Постанова

від 20.12.2024 по справі 806/65/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 806/65/17

адміністративне провадження № К/9901/36455/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (судді: Котік Т.С., Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.),

у справі № 806/65/17

за позовом Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Головного управління ДПС у Житомирській області

третя особа: Філія «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТДАК «Автомобільні дороги України»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Житомирський облавтодор») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач або податковий/контролюючий орган або ГУ ДПС у Житомирській області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.03.2017 (том 1 а.с. 75), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016 № 0007771302 на суму 180969,77 грн. та від 11.11.2016 № 0007761302 на суму 23973,78 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію передбачену п. 127.1 ст. 127 ПК України, оскільки платником податків було нараховано та сплачено ПДФО та військовий збір разом зі сплатою заробітної плати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України. Зазначив, що дана позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України №47546/7/99-99-17-01-02-17 від 28.12.2015, постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 по справі №21-2919а15, постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі № 813/6774/13-а.

Також, як зазначено у судовому рішенні першої інстанції, несплата вказаних податків разом із виплатою заробітної плати мала місце у зв`язку із існуванням заборгованості за попередні податкові періоди, куди відповідачем зараховувались сплачені позивачем кошти, а відтак виплата заробітної плати по філії «Новоград-Волинська ДЕД» проводилася несвоєчасно, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору відбувалася після виплати заробітної плати, оскільки зазначені платежі зараховувалася в рахунок погашення вже існуючої, попередньої заборгованості по цим податкам.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволено частково та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2016 року № 0007771302 на суму 176021,63 грн. та податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2016 року № 0007761302 на суму 23969,85 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, із посиланням на правову позицію висловлену в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справах № 818/2927/13-а від 24.02.2015 року та № 820/12804/14 від 10.06.2015 року, виходив з того, що податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданих суду доказів вбачається, що позивачем за період, який перевірявся, в день виплати заробітної плати та інших платежів, нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується відповідними копіями виписок по рахунку, що знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 10 березня 2015 року позивачем було здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб за листопад 2014 року платіжними дорученнями № 37, № 38, № 39, однак на неналежні рахунки. Лише 16 березня 2015 року податок було перераховано на належний рахунок, а тому вважати, що в день виплати доходу, позивачем було перераховано (сплачено) податок не має підстав, у зв`язку з чим податковим органом правомірно застосовано штрафну санкції, виходячи із заборгованості за листопад 2014 року у розмірі 19 467,53 грн. Проте, з урахуванням раніше встановлених обставин, штрафна санкція має бути застосована у розмірі 25% від суми заборгованості у розмірі 4866,88 грн. (19467,53х25%), оскільки доказів на підтвердження того, що такі дії вчинені повторно протягом 1095 днів відсутні, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0007771302 підлягає скасування в частині визначення позивачу штрафних санкцій на суму 176 021,63 грн. та із зазначених раніше підстав, підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0007761302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 23 969,85 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції ГУ ДПС у Житомирській області звернулося із скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2017.

В доводах скарги податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, як наслідок неповно з`ясовано всі обставини справи, оскільки задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача та прийшов до висновку, що в даному випадку має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а не ст. 127 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як наголошує податковий орган, суд апеляційної інстанції не приділив належної уваги тому, що у разі якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням, передбаченого статтею 168 ПК України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає ст. 126 ПК України. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України.

Додає, що місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов`язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

На думку податкового органу, аналіз положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим кодексом для місячного податкового періоду.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що під час проведеної з питань повноти сплати (перерахуванню) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено факти несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпунктів 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

При цьому, у касаційній скарзі заявник наголосив, що під час наданням пояснень сторонами та дослідження матеріалів справи позивач зазначив про наявну заборгованість із заробітної плати та сплату податку з доходів фізичних осіб та військового збору до бюджету, а відтак, на думку податкового органу, надані виписки банку до апеляційної скарги не спростовують висновки акту перевірки та рішення суду першої інстанції, оскільки позивач такі докази навіть не долучив в суді першої інстанції.

Також зауважує, що як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, несплата вказаних податків мала місце у зв`язку з існуванням заборгованості за попередні податкові періоди, куди контролюючим органом зараховувались сплачені позивачем кошти, з огляду на шо, як наголошує податковий орган, зараховуючи суми сплаченого позивачем податку та збору на погашення існуючого боргу підприємства, ГУ ДПС у Житомирській області діяло правомірно.

Відзиву на касаційну скаргу від сторін на адресу суду не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС у Житомирській області від 28.09.2016 № 1390, № 1391, № 1392, № 1393, № 1394 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку філії «Новград-Волинська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт від 28.10.2016 №59/06-30-14-01/26192646 (том 1, а.с. 9-36), яким встановлено, зокрема, порушення вимог:

п/п. «г» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 171, п/п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 в сумі 141,44 грн.;

п/п. «г» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п/п. «а» п. 176.2 ст. 176, п/п.1.2, п/п.1.4, п/п.1.6 10 підрозділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 03.08.2014 по 30.06.2016 в сумі 6,15 грн.;

п/п.168.1.2, п/п.168.1.4, п/п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п/п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, який підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені ст.168 ПКУ, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 31671,93 грн. та встановлено заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в періоді з 01.01.2013 по 30.06.2016, розрахунок яких наведено в додатку №9 до акту перевірки;

п/п.1.6 та п/п.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX, п/п.168.1.2, п/п.168.1.4, п/п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п/п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за період з 03.08.2014 по 30.06.2016, який підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені ст.168 ПКУ, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату військового збору в сумі 1126,49 грн. та встановлено заборгованість по військовому збору в періоді з 03.08.2014 по 30.06.2016, розрахунок яких наведено в додатку №10 до акту перевірки.

