Податкового кодексу України граничною датою сплати податкового зобов`язання із земельного податку за січень 2017 року є 28.02.2017; оскільки станом на 01.03.2017 у відповідача виник податковий борг по сплаті земельного податку у розмірі 74614,12 грн., то, враховуючи наявну у Підприємства переплату у сумі 1216,78 грн., у податковій вимозі № 950-17 від 02.03.2017 було правильно відображено суму податкового боргу у розмірі 73397,34 грн.; податкова вимога № 950-17 від 02.03.2017 була правомірно надіслана відповідачу Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 18.12.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до податкової вимоги від 02.03.2017 №950-17, сформованої Управлінням, контролюючий орган повідомив Підприємство, що станом на 01.03.2017 платник податку має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями із земельного податку у розмірі 73397,34 грн.

В свою чергу, згідно відомостей інтегрованої картки платника податків станом на 01.03.2017 у платника податків взагалі не було податкового боргу по земельному податку, а натомість обліковувалась переплата у розмірі 47150,00 грн.

І лише 02.03.2017 року у відповідача виник податковий борг по земельному податку, але в сумі 26247,34 грн. (а не у розмірі 73397,34 грн., як зазначено у податковій вимозі).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що як на доказ надіслання відповідачу податкової вимоги Управління посилалося на рекомендоване поштове відправлення № 6100134962417, яке повернулося з відміткою поштового зв`язку про причини невручення «За закінченням терміну зберігання».

Разом з цим, у цьому поштовому відправленні відправником вказано Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яка самостійним суб`єктом права із статусом окремої юридичної особи публічного права, яка станом на 01.03.2017 вже не виконувала функцій контролюючого органу, а в силу положень статті 19-3 Податкового кодексу України здійснювала виключно функції із сервісного обслуговування платників податків.

В свою чергу, будь-яких доказів передачі податкової вимоги №950-17 від 02.03.2017 від однієї юридичної особи - Управління до іншої юридичної особи - Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області відповідачем не надано.

Надаючи оцінку правомірності вимог про стягнення податкового боргу у судовому порядку, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки; податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов`язання.

За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з пункт 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Абзацом 1 пункту 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Положеннями пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

З наведених правових норм вбачається, що податкова вимога повинна бути складена відповідним контролюючим органом, завірена печаткою цього контролюючого органу та надіслана відповідним контролюючим органом за адресою платника податків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 41.3 статті 41 ПК України розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 ПК України встановлено, що Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3- цього Кодексу, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

В свою чергу, згідно зі статтею 19-3 ПК України, державним податковим інспекціями залишені повноваження лише зі здійснення сервісного обслуговування платників податків, зареєстрованих у відповідній податковій інспекції, а саме: державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

З наведеного вбачається, що з 01.01.2017 до ПК України були внесені зміни, зокрема, в частині розмежування обов`язків державних податкових інспекцій та контролюючих органів обласного рівня щодо проведення перевірок та складання рішень за результатами проведених перевірок, зокрема, функцію контрольно-перевірочної роботи та здійснення заходів погашення податкового боргу закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами інстанціями, податкова вимога від 02.03.2017 №950-17 була сформована Управлінням та завірена печаткою Управління, проте, як стверджує скаржник, надіслала на адресу відповідача Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.03.2017 у Підприємства не було податкового боргу.

Приймаючи до уваги встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з всиновками судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган, звертаючись до суду із даним позовом про стягнення податкового боргу, не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення цього податкового боргу.

Позивач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк