Постанова

від 18.12.2024 по справі 487/5969/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 487/5969/21

Провадження № 61-11013св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Літинського Олександра Павловича на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року в складі колегії суддів Сіренка Ю. В., Василенко Л. І, Новікова О. М.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У 2021 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 215 000,00 дол. США боргу за договором позики у формі розписки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

20 вересня 2023 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 200 000,00 дол. США. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в справі доведено, що позивач надав відповідачу грошову позику в розмірі 260 000,00 дол. США, про що складені відповідні розписки від 29 березня та від 22 травня 2021 року. На виконання вказаних договорів позики ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 частину грошових коштів, проте 200 000,00 доларів США ним повернуті не були, наявність заборгованості відповідач не спростовав, договори позики визнані недійсними чи розірваними не були.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

18 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року.

04 липня 2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження рішення, передбаченого статтею 354 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані ним в апеляційній скарзі та в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, є неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Літинський О. П. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що відмова у відкритті апеляційного провадження є необґрунтованою та передчасною, оскільки ОСОБА_1 ще з моменту первинного звернення з апеляційною скаргою створено ряд штучних перепон: йому було незаконно відмовлено у звільненні від сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу, при чому ухвалу про залишення апеляційної скарги направлено на адресу військової частини, яка не повноважна бути представником заявника в справі. Після повторного подання апеляційної скарги апеляційний суд необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження без належної оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить службу в лавах Збройних Сил України, має посвідчення учасника бойових дій, з 05 жовтня 2023 року був відряджений до м. Торецька Донецької області в складі ОСУВ «Хориця», ОТУ «Соледар» для виконання службових (бойових) завдань, що вважає поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року в справі № 500/1912/22, про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Не враховано судом і висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22про те, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Старовойтова Д. А. подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження в справі, яке обґрунтувала тим, що висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, на який посилається представник відповідача в касацій скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до справи, що переглядається, що свідчить про відсутність підстав для касаційного оскарження.

У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Старовойтова Д. А. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін. Посилається на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про ухвалення рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року з жовтня 2023 року, однак доказів, того, що перешкоджало йому повторно звернутися з апеляційною скаргою з січня до червня 2024 року, він не надав.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

10 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Придніпровського районного суду м. Черкаси. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Літинського О. П. про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 484,48 грн до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

03 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру

Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 в справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (рішення від 06 грудня 2007 року в справі «Воловік проти України» заява № 15123/03, § 53).

Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (справи «Голдер про Сполученого Королівста» (Golder v. the United Kingdom), § 38; справи «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), § 230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (справа «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), § 85). Однак застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (справа «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), § 57; «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), § 65; «Марковіч та інші проти Італії» (Markovic and Others v. Italy), § 99).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (справа«Кромбах проти Франції» (Krombach v. France), § 96).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), заява № 13343/87, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Отже, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).

У пункті 5 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення у визначених законом порядках.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції в цій справі ухвалено 20 вересня 2023 року. Повне судове рішення складене 02 жовтня 2023 року (т. 2, а. с. 196-199).

Вперше з апеляційною скаргою на це рішення ОСОБА_1 звернувся 25 жовтня 2023 року, тобто в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження (т. 2, а. с. 216-220).

31 жовтня 2023 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року залишено без руху, надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для сплати судового збору (т. 2, а. с. 222, 223).

24 січня 2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року визнано неподаною та повернуто (т. 2, а. с. 246, 247).

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що копію ухвали про залишення без руху апеляційної скарги заявнику було неодноразово направлено за всіма зазначеними ним адресами, проте згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення вкладення були повернуті на адресу апеляційного суду за закінченням терміну зберігання. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення для передачі ОСОБА_1 було отримано 29 листопада 2023 року за довіреністю працівником військової частини, адресу якої він сам вказав у тексті апеляційної скарги.

Доказів отримання ОСОБА_1 ухвали Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2024 року про повернення апеляційної скарги матеріали справи не містять.

13 червня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року. Надав докази сплати судового збору. Просив поновити строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що у березні 2023 року його призвано на службу до лав Збройних Сил України, згідно з розпорядженням з жовтня 2023 року він перебуває у зоні бойових дій, а в період ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції перебував у навчальному таборі. Надав відповідні докази: фотокопії військового посвідчення учасника бойових дій та посвідчення про відрядження з 05 жовтня 2023 року на виконання бойового завдання до м. Торецька Донецької області в складі ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (т. 3, а. с. 1-7).

20 червня 2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року залишено без руху, надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для подання доказів, які свідчать про поважність підстав строку на апеляційне оскарження (т. 2, а. с. 11, 12).

28 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій, з посиланням на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року в справі № 500/1912/22, вказав, що проходження військової підготовки в навчальному таборі та виконання бойового завдання за розпорядженням військового командування є поважними причинами пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення (т. 2, а. с. 19, 20).

04 липня 2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року визнано неподаною та повернуто (т. 2, а. с. 246, 247).

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що доказів, які підтверджують неможливість звернення з апеляційною скаргою в строки, передбачені статтею 354 ЦПК України, тобто поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, заявник не надав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22), та в постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 200/21749/17 (провадження № 61-4826св22), від 17 квітня 2024 року в справі № 757/45756/21-ц (провадження № 61-2184св24) та ін.

Водночас, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об`єктивно унеможливила виконання заявником процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку на апеляційне оскарження, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили, тобто поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження (див. постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 334/5319/20(провадження № 61-1014св24, 24 липня 2024 року в справі № 760/8560/21 (провадження № 61-18579св23) та ін.).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі № 500/1912/22, на яку, зокрема, послався заявник в касаційній скарзі, виснував, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції.

За обставин посилання заявника про перебування на військовій службі під час воєнного стану як на обставину, що перешкоджала вчасному зверненню до суду, суду апеляційної інстанції належало встановити цю обставину і в разі її підтвердження оцінити її на предмет того, чи є ця обставина поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом в постановах від 08 листопада 2023 року в справі № 509/2523/21 (провадження № 61-11462св23), від 31 січня 2024 року в справі № 754/4883/21 (провадження № 61-13712св23).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) звернула увагу на те, що згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник посилався на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся внаслідок поважної причини - у зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням рф в Україну, введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який діє по теперішній час; з березня 2023 року він був призваний на військову службу на період дії воєнного стану, на підтвердження чого надав витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2023 року №76 (т. 2, а. с. 219), фотокопії посвідчення про відрядження заявника з 05 жовтня 2023 року до зони бойових дій, виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , посвідчення учасника бойових дій (т. 3, а. с. 4, 5).

Тобто як на час ухвалення рішення судом першої інстанції, так і постановлення апеляційним судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху й визнання її неподаною та повернення ОСОБА_1 , останній перебував на військовій службі, а саме в навчальному таборі та в зоні бойових дій, що вочевидь не може вважатися пересічною ситуацією, яка не впливає на можливість реалізації військовослужбовцем своїх прав на доступ до правосуддя та виконання вимог суду щодо виправлення недоліків процесуальних документів.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд відхиляє клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Старовойтової Д. А. про закриття касаційного провадження у справі, оскільки вважає, що відсутні підстави, передбачені положеннями статті 396 ЦПК України, для його закриття.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Розподіл судових витрат у справі здійснить суд, який ухвалить рішення за результатами розгляду справи по суті позовних вимог, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Такому суду, зокрема, необхідно буде врахувати, що заявнику було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 484,48 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Літинського Олександра Павловича задовольнити.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк І. М. Фаловська