На підставі вказаного акту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0007761302 від 11.11.2016, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33297,94 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 6,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29754,66 грн. та нараховано пеню у розмірі 3537,13 грн. (том 1 а.с.37);

податкове повідомлення-рішення № 0007771302 від 11.11.2016, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 306154,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 141,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 274340,86 грн. та нараховано пеню у розмірі 31671,93 грн. (том 1 а.с. 39).

Позивач, не погоджуючись частково, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 10.03.2017 (том 1 а.с. 75), з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями № 0007771302 від 11.11.2016 на суму 180969,77 грн. та №0007761302 від 11.11.2016 на суму 23973,78 грн., звернувся до суду.

Так, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено нормами статті 168 ПК України.

Норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов`язують податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

При цьому, види та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства визначені у главі 11 розділу ІІ ПК України.

Відповідно до частини першої статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, податковим правопорушенням, відповідальність за яке встановлена нормою статті 126 ПК України, є вчинення, зокрема податковим агентом, дії щодо фактичної сплати ПДФО, нарахованого та утриманого із суми виплаченого (нарахованого) доходу, але із затримкою (несвоєчасно), і платник податку притягається до фінансової відповідальності залежно від строку затримки сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Натомість, нормами статті 127 ПК України встановлено відповідальність платника податку, у тому числі, й податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Питання розмежування правопорушень, відповідальність за які встановлена нормами статей 126 та 127 ПК України, було предметом вирішення у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 820/11382/15, у якій колегія суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що нормами статті 127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі, і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податку, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. При чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Відповідно до висновку в цій же постанові податковим правопорушенням за статтею 126 ПК України є вчинення дії платником податку (податковим агентом) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але із затримкою (несвоєчасно), тоді як за статтею 127 ПК України - бездіяльність платника податку (податкового агента), тобто ненарахування, неутримання та/або несплата ПДФО до або під час виплати доходу на користь іншої особи. Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності, передбаченої нормами статті 127 ПК України, є порушення платником податків (податковим агентом) встановлених правил щодо утримання податку з джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету (до виплати заробітної плати або одночасно з виплатою заробітної плати).

Отже, статтею 126 ПК України встановлені штрафи саме за затримання сплати податку протягом строку, визначеного цим Кодексом. Тоді як розмір штрафних санкцій за статтею 127 ПК України залежить не від часу затримання сплати, а від кількості таких порушень, допущених протягом певного періоду. Суть порушення полягає в тому, що нарахування, сплата або утримання податку не відбулося до або в момент виплати доходу. І якщо під час документальної перевірки контролюючим органом буде встановлено кількаразове порушення строку нарахування, утримання, сплати та перерахування ПДФО до або під час виплати доходу, розмір штрафних санкцій застосовується диференційовано (25%, 50% та 75% протягом 1095 днів) на підставі одного акта перевірки. Також, якщо на момент перевірки ПДФО не сплачений, податковий агент відповідатиме у порядку, передбаченим пунктом 127.1 статті 127 ПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення частково, виснували, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм ПК України внаслідок несвоєчасної сплати ПДФО, тобто вчинення правопорушення, відповідальність за яке встановлена нормами статті 126 ПК України, тоді як штраф в розмірі 50 та 75 відсотків на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України застосовано до підприємства безпідставно, оскільки не мало місце повторність вчинення відповідного порушення впродовж 1095 днів, тому за всіма фактами несплати ПДФО, встановлені однією перевіркою, повинен застосовуватися один штраф - 25% суми податку, що належить до сплати до бюджету.

При цьому, згідно з розрахунком штрафних санкцій штрафні (фінансові) санкції за несплату ПДФО застосовані до підприємства у розмірах 50% та 75% внаслідок того, що спочатку були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%. Також було зазначено, що станом на 01.01.2013 року за податковим агентом обліковувався податковий борг у розмірі 177856,97 грн.

Як вже було зазначено, неперерахування (несплата) до відповідного бюджету суми ПДФО з виплаченого доходу складає правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 127.1 статті 127 ПК України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанцій, про те, що штрафні санкції в розмірах 50 та 75 відсотків на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України застосовані до позивача неправомірно, не може бути визнаний правильним, оскільки суперечить правовій позиції судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеній у постанові від 21.01.2020 (справа №820/11382/15).

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя зазначеної статті).

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Підсумовуючи викладене, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 підлягає скасуванню у повному обсязі із залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2017.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 806/65/17.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2017, залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк