Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
07.08.2018 р. справа №820/2876/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденка А.В.,
за участі:
секретаря - Стрєлка О.В.,
представників позивача - Холявки Т.В., Гладкової О.Ю,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ГУ ДФС у Харківській області до ДП "Харківський завод транспортного устаткування" простягнення 1197950,54 грн. коштів за податковим боргом , -
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про стягнення з Державного підприємства Харківський завод транспортного устаткування 1.197.950,54 грн. коштів за податковим боргом.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку за самостійно поданими податковими деклараціями, рішеннями контролюючого органу та нарахованою контролюючим органом пенею. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом позасудові заходи стягнення не призвели до погашення суми боргу, а відтак, спірна заборгованість підлягає погашенню в судовому порядку. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державне підприємство Харківський завод транспортного устаткування , до судового засідання уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Таким законом з 01.01.2011 р. є, насамперед, Податковий кодекс України, ст.ст.59 і 95 якого визначена процедура виконання контролюючим органом податкового обов'язку за платника податків у примусовому порядку.
Згідно з п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилом п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Оцінивши приєднані до справи докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 Податкового кодексу України, суд відмічає, що податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 р. була складена контролюючим органом у зв'язку з існуванням станом на 01.03.2017 р. податкового боргу по земельному податку у сумі 73.397,34 грн. (а.с. 13).
Між тим, за відомостями інтегрованої картки платника податків станом на указану дату у платника податків взагалі не було податкового боргу по земельному податку, а натомість значилась переплата у розмірі 47.150,00 грн. (а.с. 34).
І лише 02.03.2017 р. у відповідача виник податковий борг по земельному податку, але у сумі 26.247,34 грн. (а не у розмірі 73.397,34 грн., як про це вказано у тексті названої податкової вимоги).
Суд змушений вдатись до повторної згадки про те, що за правилом п. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з інтегрованою карткою особового рахунку податковий борг (недоїмка) у розмірі 26.247,34 грн. виник у платника лише 02.03.2017 р.
Тому податкова вимога могла бути складена контролюючим органом і направлена платнику податків не раніше 03.03.2017 р., а у спірних правовідносинах податкова вимога була складена саме 02.03.2017р .
Отже, податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 р. складена контролюючим органом передчасно, явно та однозначно містить недостовірні дані, а тому не може бути взята судом до уваги як законне рішення владного суб'єкта у процедурі примусового виконання податкового обов'язку платника податків.
Суд вважає, що інше тлумачення змісту та наслідків податкової вимоги №950-17 від 02.03.2017 р. є втручанням у право платника податків на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Окрім того, судом під час розгляду справи виявлено, що податкова вимога №950-17 від 02.03.2017 р. була винесена контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області.
Як доказ направлення цієї вимоги на адресу платника позивач подав копію поштового відправлення (а.с. 14).
Проте, з означеної копії вбачається, що відправником поштової кореспонденції є не ГУ ДФС у Харківській області, а Східна ОДПІ, тобто самостійний суб'єкт права із статусом окремої юридичної особи публічного права, котрий станом на 01.03.2017 р. вже не виконував функцій контролюючого органу, а у силу ст. 19-3 Податкового кодексу України здійснював виключно функції із сервісного обслуговування платників податків.
Взагалі будь-яких доказів передачі податкової вимоги №950-17 від 02.03.2017 р. від однієї юридичної особи - ГУ ДФС у Харківській області до іншої юридичної особи - Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що за правилом п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.1 ст.42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно з п. 42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як з'ясовано судом, податкова вимога №950-17 від 02.03.2017р. контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області на податкову адресу платника (відповідача по справі) не надсилалась.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що означена податкова вимога була надіслана на адресу платника іншим органом доходів і зборів із правовим статусом контролюючого органу матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд доходить до переконання про недоведеність факту надсилання контролюючим органом на податкову адресу платника податкової вимоги №950-17 від 02.03.2017 р. у встановленому законом порядку.
Водночас із цим, у розумінні ст. 95 Податкового кодексу України саме факт такого надсилання є приводом для реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю надходження платежів у формі заявлення до суду вимоги про стягнення коштів за податковим боргом.
З огляду на відсутність доказів направлення ГУ ДФС у Харківській області або іншим контролюючим органом у межах наданих законом повноважень податкової вимоги на податкову адресу платника суд вважає, що заявлений позов підлягає відхиленню.
Окремою підставою для відхилення заявлених вимог суд вважає відомості інтегрованої картки платника по земельному податку станом на 31.12.2017 р., згідно з якими сума невиконаного обов'язку склала лише 95.258,54 грн. у зв'язку з проведенням облікових операцій за висновками №24000080 від 30.12.2017 р. на суму 367.391,94 грн., №36224907 від 30.12.2017 р. на суму 127.718,67 грн., №2003445 від 30.12.2017 р. на суму 108.834,50 грн., №39693819 від 30.12.2017 р. на суму 70.031,47 грн.
Незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач перелічених висновків до суду не подав.
Зменшення розміру податкового боргу в інтегрованій картці платника податків свідчить про припинення обов'язку платника податків за зобов'язаннями з проведення платежів на користь Держави.
У зв'язку з порушенням контролюючим органом процедури стягнення коштів за податковим боргом у судовому порядку (передчасне винесення податкової вимоги, наведення у податковій вимозі неіснуючого станом на 01.03.2017 р. податкового боргу, суттєве викривлення суми податкового боргу станом на 02.03.2017 р., відсутність доказів направлення податкової вимоги контролюючим органом на адресу платника податків) суд не вважає за необхідне досліджувати та оцінювати у спірних правовідносинах обставини стану виконання платником податкового обов'язку за податковими деклараціями та рішеннями владного суб'єкта.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, а заявлена вимога по суті та за змістом є втручанням у право особи на мирне володіння майном у контексті ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, то позов належить залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 8 серпня 2018 року.
Суддя А.В. Сліденко
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2018 |
Оприлюднено | 10.08.2018 |
Номер документу | 75775966 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Сліденко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні