Постанова

від 10.04.2019 по справі 820/2876/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 р. Справа № 820/2876/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 (суддя Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 08.08.18) по справі № 820/2876/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування"

про стягнення 1197950,54 грн. коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", в якому просить суд стягнути з Державного підприємства Харківський завод транспортного устаткування 1197950,54 грн. за податковим боргом.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку за самостійно поданими податковими деклараціями, рішеннями контролюючого органу та нарахованою контролюючим органом пенею. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом позасудові заходи стягнення не призвели до погашення суми боргу, а відтак, спірна заборгованість підлягає погашенню в судовому порядку. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДП "Харківський завод транспортного устаткування" перебуває на податковому обліку у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до податкової вимоги від 02.03.2017 року №950-17 відповідач станом на 01.03.2017 року мав податковий борг у розмірі 73397,34 грн.

На момент звернення до суду борг відповідача складає 1197950,54 грн., що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що контролюючим органом було порушено процедуру стягнення коштів за податковим боргом у судовому порядку (передчасне винесення податкової вимоги, наведення у податковій вимозі неіснуючого станом на 01.03.2017 р. податкового боргу, суттєве викривлення суми податкового боргу станом на 02.03.2017 р., відсутність доказів направлення податкової вимоги контролюючим органом на адресу платника податків).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, згідно з п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилом п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 року була складена контролюючим органом у зв'язку з існуванням станом на 01.03.2017 року податкового боргу по земельному податку у сумі 73397,34 грн. (а.с. 13).

Між тим, за відомостями інтегрованої картки платника податків станом на указану дату у платника податків взагалі не було податкового боргу по земельному податку, а натомість значилась переплата у розмірі 47150,00 грн. (а.с. 34).

І лише 02.03.2017 року у відповідача виник податковий борг по земельному податку, але в сумі 26247,34 грн. (а не у розмірі 73397,34 грн., як зазначено у податковій вимозі).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за правилом п. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з інтегрованою карткою особового рахунку податковий борг (недоїмка) у розмірі 26247,34 грн. виник у платника лише 02.03.2017 року.

Таким чином, податкова вимога могла бути складена контролюючим органом і направлена платнику податків не раніше 03.03.2017 року, а у спірних правовідносинах податкова вимога була складена саме 02.03.2017 року.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 року складена контролюючим органом передчасно, явно та однозначно містить недостовірні дані, а тому не може бути взята судом до уваги як законне рішення владного суб'єкта у процедурі примусового виконання податкового обов'язку платника податків.

Окрім того, судом встановлено, що податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 року була винесена контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області.

Як доказ направлення цієї вимоги на адресу платника позивач надав копію поштового відправлення (а.с. 14).

Проте, з вказаної копії вбачається, що відправником поштової кореспонденції є не ГУ ДФС у Харківській області, а Східна ОДПІ, тобто самостійний суб'єкт права із статусом окремої юридичної особи публічного права, котрий станом на 01.03.2017 року вже не виконував функцій контролюючого органу, а у силу ст. 19-3 Податкового кодексу України здійснював виключно функції із сервісного обслуговування платників податків.

Взагалі, будь-яких доказів передачі податкової вимоги №950-17 від 02.03.2017 року від однієї юридичної особи - ГУ ДФС у Харківській області до іншої юридичної особи - Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.1 ст.42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з п. 42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як з'ясовано судом, податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 року контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області на податкову адресу платника (відповідача по справі) не надсилалась.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що означена податкова вимога була надіслана на адресу платника іншим органом доходів і зборів із правовим статусом контролюючого органу матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту надсилання контролюючим органом на податкову адресу платника податкової вимоги №950-17 від 02.03.2017 року у встановленому законом порядку.

Водночас, у розумінні ст. 95 Податкового кодексу України саме факт такого надсилання є приводом для реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю надходження платежів у формі заявлення до суду вимоги про стягнення коштів за податковим боргом.

Щодо посилань позивача на статтю 287 ПК України колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до п.287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, позивач зазначає, що оскільки у лютому 2017 року було 28 днів, то останнім днем було саме 28 лютого 2017 року, а тому податкова вимога складена відповідно до вимог законодавства.

Проте, з таким висновком суд погодитись не може, оскільки у вказаній нормі зазначено саме 30 календарних днів. При цьому, жодних інших застережень з приводу місяців, у яких більше календарних днів, чи менше, а також обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання саме в останній день місяця, вона не містить.

Таким чином, останнім днем сплати податкового зобов'язання за січень 2017 року було 02.03.2017 року, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що податкова вимога мала бути прийнята саме 03.03.2017 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 820/2876/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 15.04.19.